Астрономічні дослідження в Україні мають давні традиції.

Одне з перших виконано за

15 тисяч років до н.е. На місці стоянки давніх людей (правий берег Удаю, Полтавська
область) виявлено бивень мамонта з нанесеною різьбою ювелірної точності. Після
детального вивчення зображення вчені дійшли висновку, що це таблиця фаз Місяця,
складена давньою людиною на основі власних спостережень. Спостерігач не тільки
оперував поняттями фаз, а й міг проводити відлік часу. Знайдено також багато
елементів трипільської культури із символічними зображеннями кругообігу в світі,
плину часу, орнаменти, які уособлюють уявлення про Всесвіт людей, які населяли
територію теперішньої України за 4—3 тисячоліття до н.е. На чашах XX—XV ст. до
н.е., які були поширені у Північному Причорномор’ї, зображено зодіакальний знак
Тельця. Виявлено зображення зодіаку на пряслі тишинецької культури XV—XII ст. до
н.е. Воно виконане на глиняному колесі, на якому є Сонце та сузір’я Зодіаку,
причому в сузір’ї Овна зображено нині згаслу зірку. Зображення зір розташовано
аналогічно тижневим народним календарям-колесам. В орнаменті чаші з Макиївки
Донецької області вплетено зображення Зодіаку з точками осені та весни.
Встановлено, що чашу виготовлено близько 1720 р. до н.е. За допомогою ріжків
зображено піврічний цикл з 6 знаків Зодіаку. Рух точок весни та осені — прецесію —
наші пращури виявили задовго до грецького вченого Гіппарха (ІІ ст. до н.е.), котрий
вважається першовідкривачем прецесії. Очевидно, що передумовою для встановлення
Зодіаку стала необхідність точного визначення зміни пір року.
Астрономічні спостереження на Русі проводилися, зазвичай, в монастирях. До ХІІ
століття в Київській Русі налічувалось біля 90 монастирів. Особливу роль відігравав
Печерський монастир. Вперше сонячне затемнення за часів давнього Києва було
зафіксовано автором Лаврентієвського літопису в 1064 р. або в 6572 р. від створення
світу. Майже кожне затемнення пов’язувалося з різноманітними подіями, і це дає
змогу з великою точністю встановлювати дату тієї чи іншої події. Подібні природні
явища супроводжувалися великими соціальними напруженнями. Згадуються затемнення
1091 р., 1115 р. Під 1161 роком в літописі детально описано місячне затемнення 12
лютого, в день вступу до Києва князя Ізяслава: «…ідяша бо Місяць через все небо від
сходу до заходу, змінюючи образи своя: ущерб, образ як ясно сукно чорне, паки бисть
ясно кровава, бисть яко два лиця імущи — одне зелене, а друге жовте…». Особливо
виокремлено сонячне затемнення 1185 року. Саме про нього згадується у відомому
«Слові о полку Ігоревім». «Поглянув Ігор на світле Сонце і бачить, що від нього
тьма вкриває його військо..!».
Перша друкована астрономічна книга вітчизняного автора вийшла в 1483 році. Це
«Юдіціум прогностікун» — «Прогностична оцінка» на 1483 рік Ю. Дрогобича — видатного
вченого-медика, астронома, астролога з Дрогобича. Книга присвячена астрології, але
містить і наукові факти. В ній автор передбачив час двох затемнень Сонця і місячні
фази до кінця 1483 року, навів прогноз погоди, який базувався на спостереженнях у
зоні помірного клімату.