Практичне заняття по фольклору Японії

1.     Боги-камі у фольклорі Японії.

2.     Міфи про створення світу, Ідзанамі та Ідзанакі.
3.     Подорож Ідзанакі у світ мертвих.
4.     Міфи про богиню Аматерасу.
5.     Міфи про бога Сусаноо.
6.     Міфи про О-кунінусі.
7.     Легенди про походження японських імператорів, символи їх влади.
8.     Образи духів у фольклорі японців (Кірін, Баку, тенгу).
9.     Легенди про гору Фудзі.

1.Боги-камі у фольклорі Японії.

Давня назва Японії – Ямато. Релігія давньої Японії – синтоїзм («путь духів»).
У японській міфології немає єдиного творця-деміурга. Все починається з
самостійного встановлення первісного порядку та одночасної появи богів
камі.
Боги, які звуться камі (іноді ще мікото), далеко не однакові, в них своя
ієрархія (вищі, середні й нижчі боги). У міфах вони діють у трьох світах.
Перший світ-це небо-Такама-но хара, постійне місце мешкання вищих богів,
але вони діють ше й у підземному світі мертвих-Йомі-но куні. Другий світ
розташований на землі. Він називається Ідзумо (це місцевість у Японії). Трете
місце дії богів- Хімука (також місцевість у Японії на острові Кюсю). Серед цих
камі деякі виступають в образі людей, а інші втілюють абстраговані
поняття. На відміну від інших релігій та міфологій, в японських уявленнях про
виникнення світу відсутнє уявлення про єдиного творця -творця світу з
первісного хаосу. Все розпочинається з самовільного встановлення світового
порядку й одночасної появи камі. Перші троє з них не мають статі та зовнішніх
ознак (вони не чоловіки і не жінки, а "абстрактні істоти"), інші народжуються
парами. Японію та духів, які населяють, створила остання 5 пара богів камі-
Ідзанагі та Ідзанамі. Володарями землі й моря стають їхні нащадки: богиня
сонця Аматерасу, головне божество японського пантеону, заступниця
землеробства, та Сусано -бог бурі та водної стихії. Особливістю японської
міфології є відведення великої ролі магічним ритуалам, зображення яких
присутне саме в найдавніших міфах (про втечу Ідзанагі з підземного царства,
про викрадення сонячної богині Аматерасу).

Пантеон богів
2.     Міфи про створення світу, Ідзанамі та Ідзанакі.
За Єрмановською:
Спочатку був хаос, схожий на масний океан або на яйце, в якому було
перемішано всі елементи майбутнього життя. 3 цієї суміші вистрибнула «реч»,
яка нагодувала пагін очерету. А в небесах існували три духи, або «камі», які
поглянули на океан і вирішили, що настав час створити світ. Вони народили
безліч богів та богинь, у тому числі Ідзанагі («Чоловік, що закликає») та його
сестру Ідзанамі («Жінка, що кличе»). Духи вручили Ідзанагі чарівного списа.
За наказом божеств Ідзанагі Ідзанамі стали поруч на Небесному Плаваючому
Мосту і встромили списа в океан Хаосу, який розступився під ним, і почали
обертати. Так вони розмішували цю рідину, доки вона не загусла. Після цього
вони витягли списа, і краплі рідини, які спадали з його кінчика, впали в океан і
створили остpiв Оногоро («Той, що загуснув сам»). Від Ідзанагі та Iдзанамі
пішли безліч островів та безліч богів. Першою істотою, яка була створена
ними, була п'явка (дитя- кровопивця). Вони поклали її до очеретяного кошика
і пустили пливти по воді (і досі п'явки живуть в очереті). Після народження
бога вогню Ідзанамі померла. Ідзанагі так плакав за нею, що з його сліз теж
з'явилися на світ божества. Нарешті він схопив свого великого меча і відтяв
голову власному синові богові вогню, з крові якого також виникли
божества.
За Білецьким:
Згідно з японськими міфами, під час виникнення неба і землі три божества
з'явилися "на рівнині високих небес". Вони народилися самі собою, а потім
зникли. Після цього одне за одним з'явилося cім поколінь божеств, і в
останньому були вже згадувані боги Ідзанакі та Ідзанамі. Божества Ідзанакі
та Ідзанамі одержали наказ зміцнити й запліднити цю розлиту в морі майбутно
землю. Стоячи на плавучому мосту неба, вони почали сколочувати воду
списом, якого їм для цього дали боги. Коли морська вода почала згортатися,
вони підняли списа, і з краплі, що впала з його наконечника, утворився острів
Онокоро "згорнувся сам собою"). Вони зійшли на цей острів, поставили на
ньому стовпа і побудували собі будинок. Порадившись, вони вирішили
побратися і створити острови. Тоді вони обійшли обійшов йогоз правого боку, а
Ідзанамі лише вигукнула: "Яке щастя зустріти такого вродливого юнака!"
Ідзанакі залишився невдоволений тим, що вона першою заговорила, оскільки
першим мав заговорити він, бо це право мав чоловік. Згодом у них иародилася
Дитина-П'явка (Хіруко), яку батьки відмовилися визнати своїм сином. Вони
поклали його у тростиновий човен і пустили в море. Потім у них народився
острів Ава (Бульбашка), від якого вони також зідмовилися. Після цих невдач
вони звернулися за порадою до богів, і ті пояснили їм, що у цих невдачах
винувата Ідзанамі. Щоб виправити становище, їм необхідно було повторити
обхід навколо стовпа, дотримуючись при цому вимог обряду. Вони такі
зробили, й цього разу першим заговорив Ідзанакі. Згодом у них народилися
численні острови, на яких розташована Японія. Услід за островами народилося
чимало богів: бог вітру, бог каміння, бог дерев та ін. Останнім народився бог
вогню, який, з'явившись на світ, спалив свою матір, завдавши їй страшних
мук. Із решток тіла народилися інші боги. Розгніваний Ідзанакі вихопив свою
шаблю й відрубав голову Малюкові-Вогню. Із сліз, пролитих Ідзанакі, крові та
часток тіла убитого Вогню народилося ще вісім богів, які стали божествами.

