СКУЛЬПТУРА

ВІЗАНТІЇ
Виконала:
студентка групи РЗ-81
Івченко Яна
 Візантійці перейняли стиль
пізнього античного живопису,
який отримав назву
«античний імпресіонізм».
Головними формами
візантійського живопису були
монументальний храмовий
живопис: фресковий та
мозаїчний, а також іконопис
та книжкова мініатюра.
 Скульптура у Візантії
розвивалася мало, хоча численні
античні статуї продовжували ще
довгий час прикрашати вулиці
Константинополя. Це було
предметом гордості,
показником культурної
спадкоємності.

Вознесіння
Господнє
 Із самого початку, ліплення
вживалося для релігійних
цілей помірковано, тому що
східна церква завжди
неприхильно дивилася на
статуї, вважаючи їх до певної
міри ідолопоклонством, і якщо
до 8 століття круглі фігури ще
були терпимі у візантійських
храмах, то постановою
Нікейского собору 787 року
вони були зовсім усунуті.
 Таким чином, діяльність для скульптури було
закрито, і їй залишалося виконувати тільки
саркофаги, орнаментальні рельєфи, невеликі
диптихи, які дарувались імператорами
сановникам і церковним ієрархам, плетіння для
книг, посуду. Матеріалом для дрібних виробів
такого роду служила в більшості випадків
слонова кістка, різьблення якої досягло у
Візантії значної досконалості.

На саркофагах V-VI століть

частіше зустрічаються
ранньохристиянські символи, але
й зображення людей не рідкісні.
 Як і раніше, на слоновій кісці переважають релігійні сюжети,
але поряд з ними продовжують зустрічатися і світські, навіть
міфологічні сюжети, скопійовані, як вказував Гревен, прямо з
античних зразків.
Знаменитий імператорський трон з Равенни суцільно
покритий пластинами кістки з рельєфом.

Поряд з біблійними сюжетами тут ми

бачимо орнамент з виноградних лоз з
включеними в нього фігурами тварин і
птахів.
 Скульптура у
Візантії, представлена
рельєфом (головним
чином невеликими
рельєфами зі слонової
кістки), порівнювалася
з декоративно-
прикладним
мистецтвом. Також
досить поширеною
було створення
круглих скульптур.
 Кругла скульптура – це
тривимірний об'ємний витвір, що
зумовлює необхідність дотримання
реальних пропорцій зображуваного
і містить такі різновиди: статую,
групу статуй, бюст тощо. Кругла
скульптура передбачає огляд з
різних кутів зору.
 Церква панагія
горгоепікоос (XII
ст.) Приклад
візантійського
храму,
облицьованого
мармуровими
плитами з
рельєфами,
перенесеними з
більш ранніх, в
тому числі і
язичницьких
будівель.
Фрагменти фасаду церкви
 Святий
Христофор на
фасаді собору
Сан Марко у
Венеції. Рельєф
вивезений
хрестоносцями з
Константинополя
.
Візантійські капітелі дуже різноманітні. Найчастіше вони
прикрашені рослинним орнаментом, але можуть бути і
такі - із зображенням тварин і людей.
 Поряд із різьбленою справою квітнула обробка металів, з яких
виконувалися вибивні або литі вироби помірного рельєфу.
Візантійські художники дійшли нарешті до того, що стали
обходитися зовсім без рельєфу, як, наприклад, у бронзових
дверях церков, роблячи на мідній поверхні лише злегка
поглиблений контур і викладаючи його іншим металом, сріблом
або золотом. Крім дверей таким же способом виготовлялися
напрестольні образи, дошки для стінок престолів, оклади для
Євангелій тощо. У всіх подібних виробах візантійське мистецтво
намагалося уникати опуклості, заміняючи рельєф емаллю, і
опікуючись, перш за все, про розкіш і якомога частіше
використання дорогоцінних каменів.
Вставка рисунка
Візантійська
скульптура мало
вивчена. При певній
умовності,
продиктованої
християнством,
візантійська
скульптура в чомусь
зберегла реалістичні
риси, успадковані від
античності. Твори IV
століття в рівній мірі
можна віднести як до
пізньоримського, так і
до
ранньовізантійського.
ДЯКУЮ ЗА
УВАГУ!