Реферат

На тему:

Братські школи

Виконала: студентка __ групи

(name)

Викладач: (name)

Київ 2017
 Зміст

Вступ.........................................................................................................................3

Розділ I.  Братські школи на Україні 5

1.1 Загальні відомості про братські школи 5

1.2 Львівська братська школа 8

1.3 Київська братська школа 11

1.4 Луцька братська школа 12

Розділ II.  Статути братських шкіл 15

2.1 Статут Львівської братської школи 1586 р. Порядок шкільний 15

2.2 Зі статуту Луцької братської школи. 1624 р. 19

Висновки 22

Список використаної літератури 23

Список використаних електронних ресурсів 24

 Вступ

Становлення та розвиток національної системи освіти має вирішальне

значення при творенні самосвідомості народу в процесах його самопізнання
та утвердження, а передусім у розвитку власної культури, бо всі культурні
навички ґрунтуються на освіті. Тут слід відзначити, що розвиток освіти й
педагогіки в Україні в XVI – XVII столітті проходив у складних історичних
умовах. Це була епоха боротьби українського народу проти соціального і
національного гніту, феодалізму. Разом з тим ця класова боротьба
пригнічених мас України зливалась з боротьбою за свою незалежність,
культуру, мову. У руслі цієї боротьби були створені численні братські школи,
які мобілізували свої зусилля на боротьбу з католицизмом, унією, з
православними єпископами. В колах молоді, яка здобувала освіту спершу в
нижчих і середніх школах, типу монастирських чи судових православних,
питання збереження національного обличчя не стояло так гостро, як у тих,
хто навчався у протестантських чи римо-католицьких.

З кінця XVI ст. В Україні почали створюватися братські школи. Їх

організовували національно-релігійні та громадські організації. Зазвичай
братські школи створювалися при монастирях або церквах, та часто мали їхні
назви. Братства об’єднували різних верств населення, проте поступово
організація набула всестанового характеру. Братства набували політичної
ваги, якщо мали у своєму складі родовитих та заможних людей.

Братства створювалися для боротьби проти польської шляхти та уніатів, а

також необмеженої влади церковних феодалів. У своїй боротьбі братства
широко використовували школи, друкарні і молодіжні організації –
«Младенческие братства». Усі братства виступали перед судами й навіть
перед королем на захист Православної церкви, судилися за церковне майно,
складали протести щодо протиправних дій уніатів та їх прихильників до

3
судових актових книг, петицій до сеймів.

Створювали власні друкарні та поширювали у них протиуніатську

літературу, стаючи на захист Православної церкви. Братства взаємодіяли між
собою, захищали своїх членів, виконували благодійні завдання, допомагали
хворим і бідним, виконували благодійні завдання, сприяли розвитку
культури та освіти.

Відомо, що кожен, хто вступав до братства, складав присягу («цілували

кожен за всіх і всі за кожного чесний хрест») стояти за православну віру «до
останньої краплі крові», «до останнього подиху».
 4

Розділ I.  Братські школи на Україні

1.1 Загальні відомості про братські школи

Братські школи – це українські національні навчальні заклади в XVI – XVIII

ст.

Вони почали створюватися у 80-х роках XVI ст.; їх організовували й

утримували церковні братства з метою зміцнення православ’я. Першу
братську школу заснувало Успенське братство у Львові (1586). За її зразком
створювалися братські школи в різних містах України. В першій половині
XVII братські школи засновувалися і в деяких селах.

Братські школи були двох типів: елементарного та підвищеного, які зовсім

відрізнялися від інших існуючих шкіл, приміром, протестантських,
католицьких, православних монастирських та національних: єврейських,
вірменських тощо. Предмети у цих школах викладалися рідною мовою,
вивчалася антична література, філософія, розвивалися розумові здібності
учнів, певною мірою — демократизація.

Обов’язком кожного учня було навчання грамоти та церковних наук, інші

науки вивчалися за вибором. Кожен учень міг вибирати для вивчення науку,
яка йому більше подобалась, або попросити поради в начальника школи, за
яку йому краще взятися. Останній, ураховуючи вік, нахили та здібності учня,
давав слушну пораду щодо науки. У класі заборонялося розмовляти, ходити
під час уроку між партами, заважати сусідові. До класу не дозволялося
приносити сторонні речі, єретичні книги.