3.Подорож Ідзанакі у світ мертвих:

За Єрмановською:
Ідзанагі так сумував за дружиною, що вирішив провідати її у Країні Мороку.
Во- на вже збудувала там для себе палац. Ідзанагі намагався забрати жінку з
собою, у верхній світ, але вона відмовилася, бо, мовляв, уже скуштувала їжі
Країни Мороку(вона відмовляється, бо скуштувала їжу померлих, тобто
прилучилась до ритуальної страви, стала одним з ). Ідзанамі відіслала
чоловіка додому, і сама повернулася до свого палацу. Але Ідзанагі не
послухався її: він відламав лівого зуба від свого гребінця, запалив його й
увійшов до палацу, щоб подивитися, чому жінка вагається. Ідзанагі побачив
жінку у стані розкладу, вкриту черв'яками. Від жаху він кинувся тікати.
Але розлючена Ідзанамі послала навздогін відьом з Країни Мороку (сікоме).
Рятуючись від них, Ідзанагі зірвав з себе 1)капелюха і кинув його за спину.
Капелюх миттю перетворився на виноград, і відьми зупинилися, щоб його
поїсти. Переслідування поновилося. Ідзанагі витягнув з волосся правого 2)
гребінця і кинув його назад. Гребінець перетворився на паростки бамбука,
відьми зупинилися, щоб вирвати іх та з'їсти. Ідзанамі послала за братом-
чоловіком військо з п'ятнадцяти сотень воїнів та вісім духів грому. Коли це
страхітливе військо наблизилося до Ідзанагі, він почав кидати в нього
3)персики. I воїни побігли геть; з того часу вважається, що персики можуть
відганяти злих духів. Ідзанамі розлютилася. Вона гукнула до свого чоловіка: -
Якщо ти будеш тікати від мене, кожного дня я забиратиму до себе тисячу осіб!
А Ідзанагі відповів, що кожного дня він буде давати життя тисячі нових
людей. Так у світ прийшла смерть, але рід людський не загинув. Ідзанагі взяв
велику скелю і затулив нею вхід до Країни Мороку. Дух Ідзанамі залишився
тамі панує над мертвими. i Ідзанагі втомився і вирішив викупатися в джерелі.
Коли він вимився у річці Цукусі (на острові Кюсю), то під час купання
виникли нові божества: з лівого ока народилася богиня сонця Аматерасу-
«Небесне Сяйво», з правого ока бог місяця Цукійомі-но-Мікото; з носа-
Сусаноо, бог бурі. Аматерасу Омікамі виблискує та сяє: Ідзанагі віддав їй
рівнину Високого Неба і подарував розкішне намисто. Сусаноо нестримний та
палкий, він отримав рівнину Моря. Сусаноо вирішив провідати у Країні Мороку
матінку Ідзанамі. Але перед тим він завітав до своєї сестри Аматерасу, щоб
попрощатися. Та наближувався він з таким галасом , що Аматерасу злякалася:
може, він готується до замаху на ї владу? Аматерасу, ображена нечемною
поведінкою брата, сховалася в гірській печері й загородила вхід до неї. Після її
відходу світло залишило землю і зникла зміна дня і ночі. Божества були
стурбовані таким перебігом подій. Вони зібралися на дні небесної річки, щоб
порадитися, в який спосіб виманити богиню з її схованки. Вони садовили
біля входу до печери співучих птахів, чіпляли на дерева намиста з яшми,
дзеркало та білі шати, відправляли урочисті богослужіння (норіто). Але
найбільш дійовим виявився танок богині Ама-но-Удзуме, який викликав
гучний регіт присутніх божеств. Охоплена цікавістю, богиня Сонця визирнула
з печери і побачила своє відображення у дзеркалі над входом до печери.
Роздивляючись себе, Аматерасу вийшла з печери, а тим часом боги протягнули
канат за її спиною і перегородили ій дорогу назад. Одразу ж світло повернулося
на землю й відновилася зміна дня і ночі.

