Лексичне значення слова

Лексикологія – це розділ мовознавства, який вивчає лексичний склад

мови. Основними завдання лексикології як науки є:
 загальне визначення кількісного обсягу словника мови;
 всебічне вивчення лексичних значень слів, які вживаються у мові;
 розкриття всієї складності і багатогранності лексичних значень слів ,
зокрема таких, як первинне і вторинне, пряме і переносні,
однозначність і багатозначність слів, омоніми і пароніми, синоніми і
антоніми, значення, зумовлені контекстом чи актуальними
обставинами, в яких відбувається мовлення;
 вивчення питання формування словникового складу мови, його
походження;
 історичні зміни, що відбуваються у словниковому складі мови;
 визначення активних і пасивних компонентів лексичного складу мови;
 встановлення розрізнюючи рис лексичних і фразеологічних одиниць і
т.д.
Основною одиницею лексикології є слово, яке розглядається, в першу
чергу, з точки зору його лексичного значення. Всі слова, що існують у мові,
мають або лексичне або граматичне значення. Природа лексичних значень
слів не однакова. Це проявляється в об’єднанні різних значень у самому
слові, у закономірностях слововживання, у функціонуванні слова у
словосполученнях та реченнях.
За способом номінації, тобто за характером зв’язку слова з предметами та
явищами об’єктивної дійсності, виділяються два типи лексичних значень:
прямі і переносні.
Пряме значення слова – це значення, яке прямо вказує на предмет,
властивості, дії, стани. За допомогою прямого значення визначаються і
називаються поняття, воно є базою для виникнення та розвитку всіх інших
значень слова: бити посуд – бити олію, письмовий стіл – військовий стіл.
Переносні значення завжди пов’язані з прямим. На основі прямого
виникає метафора (перенесення значення з одних предметів на інші: вітер
розмовляє, сонце сміється, думка летить), метонімія (перейменування: грав
Лисенка (грав твори композитора Лисенка); синекдоха (частина у значенні
цілого: майдан мовчав (люди на майдані).
Омоніми. Синоніми. Антоніми
Омоніми – слова, що мають однаковий звуковий склад, але різні
лексичні значення. Омонімія – звуковий збіг двох і більше мовних одиниць.
Омоніми поділяються на лексичні і граматичні.
Лексичні омоніми – два і більше різних за значенням слів, які
співпадають у написанні, звучанні і граматичному оформленні, але не
пов’язані значеннєво у сучасній мові. До лексичних омонімів відносять
слова однієї частини мови.: чайка – птах, чайка – козацький човен, камінний
– прикметник від іменника камін, камінний – прикметник від іменника
камінь.

46
 Лексичні омоніми можуть бути повними і неповними.
Повні омоніми – слова однієї частини мови, в яких співпадають всі
відмінкові форми: топити у печі, топити у воді, топлю, топитиму, буду
топити і т.д. (і для одного, і для іншого слова).
Неповні омоніми – слова, в яких співпадає не всі відмінкові форми:
чари (принадлива сила) – не має форми однини, чари (келихи) – має форму
однини (чара).
Граматичні омоніми поділяються на омоформи, омографи і омофони.
Омоформи (морфологічні омоніми) – це слова, які належать до різних
частин мови і збігаються за звучанням та написанням лише в певних
граматичних формах: три (числівник у формі називного відмінка) – три
(дієслово у формі друга особа наказового способу).
Омофони (фонетичні омоніми) – це слова, що збігаються тільки за
звучанням, але пишуться по-різному: по моєму (будинку) – по-моєму
(зробити), на пам’ять (скаржитися на пам’ять) – напам’ять (вивчити
напам’ять), мрія ти – мріяти, укупі (разом) – у купі (піску), на зустріч (з
письменником) – назустріч (мені), гриби (іменник) – греби (наказовий спосіб
дієслова), орел - Орел.
Омографи (орфографічні омоніми)– це слова, що збігаються за
написанням, але розрізняються за звучанням і значенням (найчастіше
розрізняються наголошуванням): мукá – мýка, замóк – зáмок, плачý – плáчу.
Увага! Омонімію слід відрізняти від багатозначності. Слова-омоніми
нічого спільного у значенні не мають (склад – приміщення, склад – одиниця
мови), а багатозначні слова пов’язані між собою значенням, причому одне з
цих значень ж є вихідним, а інші - вторинні. Слова-омоніми утворюють між
собою синонімічні пари (мука – борошно, мука – страждання), а
багатозначні слова спільні за значенням (семантикою).

Синоніми – це слова, які відрізняються одне від одного звуковим

складом, але означають назву одного поняття з різними відтінками в його
значенні, при цьому синонімічні слова можуть належати до різних стилів
мовлення. Відтінок значення виявляється при зіставленні лексичних кількох
слів, які називають одне поняття: сміх – регіт (не просто сміх, а голосний
сміх). Слова, пов’язані між собою синонімічними зв’язками та
відношеннями, об’єднуються в синонімічний ряд. Найуживаніше із
стилістичного боку нейтральне слово синонімічного ряду називається
домінантою: обов’язково - неодмінно, конче, доконче, неминуче, напевно,
безсумнівно. Домінанта виражає найбільш загальне значення, властиве всім
словам синонімічного ряду.
Синоніми, значення яких повністю збігається, називаються
абсолютними: воротар - голкіпер, азбука – абетка, вертоліт – гелікоптер.
Синоніми, що відрізняються одне від одного семантичним
(значеннєвим) відтінком або стилістичним вживанням поділяються на
семантичні і стилістичні.