Слід зазначити, що історичні свідчення про перші навчальні заклади,

організовані братствами, обмежені. Відомо, що шкільна кімната
розміщувалась у братському будинку. Вчителя, який виконував обов'язки
дяка та писаря, обирали на загальних зборах братства. Платню він отримував
з

прибутків церкви, а також із коштів, що платили батьки за навчання дітей. За

хорошу роботу, вчитель міг отримати «святкові» — 5,5 гроша.

Вступ до школи був обов’язково платним. Безкоштовно навчалися лише діти

членів братства та сироти. Батьки та опікуни мали ознайомитись зі статутом
школи, та лише після ознайомлення з умовами навчання в школі, вступник
повинен був внести у шкільну касу 4 гроші, після чого його було зараховано
до шкільного списку.

Зібрані кошти також використовувалися на оплату власних друкарень, де

друкувалися книги для церковної служби й навчання учнів.

Інформацію про те, як організовувався навчальний процес знаходимо у

Статуті Львівської братської школи, де визначався режим навчальної
діяльності учнів, окреслювалося коло їхніх обов'язків, а також учителів,
батьків та опікунів.

Учнів, зазвичай, ділили на три групи: одні вчилися розпізнавати літери, інші
— читати і вчити напам'ять певний обсяг навчального матеріалу, треті —
міркувати та пояснювати прочитане. Читати і писали вчилися слов'янською
мовою. Учнів навіть знайомили зі слов'янською нумерацією.

До змісту освіти у школах першого типу, крім читання та письма, входила

лічба, малювання, вивчення катехізису, особливе місце займали співи.
Навчання-проводили у суботу. Церковний хор складався з учнів. У деяких
братських школах, практикувався багатоголосий спів у 4, 6, 8 голосів,
наприклад у Київській.
У школах запроваджувались елементи класно-урочної системи навчання, а
також різні методи: пояснення, бесіда, самостійна робота, диспут, взаємне
навчання. Щоб закріпити навчальний матеріал, вчителі практикували

повторення. За порядком у школі, поведінкою учнів і виконанням домашніх

завдань стежили чергові учні, яких виділяли на кожному тижні. В школі
часто бували батьки учнів, які допомагали вчителям доглядати за поведінкою
дітей.

Віддаючи дітей до школи, батьки підписували з ректором школи договір, в

якому зазначалися обов’язки школи і батьків.

При братських школах існували так звані «братства младенческие», основна

мета яких - моральне виховання юнацтва. Слід зазначити, що всі учні
братської школи входили до таких молодіжних братств.

У школах певна увага приділялась систематичному засвоєнню учнями знань,

умінь та навичок. Учитель мав суворо стежити за тим, щоб учні регулярно
відвідували школу. Пропуски школи дитиною були небажані, бо вони
завдавали шкоди вихованню.

Особливий інтерес становить розв’язання братськими школами питання

покарання. Різка та інші види фізичних тортур вважалися основними
виховними заходами. Я.Коменський писав, що “у навчанні іноді
застосовується настільки жорстокий метод, що школи перетворились у
пугало для дітей і місця знущань для учнів, тому більша частина учнів з
відразою ставилась до науки та книг і віддавала перевагу майстерням
ремісників, а не школам”.
Випускники братських шкіл ставали письменниками або проповідниками,
перекладачами з європейських мов, ораторами, учителями-наставниками,
літераторами, працювали в Братських друкарнях. Серед вихованців
братських шкіл були Іов Борецький, Леонтій Карпович, Петро Могила,
Єпіфаній Славинецький і багато інших відомих людей того часу.

1.2 Львівська братська школа

Найбільш відомою стала саме Львівська братська школа, яка протягом

тривалого часу залишалась зразком для всіх братських шкіл, а статут школи
запозичувався новоствореними братствами. Львівська братська школа стала
другою в Україні православною школою вищого ніж початкового рівня.