За Білецьким:
Ідзанакі, через горе від смерті своєї дружини, вирішив спуститися у підземну
Країнy пітьми. Ідзанамі вийшла до нього назустріч, але відмовилася
повернутись на землю, бо вже скуштувала підземних харчів. Вона
запропонувала піти за порадою до Володаря підземного світу, але при цьому
просила свого чоловіка не дивитись на те, що міститься всередин підземного
палацу. Однак він не міг подолати свою цікавість Можна припустити, що
Ідзанамі за межами палацу і в палаці мала неоднаковий вигляд. Щоб
задовольнити свою цікавість, Ідзанакі відламав "чоловічий" зубчик свого
гребеня (а "чоловічими" називалися два крайніх зубчики з одного боку гребеня)
і запалив його як сірника для освітлення свого шляху у внутрішніх
приміщеннях палацу Підземного володаря. Там він побачив тіло Ідзанамі у
стані повного розкладу, яке охороняли вісім Громів. З переляку він кинувся
втікати, а Ідзанамі закричала: "Ти мене принизив!"- і послала за ним навздогін
огидних Сікоме. Ідзанакі відігнав іх магічними заклинаннями, але тоді Ідзанамі
послала за ним віcім Громів і все пекельне військо. Ідзанакі зірвав з дерева три
персики і кинув іх у натовп переслідувачів, які при цьому розвіялися. Шоб
убезпечити себе від нових переслідувачів із Країни пітьми, він завалив вихід
звідти величезною каменюкою, але Ідзанамі, яка також переслідувала його,
опинилася із зовнішнього боку від виходу. Зрештою колишнє подружжя
домовилося розлучитися назавжди. Ідзанакі, повернувшись на землю, мав
грунтовно очиститися від перебування у брудному місці. Він спочатку вирушив
на острів Цукусі, де очистився у гирлі річечки Татібане. Потім кинув свого
ціпка, і той перетворився на бога розпусти (або перехрестя доріг). Скинувши із
себе весь одяг, він шпурнув його подалі від себе, і кожна частина його одягу
також стала божеством, але цього виявилося замало, шоб очиститися від
пекельної скверни. Вiн знову пірнув у річку. Цього разу з нечистот підземного
світу з'явилися два божества різних хвороб. Щоб позбутися іх, він створив ще
два божества, які зцілюють від хвороб, і ще одну богино. Пiсля цього він
кинувся для остаточного очищення у море, і від його купання там народилися
морські божества. Він вимив свое ліве око, і від цього виникла Велика
богиня сонця-Аматерасу. Потім він вимив свое праве око, і з'явився бог
місяця-Цукійомі. Вимив він собі також носа, і від цього народився бог
Сусаноо. Ідзанакі доручив своїй старшій доньці керувати небом, давши їй при
цьому своє намисто з дорогоцінних каменів. Своєму синові, богу місяця, він
віддав у розпорядження світ ночей, а своєму синові Сусаноо він доручив
рівнину моря. Богиня сонця і бог місяця точно виконали доручення свого
батька, а Сусаноо, ридаючи і стогнучи, залишився на місці. Сусано захотів
спуститися у підземний світ, щоб побачити там свою матір (нагадаємо, що він
народився без матері) . Ідзанакі розгнівався на нього і вигнав геть.

