ВОЛОДИМИР ДІБРОВА

«АНДРІЇВСЬКИЙ УЗВІЗ»
 Письменник, перекладач, літературознавець.

Народився 11 серпня 1951 в місті Сталіно(зараз Донецьк)

Батько — Георгій Савич Діброва, мати Нонна Дмитрівна.
Письменник, перекладач, літературознавець.
Закінчив перекладацький відділ факультету
романо-германської філології Київського національного
університету імені Т. Г. Шевченка, кандидат філологічних
наук.
Зараз живе у США, викладає в Гарвардському
університеті.

Володимир Діброва, представник «задушеного покоління», той, чия

молодість припала на період брежнєвського застою, той, хто, наспівуючи
пісні «Бітлз», висміював комуністичну ідеологію й плекав замість
совєтського колективізму індивідуалізм, до пенсії таки дожив.
БІБЛІОГРАФІЯ
"Тексти з назвами і без назв", Молодь, 1990.
"Пісні Бітлз", Альтернатива, Київ, 1991.
"Збіговиська", Критика, 1999.
"Вибгане", Критика, 2002.
"Довкола столу", Факт, 2005.
"Андріївський узвіз", Факт, 2007.
"Правдиві історії", Факт, 2010.
"Чайні замальовки", Пульсари, 2012.
"Переказки", Комора, 2013.
Український переклад "Бойні номер п'ять" Курта Воннеґута (у
співавторстві з Лідією Дібровою, ВСЛ, 2014).
"Чотири, три, два, один", Лаурус, 2016.
"Нове, сиве, різне", Смолоскип, 2018.
"Куліш", "Український пріоритет", 2019.
"Свіжим оком. Шевченко для сучасного читача", Київ,
видавництво "Білка".
Людське життя надто коротке – лише п’ять
зупинок, і ти вже сивий, розбитий інсультом, падаєш
посеред вулиці й хтозна, чи піднімешся. Що
лишається? Хіба що схопитися за линву минулого,
щоб повернутися туди, де вже був. І з кожним
кроком назад знімати з себе, немов лушпиння,
дріб’язкові клопоти та інтриги, захоплення та
невдачі, амбіції та проблеми, характерні певному
вікові… Герой книги проходить п’ять зупинок:
Статечний вік – Зрілість – Молодість – Юність –
Дитинство. І наприкінці бачить, що навіть
опинившись у точці відліку, не має змоги щось
змінити: «В який би він зараз бік не пішов, він вже
знає, чому його так вабить линва. Він бачив, що
вона проходить через все його життя».
 Історія написання роману.
Як розповідає сам автор: «Задум виник ще
1995 року, а працювати я почав над цим
романом роки чотири тому. Було кілька
редакцій. Рік тому я закінчив, почав шукати
видавця, досить швидко знайшов,
видавництво «Факт», яке швидко і
оперативно видало цю книжку».
Роман потвердив «фірмовий стиль»
Володимира Дібро­ви, що полягає в умінні
тонко поєдна­ти «емпірику» — з її
впізнаваністю, «буденною свідоміс­тю» — та
екзистенційну вертикаль. Чи­тачі з різним
рівнем зрілості знайдуть кожен своє. Твір
написано легко, невимушено: чого варті
природні за ін­тонацією діалоги.
 Що таке емпірика, екзестенція?
Емпі́рика — все те, що отримано шляхом експерименту, на практиці, засноване на
досвіді, спостереженні.
«Емпіричний» може мати стосунок до:
1. Емпіричний рівень знань — рівень пізнавального процесу, що дає знання тих
закономірних зв'язків і відношень, які виявляються через аналіз безпосередніх
даних спостереження.
2. Емпіричне знання — знання, яке відображає дійсність з боку її зовнішніх зв'язків і
відношень.
3. Емпіричні дані — відомості, отримані на основі досвіду, практики.
Екзистенція – існування, унікальна особистісна сутність людини, що втілює в
собі духовну, психоемоційну неповторність особи.
 АНОТАЦІЯ
«Андріївський узвіз» – «роман-подорож» сучасного українського
письменника Володимира Діброви. На початку твору його головний
герой, потрапивши на свято міста, піднімається Андріївським
узвозом. Там він опиняється в критичній ситуації, непритомніє і
ніби подорожує в бік дитинства.
Він робить п´ять зупинок у ключових моментах свого життя, де ще раз переживає кохання й хворобу, стає
свідком суспільних змін, просувається по службі, робить ті самі помилки й перші дитячі кроки у пізнанні світу.
Цього разу він бачить та розуміє все, але нічого не може змінити. А ще він дізнається, що в його житті була
таємниця, про яку він, виявляється, знав, починаючи із п´яти років. Ця таємниця ніколи не залишала його,
