МІФИ

ДАВНЬОЇ ІНДІЇ

Підготувала студентка І курсу

філологічного факультету
Олашин Василина
 Бріхаспаті – божество
молитви і жертвоприношення.

Найдавнішою складовою
індійської міфології є
міфологія, створена
носіями індійської
культури ІІІ- ІІ тис. до
н.е., так звана
протоіндійська міфологія.
Ведійська міфологія,
як складова індійської
міфології,
сформувалась в кінці
ІІ- на початку
І тис. до н.е. в
північно-західній Індії
серед арійських племен.
Вищий рівень ведійської міфології налічує тридцять три
боги. Вони поділяються на земних, атмосферних і
небесних.

Агні – бог вогню Сома – бог напою Притхіві – богиня землі

Вівасват – бог світла Ваю – бог вітру Індра – бог грому

Індуїстська міфологія молодша за ведійську.
Вона стала продовженням ведійської , вона
визнавала авторитет Вед, але в індуїстських
уявленнях з’явилася ідея першотворця
Брахми. Він створює Землю, визначає хід
часу, створює смерть для врятування Землі
від перенаселення, робить Індру царем над
богами. Боги, які посідали головні місця у
ведійському пантеоні, переходять на ступінь
нижче, стають охоронцями світу. Богам
протистоять демони-асури , у боротьбі з ними
був знайдений напій безсмертя.
З часом Брахма втрачає своє становище,
приєднуючись до Вішну і Шіви.
Три боги становлять тріаду – трімурті, в якій
Брахма виконує функцію творення,
Вішну – охоронця, Шіва- руйнача всесвіту. Брахма
Трімурті
АНАЛІЗ МІФУ «ГАНГА СХОДИТЬ НА
ЗЕМЛЮ»
ГОЛОВНІ ГЕРОЇ МІФУ:

Індра – бог грому та цар небес ;

Вішну – божество сонця;
Сагара – цар;
Брахма- бог-творець;
Капіла – мудрець, напівбог;
Бгагіратха- правнук Сагари ;
Ганга- богиня –річка;
Шіва – бог-руйнівник.
АНАЛІЗ МІФУ «ГАНГА СХОДИТЬ НА
ЗЕМЛЮ»
Про що йдеться у міфі :
Отже, найвідомішим міфом пов'язаним з Гангою, є міф про
Бхагіратху ,викладений у Рамаяні та Бхаґавата-Пурані. Коли
цар Сагар, правитель однієї з великих індійських держав,
здійснив Ашвамедху (один з найважливіших ритуалів ведичної
релігії, що був основою легітимності царської влади у
стародавній Індії), царський обряд жертвоприношення коня, і
кінь зник. Його викрав Індра, а сини царя звинуватили в
крадіжці мудреця і напівбога Капілу ( це був бог Вішну, що
прибрав подоби відлюдника). Капіла, однак, знищив і прокляв
принців, залишивши єдиним шансом на їх спасіння очищення
водою річки Ганги. За цю справу взявся новий правитель
держави Бхагіратха. Він був змушений багато років
здійснювати тапас (духовне страждання) Брахмі та Шиві,
перебуваючи на Гімалайських схилах. Побачивши таке ревне
подвижництво, до Бхагіратха в образі прекрасної дівчини
зійшла річка Ганга, що тоді протікала на небесах.
Вона була ладна йому допомогти і змити
їхні гріхи цілющою водою. Але сказала, що
зробить це, якщо Шіва виявить ласку і
прийме на себе могутні потоки річки Ганги,
щоб вони не зашкодили землі. Разом із
Бхагіратхою Шіва піднявся в гори і Ганга
спрямувала свої води з небес на землю . І
тієї ж миті всі вони очистились від гріха і
ожили. Верхів'я річки отримали назву
Бхагіратхі за його іменем . Відтоді
священна Ганга стікає з Гімалайських гір і
пливе до моря , наповнюючи його цілющою
водою.
Жертвоприношення коня ( «ашвамедхі») - один з
найбільш значних і урочистих обрядів, який міг
відбуватися тільки царем, які претендують на верховне
панування в країні і підпорядкування сусідніх держав.
Жертовний кінь спочатку відпускався на волю, і цар
слідував за ним зі своїм військом, підкоряючи своїй владі
території, через які проходив кінь. Через рік коня
приносили в жертву; цей обряд символізував визнання за
царем, який його вчинив. Викрадення жертовного коня
вважалося вкрай несприятливою прикметою.
У викладі цього популярного міфу використані дві основні версії - з
кн. III «Махабхарати» і з кн. I «Рамаяни». Історія народження
Сагари і підкорення їм варварських племен дається за третьою
версією оповіді - кн. III «Вішну-Пурани». Ці сюжети згодом
неодноразово використовувалися в індійській літературі та
образотворчому мистецтві.