4.Міфи про богиню Аматерасу

Про Аматерасу як богиню
В Японії з міфами про богиню Аматерасу та божественне походження
імператорів пов’язана релігія синто(синтоїзм) . Було багато таких
архітектурних споруд , де вшановувалася Аматерасу. Головне святилище її
було в місті Істе, де їй поклонялися як Великому Небесному Сяючому
Божеству. Святилище є простою нефарбованою будівлею, під очеретяною
стріхою із кипарисових колод. Ритуали пов’язані з ним – кожні 20 років це
святилище будується заново на прилеглій ділянці в тому ж самому вигляді. Ця
перебудова супроводжується спеціальною церемонією відновлення ( сікенен
сенгу). Спочатку їв вклонялися тільки члени імператорської сім’ї, але тепер це
стало місто паломництва усіх японців. Цей храм нагадує «шалаш».
Міф про протистояння Аматерасу і Сусано
Miфічні протистояння богів можна вважати віддзеркаленням фактичних
протистоянь японських "феодалів" -косяку і дайме, як у випадку з Аматерасу
та Сусаноо. Цей бунтівний Сусаноо піднявся на небо, поб побачитися зі своєю
сестрою Аматерасу, богинею Сонце. Однак його сходження на небо
супроводжувалося таким шумом і гармидером, шо на землі дрижали гори й
розливалися ріки, і вся земля тремтіла. Знаючи дикий норов свого брата,
Аматерасу приготувалася зустріти його у всеозброєнні. Вона взяла сагайдак
зі стрілами і приклала стрілу до тятиви лука. У відповідь на запитання про
причину його відвідин, він сказав, що просто прийшов попрощатися эі
свосю сестрою перед тим, як вирушити до підземної країни, де перебуває
його мати, і що у нього немає ніяких лихих намірів. Аматерасу попросила
довести, що він не замислив нічого лихого. Сусаноо на доказ добрих намірів
запропонував таке змагання: нехай він та його сестра породять на світ дітей,
його діти будуть хлоп- чиками, і це буде доказом його добрих намірів.
Аматерасу взяла шаблю свого брата, розламала на три частини і, пожувавши іх,
видихнула з рота рідкий туман, з якого постали три богині. Сусаноо попросив у
неї п'ять разків намиста з дорогоцінними каменями, які прикрашали її шию, і,
пожувавши дорогоцінні камені, видихнув з рота рідкий туман, який
перетворився на п'ять божеств чоловічої статі. Аматерасу заявила. що ці п'ять
хлопчиків-її діти, оскільки вони з'явилися на світ з її власних дорогоцінних
каменів. Сусаноо визнав себе переможцем у цьому своєрідному змаганні.
Слід зазначити, що в історичну епоху вісім божественних дітей, народжених під
час змагання богині сонця і бога бурі, стали шанувати як вісім косяку і вважати
родоначальниками знатних родів: найстарший з них вважався предком тенно,
решта знатних дайме. Буйний Сусаноо був у такому захваті від своеї
перемоги, що дав повну волю своїй зловмисній вдачі. Він знищує рисові
поля своєї сестри, руйнус зрошувальні канали і наповнюс нечистотами храм,
споруджений для святкувань перших плодів нового врожаю. Таким чином, він
вчинив вісім гріхів, передбачених синтоїстською релігісю. Однак Аматерасу,
милостива богиня, дарує йому його зловмисні вчинки. Але Сусаноо не
заспокоюється. Якось, коли Аматерасу у своему палаці ткала священний одяг,
Сусаноо зробив у даху iї будинку отвір і просунув у нього обідрану ним
кінську тушу. Несподівана поява цієї туші викликала такий переполох серед
ткаль, що одна з них вколола себе веретеном і одразу померла. Злякалася й сама
богиня Аматерасу. Вона сховалася у небесній печері й завалила вхід до неї
камінням. Світ поринуву цiлковиту темряву.
Міф про повернення Аматерасу після протистояння
Темрява, що заполонила світ, дала мождивість діяти всіляким злим духам і
засмутила добрих богів. Віcім мільйонів богів зібралися на раду у висохлому
руслі ріки, щоб обговорити становище. Вони не знали, що потрібно зробити,
аби повернути богиню сонця на небо. Вони звернулися за порадою до бога—
зосереджувача думок, і він порадив їм принести до входу в небесну печеру
півнів, спів яких сповіщає про світанок. За його порадою, вони також
наказали виготовити дзеркало і намиста з дорогоцінних каменiв, які
повісили на гілках дерева сакакі, прикрасивши їх різнокольорози- ми
тканинами. Потім вони почали виголошувати магічні заклинання. Їм на
допомогу прийшла богиня Амено удзуме. Вона розцяцькувала себе
різноманітними квітами, взяла в руки листя бамбука і стала на перекинутий
догори дном чан, який розмістили перед входом до небесної печери. На цьому
чані вона почала танцювати, а чан видавав глухі звуки, коли вона вдаряла по
ньому ногами. Потім вона, за порадою згори, роздяглася, продовжуюти
танцювати, і всі вісім мільйонів богів дружно зареготали. Богиня сонця почула у
своїй печері півнів, тупотіння Аме-но удзуме і peгіт численних богів,
збентежилась цим шумом і запитала, не виходячи з печери , запитала , що це
все означає . Амено удзуме відповіла їй, що боги так радіють, бо в них тепер є
богиня, могутнішпа за Аматерасу. Зацікавлена цим, богиня сонця, перед якою
поставили дзеркало, спантеличилася, побачивши своє відображення у дзеркалі, і
трохи відкрила вхіду свою печеру. В цю мить бог сили, шо перебував
неподалік, схопив ї за руку і витяг з печери. Перед входом негайно натягли
мотузку, щоб завадити богині знову сховатися. Світ запалав сяйвом сонця. Тоді
боги вирішили суворо покарати Сусаноо. Вони примусили його сплатити їм
великий викуп, постригли йому вуса й бороду, вирвали нігті на руках та ногах і
вигнали з небесної країни Така- ма-но хара. Цей японський міф про зникнення