В основі шкільної науки в цьому навчальному закладі лежав принцип

релігійно-морального виховання учнів як підґрунтя для засвоення шкільного
матеріалу Учні виховувалися за християнсько-моральною етикою, їм
прищеплювалися повага, свідоме й діяльне ставлення до храму та
богослужіння, розуміння щоденного виконання свого вищого обов’язку –
молитви та прийняття Святих Таїнств. 

Першим ректором школи став грек, архієпископ Арсеній Елассонський, який

склав граматику “Адельфостер” і викладав грецьку мову. Після його від’їзду
в Московію в 1588 р. посаду ректора обіймав Стефан Зизаній. Вчителями
були Лаврентій Зизаній (слов’янська), Кирило Транквілліон-Ставровецький
(автор релігійно-моральних міркувань), Іов Борецький (грецька та латинська)
та інші.

До програми Львівської братської школи входило вивчення “семи вільних

наук”, які складалися з “трівіума” (граматика, риторика, діалектика) та
“квадріума” (арифметика, геометрія, астрономія, музика). Це була,
безпосередньо, програма європейських середніх навчальних закладів. У 1592
р. школа отримала королівський привілей на викладання “вільних наук” й
узаконила свій рівень викладання офіційним статусом. У Львівській школі
існувало три нижчі класи.

Деякі діти вступали до братської школи без будь-якої підготовки, тому їхнє
навчання починалося з абетки, потім вивчали Часослов та Псалтир. Далі була
– граматика, риторика, діалектика, церковний спів і математика. Вчителі

звертали особливу увагу на риторику й діалектику: учні складали орації,

листи-звернення, поетичні вправи. Також в братських школах чимале
значення надавалось грецькій мові.

За думкою дослідників, в школі викладались також елементарні відомості з

природознавства, астрономії, могли навчати образотворчому мистецтву.
Особливе значення надавалося музиці.

Школа мала всестановий характер, тут навчалися “убогі за простибог” (тобто

безкоштовно) і багаті “за ровним датком”. У цілому плата за навчання була
досить незначною, й батьки вносили її по можливості. За списком учнів кінця
XVI ст., в школі навчалися 61 школяр з міста й двох передмість й кілька
дітей з-поза Львова. Проте, це була лише частина учнів з початкових класів
(“хлопці”). Окрім цього, при братстві діяла й школа більш високого ступеня,
де вчилися “спудеї”, які одночасно були репетиторами “хлопців”. 

За різні скоїні вчинки, учнів могли карати. Ті ж, хто гарно навчався і мав
гарну поведінку, сиділи на почесних місцях. При цьому ставлення до багатих
й бідних дітей мало бути однаковим. Щотижня призначалися чергові, які
вранці прибирали школу, розпалювали печі й контролювали відвідування
школи учнями та їхню поведінку.
Основними підручниками в початковій школі були:

1) Буквар (львівське видання 1574 р. Івана Федорова), що містив: абетку,

склади “двописьменні” та “триписьменні”, пунктуацію, коротку хрестоматію
з молитов та релігійних пісень;

2) “Начало учения детям” – буквар, що повторював текст острозького

видання 1578 р., перевиданий у 80-ті роки в Острозі;

3) Часослов, Псалтир, ірмолої (посібники нотного письма).

Всі підручники діти могли знайти в бібліотеці, яка розташовувалась при

братській школі.

Також в бібліотеці братської школи були зарубіжні видання – словники й

посібники з грецької мови, латини, богословські та філософські трактати,
твори античних авторів та ін. У 1589 р. патріарх Єремія дозволив друкувати в
друкарні братства підручники (граматику, піїтику, риторику, філософію). 

Братство планувало підняти викладання у своїй школі до рівня академії -

вищого навчального закладу. При цьому воно спиралося на підтримку
частини козацької старшини. Щоб не допустити перетворення Львівської
братської школи в академію, польський король у 1661 році видав привілей
про надання Львівському єзуїтському колегіумові прав академії
(університету). Оскільки не дозволялося в одному місті мати дві академії, цей
акт юридично закривав можливість реорганізації братської школи у вищий
навчальний заклад.

Ця братська школа поєднувала в собі релігійну мораль Православної Церкви

у вихованні учнів і закладала у них потяг до навчання. Саме такий шлях був
продуктивним, даючи належну освіту православній молоді й готуючи її до
оборони своєї віри в міжконфесійній боротьбі.

