Підготовка до ЗНО з історії України

з Юлею Галицькою

Тема 24.

Утвердження більшовицького

тоталітарного режиму в Україні

Конспект на два заняття

DocumentID:gAAAAABhxFbnPegSWVaU-RiYlH1KXe2-D89uZ4yOYY_I7FrnHpl-9trPbxU-GWSeEtSuGbJUON1yiynECzqcjYFamw8A2lknIQ==
 Утвердження більшовицького
тоталітарного режиму в Україні
ЧАСТИНА ПЕРША
Радянська модернізація в Україні

У 1928 р. неп було відкинуто, розпочалася радянська модернізація, що

тривала близько 10 років. Її основними завдання були форсована
індустріалізація, насильницька колективізація, ідеологізація суспільного та
культурного життя. Для здійснення цих завдань влада ухвалювала
п’ятирічні плани розвитку народного господарства.

План першої п’ятирічки був затверджений у 1929 р., але її часові рамки
відносять до 1928/1929-1932, а другої — до 1933-1937 рр., тобто період
радянської модернізації в Україні становить 1928-1938 рр.

Форсована індустріалізація

У 1929 р. було вирішено перейти до форсованої індустріалізації, тобто

прискореного створення великої промисловості «за всяку ціну»
забезпечення економічної незалежності, зміцнення обороноздатності
створення матеріально-технічної бази для модернізації промисловості
та сільського господарства
подолання економічної відсталості, створення економічної бази для
побудови соціалізму
розвинуті країни могли напасти на СРСР (захист)
потрібно було збільшити чисельність робітничого класу.

Керівник СРСР Й. Сталін у статті «Рік великого перелому» (1929 р.)

оприлюднив економічний приріст держави, який був вищий від попередніх
планових показників. Це рішення не було підкріплене відповідними
матеріальними ресурсами. Серйозних обґрунтувань економічного і
стрибка не зробили. Цифри були абсолютно нереальні. Звичайно, п’ятирічні
плани не виконувалися.

Джерела фінансування політики форсованої індустріалізації

перекачування коштів із сільського господарства та інших галузей
режим економії, зростання податків
внутрішні позики, згодом переважно примусові
продаж за кордон сировини, продовольства, культурних цінностей
використання безкоштовної праці в’язнів концтаборів, дешевої праці
робітників і селян
зростання продажу алкогольних напоїв
пропаганда патріотизму: перевиконання планів, суботники, понадурочні
роботи та інше.
2
Політика форсованого розвитку зазнала провалу, хоча зроблено великі
кроки вперед. За роки перших п’ятирічок в Україні були збудовані:
найбільша на той час у Європі електростанція Дніпрогес, Харківський
тракторний завод, металургійні заводи «Запоріжсталь», «Криворіжсталь»,
«Азовсталь», «Дніпроспецсталь», Новокраматорський машинобудівний
завод, Дніпровський алюмінієвий завод, реконструйований Луганський
паровозобудівний завод тощо. Приватні підприємства закрилися.

Високих результатів виконання планів керівництво досягло і завдяки

такому методу, як соціалістичне змагання. Найвідоміший трудовий почин,
пов’язаний з іменем шахтаря Олексія Стаханова, який застосував
новаторський підхід до праці (у 14,5 раз перевищив норму виробітку). В
інших галузях народного господарства з’явилися послідовники
стахановського руху. Це було використано владою для посилення тиску на
трудящих, зростання норм виробітку.

Наслідки політики форсованої індустріалізації

напередодні Другої світової війни частка України в промисловості СРСР
становила близько половини у видобутку вугілля, виплавці чавуну,
виробництві сталі, дві третини видобутку залізної руди
головна увага приділялася розвиткові важкої промисловості, що не
супроводжувалося відповідним приростом продукції легкої та харчової
промисловості, соціально-культурної сфери
індустріальна потужність України була зорієнтована не на задоволення
повсякденних потреб людини
приріст виробництва відбувався в традиційних промислових центрах,
тобто розміщення продуктивних сил продовжувало бути нерівномірним
і нераціональним, сформувалася директивна економіка
досягнення важкої промисловості були, але продукцією України
розпоряджалися центральні відомства
відбувалася урбанізація, в 1939 р. кожен третій мешканець України жив
у місті
сформувались національний робітничий клас і технічна інтелігенція,
ліквідовано безробіття
ускладнилася житлова і продовольча проблема, життєвий рівень
населення знизився
серед працівників на виробництві значно збільшилася кількість жінок
внаслідок індустріалізації УСРР перетворювалася на індустріально-
аграрну республіку.