47
 Семантичні синоніми відрізняються одне від одного відтінками у
значенні: давній – старий, колишній, древній, стародавній, старовинний,
старожитній. Ці слова близькі за значенням, але не тотожні, кожне з них
має смислові відтінки: давній звичай, але старий дід, древні слов’яни,
старовинні ікони, старосвітська родина.
Стилістичні синоніми – це слова подібні або однакові за значенням,
але різні за стилістичними відтінками (вживаються у різних стилях
мовлення): сміятися (стилістично нейтральне слово) – реготати (характерне
для розмовного стилю).
Антоніми – це слова з прямо протилежним значенням: далекий –
близький, погано – добре, широкий – вузький, великий – малий, іти – стояти,
день – ніч.
В антонімічні пари об’єднуються слова, які мають певну лексичну
спільність (глибину, розмір, час доби, товщина тощо). Не можна вважати
антонімами слова дитинство – юність, ніч – ранок, добрий – швидкий, бо
вони не мають прямого протиставлення або не об’єднані лексичною
спільністю.
В антонімічні відношення можуть вступати різні частини мови:
іменники (день – ніч), прикметники (великий – малий), займенники (всі –
жодний, всі – ніхто), дієслова (йти – стояти, сміятися – плакати),
прислівники (далеко – близько, легко – важко), прийменники (над – під,
перед – за, від – до).
Пароніми – це слова, подібні між собою за звучанням і частково за
будовою: адресат - адресант, континент – контингент, ефектний –
ефективний, громадський – громадянський.
Загальновживана лексика української мови.
Професійна, діалектна, розмовна лексика
Більшість слів є нейтральними із стилістичного погляду і вживаються у
різних функціональних стилях мови. Вони належать до загальновживаної
лексики, бо зрозумілі кожній людині, яка володіє українською мовою. До
загальновживаних належать і ті слова, які є назвами речей і понять, що
широко побутують у суспільстві (електрика, холодильник, телевізор,
мобільний телефон тощо).
У словниковому складі української мови є значна частина професійної
лексика, яка пов’язана з назвами різних знарядь, матеріалів, процесів
виробництва. У кожній галузі виробництва, професійній діяльності
функціонує своя лексика: іменник, підмет, синтаксис, діалектизми, неповне
речення, словосполучення (мовознавство), метан, азот, валентність (хімія),
меліорація, добрива, озимина, зяб, жнива (сільське господарство). Ця лексика
міситься у тлумачних термінологічних словниках.
Терміном називається спеціальне слово або словосполучення, що
вживається для найменування конкретного поняття з певної галузі знань:
іменник (назва частини мови; мовознавство), метафора (назва тропа;
літературознавство).

48
 У словниковому складі мови є значна частина діалектизмів, тобто слів,
які вживаються лише на певній території України: партовина – скатертина,
городник – лопата, боцян – чорногуз, плай – стежка в горах, когут – півень,
вивірка – білка, кукуля – зозуля, бакай – глибока вибоїна, яма.

Лексика української мови з погляду походження.

Власне українська лексика. Застарілі слова. Неологізми.
Процес формування лексики досить тривалий, складний і
безпосередньо пов'язаний з історією народу. У складі лексики сучасної мови
майже 90% - це слова корінної української лексики, решта – запозичення з
інших мов.
Власне українська лексика є кількісно найбільшим шаром у
словниковому складі мови. Власне українські слова виражають специфіку
української мови, те, чим вона на лексичному рівні відрізняється від інших
слов’янських мов. Власне українська лексика успадкована з
індоєвропейської, праслов’янської і спільносхіднослов'янської
(давньоруської) мов або виникла на власне українському ґрунті, коли
українська мова почала функціонувати як самостійна національна мова
українського народу: мати, батько, син, дочка, баритися, заздалегідь,
карбованець, лелека, панувати, самітність, щодня, чемність.
За своїм обсягом та семантико-стилістичною структурою власне
українська лексика є кількісно найбільшим і найпродуктивнішим шаром
української лексичної системи загалом. Власне українські слова мають різні
значення: називають предмети, явища природи, життя і побут людей, їхню
виробничу діяльність тощо: гай, смуга, тато, хурделиця, жовтень, січень,
багаття, галушка, бандура, горище, дровітня, прапор, мрія, відродження,
щоденник, наступний, зупинка.
Особливо важливу роль у становленні власне української лексичної
системи належить засобам словотвору, в першу чергу суфіксам:
–ин: година, хвилина, заручини;
–анин: біганина, стрілянина;
–щин: Київщина, козаччина;
–ник: керівник, візник;
–ець: швець, гравець, промовець;
–к: вчителька, лікарка;
–ень: красень, велетень;
–ань: здоровань, горбань;
–ищ: горище, вогнище, дідище;
-анн, -енн: змагання, бачення, старання.
–уват, -юват: білуватий, довгуватий, синюватий.
Власне українськими є слова з префіксами су-, між-, межи-, перед-, по-:
сузір’я, суміш, міжгір’я, межиріччя, поверх, потреба, подвір’я, прірва,
прізвище; з частками аби-, де-, бозна-, казна, будь-, -небудь, що-: абихто,
декілька, бозна-хто, будь-який, скільки-небудь, щоденник, щогодини.

