Ду́же вели́кий телеско́п (ДВТ, англ.

Very Large Telescope, VLT) — комплекс із чотирьох

окремих дзеркальних телескопів з апертурою 8,2 м кожен: Анту (Сонце), Куєн
(Місяць), Меліпал (Південний Хрест) та Єпун (Венера), що працюють в оптичному
діапазоні та утворюють величезний інтерферометр. ДВТ побудований та керується
Європейською південною обсерваторією (ESO) на обсерваторії Паранал, що розташована
на горі Серро Паранал (висота 2635 м над рівнем моря) в пустелі Атакама в північній
частині Чилі. До складу інтерферометра входять також 4 допоміжних пересувних
телескопи з апертурою 1,8 м. Працюючи разом у режимі інтерферометра телескопи
можуть досягти кутової роздільної здатності в 1 кутову мілісекунду, що еквівалентно
відстані між фарами авто, поміщеного на Місяць, при його спостереженні із Землі.
Телескоп почав працювати у 1998 році.
ДВТ складається з 4-х великих телескопів з апертурою 8,2 м кожен, оптичні елементи
яких можна скомбінувати, утворивши інтерферометр (VLTI), що має високу роздільну
здатність. До складу інтерферометра входить також 4 малих рухомих телескопи (з
апертурою 1,8 м), призначених виключно для інтерферометричних спостережень. Кожен
із чотирьох 8,2 м телескопів отримав власну назву від назв об'єктів нічного
південного неба на арауканській мові народності Мапуче (Мапудунґун), на території
якої розташована обсерваторія Паранал: Анту (Сонце), Куєн (Місяць), Меліпал
(Південний Хрест) та Єпун (Венера).

Початково 8,2 м телескопи ДВТ було заплановано для роботи у трьох режимах:

незалежна робота кожного з чотирьох телескопів (у цьому режимі телескопи

здебільшого й працюють). На одному з телескопів можна отримати якісне зображення
небесного об'єкта з яскравістю до 30m (видимої зоряної величини) протягом лише
однієї години. Такі об'єкти є в чотири мільярда разів слабшими за яскравістю, ніж
найслабший об'єкт, видимий неозброєним оком.
як один великий когерентний телескоп-інтерферометр (ДВТ Інтерферометр або ДВТІ
(англ. VLTI)), з метою досягнення більшої роздільної здатності. Цей режим
використовується час від часу, загалом лише для спостереження яскравих джерел з
малим кутовим розміром.
як один великий некогерентний інструмент зі значно більшою апертурою для
накопичення більшого світлового потоку в одиницю часу. Канали, що мали б збирати
світло з різних телескопів до єдиного некогерентного фокусу, побудовано не було.
2004 року було подано запит на фінансування проекту щодо побудови й встановлення
обладнання, необхідного для роботи телескопів у цьому режимі. Іноді кілька
телескопів в режимі незалежної роботи одночасно націлюють на один об'єкт або з
метою збільшити сумарну кількість реєстрованого світла в одиницю часу, або для
проведення одночасних спостережень за допомогою різних інструментів.
Наукові відкриття:
Станом на 2015 рік із 10 найбільш значних відкриттів ESO 4 було зроблено на
телескопі VLT.
У квітні 2020 року було виявлено зорю, що обертається навколо надмасивної чорної
діри в центрі Чумацького Шляху за траєкторією, яка відповідає передбаченням
загальної теорії відносності Ейнштейна[6]: орбіта цієї зорі являє собою розетку, а
не еліпс, як передбачено ньютонівськими законами гравітації.