План виконання першої п’ятирічки, за словами Сталіна, був виконаний за

швидший термін (про це він опублікував у статті “Запаморочення від
успіху”). Хоча насправді план виконаний не був.
8
Форсована колективізація

Більшовики з самого початку приходу до влади намагалися створити на

селі колективні господарства, провести колективізацію сільського
господарства
колгоспи — зручна форма, з допомогою якої можна було легко
викачувати ресурси до державного бюджету
забезпечення міста коштами на потреби індустріалізації, дешевими
харчами та сировиною
поширення контролю держави за приватним сектором сільського
господарства
ліквідація куркульства як класу, створення слухняного колгоспного
селянства
збільшення товарності сільського господарства, спроба налагодити
ефективне виробництво на селі.

В умовах «хлібозаготівельної кризи» (1927-1928) Й.Сталін висунув гасло

суцільної колективізації. У листопаді 1929 р. було ухвалене рішення про
насильницьку колективізацію.

Генеральний секретар ЦК КП(б)У С. Косіор 24 лютого 1930 р. підписав

лист-директиву місцевим парторганізаціям, де вимагав закінчити
колективізацію в Україні до осені 1930 р.

Зрозуміло, що досягти цього можна було лише грубим насильством.

Головним методом колективізації був терор проти селянства. Це викликало
опір, загальна кількість повстанців у 1930 р. становила близько 40 тис. осіб.

У ході колективізації постало питання про долю заможних селян.

«Розкуркулення» торкнулося близько 200 тис. селянських господарств, що
разом з членами родин становило майже 1,5 млн осіб. Понад половину з
них виселили на Північ і до Сибіру.

Створивши колгоспи, держава встановила над ними всеосяжний контроль.

Колгоспники перетворювалися на людей «нижчого ґатунку», головне
призначення яких — забезпечення індустріалізації дешевим хлібом.
Сталінське керівництво, запровадивши «паспортну систему», фактично
прикріпило селян до землі, зробило їх державними кріпаками, об’єктом
середньовічної експлуатації.

Паспортна система — запровадження внутрішніх паспортів та прописки.

Селяни паспортів не отримали, що унеможливлювало їх переїзд до міст.

Наслідки політики форсованої колективізації

дезорганізація сільськогосподарського виробництва, зниження його
товарності; люмпенізація селянства
порушення балансу в розвиткові промисловості та сільського
господарства
винищення найкращих господарів на селі; хронічне відставання
сільськогосподарського виробництва. 8
Голодомор 1932-1933 рр.

Найстрашнішим злочином сталінізму проти українського народу був

організований ним Голодомор 1932-1933 рр. Причинами цього голоду
були тільки штучні національно-політичні та соціально-економічні
чинники, оскільки урожай 1932 р. був лише на 12 % нижчим від середнього
врожаю за 1926-1930 рр. Наближення катастрофи відчувалося вже в
середині 1932 р.
необхідність знищення українського селянства як свідомої національної
верстви, що загрожувала Москві
прискорена насильницька, колективізація, небажання селян працювати
в колгоспах, прагнення кари
непосильні плани хлібозаготівлі, конфіскація владою продовольчих
запасів, експорт продовольства
економічні прорахунки, спроба влади будувати соціалізм воєнно-
комуністичними методами.

Й.Сталін особисто написав закон про охорону соціалістичної та колгоспної

власності, відомий під назвою «закон про п’ять колосків», який
передбачав за крадіжку колгоспного майна розстріл або позбавлення волі
не менш, як на 10 років з конфіскацією майна. Але забезпечити
хлібозаготівлі не вдавалося. Тоді в Україну прибула надзвичайна комісія на
чолі В. Молотовим, яка запровадила «чорні дошки» (особливий список
районів, у яких за рішенням влади конфісковували продовольчі та посівні
фонди, припинялось постачання товарів, посилювались репресії).
Наприкінці 1932 р. комісію очолював Л. Каганович, а в січні 1933 р. на
постійну роботу приїхав П. Постишев. Разом з місцевими керівниками С.
Косіором, В. Чубарем, Г. Петровським, М. Хатаєвичем вони стали
основними винуватцями Голодомору.