Кожен батько чи опікун насамперед мав ознайомитися із статутом, щоб

знати, як навчатимуть сина й яким чином слід допомагати школі.

Статут передбачав не тільки режим навчальної діяльності учнів, а й

регламентував роботу вчителів. Так за поведінкою вихованців стежили
спеціально призначені вихователі або старші вихованці школи.

10

1.3 Київська братська школа

Значну роль у розвитку освіти і культури в Україні у першій половині XVII

ст. відіграла Київська братська школа підвищеного типу, яка пройшла шлях
від школи через колегію до академії.

Це одна з найвизначніших  братських шкіл в Україні у XVII столітті,

заснована Київським Богоявленським брацтвом за зразком єзуїтських
освітніх закладів у 1615 році. Її статут затверджений у 1620 році за зразком
Львівської братської школи.

Київська братська школа була спробою православних міщан Києва зберегти

свої звичаї та підняти на вищий рівень православну освіту, які занепали на
фоні зростання популярності ідей унії та католицької єзуїтської системи
освіти. Школу могли відвідувати вихідці з різних суспільних верств – козаки,
міщани і шляхта, яка була невдоволена експансією католицизму.

Обсяг наук у Київській братській школі був безумовно вищий, ніж в інших
школах України, тому що серед викладачів її з самого початку заснування
були найосвіченіші люди свого часу. Серед них, перший її ректор - Іов
Борецький. Також ректорами були Мелетій Смотрицький, Касіян Сакович та
Хома Євлевич.

З Київської братської школи вийшло чимало видатних українських діячів 17

століття, зокрема письменники С. Косов, С. Почаський та інші. У цій школі
навчалися діти міщан та козаків.

Школа поділялась на окремі класи, які самі носили назву шкіл. Викладались
такі мови: слов’янська, грецька, польська та латинська.

Про Київську брацьку школу мало чого відомо, проте є достовірна

інформація, що Київській школі надавалася матеріальна допомога від Петра
Сагайдачного

11

та Галшки Гулечівни. 15 жовтня 1615 року Галшка Гулечівна подарувала

свій будинок у Києві та землю навколо нього школі.

У 1632 році школу Києво-Печерської лаври об’єднали с Київською

братською школою і реорганізували у вищий навчальний заклад – Києво-
Могилянську колегію, яка згодом була перейменована на академію.

1.4 Луцька братська школа

Ще однією визначною братською школою була Луцька.

Луцька Братська школа почала своє існування вже в 1619-1620 роках і є

практично наймолодшою серед братських шкіл. Де розміщувалася школа з
самого початку свого існування – невідомо.

Основні відомості про формування самої школи, розподіли обов'язків і

побудову учбового процесу є два документи, що збереглися, і датуються
1624 роком: «Прав школи греко-латино-слов’янської Луцької» (далі -
Артикули)  і «Порядок шкільний» (Розділ II Статути братських шкіл).
«Артикули» є оригінальним документом, а «Порядок шкільний» -
запозиченим.  К. Харлампович вважає, що луцькі братчики спочатку
отримали і прийняли статут Львівської братської школи, тобто «Порядок
шкільний», «проте, не дивлячись на всю авторитетність для них останнього,
були далекі від думки слідувати йому: вони в 1624 році склали і ввели у
вжиток свій власний статут - «Артикули». Мотивував він свою позицію тим,
що в останньому передбачається викладання окрім слов'янської і грецької
мов ще і латинської, тоді як в «Порядку шкільному» (Львівському) про
викладання латині нічого не сказано. А тому, саме викладання не двох, а
трьох мов ставить Луцьку школу на вищий щабель розвитку.

На основі двох шкільних статутів можна досліджувати учбовий процес в

Луцькій братській школі.

12

Братська школа призначена була для навчання, а не витрати часу. Тому,

всякий охочий перед початком навчання повинен був ознайомиться не тільки
з правилами школи, але і «на досвіді побачити устрій цього училища». Для
цього передбачалося, з благословення ректора, «придивлятися спочатку 3 дні
до навчання, порядку… до умов утримання, не будучи ще допущеним цілком
ні до якого заняття в школі». Все це було направлено на те, щоб охочий
вчитися сам усвідомив серйозність цього заняття, і щоб «поспішно почавши,
скоро не розкаявся і не залишив би початого: бо кожен повинен ходити в
школу не одну чверть і не рік, але поки не скінчить науки; і лише з такою
умовою прийнятий буде».