49
 Активна і пасивна лексика сучасної української мови.
Словниковий склад мови весь час змінюється, оскільки змінюються
окремі предмети і явища, які оточують людину. У мові відбуваються два
протилежні процеси – одні слова виходять поступово з ужитку, інші –
з’являються. Цей невпинний процес зумовлює поділ лексики на дві групи –
активну і пасивну.
До активної лексики належать слова, що доволі часто вживаються у
повсякденному спілкуванні. Значення цих слів співвідноситься у свідомості
людини з сучасними їй уявленнями, поняттями і знаннями про навколишній
світі є зрозумілими кожному.
До пасивної лексики належать слова застарілі або ті, що тільки-но
утворилися і ще активно у мові не функціонують.
Серед застарілих слів, які поступово виходять з активного ужитку,
розрізняють історизмами та архаїзми.
Історизми – це слова, що означають назви предметів і понять, які
вийшли з ужитку: жупан, намітка, очіпок, соха, ступа, прач, пістоль, шеляг,
пасмо, дворянин, урядник, хорунжий. Історизми вживаються або у
спеціальній історичній літературі, або в художніх творах, коли треба
відтворити певну історичну епоху. Історизми є назвами речей, явищ,
процесів тощо, які вживалися у певний історичний час.
Архаїзми – це застарілі слова, що вийшли або виходять з широкого
ужитку і є назвами тих предметів і явищ, які існують і в наш час, але мають
інші найменування: зоріти – бачити, ланіти – щоки, уста – губи, перст –
палець, вия – шия, правиця – права рука.

Неологізми
Неологізми – це нові слова. Вони з’являються у мові разом з
виникненням нових предметів, явищ, понять, процесів у суспільному житті.
Неологізми поповнюють словниковий склад мови і є неологізмами лише до
того часу, доки не входять до загальновживаної лексики. Наприклад, не так
давно виникло поняття мобільний телефон, Інтернет тощо. На початку свого
виникнення ці слова були неологізмами, а зараз увійшли до складу
загальновживаної лексики.
Причини виникнення неологізмів різні:
 найчастіше вони з’являються як назви нових предметів, явищ,
процесів. Такі неологізми є загальнонародними;
 авторські неологізми – ті, які утворено авторами у художніх
творах з певною стилістичною метою. Наприклад, у П.Тичини зустрічаємо
такі слова: багряноводний, брунькоцвіт, бистрозір; у Ліни Костенко:
звечоріння, одкамянійте, богоугодні тощо. Такі індивідуальні новотвори
авторів називаються оказіональними (випадковими), а фразеологізми –
оказіоналізмами.
Нових слів виникає значно більше, ніж зникає старих, тому
словниковий склад мови постійно поповнюється.