Наслідки Голодомору 1932-1333 рр.:

• голод був і на інших територіях, але найбільших масштабів набрав саме

в Україні, тобто був геноцидом українського народу (фізичне знищення
народу). Селяни були позбавлені всього їстівного. Цим партійно-
державний апарат цілком свідомо прирікав їх на смерть. У 2010р. СБУ
встановило близько 4 млн. прізвищ загиблих від Голодомору 1932-1933 рр.,
але жертв було більше. Деякі дослідники називають цифри 7-10 млн осіб,
померлих від голоду в цей період;

• остаточно зламав опір селян колгоспно-феодальній системі, на 1937р.

колгоспи об’єднали 99,7 % площ;

• суттєво підірвав сили у відстоюванні споконвічних національних прав,

старе село було знищене;

• переселення до України селян з Росії та інших територій, деградація

сільського господарства. 8
Саме цього і прагнув тоталітарний режим. Один з тодішніх керівників
України М. Хатаєвич сказав: "Між селянами і нашою владою точиться
жорстока боротьба. Це боротьба на смерть. Цей рік став випробуванням
нашої сили та їхньої витривалості. Голод довів їм, хто тут господар. Він
коштував мільйони життів, але колгоспна система існуватиме завжди. Ми
виграли війну!".

Зміни в соціальній структурі населення

Зникли приватні підприємці, заможні селяни (куркулі), помітно зросла

кількість робітників, інтелігенції, майже усіх селян після колективізації
називали колгоспниками. Більшовики ставили собі в заслугу побудову
суспільства, вільного від експлуатації людини людиною. Але в СРСР
формувався новий правлячий клас — номенклатурна верхівка партійно-
державного та господарського апарату, забезпечена всіма
матеріальними благами й відгороджена від мільйонів своїх співгромадян
щільним муром різноманітних привілеїв.

Особливості суспільно-політичного життя

1934 р. — перенесення столиці УСРР з Харкова до Києва.

Фактичним диктатором України в 1933-1937 рр. став П. Постишев.

Конституція 1937 р. перейменувала республіку на УРСР. Демократичні
положення основного закону не були наповнені реальним змістом, вони не
підкріплювалися практикою життя. Тоталітарний режим виключав будь-які
прояви незалежного від держави громадсько-політичного життя,
виховуючи в широких масах подвійну мораль, формуючи байдужість і
соціальну пасивність.

Брутальні розправи з тими, кого вважали противниками радянської влади

не припинялися протягом 20-х рр. У 1928 р. відбувся процес над
«шкідниками» (так звана «Шахтинська справа»), а по суті — суд над
старими спеціалістами вугільної промисловості Донбасу. Метою цього
процесу було залякати стару технічну інтелігенцію й змусити працювати
її на новий режим.

Представників гуманітарної, інтелігенції на чолі з академіком Сергієм

Єфремовим зібрали на процесі «Спілки визволення Україну» (СВУ),
який відбувся у березні-квітні 1930 р. У зв’язку зі справою СВУ в
республіці було репресовано близько 5 тис. осіб.

8
 Утвердження більшовицького
тоталітарного режиму в Україні
ЧАСТИНА ДРУГА
Згортання українізації

Почалося особливо з 1933 р., її активних діячів знищено, М. Хвильовий і М.

Скрипник застрелилися. Влада остаточно повернулася до
великодержавної асиміляторської політики. Україною прокотилася нова
хвиля боротьби з «націоналістичними ухилами». Сам процес українізації
поступово почав розглядатися як бур­жуазно-націоналістичний. Сталінізм,
укорінюючи в свідомість людей національний нігілізм, продовжував
шовіністи­чну русифікаторську політику царизму.