Під час вступу до школи укладався своєрідний договір при свідках:

«приводячи і віддаючи на науку сина і інших, повинен узяти з собою одного
або двох сусідів. . . і зробити з вчителем ухвалу (договір – авт. ) про науку і
про весь порядок згідно реєстру («Порядку шкільному» - авт. ). І повинен,
перш за все, бути прочитаний йому той реєстр, щоб знав, яким чином
навчатиме його сина». «І якщо погодиться, - додають «Артикули», - на
порядок і правила наші, то повинен оголосити старшому і, по його наказу,
внести до шкільної «кружки» 4 гроша, і буде вписаний від пенітарха у
великий шкільний список, і таким чином прийнятий і зарахований в учні».

Необхідно відзначити, що, не дивлячись, на перший грошовий внесок,

вчитися могли всі, незважаючи на соціальні можливості сім'ї. У братських
документах є свідчення про те, що в школі вчилися в основному діти бідних
людей, імена яких не зафіксовані в джерелах.  І можна припустити, що
знаходилися на повному забезпеченні монастиря і Братства, про що свідчить
перша стаття Артикулів, зауважуючи, що «бідний повинен придивитися до
змісту».

Основою навчання в школі служила найбільша чеснота – послух: «Кожен

13

учень був зобов'язаний проявляти досконалий і майже безумовний послух

(старшому), у всьому радячись з ним і йому покоряючись добровільно, без
жодного примушення і нарікання». 

Із статутів дізнаємося, що в школі вводилася, окрім по класного ділення,

згідно рівню розвитку учня і учбового навантаження, ще і диференціація
школярів, для поглиблення у вивченні даного предмету.

Що стосується самого процесу навчання, то в Артикулах і в Шкільному

статуті регламентоване практично все, пов'язане з ним. А це і побудова
уроку, спочатку якого проходить перевірка домашнього завдання, і
розділення уроку на тематичні частини, як повторення, читання, практичне
заняття, закріплення вивченого матеріалу. Навчання в Братській школі
починалося завжди молитвою о 9 годині ранку, або ж у визначений час,
обумовлений викладачем. Гідне уваги і те, що в школі розділення учнів не
здійснювалося по фінансовому положенню, а узгоджувалося щодо розумових
здібностей самого учня.

14

Розділ II.  Статути братських шкіл

2.1 Статут Львівської братської школи 1586 р. Порядок шкільний

Милістю… порадою і наказом… Іоакима, патріарха великого… у місті

Львові, року 1586, місяця січня, 1 дня.

Здійсненням і постановою вселенського патріарха Ієремії, єпископа

Константинополя, року 1588, заснував училище в місті Львові, при храмі
Успіня… грецького і слов’янського письма… великими зусиллями,
бажанням і коштами всього братства львівського і всього православного
народу російського, аж до тих, що намагаються усунути прогалини законної
науки, недбайливих людей спонукати, щоб звідси покласти початок зміні зла
на добрі наміри і по всьому братству спасінню розповсюдитися…
Дидаскал, або учитель, цієї школи повинен бути побожним, смиренно
мудрим, лагідним, стриманим, не п’яницею, не розпусником, не хабарником,
не срібнолюбцем, не злий, не заздрісний, не лайливий, не чарівник, не
прихильник єресі, не порушник побожності, а у всьому показує образ для
наслідування, і щоб учні були, як учитель їх.

1. Повинні бути висунуті від братства дві досвідчені людини, щоб

спостерігати за навчанням, а також за добрими і поганими справами
дидаскалів. І тим браттям повинен бути даний реєстр під печаткою
братською, у якій дидаскали повинні вписувати дані про облік дітей,
відрахунок років  навчання дітей ї оплату їм, тобто дидаскалам.