50
 Фразеологія
Фразеологія (гр. вираз і вчення) –розділ мовознавства, який вивчає
фразеологічний склад мови.
У сучасній українській мові, крім окремих слів, є стійкі
словосполучення, які називають фразеологічними зворотами, або
фразеологізмами (від гр.. звороти мови). Фразеологічний зворот
(фразеологізм) – це лексико-граматична єдність двох або більше нарізно
оформлених компонентів, граматично організованих за моделлю
словосполучення чи речення, які мають цілісне значення. Напр.., бувати в
бувальцях – мати досвід; за тридев’ять земель – дуже далеко; товкти воду в
ступі – повторювати одне і те ж; без царя в голові – нерозумний; заморити
черв’яка – трохи поїсти.
Фразеологізми найчастіше виникають внаслідок переосмисленням
вільного поєднання слів (вільного словосполучення). Напр.., пор.:: Гілки
бузку вдарили по руках мандрівників. Чоловіки ударили по руках і мирно
розійшлися. У першому реченні ударили по руках – це вільне
словосполучення (бо гілки могли ударити по плечах, обличчю тощо),
вживається у прямому значенні, яке складається із сукупності значень тих
слів, що входять до його складу. У другому реченні цей вираз утратив пряме
(первинне) значення і вживається у переносному значенні – дійшли згоди,
порозумілися.
Слова, що входять до складу вільного словосполучення, легко можуть
поєднуватися з іншими словами (вдарити по обличчю, ногах, голові, плечах).
Основна особливість фразеологізму полягає в тому, що він, незалежно
від того, скільки слів до нього входить, виражає одне поняття і вживається у
мові як готова одиниця: собаку з’їв – досвідчений; содом і гоморра –
безпорядок; ловити гав – бути неуважним; нема живої душі – безлюдно;
куди Макар телят не ганяв – дуже далеко; носа не показувати – не
з’являтися.
У реченні фразеологізм виступає, як правило, одним членом речення:
Я йому такого півня пущу!.. (П.Мирний). Головне, щоб з’явилася свіжа
копійка . Усе в нього через пень-колоду виходить (обставина). Навколо така
грязюка – ні пройти ні проїхати (означення) .
Фразеологічні звороти широко використовуються у мовленні, надаючи
йому емоційності (можуть передавати відтінки жарту, іронії, насмішки,
осуду, дорікання тощо).
За ступенем злитості компонентів (слів), які входять до складу
фразеологічних сполучень, фразеологізми поділяються на фразеологічні
зрощення, фразеологічні єдності та фразеологічні сполучення.
Фразеологічні зрощення – це такі стійкі сполучення, загальне значення
яких не випливає із сукупності значень тих слів, що входять до їх складу:
водити за ніс (обманювати), брати під обстріл (критикувати), зарубати на
носі (запам’ятати), на ноги поставити (виховати до дорослого віку).
Фразеологічні єдності – це такі стійкі сполучення, загальне значення
яких лише частково вмотивовується значенням тих слів, що входять до їх
51
складу: крапля в морі (мало), пороху не нюхати (не мати досвіду),
заливатися слізьми (невтішно плакати).
Фразеологічні сполучення – це такі стійкі сполучення, загальне
значення яких повністю випливає із значення тих слів, які входять до їх
складу: порушити питання, здобути перемогу, притупити до роботи. До
фразеологічних виразів звичайно відносять ще прислів’я та приказки, які
набули узагальнено-переносного, метафоричного значення і тому
сприймаються як одиниці, близькі до власне фразеологізмів.
Прислів’я – це виражене структурою речення народне висловлення
повчального змісту (буквального чи алегоричного плану), яке формулює
певну життєву закономірність або правило, що є широким узагальненням
багатовікових спостережень народу і його суспільного досвіду. Однією із
рис, що відрізняє прислів’я від інших типів фразеологічних одиниць, є їх
синтаксична завершеність. Прислів’я – обов’язково граматично й
інтонаційно завершене судження, яке співвідноситься не з словом, в основі
якого лежить певне поняття, а з реченням: сім господинь – хата не метена.
Сім разів відмір – один відріж. Слово – не горобець: вилетить - не
впіймаєш. Говори мало, слухай багато, а думай ще більше. Не спитавши
броду, не лізь у воду.
Приказка – зворот мови, вислів, елемент судження (на відміну від
прислів’я, яке виражає завершене судження, завершену думку). Приказка
сама по собі є чимось недомовленим: вона вимагає свого кінця і розвитку,
іноді підмета, іноді присудка, іноді відповіді на питання. Прислів’я
передбачає основні члени речення, а приказка – ні.
Джерелом утворення української фразеології є власне самобутні
вислови, які відображають світогляд українців, його моральні й етичні
погляди на життя. а також запозичені одиниці, наприклад, давньогрецькі та
давньоримські: Щоб мені крізь землю провалитися. Душа в п’ятах. Сказано
– зроблено (Гомер). Не плюй в криницю, доведеться води напиться (Есхіл).
Вилами по воді писати (Софокл). Нехай йому земля буде пухом (Еврипід).
Собаці – собача смерть. Хто кашу заварив, той хай і сьорбає. Ловити рибку
в каламутній воді. Обіцяти золоті гори. Пташине молоко. Пройти крізь
вогонь і воду (Аристофан). Що посієш, те й пожнеш. Підливати масло у
вогонь. Утерти носа (Платон). З двох бід вибирають меншу. Клин клином
вибивають. Щоб пізнати людину, треба з нею пуд солі з’їсти (Аристотель).
Вік живи, вік учись (Сенека).
Крилаті вислови – це влучні вислови видатних осіб – письменників,
філософів, учених, політичних діячів, які досить часто повторюються в
усному та писемному мовленні. На відміну від прислів’їв і приказок, крилаті
вислови зберігають авторство. Серед цих утворень виділяють кілька
структурних груп:
 слова-символи: Одіссей – людина, життя якої відзначається пригодами.
Донжуан – людина, схильна до любовних пригод. Отелло – ревнива людина;