особливо в ситуаціях небезпеки та скрути. Події цієї подорожі охоплюють 1948 - 2002 роки й відбуваються на
тлі Андріївського узвозу – вулиці, яка з´єднує низ міста з верхом, дитинство героя – зі зрілістю, скороминуще –
із вічним. Роман «Андріївський узвіз» розрахований не лише на шанувальників рідного слова, але й на всіх,
хто звик читати.
 Сюжет роману «Андріївський узвіз»
У 54-річного чоловіка зі смаком і досвідом, чоловіка, який відчував при ходьбі кожен м’яз свого тіла, який
дослужився до посади проректора, раптово хапає інсульт. Оскільки держава прирівняла науковців до
держслужбовців, пенсія в чоловіка має бути не найгіршою. Проте це його чомусь не радує. У нього є
донька, дружина, два зяті — колишній і актуальний – обидва талановиті поети.
У чоловіка намічається внук, якого назвуть на честь діда. І це найсвітліший момент роману. У чоловіка є
друг-ректор, з яким він розсварився через кляту ректорку, і коханка, яка брутально кидає чоловіка, бо
виходить заміж за іноземця. Через відкоша, отриманого від останньої коханки, у чоловіка й стався інсульт.
На щастя, після лікування йому милостиво повернули всі досі паралізовані частини тіла. Після такого
дива герой повернувся не тільки в лоно родини, а й у лоно церкви.
На святі міста, що традиційно відбувається на Андріївському узвозі, із чоловіком стався другий інсульт. У
коматозному стані він мандрує в потойбіччя. Виринаючи із потойбіччя й потрапляючи в реальність,
чоловік бачить обличчя дружини, осяяне любов’ю, в якому збіглися початок і кінець. Він розуміє — йому
вибачили.
«Андріївський узвіз»
Аналіз (паспорт) твору
Автор: Володимир Діброва
Рік написання: 2007
Жанр: роман
Літературний рід: епос
Тема: Переосмислення життя
головним героєм унаслідок інсульту
під час прогулянки Андріївським
узвозом.
Ідея: Життєва доля визначена
наперед і змінити прожите
неможливо, але варто
переосмислити його заради
 Як ви думаєте, чому жанр цього твору визначено як «роман-подорож»?
(Образ життєвої дороги і в цьому творі є концептуальним. В. Діброва створив в
«Андріївському узвозі» власну часовопросторову модель за допомогою «схрещення»
чаciв . Автор поєднує часи дитинства, юності та зpiлості головного персонажа.
Об’єднувальним центpoм трьох часових плoщин, акцентованим пpoсторовим
локyсом став Андріївський узвіз)
Локус – місце знаходження чого-небудь (наприклад, локус некрозу). (
Екстремальний локус – обмежена територія, яка характеризується надзвичайно
несприятливим впливом географічного середовища на організм людини)
«Андріївський узвіз» проблематика:
• Визначення життєвої долі, яку не можна змінити (усвідомлення головного героя наприкінці роману);
• Переосмислення життя у критичній ситуації (подорож головного героя «зупинками» свого життя);
• Стосунки батьків і дітей (головний герой, його дружина й донька; головний герой зі своїми батьками);
• Повторення життєвої долі батьків дітьми, попри намагання не робити цього (головний герой повторив
стосунки власних батьків у своїй сім’ї, згодом те саме зробила і його донька);
• Стосунки чоловіка й жінки (кохання, зради, прийняття, прощення, вірність і невірність);
• Чоловіча самореалізація на роботі (кар’єрна драбина, підйоми і спуски, зв’язки на роботі, які
допомагають чи шкодять);
• Чоловіча самореалізація в особистому житті (стосунки з дружиною, донькою, коханкою);
• Творчість і неможливість її виразити (несприйняття творчості головного героя його сучасниками);
• Заперечення творчості як сфери людської самореалізації (знецінення важливості творчості батьками
головного героя);
• Знецінення життя окремої людини (погрози, стеження, збирання компромату);
• Колективізація і взаємозалежність людей як проблема (зв’язки, які мають забезпечити добробут
кожного, відсутність зв’язків – ознака приреченості на невдачу);
• Марність боротьби людини проти системи (головний герой стає одним з коліщаток великого
механізму);
• Гніт епохи й історичного періоду на життя людини (прожити життя без залежності від умов
зовнішнього світу неможливо).
«Андріївський узвіз» головні герої:

Чоловік (він же студент і хлопчик Андрюша) – проректор,

проживає своє життя знову після інсульту, який він отримав,
прогулюючись Андріївським узвозом. Переосмислює все, що з
ним відбулось і розуміє, що інакше бути не могло.

Дружина – переживає за доньку й чоловіка, знає про його

зради.

Донька – залишає свого чоловіка-поета за ради іншого поета,

переїздить до нього в село, вагітніє.
Інші герої:
Коханка чоловіка – була його колегою по кафедрі, вони зустрічалися декілька
років, а згодом вона покинула його, бо має вийти заміж за директора іноземної
фірми, у якій тепер працює.

Ректор – виїздить закордон, а потім повертається, що не дає гол. герою зайняти

його місце.

Його дружина (Мати-Заступниця) – влаштовує усі справи в навчальному закладі;

щоб вирішити щось, потрібно спочатку звернутись до неї, а не до ректора.

Товариш студентських років – підтримує творчість гол. героя, згодом бачиться з

ним на новій квартирі.

Батьки головного героя – занадто опікають хлопчика, сваряться і розлучаються

 Яке символічне значення Андріївського узвозу у творі?
(Андріївський узвіз – це не так вулиця, що поєднує верх і низ міста
Києва, як власне алегорія спуску життя героя від кінця до
початку)
 Кому присвячено даний твір? (Ліді – коханці, жінці, другу, музі,
редактору)
 Скільки частин містить роман? У чому їхня особливість?
«Андріївський узвіз» композиція
Роман складається з семи розділів.
Сюжет роману розгортається у зворотному порядку – спочатку теперішні події, а потім відбувається
екскурс в минуле героя.
Історія має обрамлення – власне теперішні події на початку і в кінці роману:
Перед тим (експозиція) – прогулюючись Андріївським узвозом, головний герой отримує інсульт.
П’ята зупинка (кульмінація) – головному герою 54 роки, розрив з коханкою, концерт з нагоди
державного свята, звістка про те, що донька йде від чоловіка.
Четверта зупинка (розвиток дії) – герою 38, чоловік випадково зустрічається зі своїм студентським
приятелем у нього на квартирі.
Третя зупинка (розвиток дії) – чоловіку 27, доньці п’ять і вона нарешті почала говорити, на роботі за
ним стежать, а він не може просунутись далі кар’єрними сходами.
Друга зупинка (розвиток дії) – він студент, пише пісні, грає на гітарі, але ніхто не сприймає його
творчість; герой вперше закохується і зустрічає свою майбутню дружину.
Перша зупинка (зав’язка) – герою 5, він з батьками живе в селі у дідуся з бабусею і дуже хоче покататись
на тарзанці, та батьки не дозволяють; хлопчик порушує батьківську заборону.
Після того (розв’язка) – герой приходить до тями після інсульту і розуміє, що «В який би він зараз бік не
пішов, він вже знає, чому його так вабить линва. Він бачив, що вона проходить через все його життя». Та
це його не лякає, а навпаки дає змогу жити
«Продовж думку».
— До тези «Людське
життя надто коротке» я
ставлюся...
 . Творча робота
 Написати есе на тему:
«Жити можна, лише, якщо
дивитися у майбутнє, а
зрозуміти життя можна,
тільки якщо рухатися у
протилежному напрямку».
 Смерть — не найгірше, що
може трапитися із
нами в житті.
Трагічною є відірваність
української людини від
християнської й національної
традиції.