А якщо би хто бажав забрати своїх дітей від науки, тоді в присутності тих
відпустити…, кожен, хто буде приводити до навчання сина чи інших для
науки, повинен взяти з собою сусіда і в присутності сусідів повинен з
дидаскалом укласти умовну про порядок і повинність його згідно реєстру

15

нижченаписаного; і перш за все повинен бути йому прочитаний цей реєстр,

щоб знав, яким чином будуть його сина навчати, і що за це повинен, і щоб не
перечив йому, а всіма засобами допомагав дітям в науці і приводив до
послуху дидаскалу, і повинен за звичаєм вписатися в реєстр.

2. А дидаскал, взяв доручену йому дитину, повинен її вчити оволодівати

науками, за непослух карати.

3. Сидіти повинен кожний на свому місці, призначеному за успіхи в навчанні.

Який більше вміє, буде сидіти вище, якщо б і був дуже бідний, а хто менше
вміє, повинен на постидному місці сидіти.

4. Багатий над бідним у школі нічим не повинен бути вищим, лише самою
наукою, тілом же рівні усі.
5. Навчати дидаскал і любити повинен усіх дітей однаково, як синів багатих,
так і сиріт бідних, і тих хто ходить по вулицях, просячи милостині; хто
скільки навчиться може за своїми синами; лише не більше одного вчити, ніж
іншого.

6. Приходити повинні отроки в школу на визначений час, тобто в більші дні

на дев’яту годину, точно так і в інші, менші дні, як постановив дидаскал, і
відпускати їх після навчання у визначений час.

7. Кожного ранку дидаскал повинен уважно слідкувати й, якщо якого отрока

не було, повинен за ним зараз же послати і взнати причини, через які не
прийшов: чи не загрався де грою, чи вдома полінувався, чи довго спав і через
це в школу не прийшов, дізнатись про все і привести повинні його.

8. Зранку, прийшовши всі в призначений час, не повинні починати навчання,

поки не покажуть молитви і звичайні передмов.

16

9. У школі діти повинні бути поділені на три групи: перші – які будуть
вчитися чистоті і на пам’ять вчити багато речей; другі – які будуть вчитися
розпізнавати слова і складати; треті – будуть вчитися розказувати прочитане,
роздумувати і розуміти.

10. Зранку після молитов кожен повинен розказати вчорашній свій урок і
писання, що вдома писав, і повинен викласти вивчене; а потім повинні по
частинах вчити Псалтир чи граматику та інші корисні науки, в яких є
потреба.

11. Після обіду хлопчики повинні писати самі на таблицях кожен свій урок,
заданий йому вчителем, крім малих, яким учитель повинен сам вписати.
Вивчивши у школі важкі слова, повинен їх запитувати один в одного,
дискутувати, а прийшовши додому, повторити, щоб у вечері, прийшовши зі
школи додому, вміли діти перед родичами чи чужі діти, проживаючі на
квартирах, перед господарем своїм науку, що в школі вчили, прочитати з
поясненнями, як це робили в школі; а що вчили в цей день повинні ввечері
написати і зранку принести в школу, показати свому вчителю, щоб кожен
плід науки був відомий.

12. Повинен бути дидаскал вчити і на письмі їм подавати з граматики,

риторики, діалектики, музики та інших поетів та зі святого Євангелія, з книг
апостольських.

13. В суботу зранку повинні повторювати уроки, які вчили на протязі тижня,
а після обіду повинні вчити паскалії і місячної течії, і рахунок, і обчислення,
чи музику церковного співу: "Вся бо писания благодухновенна и полезна
суть к научению”.

14. Після вечірні в суботу, повинен вчитель розмовляти з дітьми не мало

часу, а значно більше, ніж в інші дні, навчаючи їх страху Божому і належним
юнацьким звичаям: як вони повинні вести себе в церкві перед Богом, вдома

17

перед родичами і в інших місцях, стид берегти, виказувати Богові і його

святим честь і страх, рідним та дидаскалам послуг, усім покірність та повагу,
собі самому чистоту. І ці повчання знову повинні навіюватись дитині.