52
  словосполучення: мертві душі – люди, що втратили будь-яке значення
(Микола Гоголь) , гарматне м’ясо (Шатобріан) – про безправну солдатську
масу;
 речення – прості чи складні: німим отверзуться уста. На всіх язиках
все мовчить, бо благоденствує (Шевченко). Нове життя нового прагне
слова (Рильський).
Фразеологічні одиниці можуть вступати між собою і антонімічні і в
синонімічні відношення. Відповідно до цього виділяються фразеологічні
синоніми і фразеологічні антоніми.
Фразеологічні синонімми – це фразеологічні одиниці, які позначають той
самий предмет дійсності, виражають те саме поняття, відтіняючи його різні
сторони: людина невизначеного характеру (ні те ні се – ні риба ні м’ясо – ні
рак ні риба – ні богові свічка ні чортові кочерга; ні швець ні жнець; ні грач ні
помагач);лаяти за щось (давати наганяй – давати прочуханки – гріти чуба –
давати жару – накрити мокрим рядном – переганяти на гречку – читати
нотацію – знімати стружку – підкручувати гайки – брати в шори – робити
вливання); принижуватися (запобігати ласки – стелитися під ноги – лизати
руки – лизати п’яти – ходити на задніх лапках – гнутися в дугу – ламати
шапку – лизати тарілки).
Фразеологічні антоніми – це мінімум дві фразеологічні одиниці, які при
зіставленні виключають одна одну за значенням і характеризують явища,
предмети з різних сторін: хоч у вухо бгай (покірний) – хоч кілок на голові
теши (упертий); душі не чути (любити) – ненавидіти всіма фібрами душі;
брати бика за налигача (форсувати події) – відкладати у довгий ящик;
птаха високого польоту – птаха невисокого польоту; наша людина – не
нашого поля ягода.
Лексикографія. Типи словників
Лексикографія – це розділ мовознавства , предметом якого є збирання
та систематизація слів і укладання словників.
Залежно від призначення словники поділяються на енциклопедичні та
лінгвістичні.
В енциклопедичних словниках пояснюється не значення слів, а зміст і
характер предметів та різних явищ. До енциклопедичних відносяться такі
словники, як «Українська мова. Енциклопедія» (К.,2000), «Енциклопедія
українознавства» (К., 1995) та ін.
У лінгвістичних словниках предметом пояснення є саме слова, але таке
пояснення може здійснюватися у різних аспектах.
Тлумачний словник пояснює значення слів певної мови ( Словник
української мови в 11 томах. - К.,1970-1980, Великий тлумачний словник
сучасної української мови. – К., 2004 та ін.).
Перекладний словник подає переклад слів з однієї мови на іншу
(Українсько-російський словник. - К., 1964 та ін.).
Етимологічний словник пояснює походження, первинне значення і
розвиток слова. (Етимологічний словник української мови (словник
планується видати у семи томах, на сьогодні видано лише чотири).
53
 Словник іншомовних слів дає коротке пояснення значень слів і
термінів іншомовного походження (Словник іншомовних слів. – К.,1974 та
ін.).
Відомі також й інші словники, які мають теоретичне або практичне
значення для вивчення лексичних, фразеологічних, граматичних
особливостей слів мови (словники омонімів1, синонімів2, паронімів3,
антонімів4 , фразеологічні словники5, морфемні словники6, орфоепічні7 та ін.).

18. Запитання і вправи з вибором однієї правильної відповіді

1. Лексикологія – це:
А. Розділ мовознавчої науки, що вивчає словниковий склад мови.
Б. Розділ науки про мову, що вивчає і встановлює правила вимови слів.
В. Розділ науки про мову, що вивчає стилі мовлення та їх розвиток.
Г. Розділ науки про мову, що вивчає правила написання слів та їх форм.

2. Укажіть рядок, в якому всі слова мають конкретне значення:

А. Будинок, верба, картина, вулкан.
Б. Птаство, робітник, свідомість, конструктор.
В. Юрист, місце, відмінно, міліціонер.
Г. Фашизм, гуманізм, знання, старанність.

3. Укажіть рядок, в якому всі слова всі мають абстрактне значення:

А. Галявина, біганина, радість, вікно.
Б. Створення, комбайн, ручка, ніжність.
В. Гуманність, чуття, прагнення, сум.
Г. Сніг, упертість, бажання, сніжинка.

4. Укажіть рядок, в якому рядку всі слова вживаються у прямому значенні:

А. Оживають надії, співає нива, ідуть студенти.
Б. Шумує день, ідуть дощі, гірке життя.
В. Солона cтрава, золотий перстень, теплий клімат.
Г. Медовий погляд, золотий характер, спадає ніч.

5. Укажіть рядок, в якому слова вжито у переносному значенні?

А. Дубовий ліс, сумує дівчина, м’який характер.
Б. Сумують дерева, тепла зустріч, срібний голос.
В. Хмара плаче, тепла куртка, осінь жовтокоса.
Г. Життя іде, душа співає, хор співає.

1
М.Кочерган. Словник російсько-українських міжмовних омонімів. – К., 1997.
2
Словник синонімів української мови: В 2 т.- К., 1999-2000, С.Караванський. – Практичний словник
синонімів української мови. – К., 2000, Деркач П.М. Короткий словник синонімів української мови. – Львів-
Кравів-Париж, 1993.
3
Гринчишин Д.Г., Сербенська О.А. Словник паронімів української мови. – К., 1986.
4
Полюга Л.М. Словник антонімів. – К., 1987.
5
Фразеологічний словник української мови.: В 2 кн. – К., 1993, Г.М.Удовиченко. Фразеологічний словник
української мови: В 2 т. – К., 1984, Коваль А.П., Коптілов В.В. Крилаті вислови в українській літературній
мові. – К., 1975, Удовиченко Г.М. Словник українськиї ідіом. – К., 1968.
6
Напр.., Полюга Л.М. Морфемний словник. – К., 1983.
7
Напр., Погрібний М.І. Орфоепічний словник. – К., 1984.

