Мистецькі перлини Візантії та

Київської держави
 Мистецтво великої Візантійської держави із центром у Константинополі
втілило творче переосмислення античної спадщини, що виявилося насам­перед
в архітектурі та образотворчому мистецтві.

Інтер'єр Собору святої Софії «Цар Соломон», Гьореме, 11 ст., нині

(Константинополь) Туреччина
Християнські храми Візантії створювали як величезні будівлі для
спільної молитви. В основі архітектурної споруди були
давньоримські базиліки, що являли собою ви¬тягнуті прямокутні
будівлі з вівтарем у східній частині.
 ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО ВІЗАНТІЇ
Великого розквіту в образотворчому мистецтві набули мозаїки, фрески та
іконопис. У внутрішньому оздобленні храмів візантійські майстри широ­ко
використовували мозаїку. Зображення викладалося з різнокольорових кубиків
смальти (сплаву скла з мінеральними фарбами). Візантійські моза­їки були
яскравими, багатобарвними, складними за композицією, багато­фігурними,
сюжетними. Мозаїку створювали на золотому тлі: золото є найбільш
світлоносним матеріалом, воно створює магію світла, що посилює
божественність інтер’єру храму.

Святого Юрія], [Базиліка Святого

Імператиця Феодора, мозаїка в Сан Вітале Дімітрія], 7 ст., [Салоніки]
Візантійські моза­їки були яскравими, багатобарвними, складними за композицією,
багато­фігурними, сюжетними. Мозаїку створювали на золотому тлі: золото є
найбільш світлоносним матеріалом, воно створює магію світла, що посилює
божественність інтер’єру храму.

Равенна. Мозаїка «Добрий пастир»

 ВІЗАНТІЙСЬКИЙ ІКОНОПИС
Перевага духовного над матеріальним, релігійного над світським у
візантійському мистецтві зумовила вироблення нового стилю в написанні
зображень. Його найважливішою особливістю стала відмова від об’ємності,
яка була властива античному реалістичному мистецтву.

«Взгорання Немовляти".
У Візантійській імперії цей образ
вважався давньою чудотворною
святинею
 Для організації художнього простору візантійські майстри не користувалися
перспективою. Вони зображували предмети ніби у «зворотній перспективі», при
якій фігури і предмети, що знаходяться у віддаленні, зображувалися в більшому
масштабі, ніж передні, що посилювало безпосередній контакт з глядачем.
Візантійський художник не працював з натури, пейзажний фон і зображені
елементи архітектури відтворювалися умовно і узагальнено. З предметів побуту
візантійські майстри найчастіше зображували трон, стіл, а також книгу, сувій, чашу.
Велич і розкіш Святої Софії Константинопольської спонукала русичів зробити
свій вибір.
Знамениту Софію Київську було зведено за часів князювання Ярослава
Мудрого (1000 років тому). Ця грандіозна п’ятинефна споруда, увінчана
тринадцятьма золотими банями, - головний престольний храм Київської Русі.
Відливає золотом мозаїк його центральний олтар із величезним образом
Богоматері-Оранти, вражає фресковий живопис із численними постатями
святих. До нашого часу збереглися смальтові мозаїки та стародавні фрески
храму. Сюжети відбивають не тільки біблійні історії. Багато фресок присвячені
світському життю: зображено сцени полювання, фігури скоморохів, тварин
тощо. Деякі фрески донесли до нашого часу зображення княжої родини.
 Основою християнського богослужіння в соборах нашої країни із часів
Київської Русі є літургія, яка прийшла з давньої Візантії. Усі наспіви (гласи)
літургії канонічні, тобто виконуються за певними правилами, не допускаючи
імпровізації. Найпоширеніший глас - псалом.
 ЮВЕЛІРНІ ВИРОБИ
ВІЗАНТІЙСЬКИХ МАЙСТРІВ

«Вотивні руки Золотий хрест

Золота плакетка з філігранями,
«Богородиця з хрестами»,
6-7 ст. н.е., до 700 р. н.е.,
одигітрія», до
1100 року.

Храмова підвіска,
до 1150 р., Золоті сережки,
висота 4,5 см. до 650 р
 У Візантії квітнула обробка металів, з яких виконувалися вибивні або литі
вироби помірного рельєфу. Візантійські художники дійшли нарешті до того, що
стали обходитися зовсім без рельєфу, як, наприклад, у бронзових дверях
церков, роблячи на мідній поверхні лише злегка поглиблений контур і
викладаючи його іншим металом, сріблом або золотом. До цього розряду робіт,
називаному agemina, належали чудові двері у соборах Амальфі й Салерно біля
Неаполя.
Розкішний зразок візантійської емалеробної справи представляє знаменита Pala
d'oro (золотий вівтар) — рід маленького іконостасу з мініатюрами в техніці
перегородчатої емалі, головний вівтар, що прикрашає собою венеціанський
Собор Святого Марка.
 Використані джерела
• Лазарев В. Н. Історія візантійського живопису
• Отто Демус. Мозаїки візантійських храмів
• Колпакова Г. С. Мистецтво Візантії. Ранній и середній періоди. — СПб.:
Азбука-класика, 2005.
• Кондаков Н. «История и памятники византийской эмали. Сочинение Н.
Кондакова, профессора Санкт-Петербургского университета и старшего
хранителя Императорского Эрмитажа», 1892 г.
• Лихачева В. Д. Искусство Византии IV-XV веков. — М.: Искусство, 1981.
(рос.) Каждан А. П. Византийская культура (X–XII вв.). – М.: Наука, 1968. –
232 с.
• https://uk.wikipedia.org/wiki/Мистецтво Візантії