Націонал-ухильництво — своєрідний ідеологічний штамп, негативна

оцінка, що вживалася в агітаційно-пропагандистській роботі в СРСР і
стосувалася тих членів компартії, які в теорії і практиці національної
політики «переоцінювали, перебільшували значення місцевих
особливостей». Змістовне наповнення поняття «націонал-ухильництво» не
завжди було однаковим і змінювалося залежно від політичної ситуації.
Найбільш відомі «персоніфіковані» вияви націонал-ухильництва —
«шумськизм», «волобуєвщина», «хвильовизм», «скрипниківщина».

Масові репресії

Масова кампанія репресій розгорнулася після вбивства 1 грудня 1934 р.

більшовицького діяча С. Кірова. У цей же день ухвалено постанову про
порядок розгляду звинувачень у підготовці чи здійсненні терористичних
актів, яка відводила на слідство у цих справах не більше 10 днів. Справи
розглядалися без прокурора й адвоката. Оскарженню чи помилуванню не
підлягали. Смертну кару могли застосовувати до звинувачених осіб,
починаючи з 12 років. Вирок мав виконуватися негайно. Слідство велося із
вживанням до арештованих найжорстокіших тортур. Ця практика в 1937р.
була навіть узаконена. Мільйони людей опинилися в радянських
концтаборах, які прийнято називати ГУЛАГ (від російського скорочення
"ґлавноє управлєніє лаґєрєй"; ГУТаб — головне управління таборів).

У 1937-1938 рр. репресії охопили всі категорії населення («Великий

терор»). Вони торкнулися навіть найвищого керівництва України
(загинули всі, крім Г. Петровського), сильно постраждали від переслідувань
військові. Найбільше серед репресованих було селян і робітників. оскільки
вони була основна маса населення. Але, якщо рахувати у відсотках,
найбільше постраждала інтелігенція.

7
Масові репресії були важливою умовою функціонування тоталітарного
режиму, оскільки вони
у політичній сфері придушували опозиційні сили, нейтралізували
потенційних противників системи, блокували розвиток громадянського
суспільства, давали змогу повністю контролювати розвиток суспільних
процесів
в економічній сфері сприяли підтриманню основного стимулу до праці —
страху, забезпечували систему майже дармовою робочою силою
у соціальній сфері розколювали суспільство, протиставляли його
верстви одна одній, створювали атмосферу взаємної підозри та
недовіри, забезпечували збереження дисципліни та єдності.

Биківня та інші місця масових поховань жертв

репресій

Найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних

репресій 1937–1941 років знаходиться за 1,5 км від колишнього
селища Биківні на околиці Києва, поблизу автостради Київ—Бровари. Тут
був об'єкт спеціального призначення НКВС, де наприкінці 30-х — в 40-х
роках відбувалися масові захоронення розстріляних та закатованих. 

Крім Биківні є ще багато місць поховань в Україні, жертв сталінських

репресій
Розстріляне відродження (Київ) — братське поховання 28 діячів
культури, письменників, науковців, розстріляних 15-17 грудня 1934 року.
Їх було зарито вночі на Лук'янівському цвинтарі місце вказане
дружиною Григорія Косинки. Братством Андрія Первозданного 18
грудня 1994 року на цьому місці був встановлений великий дерев'яний
хрест з переліком всіх страчених
Рутченкове поле (Донецьк) — весною 1989 року під час розкопок було
виявлено більш ніж 500 останків людей. 16 вересня 1989 року останки
перепоховані в двох братських могилах. У 2005 році на місці поховання
встановлено пам'ятник жертвам політичних репресій
В період з 5 серпня 1937 року по 27 листопада 1938 року в Черкасах
було розстріляно щонайменше 1144 особи. Пам'ятний знак в Соборном
парку встановлений в 2006 році в пам'ять про жертв Голодоморів та
політичних репресій на Черкащині
Поховання розстріляних жертв репресій в Умані проводилось на
території двору колишнього приміщення міського відділу НКВС та на
території, яка до нього прилягала, а також на Міщанському кладовищі,
де поховані останки 1402 чоловік
За один тільки 1937 рік на Чернігівщині було репресовано понад 9,5
тисяч чоловік. Основним місцем масових поховань розстріляних НКВС
чернігівців був лісовий масив поблизу села Халявин Чернігівс. району.
8
 У Житомирській окрузі в 1937–1938 роках були розстріляні не менше 15
тисяч жителів і таємно поховані старому єврейському кладовищі та на
території нині діючого тубдиспансеру. На підставі даних з протоколів
засідань Київської «трійки» УНКВС, Московської «двійки» і актів про
приведення цих рішень до виконання у Житомирі та Бердичеві тільки
за період з 5 серпня по 31 грудня 1938 року розстріляно не менше 901
людей.