54
6. Укажіть рядок, в якому всі слова є синонімами:
А.Чемний, спокійний, смирний, безтурботний.
Б. Хитрий, лукавий, підлий, озлоблений.
В. Вирощений, виплеканий, доглянутий, викоханий.
Г. Веселий, радісний, оптимістичний, надійний.

7. Укажіть рядок, в якому подано антонімічні пари:

А. Молодий – старий, зелений – недозрілий, червоний – синій.
Б. Ясно – темно, рідний – дорогий, вечір – день.
В. Вдихати – видихати, говорити – слухати, йти – шкандибати.
Г. Серйозний – жартівливий, іти – стояти, друг – недруг.

8. Омоніми – це:
А. Слова, що відрізняються одне від одного звуковим складом, але означають назву
одного поняття.
Б. Слова, однакові за звучанням, але різні за значенням.
В. Слова, що мають протилежне значення.
Г. Слова приблизно однакові за звучанням, але різні за значенням.

9. Укажіть рядок, в якому подано слова-омоніми:

А. Абонент – абонемент.
Б. Ввічливий – привітний.
В. Ласкавий – суворий.
Г. Балка (яр) – балка (колода).

10. Омофони – це:

А. Омоніми, що пишуться однаково, але звучать по-різному.
Б. Омоніми, що звучать однаково, але відрізняються значенням і написанням.
В. Слова, що звучать однаково, однаково пишуться, але мають різне значення.
Г. Слова, що звучать приблизно однаково.

11. Укажіть рядок, в якому є слова-омофони:

А. Мила (прикметник) – мила (дієслово).
Б. Марка (поштова) – марка (сорт, модель).
В. Бони (тимчасові паперові гроші) – бонни (гувернантки).
Г. Три (числівник) – три (наказовий спосіб дієслова).

12. Омографи – це:

А. Слова або форми слів, різні за значенням і звучанням, але однакові за
написанням.
Б. Слова, що звучать однаково, пишуться пор-різному і мають різне значення.
В. Слова, що звучать однаково, але пишуться по-різному.
Г Слова, що звучать і пишуться однаково тільки в певних формах.

13. Укажіть рядок, в якому є слова-омографи?

А. Склад (приміщення) – склад (слова).
Б. Судак (місто) – судак (риба).
В. Замок – замок.
Г. Писемний – письменний.

14. Укажіть рядок, в якому всі слова однозначні:

А. Ліс, джерело, дієта, анальгін.

55
Б. Висаджувати, викидати, голка, страх.
В. Фаянс, квасоля, яма, стадо.
Г. Електрика, вимова, страус, порцеляна.

15. Укажіть рядок, в якому всі слова багатозначні:

А. Вигляд, серпень, весілля, черепаха.
Б. Бачити, біда, веснянка, вистрибувати.
В. Відправа, вступ, тангенс, читати.
Г. Кишечник, динамометр, стіл, вікно.

16. Укажіть рядок, в якому є всі слова професіоналізмами:

А. Дядько, сім’я, косовиця, гроза.
Б. Комп’ютер, сайт, клавіатура, Інтернет.
В. Діти, солома, вітер, дощ.
Г. Педрада, методика, учитель, дитина.

17. Укажіть рядок, в якому всі слова загальновживані:

А. Соціологія, ейфорія, бартер, консиліум.
Б. Зелений, свіжість, бюро, банк.
В. Двері, маркетинг, бізнес, базар.
Г. Любов, брат, заздрість, стілець.

18. Укажіть рядок, в якому є застарілі слова:

А. Людська душа тисячозвука, в гірськім одбита кришталі.
Б. Серед січовиків почувалося прихована нелюбов до цього гетьмана.
В. І тінь місяцехіда вже зорям не чужа.
Г. гімназисти вирішили підтримати вчителя.

19. Укажіть речення, в якому є діалектні слова?

А. Мені було трохи банно, що Дудик не розбудив мене.
Б. Гість ослона не засидить, а лави не залежить.
В. Задрімали човни на затихлому березі.
Г. Цокольний поверх був перекритий.

20. Що означає фразеологізм “товкти воду в ступі”?

А. Зволікати.
Б. Говорити зайве.
В. Замовкнути.
Г. Нічого не робити.

21. Який фразеологізм відповідає виділеному слову в реченні? Після важкого трудового
дня я добре втомився.
А. Землі під ногами не чув.
Б. Не чув ні ніг ні рук.
В. Ні живий ні мертвий.
Г. Опустити руки.

22. Позначте рядок, де правильно пояснено значення фразеологізму плести химери:

А. Пліткувати про щось.
Б. Інтригувати когось.
В. Виготовляти домотканий килим.
Г. Домагатися чого-небудь від когось.

56
Говорити щось беззмістовне

23. Позначте речення, де є застаріле слово:

А. І можу поклястись на знамені, що мав би за найвищу нагороду потрібним бути
власному народу.
Б. Марічка любила, коли він грав на флояру.
В. Гостей у Івана повна хата, ґазди і ґаздині.
Г. Козаки йшли під білими хоругвами, з піками, у зухвалих магерках.