сонця, напевно, нагадус вам давньогрецький міф про богиню Деметру, яка у
свосму горі через втрату улюбленої доньки Персефони, викраденої Плутоном,
усамітнюється, і на землі настає неврожай і голод.
Міф про Аматерасу та Нінігі
Богиня сонця Аматерасу вирішила послати свого сина Аме-но Осіхо-мімі на
землю, щоб він став володарем нижнього світу, але цей бог, поглянувши на
землю з висоти плавучого небесного моста, побачив, які там діються лихоліття,
і він відмовився прийняти владу над землею. Тоді Аматерасу звеліла восьми
мільйонам богів зібратися на раду, і богові було доручено намітити план дій.
Порадившись, боги вирішили послати бoга Аме-но хоxі довідатися, що
відбувається у Серединній країні Тростинової рівнини. Минуло три роки, але з
цієї країни не надходило ніяких вістей. Боги посилали своїх синів, але марно.
Нарешті вирішили послати Аме-но Вака-хіко, відомого свосю хоробрістю.
Йому дали божественний лук зі стрілами. Спустившись на землю, він одразу
ж одружився на Сітатеру-хіме, доньці О-кунінусі. Потім він почав правити на
землі. Минуло ще вicім років, а боги упродовж цього часу не одержували ніяких
звісток від Аме-но Вака-хіко. Тоді вони послали на землю фазана, щоб той
запитав Аме-но Вака-хіко, що він за час свого правління зробив у цій країні.
Фазан ciв на дерево перед входом до палацу Аме-но Вака-хіко. Одна з придвор-
них жінок сказала, що фазан-це птах, який віщує лихо. Тоді Аме-но Ва- ка-хіко
взяв лука і пустив у фазана божественну стрілу, яка вбила фазана і, проколовши
небо, впала закривавлена до ніг Аматерасу і Такамімусубі "бога високого
священного творіння" або "високого бога дерев", одного з найвищих боrів у
Такама-но хара. Цей бог, побачивши закривавлену стрілу, яку він дав Аме-но
Вака-хіко, прокляв її і пожбурив від себе. Вона, пролетівши по небу, вразила
Аме-но Вака-хіко прямо в серце. Його вдова здійняла такий плач і крики, що
боги на небі почули їх. На землі відбувся похорон Аме-но Вака-хіко, який у міфі
змальовусться зі всіма подробицями. Небесні боги послали до Ідзумо двох богів
із свого середовища, які повідомили О-куніннусі, що їх послано навести лад в
його країні. Він запитав своїх синів, хто з них готовий підкоритися Аматерасу.
Старший висловив повну готовність, а молодший спочатку противився, але
потім скорився і зник із країни, пообіщявши не виступати проти богині сонця.
Небесні посланці повернулися зі звісткою про підкорення земного світу. Тим
часом у Аматерасу народився внук-бог Нінігі. Вона вирішила послати його
на землю. Йому дали меча Кусанагі, якого Сусаноо знайшов у хвості вбитого
ним дракона, небесні дорогоцінності (намисто магатама) і дзеркало, яким
виманили Амате- расу, що ховалася у печері . Йому дали також у супутники
багато богів і серед них була богиня Аме-но удзуме. Напучуючи його,
Аматерасу сказала. "Бережи це дзеркало й люби його, як ти нас любиш!".
Дорогоцінності, меч Кусанагі та дзеркало стали трьома реліквіями-
символами священної влади японських імператорів. За іншою версією міфу,
Аматерасу вручила Нінігі рисовий колос (ім'я Нінігі означає "бог щедрого
врожаю рисового колосся") . Пробравшись крізь вісім хмарових перепон, Нiнігі
спустився на гору Такатіхо на остролі Цукусі (Клосю). Там він одружився з
донькою богa цiєї гори О-ямацумі на ім'я Конохана-сакуя-хіме. Оскільки вона
зачала після першої ж шлюбної ночі, Hінігі засумнівався в її вірності. Обурена
цим сумнівом, Конохана-сакуя-хіме звеліла побудувати дя неї будинок без
дверей і під час народжения дитини підпалила цей будинок, оголосивши при
цьому, що дитина загине, якщо вона не є дитиною Нінігі. Вона народила трьох
синів: Ходері, Хосусері та Хікохо-ходемі. Хосу- сері зайнявся рибальством, а
Хікохо-ходемі став справним мисливцем. Якось вони вирішили помінятися
своїми заняттями, але жоден із них не мав успіхів. Тоді Хосусері повернув
своєму братові лук і стріли й попросив повернути його рибальський гачок, але
Xікохо-ходемі загубив його й замість нього запропонував своему братові інший
гачок. Хосусері відмовився взяти його, як і чимало інших гачків, які
запропонував йому молодший брат. Засмучений втратою гачка, Хікохо-ходемі
пірнув на дно океану і там підійшов до палацу бога морів Ватацумі-но куні
(або Сiоцу- тi) . Його помітила донька цього бога Тойотама-хіме і привела до
свого батька, а невдовзі вийшла за нього заміж. Хоча перебування у палаці
Ватацумі-но камі було дуже приємним, Хікохо-ходемі прагнув неодмінно
повернутися додому. Володар моpів дав йому два талісмани: один із них
викликав приплив, а другий-відплив. Дружина Хікохо-ходемі пообіцяла
йому, що вона через деякий час зустрінеться з ним. Коли Хікохо-ходемі
повернувся на землю, він поквапився повернути своєму братові його гачок,
але брат все одно залишився невдоволеним. Тоді Хікохо-ходемі скористався
талісманом, що викликає морський приплив, і цей приплив застав його брата у
відкритому морі (ймовірно, на якомусь острові) . Побоюючись бути поглинутим
хвилями припливу, Хосусері пообіцяв своєму братові більше не набридати, і
той за допомогоо іншого талісмана викликав відплив. Дружина Хікохо-ходемі
виконала свою общянку і повернулася до нього. Вона сказала, що народить
йому сина, але під час його народжкення чоловік не мас бути присутнім і
бачити її. Хікохо-ходемі (він же Хоорі) вельми зацікавлений, підглянув у
щілину хатини, де перебувала його дружина, і з жахом побачив, що вона
перетворилася на дракона ( її первісний вигляд) і повертається у море.