Ідеологізація суспільного життя, культ особи

установлення монополії комуністичної ідеології, яка базувалася на
марксизмі-ленінізмі
ідеологізація освіти та культури, жорстка цензура, контроль над
засобами масової інформації;
повне підкорення особистості інтересам держави та колективу,
ідеологічне виправдання терору
партійний контроль над діяльністю інтелігенції, культ особи Сталіна,
поширення міфів про його мудрість.

Особливості, культурного життя періоду

На зміну українському культурному відродженню 20-х рр. прийшов новий

комуністичний наступ, який характеризувався надзвичайною
ідеологізацією в усіх сферах життя суспільства, суворим контролем над
діячами культури.

Освіта. Ці процеси існували навіть у початковій школі. У 1930р. було

започатковано 4-класне обов’язкове навчання. Було подолано в загальних
рисах неписьменність серед дорослих. У 1933 р. було відновлено діяльність
університетів у таких містах: Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ.

Наука. Незважаючи на репресивний тиск продовжувала розвиватися

наука, визнання здобули дослідження О. Богомольця, О. Палладіна, Є.
Патона, М. Стражеска, В. Філатова. Видатне відкриття в 1929 р. зробив
Юрій Кондратюк, яке через 40 років використали науковці США для
польотів на Місяць. Були репресовані академіки математик Михайло
Кравчук, історики М. Слабченко, М. Яворський, генетик І. Агол та інші.

Література і мистецтво. Особливо постраждала від репресій

українська література. Загалом зазнали тих чи інших переслідувань
близько 500 письменників. Знищені були такі видатні літератори, як
Микола Куліш, Микола Зеров, Григорій Косинка, Валер’ян Підмогильний,
Євген Плужник і багато інших.

Продовжували писати поети П. Тичина, М. Рильський, В. Сосюра, М.

Бажан, але тепер уже у дусі соціалістичного реалізму (соцреалізму).
Розстріляла більшовицька влада й видатних митців зі світовим іменем —
художника М. Бойчука і театрального режисера Л. Курбаса.
8
Творили далі талановиті митці композитор Г. Верьовка, який згодом
створив і керував відомим хором, а також хореограф П. Вірський.
Покоління визначних діячів української культури 20-30-х рр.
називають «розстріляним відродженням».

Будівля Верховної Ради УРСР в Києві,

1936-1939 рр.

«Бій Богуна з Чарнецьким під Монастирищем в

1653 р.» (1931), Микола Самокиш

Релігійне життя

Нищівного удару було завдано по УАПЦ: було репресовано 3 митрополити,

23 єпископи й архієпископи, близько 2 тис. священиків. У другій половині
30-х рр. в Україні не залишилося парафії з українською мовою
богослужіння. У 30-х рр. влада розгорнула масове нищення культових
споруд. Жертвами радянських вандалів стали Михайлівський
Золотоверхий собор (під час ІІ п’ятирічки, яку назвали “безбожною”),
Богоявленський собор Братсь­кого монастиря, церква Успіння Богородиці
(Пирогоща) й тисячі інших. У середині 30-х рр. діяло 9% церков порівняно з
1913 р. Державний атеїзм посилював вплив партії, але спричиняв глибокі
моральні деформації в суспільстві, зростання бездуховності.

Персоналії

Казимир Малевич — укр. художник-авангардист, засновник

супрематизму, один з фундаторів кубофутуризму, педагог, теоретик
мистецтва. Був членом “товариства голів земної кулі”.

Михайло Бойчук — укр. художник, член НТШ. Заклав основи укр.