24. Позначте речення, яке містить омоніми:

А. Щире слово й добре діло душу й серце обігріло.
Б. Людина там не буде вільна, де є великі і малі.
В. День у день робота, день у день праця.
Г. Міг би його поганити – не хочу вуст поганити.

25. Позначте речення, у якому виділене слово вжито у переносному значенні:

А. До булави треба й голови.
Б. Як голова сивіє, то й чоловік мудріє.
В. Скільки голів, стільки й умів.
Г. Хліб – усьому голова.

19. Завдання з вибором кількох правильних відповідей

1. Укажіть правильні твердження:
А. В українській мові є тільки однозначні слова.
Б. В українській мові є багатозначні і однозначні слова.
В. Усі слова в українській мові мають лексичне значення.
Г. Слово складається із звуків і має один основний наголос.
Д. Слово – це одиниця мови, яка виконує комунікативну функцію.
Е. Слово – це одиниця мови, яка виконує номінативну функцію.

2. Укажіть правильні твердження:

А. У багатозначному слові одне значення є прямим, інші – переносними.
Б. Переносні значення не пов’язані з прямими значеннями слова.
В. Морфеми, як і слова, мають тільки лексичне значення.
Г. Лексикологія вивчає словниковий склад мови.
Д. Якщо слово має тільки два значення воно є багатозначним.
Е. Слова в мові можуть мати тільки лексичне значення.

3. Укажіть правильні твердження:

А. Омонімія – це різновид багатозначності.
Б. Омонімія і багатозначність – принципово різні явища.
В. Омоніми є лексичні, граматичні і фонетичні.
Г. Значення багатозначного слова не пов’язані між собою .
Д. Слова-омоніми нічого спільного у значенні не мають.
Е. Граматичні омоніми (омоформи) мають однакове звучання у всіх формах.

4. Укажіть ряди, де всі слова мають конкретне значення:

А. Пам’ятник, очерет, садок, сніг, в’язати.
Б. Берег, риба, годинник, година, навчання.
В. Школа, аудиторія, учень, навчати, зошит.
Г. Біганина, радість, буквар, парта.
Д. Інженер, директор, вікно, гуманність,

57
Е. Дощ, дерево, вишня, буква, журнал.

5. Укажіть словосполучення, в яких усі слова, вжиті у переносному значенні:

А. Цікава книжка, йти навпростець, їдка речовина.
Б. Жонглювати долями, запальний характер, глибоке розчарування.
В. Гірке прозріння, спадає вечір, тонка натура.
Г. Розбиті надії, солодкий голос, зіпсувати настрій.
Д. Море хвилюється, людина хвилюється, пшениця хвилюється.
Е. Широчінь степу, широчінь розмаху, широчінь натури.

6. Укажіть речення зі словами-омонімами:

А. Музикант заграв тиху мелодію. Над лісом червоніла смужка заграв.
Б. Мати принесла з городу овочі. Треба мати власний розум.
В. Сонце обертається навколо своєї осі. Надворі так багато сонця!
Г. Біля сусіднього будиночка - вишневий сад. Ми віддали речі для сусідського хлопчика.
Д. Сніг під сонцем був іскристий. Нас зачарував її іскристий погляд
Е. Ми зрозуміли її душевний стан. Військо проникло у ворожий стан.

7. Укажіть ряд, де всі слова синоніми:

А. Охайний, чистий, акуратний, комфортабельний, вимитий.
Б. Заметіль снігопад, хурделиця, метелиця, буревій.
В. Панорама, обрій, виднокруг, видноколо, краєвид.
Г. Дорогий, доброякісний, міцний, цупкий, витривалий.
Д. Хитрий, лукавий, підступний, зрадливий.
Е. Бубоніти, бурмотіти, гомоніти, мимрити, варнякати.

8. Укажіть ряди, де подано антонімічні пари:

А. Дорогий – дешевий, зелений – стиглий, черствий – свіжий, брат – сестра.
Б. Далекий – близький, поганий – хороший, порядок – розгардіяш, все – нічого.
В. Там – тут, завжди – ніколи, неволя – рабство, ясно - темно, пілот – льотчик.
Г. Комусь – нікому, кожний – жоден, іти – стояти, друг – ворог.
Д. Добрий – злий, надійний – ненадійний, ворог – недруг, журба – печаль.
Е. Над – під, активний – пасивний, добро – зло, гучний – тихий.

9. Укажіть ряди, де всі слова - пароніми:

А. Абонемент – абонент, адресат – адресант, пам’ятник – пам’ятка.
Б. Багатир – богатир, досвід – дослід, мастити – мостити.
В. Державний – державницький, культурний – культурологічний, етика – естетика.
Г. Фронтальний – фронтонний, фамільний – фамільярний, класний – класовий.
Д. Адрес – адреса, людяний – людний, доводити – відводити.
Е. Контакт – контракт, дружний – дружній, виховати – виховувати.