5.Міф про Сусано

Міф про подвиги Сусано або Сусано і змій
Вигнаний Сусано знаходить пристановище у провінції Ідзумо, де з ним було
пов'язано чимало міфів. Hезважаючи на огидні вчинки Сусаноо, його не можна
вважати злим чи, точніше, зловмисним 6огом. Він був здатний і на добрі
справи. У нього, як і в інших японських богів, було дві душі: Арамітама та
Нігімітама. Залежно від того, яка душа переважала в ньому, він робив або лихi
вчинки, або добрі справи. Пов'язаний із землеробством, як і його сонячна
сестра, він дбав про родючість полів. Водночас він був богом грому, грози і
дощу. Як бог грому, він був пов'язаний із змією, бо у давні часи в Японії змія
вважалася богом грому. Його нащадки також виявляють зв'язок або з водою, або
з громом, або зі змією. Прийшовши до провінції Ідзумо, він зустрів там дідуся з
бабусею, які плакали біля дівчини, їхньої доньки. Він запитав про причину
їхньої скорботи, і старий poзповів йому, що у них було, окрім цієї, ще сім дочок,
але щороку до них приходив восьмиголовий дракон і з'їдав одну за одною їхніх
дочок, і ось тепер залишилася остання – восьма, й вони очікують приходу
восьмиголового дракона. Сусаноо сказав їм, що він- молодший брат богині
Аматерасу, й попросив віддати за нього їхню доньку Кусінада-хіме, на що її
батьки охоче погодились. Сусаноо перетворив дівчину на гребінь і ввіткнув
його у своє волосся. Потім налив у вісім посудин японської рисової горілки
(саке) і став очікувати, коли з'явиться кровожерний Дракон. Коли дракон
з'явився, його привабив запах саке у восьми посудинах, і кожна з його голів
вдосталь нахлебталася п'янкого напою. Усі вісім голів заснули. Тоді Сусаноо
вихопив свого меча і розрубав дракона на шматки. У хвості змієвидного
дракона він віднайшов чудодайного меча Кусанагі, якого він подарував своїй
сестрі Аматерасу. Цей меч став однією з реліквій японських імператорів, він
зберігається і дотепер у храмі Ацута поблизу міста Нагої. Позбувшись
восьмиголового дракона, Сусаноо побудував для себе і своєї дружини
Кусінада-хіме розкішний палац, у якому вони жили безтурботно. Там у
божественного подружжя народився син— який нездовзі став володарем
Ідзумо.
Історія Зайця-Камі