монументального мистецтва. У 1917 р. бере участь у заснуванні Української
академії мистецтв, професор майстерні монументального живопису. Лідер
8
групи “бойчукістів”. Репресований (“розстріляне відродження”).

Лесь Курбас — укр. актор і режисер, один із засновників «Молодого

театру», театру «Березіль», на сцені яких поставив вистави «Чорна
пантера і білий ведмідь» В. Винниченка, «Мина Мазайло» М. Куліша тощо,
поєднував українське театральне мистецтво з європейською культурою.
Репресований.

Олександр Довженко (портрет) — письменник,

кінорежисер, художник-ілюстратор, один із
засновників української кінематографії, працював
на Одеській кіностудії, Київській кінофабриці,
створив фільми «Арсенал», «Звенигора», «Земля»,
«Поема про море», автор книги «Зачарована
Десна».

ДЛЯ НОТАТОК

__________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________________
 ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
ЧАСТИНА І

1.Жертвою якої репресивної акції став С. Єфремов?

А справи «Спілки визволення України»

Б «Шахтинської справи»

В Голодомору

Г «Закону про п’ять колосків»

2.Установіть відповідність між визначеннями та поняттями, що

характеризують соціально-економічне життя УСРР в 1920–1930-х рр.

1 об’єднання селянських господарств у великі підприємства шляхом

примусового усуспільнення землі, реманенту та худоби

2 створення великого машинного виробництва в усіх галузях господарства,

насамперед у промисловості

3 тверда норма обсягів натурального відрахування державі частки продукції,

виробленої селянськими господарствами

4 форма господарювання в державних підприємствах на основі фінансової

самостій ності в умовах збереження централізованого керівництва

А«госпрозрахунок»

Б«індустріалізація»

В«денаціоналізація»

Г«продподаток»

Д«колективізація»

3.«Перекачування коштів із села в місто» наприкінці 1920–1930-х рр. було

одним із

А шляхів стримування зростання цін на сільгосппродукцію.

Б способів матеріального стимулювання селянства.

В джерел фінансування індустріалізації.

Г інструментів проведення грошової реформи.

4.Результатом здійснення якої політики є подані нижче дані?

«Індекс фізичного обсягу промислової продукції в СРСР у 1937 р., порівняно з

рівнем 1913 р., склав 820, у США — 154, Німеччині — 119, Великій Британії —
110, Франції — 101. За обсягами виробництва СРСР із п’ятого місця в світі у
1928 р. перейшов на третє у 1932 р., у 1937 р. — на друге…»

А технічна перебудова Б форсована індустріалізація

В промисловий переворот Г технологічна реконструкція

8
5. Укажіть особливості процесу індустріалізації, здійснюваної в Україні в
другій половині 1920–1930-х рр.

1 децентралізація управління галузями промисловості та будівництва

2 побудова та реконструкція великих промислових об’єктів

3 розширення прав підприємств у виробництві та збуті готової продукції

4 нерівномірність процесу модернізації промислового потенціалу

республіки

5 пріоритетний розвиток галузей легкої промисловості

6 поява в промисловому комплексі республіки нових галузей

6.Укажіть наслідки суцільної колективізації, здійснюваної в Україні в

1930-х рр.

1 утвердження державної власності на засоби виробництва в сільському

господарстві

2 стрімке зростання сільськогосподарського виробництва та

матеріального добробуту колгоспного селянства

3 запровадження госпрозрахунку, товарно-грошових відносин між

державою та колгоспами й радгоспами

4 «прикріплення» селян до сільської місцевості (колгоспів)

безпаспортним статусом

5 багатомільйонні демографічні втрати, підрив і деградація

продуктивних сил села

6 розширення мережі селянських збутових, споживчих, кредитних

спілок і товариств

7.Із якою метою партійно-державне керівництво УСРР наприкінці 1920-х

рр. розповсюджувало зображений плакат?

А Спонукати одноосібників добровільно вступати в

колгоспи.

Б Викликати у селян зневажливе ставлення до одноосіб-

ників.

ВПосилити класову боротьбу на селі проти куркульства.

Г Роз’яснити селянству завдання політики «ліквідації

куркульства як класу».

8.У якому уривку з історичних джерел відображено особливості життя

українського суспільства в 1930-х рр.?