10. Укажіть ряди, де всі слова однозначні:

А. Синтаксис, фламінго, вірш, синусоїда, яхта.
Б. Зірка, струна, кидати, спадати, йти.
В. Цирк, зелений, сигнал, дерево, земля.
Г. Підмет, косинус, скальпель, егоїзм, алгебра.
Д. Окуліст, префікс, займенник, діабет, фосфор.
Е. Таємниця, крило, джерело, вушко, голова.

11. Укажіть ряди, де правильно розкрито лексичне значення фразеологізму:

А. Топтати в болото – заблукати.

58
Б. Узяти втямки – приструнчити.
В. Повісити усіх собак – обмовляти.
Г. Поставити хрест – відмовитись.
Д. Допекти до живого - схвилювати.
Е. Ставити на карту – вигравати.

12. Укажіть ряди із фразеологізмами-синонімами:

А. Робити з мухи слова – нагадати козі смерть.
Б. Замилювати очі – напускати туману.
В. Знімати стружку – брати в шори.
Г. Міряти на свій аршин – тримати під п’ятою.
Д. Хоч в око стрель – дим пускати в очі.
Е. Горобців лічити – і за холодну воду не братися.

13. Укажіть ряди з фразеологізмами-антонімами:

А. За тридесять земель – у Бога за пазухою.
Б. Як сніг на голову – як дурень зі ступою.
В. Тримати язик за зубами – точити ляси.
Г. Викинути з голови – зарубати на носі.
Д. Накрити мокрим рядном – передати куті меду.
Е. Пекти раків – побіліти як сніг.

14. Укажіть речення, в яких використано фразеологізм:

А. Василько їв похапцем і прикусив язика.
Б. Василько перелякався і немов у рот води набрав.
В. А незабаром під стріхою звела гніздо перша ластівка.
Г. А ось і перша ластівка: прийшов ,нарешті, лист з фронту.
Д. Він зрозумів, що наказав зайвого, і прикусив язика.
Е. Василько набрав у рот води і прополоскав зуби.

20. Завдання на встановлення відповідності

1. Установіть відповідність між термінами і визначеннями:
А Лексичні омоніми 1 Слова, що збігаються у звучанні і написанні А
тільки у певній граматичній формі
Б Граматичні омоніми 2 Слова, що збігаються тільки у звучанні, але Б
(омоформи) пишуться пор-різному
В Фонетичні омоніми 3 Слова, що збігаються тільки у написанні, але В
(омофони) звучать по-різному
Г Графічні омоніми 4 Слова, що збігаються у звучанні і написанні у Г
(омографи) всіх граматичних формах
5 Слова, що збігаються у звучанні і написанні
тільки у двох граматичних формах

2. Установіть відповідність між термінами і визначеннями

А Пароніми 1 Слова різні за звуковим складом, але близькі за А
лексичним значенням
Б Антоніми 2 Слова, що можуть вживатися у різних значеннях Б
В Спільнокореневі 3 Слова, що мають спільний корінь, але різняться В
слова лексичним значенням або відтінком значення
Г Синоніми 4 Слова подібні за звуковим складом і значенням Г
5 Слова протилежні за лексичним значенням

59
3. Установіть відповідність між словами:
А Уподібнення 1 Резолюція А
Б Розумовий 2 Індустрія Б
В Промисловість 3 Інтелектуальний В
Г Рішення 4 Асиміляція Г
5 Деструкція

4. Укажіть відповідність між лексичними групами і рядами слів:

А Загальновживані 1 Фани, “кидали”, “бакси”, профі, на халяву. А
Б Терміни 2 Ландшафт, аеропорт, голкіпер, ірис. Б
В Стилістично 3 Менталітет, інтелігент, перерва, вода, сіль. В
забарвлені слова
Г Іншомовні слова 4 Офтальмолог, підмет, квантитативний, азот. Г
5 Возвеличити, ріднесенький, страшенний, благати

5. Укажіть відповідність між лексичними групами і рядами слів:

А Неологізми 1 Зріти, вия, ланіти, перст, уста, рать. А
Б Історизми 2 Боцян, пакіль, стир, кінва, луста, варга. Б
В Архаїзми 3 Автосалон, бутик, факс, дисплей, спікеріада. В
Г Діалектизми 4 Жупан, очіпок, хорунжий, земський, улеми. Г
5 Оксидація, анемія, корупція, асиміляція.

6. Установіть відповідність між словом і фразеологізмом:

А Нісенітниця 1 Копилити губи А
Б Сердитися 2 На ладан дихає Б
В Говорити зайве 3 Заварити кашу В
Г Кволий 4 Сон рябої кобили Г
5 Розводити антимонії

7. Установіть відповідність між фразеологізмом та його значенням:

А Грати на руку 1 У якій-небудь спільній роботі, справі А
виконувати окрему ділянку
Б Грати свою скрипку 2 Ухилятися від розмови Б
В Грати у мовчанку 3 Дратувати кого-небудь, нервувати В
Г Грати першу скрипку 4 Підтримувати кого-небудь, діяти в чиїхось Г
інтересах
5 Бути головним у якій-небудь справі

60