6.Міфи про бога О-кунінусі

Пригоди бога лікування О-кунінусі
У давні часи медицина була пов'язана з магією, й різноманітні способи лі-
кування приписувалися синові Сусаноо та Кусінада-хіме богу О-кунінусі . 3
ним пов'язаний міф про Голого зайця-Акахада-но усагі з Інаба. Заєць
Акахада-но усагі взявся допомагати богам — братам О-кунінусі (або О-
намудзі), які вирушили свататися до діви Яга- мі-xіме. Під час переправи через
протоку він обдурив крокодилів, що утворили своїми спинами "живий міст", і,
коли обман розкрився, крокодили здерли з нього шкіру. Лукаві брати О-кунінусі
порадили бідолашному зайцю викупатися в морі, а потім обсушитися, лежачи
так, щоб на нього дув вітер. Бідолашний заєць жахливо мучився, і О-кунінусі
стало його шкода. Він порадив зайцю помитися у прісній воді й потім насипати
на землю цілющий пилок водорості камо та покачатися в ній. Послухавшись
його поради, заєць повнiстю одужав і на знак вдячності напророкував О-
кунінусі, що саме він, а не його брати, стане чоловіком Яrамі-хіме і володарем
великої країни Ніхон. Брати О-кунінусі дуже йому заздрили й чинили всілякі
прикрощі. Вони намагалися вбити О-кунінусі розжареним каменем, але
добрі богині врятували його. Потім брати розчавили його у розколеному навпіл
дереві, але боги й того разу його воскресили. Йому вдається врятуваттися від
стріл братів, які пеpеслідували його, і він звертається за порадою до бога О-я-
біко-но камi. Той радить йому вирушити до країни Не-но катасукуні, де
перебуває його божественний предок Сусаноо. Біля палацу Сусаноо він
зустрівся з донькою Сусері-біме. Вони поглянули одне на одного й одразу ж
вирішили побратися. Однак Сусаноо не дас згоди на їхній шлюб і піддає О-
кунінусі різним випробуванням. Спочатку він посилає О-кунінусі провести ніч у
кімнаті, де було повно отруйних змій, але від їхніх укусів його рятує
чародійний шарф, якого йому дала Сусері-біме. Наступну ніч він провів у
кімнаті, де кишіли оси і сколопендри, але його врятував той же чародійний
шарф. Після цього йому було звелено відшукати стрілу, пущену Сусаноо, у
траві, що горіла на лузі. Цього разу О-кунінусі рятує у своїй норі миша і
виносить йому стрілу. Нарешті, розгніваний успіхами О-кунінусі, його предок
(чи батько?) Сусаноо звелів йому вичесати з його волосся на голові отруйних
комах. Поки О-кунінусі займається вичicуванням, Сусаноо засинає.
Скориставшись цим, О-кунінусі взяв меча, лука і кото (тринадцятиструнний
музит- ний інструмент) свого тестя, посадив до себе на спину Сусері-біме і
прив'язав волосся Сусано до колон. Однак під час їхньої втечі кото стукнуло об
дерево і звук його струн розбудив Сусаноо. Якимось чином від'язавши своє
волосся , він кидається в погоню за втікачами. Догнавши їх кордоні вічної
пітьми, Сусаноо змінює гнів на милість і благословляє подружжя. Прощаючись,
він радить О-кунінусі користуватися його зброєю у боротьбі з силами зла.
Повернувшись на землю, О-Кунінусі почав займатися благоустроєм земного
світу. У цьому йому допомагас божественний карлик Сукунабікона. Вони
прикрашають землю деревами й травами, потм на- вчають людей лікупати
хвороби, захищатися від диких звірів, рятувати посіви від птахів і саранчі та
іншим корисним справам. На деякий час, до pішення небесних богів поширити
свою владу на земний світ, О-кунінусі стає правителем цього світу. Небесні
боги надсилають до нього своїх посланців з пропозицією передати владу над
нижнім світом володарям верхнього світу. Перше посольство зазнало невдачі,
посланці не повернулися на небо, а залишилися на землі У другому посольстві
беруть участь боги камі. Довідавшись про причину їхнього приходу на землю,
О-кунінусі сказав, що відповідь їм має дати його син Котосіронусі За однією
версісю цього міфу, його син без заперечень передає владу над землею
небесним богами , а за іншою версією- Котосіронусі ховається, а другий син
вступає у боротьбу з Такемінаката, але той перемагає його, і владу над земним
світом одержують небесні боги. Може, в цих міфах знайшли відображения
історичні події боротьба за владу над Японією. Згідно з третьою версією міфу,
до країни О-кунінусі на некерованому кораблі прибув бог Сукунабікона і разом
з О-купінусі взявся за благоустрій країни.

6.Легенди про походження японських імператорів, символи їх влади.

Це написано в кінці міфу про Аматерасу та Нінігі.

Символи влади: Відправляючи Нінігі у похід, богиня Аматерасу вручила йому

три скарби – 1)яшмові підвіски- магатама (то цінний камінь), 2)дзеркало ята, 3)
меч кусанагі. Ці скарби почали вшановуватися на землі як священні реліквії та
знаки влади правителів Японії. Однак бог Нінігі не уславив себе добрими
справами, не поводився мудло , а навпаки, і через це накликав на себе прокляття
– втратив безсмертя і саме тому, строк життя небесних намісників ( так до сих
пір називають правителів Японії) став таким самим як у простих смертних.
Перший імператор Японії вважався праправнуком богині Аматерасу.
Меч Кусанагі теж символ - цей меч є одним з трьох великих скарбів
японських імператорів. Він зберігається зараз в Японії, неподалік він міста
Нагої.
8.     Образи духів у фольклорі японців (Кірін, Баку, тенгу).
1)Знаком була зустріч з духом , який мав страхітливий вигляд , і називався той
дух Кірін. Це жираф із головою дракона , гривою лева , ногами коня і
заввишки більше тридцяти метрів. Йому підкорялися 360 тварин і комах. Ще
знайшла таку інформацію про цей дух: це єдиноріг, який уособлює прагнення
до щедрого врожаю і особистої безпеки. Кажуть, що він лютий послідовник
справедливості і закону, і що він іноді з'являвся на суді, вбивав винного і
рятував невинного. Кірін - найголовніша тварина-божество, вісник сприятливих
подій, символ благополуччя і удачі. У нього багато описів, але найчастіше його
зображують з лускатим тілом, що нагадує тіло плямистого оленя, одним рогом і
пишним хвостом. Його тіло часто огортає полум'я, крім того, істота може
дихати вогнем. Це небесна істота не настає на рослини і не їсть продукти
рослинного походження. Кірін живе дві тисячі років, і побачити його можна
тільки раз в тисячоліття, на початку нової ери, він з'являється при народженні
великого лідера. У сучасній японській мові «кирин» перекладається як
«жираф».
2)Ще одним духом, якого вшановували японці і вважали духом – охоронцем
снігу, був Баку. Це був собака з головою слона і ногами кабана. Часто його
зображення малювали або вишивали на подушках. Його ще часто описують ось
так : Баку - китайська химера з тілом ведмедя, хоботом слона, очима носорога,
хвостом корови, лапами тигра і плямистою шкірою. Харчується снами. Якщо ви
бачите поганий сон, слід звернутися до баку, і він поглине його разом з усіма
віщуваними бідами. Японське слово «баку» має нині два значення. Під цим
словом мають на увазі міфічного пожирача снів або тапира. В останні роки
змінилася манера зображення баку. В японській рукописи початку XVII
століття баку описується як химера з хоботом слона, очима носорога, хвостом
бика і лапами тигра, що захищає від зла і мору, хоча пожирання кошмарів не
включався в число його особливостей, які баку стали приписувати пізніше. З
1980-х років в манзі, аніме і інших формах популярної культури баку
з'являється не як химера слона і тигра, але як зоологічно впізнаваний тапір.
3)В японській міфології існує дуже багато духів-охоронців. Наприклад , тенгу –
духи гір і лісів , які вміють літати , вони мають віяло , яким можна викликати
справжній ураган. Ці істоти не люблять, щоб люди жили в мирі, тому
намагаються змінити хід подій так, щоб спалахнула війна . Тенгу – чудові
воїни і згідно з легендою, багато полководців навчалися в цих духів військової
майстерності. Ще знайшла таку інформацію про цей дух: Тенгу – дух в образі
крилатого чоловіки величезного зростання з червоним обличчям і довгим носом
або круглими очима і пташиним дзьобом замість носа. Тенгу любить чистоту,
не терпить близькості людей, морочить подорожніх в горах, лісорубів, лякає їх
громовим реготом або імітацією тріска зрубаних дерев. За народними повір'ями,
після смерті злий або горда людина може перетворитися в тенгу.
Тенгу приписують екстраординарні фізичні здібності та навички володіння
холодною зброєю. Зрідка вони служать наставниками в мистецтві війни і
стратегії людям, яких вважають гідними. Також благородні тенгу виступають
захисниками святих людей і храмів. Однак частіше тенгу - це злісні глузливі
істоти, які прагнуть щоразу нашкодити людям. Це жорстокі обманщики,
викликають пожежі, що підбурюють до воєн. Батьки лякають ними маленьких
дітей.