15. В неділю і в свята церковні діаскал повинен з усіма, поки підуть до

літургії, розмовляти і розповідати про це свято і вчити їх Божій волі, а після
обіду повинен навчити Євангелію і апостолу цього свята…

16. Двох чи чотирьох хлопців, кожну неділю інших по черзі, потрібно

призначати для збереження порядку, від чого жоден не зможе відмовитися,
коли до нього надійде черга. Справою їх буде швидше прийти в школу,
підмести, розпалити печі і біля дверей сидіти, про всіх знати, хто виходить і
входить, хто б не вчився, пустував, чи в церкві погано себе вів, чи, йдучи
додому, не вів себе достойно, повинні написати і повідомити про них.

17. Якщо би якийсь хлопець один день ходив у школу, а другий – пропускав
– і так лише час втрачав, рахуючись при школі, такого більше не приймали.

18. Батькові про дітей чи господареві про доручених йому сторонніх дітей
дидаскал і члени братства – наглядачі шкільні повинні нагадувати, щоб діти
вдома поводили себе відповідно шкільному розпорядку, показуючи всім
свою ученість і людяність. А якщо буде в дітях знайдено щось невідповідне
науці, то це має бути вивчене. А якщо б дидаскал своєю породивістю чи
родич чи господар неохайністю своєю заважали навчанню чи добрим
звичаєм, то винний має бути покараний.

19. Якщо б також хто хотів від дидаскала сина свого забрати для іншої
потреби, то повинен робити це не заочно і не через когось іншого, лише
особисто і в присутності тієї ж людини, при якій він віддавав на науку, узяти
може, щоб цим не робити зневаги ні учневі, ні дидаскалу, від якого без
пояснення учня забрав; такий порядок всі інші ремісники зберігати повинні,

18

коли при людях не лише сина, але й слугу реміснику доручають, і потім, коли
його навчитися, тим більше не хочуть його відпустити; зібравши багатьох,
хвалять терпіння і пристойність родичів і його самого, від чого і майстру
велике задоволення, коли бачить учня свого не останнім, чого більше і в
школах і в людей християнських мати необхідно.

20. Якщо б сам учитель чи хтось з його учнів був винуватцем тих справ, які
не лише закон не дозволяє, але забороняє, як-то: розпусник, п’яниця, злодій,
сріблолюбець, гордий, такий не лише вчителем, але й жителем не повинен
бути тут… бо, якщо буде сам противником заповідей… то як може інших
берегти в цнотливості і на користь настановити.
 2.2 З статуту Луцької братської школи. 1624 р.

Артикули (уривки з оригіналу)

Артикул 3

Седати кождый мают на месци своем певном, назпачоном ведле науки:

который болшей умети будет, сидети высшей мает, бы и барзо нищ был;
который меншей умети будет, на подлейшом местцу сиглети будет.

Артикул 11

Даскал, или учител сея школы, мает быти благочестив, разумен,

смиреномудрый, кроток, воздржливый, не пияница, не блудник, не лихоимец,
не гневлив, независтник, пе смехостроител, не срамословник, не чародей, не
баспосказател, не пособител ересем, но благочестию поснешитель, образ
благых во всем себе представляюще. Й в сицевых добродетелех да будут и
ученицы, якоже учитель их. Таковому учителю каждый, приводячий и
даючий сына й прочиих на науку, мает взяти с собою суседа едного или двох:
«да при

19

устех двою й триех сведителсй станет всяк глагол», й чинити з даскалом

постановене о науцех и в всем порядку, ведле реєстру сего нижей писаного.
Й мает ему нанервей той реєстр прочитатись, абы ведал, яковым способом
будут сына его учити, и яко бы ему мел в том порядку не перешкажати, але
допомагати всяким способом деткам, ку науце и послушенству даскаловому
приводячи, як правдивый отец, хотячи потеху й по праце благий плод видети,
и мает в реєстр по обычаю вписатися.

Артикул 12
Повинен будет даскал учинити и на писме им подавати от святого евангелия,
от книг апостодских, от пророков всех, от отец святых учення, от философов,
от поетов, от гисториков, и прочая.

Артикул 13

В субботу мают поновляти всех речей, которых ся учили през тыжден, й

учитися мают пасхалии, й лунного течения, й личбы, и рахованя или музык
церковного пения.