А «Прикметним явищем була поява кредитних спілок, які надавали

селянським господарствам не тільки позики «живими» грошима, а й
пропонували в кредит широкий спектр товарів виробничого
призначення...»
8
Б «Опір набув великого поширення. Зброя, що залишилася з воєнних
часів, стала умовою для розгортання партизанської війни. Партизанські
загони швидко розгорталися в степових і лісостепових зонах України...»

В «Загальні збори бідноти... виносили постанови про відібрання у

куркулів усіх засобів виробництва. Намічали день розкуркулення й
розподіляли актив бідняків в господарства куркулів. У зазначений термін
актив приходив до куркуля та описував усе його майно...»

Г «...Завдання семирічки в галузі сільського господарства ми зможемо

виконати за п’ять років... Розрахунки показують, що посіви кукурудзи
повинні орієнтовно становити 9—10 млн га і рівнятися приблизно
половині всієї площі зернових...»

ЧАСТИНА ІІ

1.У 1932 р. кількість членів КП(б)У становила понад 500 тис. осіб, а в
1938 р. — близько 260 тис. осіб. Що зумовило скорочення чисельності
Компартії України?

А зневіра в можливості побудови соціалізму

Б здійснення масових репресій у республіці

В наростання загрози Другої світової війни

Г згортання політики «українізації»

2.Що було характерним для культурного життя України в 1930-ті рр.?

А створення творчих літературно-мистецьких об’єднань

Б запровадження загальної обов’язкової середньої освіти

В насадження єдиного творчого методу — «соціалистичного реалізму»

Г вигнання нелояльних до радянської влади митців за кордон

3.Політика «ліквідації куркульства як класу», здійснювана партійно-

радянським керівництвом СРСР і УСРР у 1930–1931 рр., мала за мету

А вигнати куркулів зі створюваних колгоспів і радгоспів.

Б змусити більшу частину селянства об’єднуватися в колгоспи.

В посилити матеріальну зацікавленість селян у суспільній праці.

Г перерозподілити землю куркулів на користь бідняків.

4.У якому уривку з історичних джерел відображено досягнення

промисловості України за роки перших п’ятирічок?

А «Наша промисловість зростає нечуваними кроками. Ми збудували

Краматорський машинобудівний, Харківський тракторний заводи. Все
це переконує, що боротьба за соціалізм захоплює мільйони ентузіастів».

Б«…Темпи промислового розвитку Західної України були вищими, ніж на

8
сході УРСР. …Тут споруджено понад 2,5 тис. великих і середніх
промислових підприємств».

В «Реконструйовано легку та харчову промисловості, ліквідовано їх

відставання від чорної металургії за рівнем капіталовкладень. Ці галузі
увійшли в ряд передових галузей соціалістичного господарства».

Г «З метою покращення управління промисловістю визнано за

необхідне ліквідувати ради народного господарства і повністю
підпорядкувати підприємства загальносоюзним і республіканським
міністерствам за галузевим принципом».

5.Зрощення правлячої партії з державним апаратом, установлення

жорсткого контролю за суспільно-політичним життям та економічною
сферою в Україні в 1920—1930-х рр. свідчило про

А зростання ролі громадянського суспільства.

Б завершення будівництва основ соціалізму.

В зниження рівня життя населення.

Г зміцнення тоталітарного ладу.

6.Зображений плакат, присвячений стаханівському руху, відображає

його

А наслідок.

Б причину.

В передумову.

Г зміст.

7.Проаналізуйте статистичні дані й визначте, що стало характерним для

промисловості України кінця 1930-х років порівняно з 1920-ми роками.

А Повільне зростання кількості

великих промислових підприємств,

переважання в республіці кустар-

но-ремісничого сектору за кількіс-

тю зайнятих робітників.

Б Стрімкий розвиток фабрично-

заводського сектору, який став

домінуючим як за кількістю підприємств, так і за обсягами

промислового виробництва.

В Збереження значної питомої ваги підприємств дрібної промисловості,

яка залишалася домінуючою за обсягами виробництва промислової
продукції.

Г Концентрація левової частки робітників у фабрично-заводському

секторі, що домінував у виробництві промислової продукції республіки.
8