9.     Легенди про гору Фудзі.

В Японії гори вважалися священними і згідно з міфом , бог гір Оямацумі
народився в ту мить , коли бог творець Ідзанакі розрубав мечем бога вогню .
Існують також боги крутих схилів, пологих схилів, верхівок гір та підніжжя гір .
Окремі гори мають свої власних богів . Наприклад, гора Ніва є домівкою
великого господаря землі – бога О-Кунінусі (перший земний бог).
Гора Фудзі сплячий вулкан і один синдуїстський міф пояснює її походження :
колись давно старий чоловік знайшов малу дівчинку на схилах гори Фудзі і
назвав її Кагуа-Хіме. Вона виросла красунею, з нею одружився імператор , але
пройшло 7 років і вона сказала імператору , що вона безсмертна і повинна
повернутися на небо . Щоб втішити чоловіка, вона подарувала йому дзеркало, в
якому він завжди міг її побачити . Імператор у розпачі хотів піти за дружиною
на небо , але за допомогою дзеркала зміг добратися тільки до верхівки гори
Фудзі. Від його пристрасті дзеркало спалахнуло і з того часу над верхівкою
гори завжди піднімається дим. Останнє значне виверження вулкану сталося в
1707 році. Також є казка про суперечку двох гір – Фудзі та іншою, про те ,
яка є вищою ( це пізніший фольклор). В Японії існує
міфологічна оповідь( не зовсім міф) про суперечку гори Фудзі та Хаку, про те,
яка є вищою . Гори не могли дійти згоди і звернулися до будди-аміда, щоб
розсудив їх . Він провів трубу від вершини гори Хаку до вершини Фудзі і
виявилося , що Хаку вища тому, що вода з труби лилася над вершиною Фудзі.
Розлючена Фудзі вдарила Хаку по вершині і та розкололася на 8 частин – з тих
пір Фудзі найвища гора Японія.
Ритуал : кожного червня близько тисячі чоловік піднімаються на гору Фудзі ,
щоб зустріти там схід сонця і вклонитися богині Сенген-Сама. Японці вірять ,
що до цієї богині треба ставитися з величезною повагою , а одна легенда
розповідає про те, як богиня Сенген-Сама вбила послідовників героя
дванадцятого сторіччя Нітта та Датсуне , коли вони порушили її територію.
Датсуне , коли богиня попередила його , щоб він під страхом покинув гору –
відступив. Підніматись на гору Фудзі треба обережно , бо хто не шанує – може
загинути. Такий собі схил гори, який приносив смерть негідним.
Рис був завжди головним харчовим продуктом Японії і найкраще він росте на
землі, повністю залитій водою. Перші паростки рису , а також просо, соя,
квасоля, пшениця та шовковичні черв’яки згідно з міфами , з’явилися з тіла
богині їжі Огецу ( мотив жертви – помирає божество , і щось утворюється).
Японія є певною мірою неоднорідною, населяють різні народи, що
відрізняються своїми міфами та легендами. Є там народ айну – в міфах
виглядають часто як тварини.