З річкою пов'язано безліч легенд індуїзму, річка Ганга та її персоніфікація

богиня Ґанґа, згадуються в найдавніших індійських літературних творах,
зокрема Ведах, Пуранах, Рамаяні і Махабхараті. Загальною рисою всіх цих
легенд є її небесне походження, на початку часів Ганга була виключно
небесною річкою, але пізніше була спущена на Землю, протікаючи зараз у
всіх світах індуїстської космографії. Загалом більшість легенд пов'язані з ї
народженням, зі спуском на землю та з певними епізодами перебування вж
на Землі. У легендах підкреслюються її здатність до очищення або зняття
гріхів, її значення як символу материнства та значення як посередниці між
світами.
Ще кілька легенд про Гангу пов'язані з її роллю матері. Так, за Сканда-
Пураною, саме обмивання у водах Ганги надало життя Ганеші, створеному
Шивою і Парваті з домішок своїх тіл. Крім того, за Махабхаратою, Ганга
була матір'ю тілесних втілень богів Васу, яких (окрім Д'яуса або, у земному
втіленні, Бхішми) вона втопила одразу після народження для звільнення їх
від смертного життя, на яке їх прокляв ріші Васішта.

У мистецтві Ганга зображується як чуттєва і

красива жінка, що несе переповнений глек, який
символізує багатство життя, в руці. Часто вона
їздить на міфічній тварині — макарі, що часто
зображується з тілом крокодила і хвостом риби.
ОБРЯДИ ТА ЦЕРЕМОНІЇ, ПОВ’ЯЗАНІ З
РІЧКОЮ ГАНГА
Найбільше значення Ганг має для індусів, що складають переважну більшість населення його
берегів. Води Гангу, за легендою, мають здатність до очищення, зняття гріхів, а сама річка
залишається символом святості та чистоти, незважаючи на фізичне забруднення її води.

Головним ритуалом, пов'язаним з річкою, є просто купання в її водах. Мешканці навколишніх

