Перекладацька діяльність Лесі Українки

Міні-повідомлення підготував учень 10 класу Петров Данило

Саме завдяки Івану Франку перекладацьким прийомам навчалася і Леся Українка, і вже
наприкінці 80-х років разом зі своїми друзями, учасниками київського гуртка "Плеяда", вона
розробила програму перекладів творів іноземних письменників на українську мову. В цей
період Леся Українка захопилася перекладами з англійської мови, а саме: поемами Дж.
Байрона "Каїн" і У.Шекспіра "Макбет", які відносяться до незакінчених поетичних
перекладів, також вона переклала українською вірш Байрона "Коли сниться мені, що ти
любиш мене...", який вперше був надрукований в журналі "Рідний край" (1960)

Саме перекладати письменниця почала ще з юнацьких років. Вона перекладала з російської,

польської, німецької, французької, англійської, італійської, старогрецької, давньої індійської
та єгипетської мов. Багато уваги Леся Українка приділяла перекладам поетичних, прозових,
драматичних творів і наукових праць. Так вона переклала українською мовою "Пропалу
грамоту" з "Вечорів на хуторі близь Диканьки" Н.В. Гоголя, "Старуху Ізергіль" М. Горького,
поему В. Гюго "Бідні люди", 65 віршів "Книги пісень" Г. Гейне з циклу "Ліричні наспіви" і
біля 90 віршів з циклу "Знов на Батьківщині" та багато інших. Її перу належать цікаві наукові
праці стосовно зарубіжної літератури ("Два напрямки в новій італьянській літературі" (1900),
"Нові перспективи і старі тіні" (1901) та ін).

Декілька перекладів Лесі Українки були зроблені в період її мешкання в Криму, де

письменниця лікувалась і тимчасово подорожувала. Леся Українка почала працювати над
перекладом "Макбета". І тут яскраво відображується ії своєрідна інтерпретація твору - вільна
асоціація, яка підкреслює голос щирого українця. "Макбет" в інтерпретації Лесі Українки
набуває такого специфічного фактору, як читання міжстрокової інформації, тобто ми
сприймаємо переклад письменниці як особливе явище з точки зору українського читача.
"Чуйна Лесина душа, яку плекали високошляхетні родинні традиції, дуже рано пройнялася
болем своєї країни", тому й близька їй тематика історичного гніту, піднята в "Макбеті". Тіж
самі проблеми: біль, страх, війна, перемога, зрада, зруйнування краю та ін. - все це належить
серцю українського народу, в історії якого бійки та війни теж мали місце.

В листі до матері від 30 березня 1898 р. з Ялти Леся Українка писала про своє зацікавлення
драматичними творами Байрона: "Може бути, перекладу шматок "Манфреда" або "Каїна", то
теж пришлю... На підставі цього листа переклад частини поеми "Каїн" датується 1898 роком.
Вперше надруковано у виданні творів Лесі Українки в п'яти томах 1954 р. Біблійна
проблематика, особливо ранньохристиянські мотиви охоплює майже половину всієї спадщини
письменниці ("Вавилонський полон", "На руїнах", "В дому роботи, в країні неволі").
Захоплення Лесі Українки "Каїном" не можна вважати випадковим, бо саме проблеми, що
Байрон висвітлює в своєму творі (реальність Бога, межа між добром і злом, бажання жити та
ін.), були близькі й зрозумілі письменниці.

Перекладацьке насліддя Лесі Українки кримського періоду невелике за обсягом, але, не

зважаючи на це, художня цінність, що було перекладено, надзвичайно велика. Значною
особливістю перекладів Лесі Українки є багатство, розмаїття та народність мови, національна
спрямованість в тлумаченні оригінального твору. Перекладацька діяльність Лесі Українки це
ще один шлях знайомства української інтелігенції, українського народу з найкращим, що було
створено людством в межі мистецтва, щоб краса світу і гармонії знайшла відгуки в серцях
людей.