СОНЦЕ ЯК

БОЖЕСТВО
У РІЗНИХ
НАРОДАХ СВІТУ.
 Сонце …
Сонце – це величезний ядерний
реактор у центрі нашої Сонячної
системи. Протягом мільярда років
водень перетворюється на гелій в
ядрі Сонця, де температура
досягає неймовірних 15 мільйонів
°С. Постійно виділяється
величезна кількість енергії. Вона
витікає як випромінювання з
поверхні Сонця в космос, зігріває
нашу планету і приводить в рух
багато хімічних і фізичних
процесів.
 «З ДАВНІХ ДАВЕН ЛЮДСТВО ВІДЗНАЧАЛО ВАЖЛИВУ РОЛЬ СОНЦЯ -
ЯСКРАВОГО ДИСКА НА НЕБІ, ЩО НЕСЕ СВІТЛО І ТЕПЛО.
СВОЄЮ ЖИТТЄДАЙНОЮ СИЛОЮ СОНЦЕ ЗАВЖДИ ВИКЛИКАЛО У
ЛЮДЕЙ ПОЧУТТЯ ПОКЛОНІННЯ І СТРАХУ. НАРОДИ, ТІСНО
ПОВ’ЯЗАНІ З ПРИРОДОЮ, ЧЕКАЛИ ВІД НЬОГО МИЛОСТИВИХ ДАРІВ -
УРОЖАЮ І ДОСТАТКУ, ГАРНОЇ ПОГОДИ І СВІЖОГО ДОЩУ АБО Ж
КАРИ - НЕГОДИ, БУРІ, ГРАДУ.
У БАГАТЬОХ ДОІСТОРИЧНИХ І АНТИЧНИХ КУЛЬТУРАХ СОНЦЕ
ШАНУВАЛОСЯ ЯК БОЖЕСТВО. КУЛЬТ СОНЦЯ ЗАЙМАВ ВАЖЛИВЕ
МІСЦЕ В РЕЛІГІЯХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ ЄГИПТЯН, ІНКІВ, АЦТЕКІВ.
НАШІ ПРЕДКИ НЕ ЗНАЛИ, ЩО СОНЦЕ - ЄДИНА ЗІРКА СОНЯЧНОЇ
СИСТЕМИ, НАВКОЛО ЯКОЇ ОБЕРТАЮТЬСЯ ІНШІ ОБ’ЄКТИ СИСТЕМИ:
ПЛАНЕТИ І ЇХ СУПУТНИКИ, КАРЛИКОВІ ПЛАНЕТИ, АСТЕРОЇДИ,
МЕТЕОРИТИ, КОМЕТИ І КОСМІЧНИЙ ПИЛ. І ПЕРВИННІ ЗНАННЯ ПРО
НЕБЕСНЕ СВІТИЛИ НОСИЛИ ФАНТАСТИЧНИЙ І
КАЗКОВИЙ ХАРАКТЕР.»
• Єгипетський Ра

Ра - давньоєгипетський бог
сонця, верховне божество давніх
єгиптян. Центром культу Ра був
Геліополь, де його втілювали
птахи Фенікс, бик Мневіс і
обеліск Бен-Бен.
Але з плином часу і розвитком
єгипетської цивілізації культ бога
Сонця поширився на всю країну і
фараони стали іменувати себе
синами Ра.
Згідно з єгипетськими міфам Ра
пересувався по небу на кораблі і
кожен день відроджувався заново.
 • Аполлон
Аполлон - у грецькій міфології золотокудрий бог -
охоронець світла, покровитель наук і мистецтв,
віщун. Уособлював Сонце.

Аполлон подорожував по небу на колісниці з

вогненними кіньми кожен день і приносив світло
всьому світу.

Складний образ Аполлона пояснюється тим, що

Аполлон спочатку був божеством догрецьким,
ймовірно, малоазійським. Його глибока архаїчність
проявляється в тісному зв’язку і ототожненні з
рослинним і тваринним світом. Постійні епітети
Аполлона - лавр, кипарис, вовк, лебідь, ворон, миша.
Але значення архаїчного Аполлона відступає на
другий план у порівнянні з його значенням, як
сонячного бога. Культ Аполлона в класичної
античної міфології поглинає культ Геліоса і навіть
потісняє культ Зевса.