районів часто приходять купатися у річці щоденно. Багато паломників зі всієї Індії та інших країн
прибувають до річки виключно з метою здійснення священного обмивання, яке вважається
обов'язковим щонайменше раз за життя індуса. Найкращим часом для обмивання вважається
світанок, у цей момент індуси також моляться сонцю. Після обмивання індуси моляться одному або
кільком божествам та підносять їм дари, зазвичай фрукти, солодощі або квіти.
Ганг також є популярним місцем поховання. Оскільки річка є зв'язуючою ланкою між Землею та
Небом, вважається, що коли індуси кидають попіл своїх померлих родичів у води цієї річки, вони
допомагають їм досягти мокші (спасіння) та потрапити на Небо. Тому кремація в будь-якому місці
вздовж річки є бажаною для індусів.
АНАЛІЗ МІФУ « НЕПЕРЕМОЖНИЙ
СКАНДА»
ГОЛОВНІ ГЕРОЇ МІФУ :
Індра – цар богів і ватажок небесного війська;
Діті- донька прабатька Дакші і дружини мудреця
Каш’япи;
Ваджаранга – син Діті;
Брахма – творець світу;
Асури – надприродні істоти , що постійно
прагнуть влади і перебувають у стані війни з
богами;
Варанга – дружина Ваджаранги;
Тарака- син Варанги і Ваджаранги;
Девасена-жінка з лісу , донька Дакші;
Шіва- бог-руйнівник;
Ума- кохає Шіву ;
Сканда- син Шіви і Уми.
АНАЛІЗ МІФУ « НЕПЕРЕМОЖНИЙ
СКАНДА»
Про що розповідається у міфі:
У давні часи , коли почалась війна між богами та асурами, Індра, цар богів і ватажок небесного війська , вбив у битві синів Діті,
доньки прабатька Дакші й дружини Каш’япи. Згорьована мати затаїла ненависть на Індру і прийшла до свого чоловіка й
попросила його подарувати їй ще одного сина, щоб покарав Індру. Після цього Діті усамітнилась в лісах, де народила сина
Ваджранга. Набувши воїнського вміння, син вирушив у дорогу , знайшов Індру в небесних хоромах і приніс його матері. Але тут
з’явився Брахма і сказав відпустити його, бо немає кари , страшнішої за безчестя. Діті і її син послухались і відпустили Індру.
Після цього Ваджаранга одружився з Варангі й зажив у лісі, здійснюючи сувору обітницю.Поки це все тривало, зганьблений
Індра прибрав подоби велетенської мавпи й зненацька постав перед Варангі. Він її налякав, а потім поволок у лісові хащі.Коли
Ваджранга знайшов дружину, то вирішив помститися , але не сам , а руками свого сина. Коли він народився, його назвали
Тарака. Асури пишались його силою і обрали вождем, а сам Тарака думав, як би помститись Індрі. Він пішов у ліс і став зрізати
зі свого тіла шматки м’яса і кидати у вогонь, приносячи себе в пожертву. Брахма , вражений таким подвижництвом спустився до
нього і виконав його бажання. Тарака зміг вибрати для себе смерть від семиденної дитини. І от військо асурське вирушило в
похід проти Індри. Індра злякався і став думати ,як боронитися. Того дня Індра врятував у лісі жінку Девасену, котра сказала зо
порадує світу сина неабиякої сили , тілько їй потрібен чоловік. Тоді Брахма сказав Індрі , що скоро народиться могутнє дитя,яке
і стане її чоловіком. Індра готувався до битви , але програв. Принижений Індра пішов до Брахми. Тоді Брахма сказав йому, що
Тарака не може загинути від рук воїна, а від семиденного дитя. А позбавити його такої сили може тільки син Шіви й Уми.
Народився в них син Сканда- він був дуже могутній. Тоді Індра вирушив до нього на перемовини і переманив на свою сторону
проти Тараки. Вирушили вони у похід проти Тараки , і раптом Тарака згадав про розмову з Брахмою про свою смерть. Але він у
це не повірив і готувався до битви. Силою він поступався Сканді і не міг йому протистояти. Отак юний Сканда здолав
могутнього і жорстокого Тараку на радість всіх небожителів.
Сканда (Карттікея , Муруган )— це ватажок війська богів, бог війни в
індуїзмі. Зображується у вигляді юнака, часто із шістьма головами та
дванадцятьма руками і ногами. Також відомий під іменами Карттікея,
Шаравана, Кумара, Махасена, Гуха. Його атрибути — лук, спис та стяг
із зображенням півня. Його вахана (їздова тварина) — павич.
Вважається, що Сканда опікується не лише воїнами, але й злодіями.

Походження імені Сканди розкривається ще в одному з міфів про

його народження. Згідно з цим міфом бог Агні побажав поєднатися з
дружинами семи мудреців, а Сваха, що палала пристрастю до Агні,
по черзі приймала їх подобу (подобу однієї з них, особливо відданої
чоловікові, вона прийняти не змогла). Щоразу після поєднання вона
брала сім'я Агні, оберталася на птицю, злітала на високу гору та
виливала його у золоту посудину. Через деякий час народився
Сканда.
ДЯКУЮ ЗА
УВАГУ !