Артикул 16

Двох или чотырох хлопцов, на каждый тыжден инши, порядком, мают на

сохранение виставляти, з чого ся ни один відмовляти не может, кгды на него
черга прийде. Дело их будет: раней до школы прийти, школу помести, в печи
запалити, й у дверей сидети, а которые выходят и входят, о всех ведати. И
которые бы ся не учили, пустовали или в церкви нерядно стояли, или додому
идучи обычайно бы ся не заховали, написовати й оповедати их мают.

20

Артикул 17

Кгды бы теж хлопец в един ден до школы ходил, а другой день занедбал, и
так одно час бы собе травил, в речи при школе, такого болш не прйпмати: бо
и балвер /лікар/ кгды бы хорого во един день лечил, а в другой запедбал,
вместо злечения, в болшую бы хоробу его приправил.

Артикул 19

Кгды бы теж кто хотел от даскала сына своего на потребу иную взяти, теды
не безочне, а ни през кого иного, толко сам своєю особою й при том же
человеку, едйном или двох, при которых его отдал на науку, взяти его мает,
аби ся тым ублыжене не деяло учню й ему самому за непорядпое
постудоване, так теж й дасколови, от которого бы не оповедне учня взял.

Школы словенское наука починается: напервей научившися складов литер,

потом граматики учат, при том же й церковному чину учат, читаню, спеваню.
Так же учат на каждый день, абы дети един другого пытал погрецку, абы ему
отповедал пословенску. И тыж питаются пословенску, абы им отповедано по
простой мове. Й тыж не мают з собою мовити простою мовою, ено
словенскою и грецкою. А так ныне тому учатся, до болших приступаючи, к
диалектице й реторице, которые науки пословенску переведенные; русским
языком списано диалектику й реторику, и иные философские писма, школы
належачие.

21

Висновки

Отже, діяльність братських шкіл на території України стала значним внеском

в історію українського шкільництва. В школах виплекали нову генерацію
освічених людей України.

Саме тут було ретельно розроблено і глибоко продумано зміст процесу

навчання, чітке методичне забезпечення цього процесу. Вчителі України
достатньо чітко зрозуміли важливість таких педагогічних вимог, як
послідовність і систематичність у навчальному процесі.

Найголовнішим аспектом тут є те, що освіта була доступна усім верствам

населення, як бідним, так і багатим, і ставлення учителів до учнів від цього
не змінювалось.

Таким чином, братські школи відіграли величезну роль не тільки в

поширенні освіти й розробці педагогічної теорії, а і в боротьбі українського
народу за своє визволення від гніту загарбників.

Для підсумку слід зазначити, що саме розвиток освіти і виховання тогочасної

України лишив свій відбиток на розвиток сучасних нам педагогічних ідей.

22

Список використаної літератури

1. Галузинський В. М, Євтух М. Б. Педагогіка: теорія та історія. — К. ,

1995.
2. Київська Братська Школа // Енциклопедія українознавства :
Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ;
 гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-
Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003. — Т. 5.
3. Коба Л.А. Братські школи в Україні; XVI - XVII ст.// Початкова школа.
- 1994. - №11 
4. Любар О. О. та інші. Історія української педагогіки. — К. ,1999.
5. Любар О.М. Історія з української педагогіки. - К., 2003.
6. Мединський Є. Братські школи України і Білорусі в 16-17 ст. – К.,
“Радянська школа”,1958.
7. Памятники Киевской комиссии для разбора древних актов. Киев, 1 898,
т. 1, с. 48-54.
8. Сисоєва С., Соколова І. Нариси з історії розвитку педагогічної думки. -
К., 2003.
9. Яремчук В. Л. Національні проблеми загальноосвітньої школи України.
Історія і сучасність. — К. ,1993.

23

Список використаних електронних ресурсів

1. Братські школи на Україні [Електронний ресурс]: режим доступу:

http://osvita.ua/vnz/reports/pedagog/14676/
2. Діяльність братських шкіл [Електронний ресурс]: режим доступу:
http://pidruchniki.com/81957/pedagogika/diyalnist_bratskih_shkil
3. Львівська братська школа [Електронний ресурс]: режим доступу:
http://hram.lviv.ua/2240-lvvska-bratska-shkola.html
4. Луцька братська школа [Електронний ресурс]: режим доступу:
http://allref.com.ua/uk/skachaty/Luc-ka_Brats-ka_shkola?page=4

24