У своєму творі “Народження трагедії” філософ

Ніцше вводить такий термін як “Аполлонічний
початок” і описує його як компонент культури, що
символізує порядок, ясність і світло.
• Сур’я
Згідно з Ведам Сур’ю шанували
як носія світла, цілителя, а
також як всевидюче око богів і
небесного охоронця.

Цьому божеству присвячено

безліч гімнів. Атрибут Сур’ї -
колісниця, запряжена семи
кіньми, що втілюють сонячні
промені. Сур’ю зображують або
з двома руками - в обох руках
лотос або з чотирма, в трьох з
яких Сур’я тримає лотос, чакру і
мушлю, а четвертою робить
захисний знак.
 • Скандинавськи
й бог Сонця
Фрейр тобто “пан” - у скандинавській
міфології мудрий, добрий бог, володар моря,
повітря, сонця, дощу і земної рослинності,
до якого зверталися з благаннями мир і
родючість. Як розповідають старі легенди
Фрейр допомагає всім в нещастях і ні до
кого не ставиться вороже.

Скандинавські казки розповідають, що

Фрер їздив на золотисто-жовтому вепрі
Гуллінбурсті (“золотощетинний”). А ще в
нього був чудовий корабель Скідбландір -
найкращий у Скандинавії. Цей корабель
міг бути величезним і помістити на своїх
палубах всю свиту Фрейра - світлих ельфів
- і всіх богів скандинавського пантеону, але
якщо Фрейр кораблем не користувався, то
він складав його у свою кишеню.
 • 10 Сонць
Згідно зі старокитайським міфологічним уявленнями,
існувало не одне Сонце, - а десять. Вони жили на
гілках дерева фусан (шовковиця) і виходили на небо
по черзі. Одне з сонць сідало в палаючу колісницю,
запряжену шісткою драконів, і спрямовувалося
в небеса.

Але одного разу з гілок величезної шовковиці, яка

росла на самому краю світу - в сяючій долині, всі
десять сонць піднялися в небо. І тоді настала спека.
Загинули хліба, посіви та дерева. Почалися страшні
пожежі. Небезпека загрожувала не тільки людям і
тваринам - сама Земля могла загинути. Потрібно було
терміново навести порядок на небесах.

І тоді могутній імператор Китаю, рівний богам Яо

взяв чарівний лук, стріли якого летіли так далеко, що
губилися в неосяжній глибині простору, і передав його
влучному і сильному стрілку І.

Удостоєний такої честі І по черзі підстрелив всі

дев’ять сонць і залишилося на небосхилі тільки одне
Сонце, чиї промені не були смертоносними для людей.
Земля була врятована!
• Віцліпуцлі - бог
Сонця і Війни
в ацтеків
Віцліпуцлі - бог сонця, бог війни і
національний бог ацтеків,
покровитель міста Теночтітлан. Ім’я
бога в перекладі означає «колібрі
півдня» і пов’язане з тим, що птах
колібрі уособлює сонце у багатьох
племен Центральної Америки.

Ацтеки вірили, що Віцліпуцлі

постійно бився з темрявою і
потребував постійного поповнення
сил за допомогою жертвопринесення,
які дозволяли Сонцю протриматися
ще один 52-річний цикл.
• Ескімоські боги
Місяця і Сонця
Ескімоси - корінний народ, що
населяє території від Гренландії та
Нунавут (Канада) до Аляски (США)
і східного краю Чукотки (Росія) -
пояснюють існування Сонця і
Місяця легендою про місячного бога
Аннінгана і його сестру-богиню
сонця, Маліну.

Солярна богиня постійно тікає від

брата після розбрату між ними
(легенди варіюють причину). Це
постійне переслідування -
традиційне пояснення руху сонця і
місяця по небу. Коли Аннінган
наздоганяє Маліну
відбувається затемнення.
 • Ліза і Маву

Народ Фон, що населяє південну

частину Беніну і народ Еве, що
проживає на територіях Гани, Того і
Беніну - вважають Лізу, сонячне
божество, і Маву, місячне божество,
близнюками.
Маву живе на заході, царює вночі, а
Ліза живе на сході і головна вдень.
Місячні і сонячні затемнення
викликані відносинами Маву і Лізи.
Маву уособлює мудрість світу, Ліза
- силу.
 НА ЦЬОМУ ВСЕ
ДЯКУЮ ЗА ПЕРЕГЛЯД!
Презентація виконала:
учениця 11-А класу
Романцова Софія