Тема 2

Стародавня історія України

Стародавню історію України поділяють на такі періоди:
1. Кам’яний вік
2. Бронзовий вік
3. Залізний вік
Кам’яний вік
Кам’яний вік – найдовший культурно-історичний період у розвитку
людства, коли основні знаряддя праці виготовлялися переважно з каменю.

Періодизація кам’яного віку:

І. Палеоліт (давній кам’яний вік) тривав від появи першої людини
до ХІ тис. до н. е.

Перша людина на території України з’являється 1 млн. років тому

Основні стоянки давніх людей палеоліту на території України:

- Королеве (Закарпаття) - найдавніша на території України,
- Киїк-Коба (Крим),
- Кирилівка (Київщина),
- Мізин (Чернігівщина),
- Межиріч (Черкаська область).
У часи пізнього палеоліту з’являються перші наскельні малюнки
(петрогліфи) давніх людей
 Духовне життя
У кроманьйонців формується першооснова релігійної свідомості:

Язичництво – поклоніння силам природи.

Тотемізм – віра в спільного для конкретного роду (племені) предка

(тварини, рослини).

Анімізм – віра в існування душі та духів, які керують матеріальним світом.

Фетишизм – поклоніння предметам неживої природи, віра в надприродні

властивості матеріальних речей.

Магія – віра у вміння людини, засобом звернення до надприродного світу,

керувати світом людей та природи
ІІ. Мезоліт (середній кам’яний вік) тривав від Х до VI тис. до н. е.

Мисливська криза – пошук нових способів полювання.

Мисливська криза була подолана з винайденням першої стрілецької

зброї – лука та стріл.

Залишається привласнювальне господарство, зростає роль

рибальства.

Знаряддя праці часів мезоліту:

- лук та стріли,
- мікроліти (дрібні знаряддя праці з каменю),
- гарпуни, гачки для рибалки

За доби мезоліту починається приручення диких тварин.

Першою прирученою твариною був собака
ІІІ. Неоліт (новий кам’яний вік) тривав від VI до IV тис. до н.е

Неолітична революція – перехід від привласнювального господарства до

відтворювального.

Відтворювальне (продуктивне) господарство – землеробство, скотарство.

Риси неолітичної революції:

- винайдення і поширення якісно нових способів виготовлення знарядь праці з каменю

(шліфування, пиляння, свердління);

- виникнення нових видів виробництва та виготовлення штучних продуктів

(гончарство, керамічний посуд, прядіння, ткацтво, винайдення першого маленького
колеса для прядіння);

- перехід до осілого способу життя;

- активне формування стад свійських тварин, використання їх як тяглової сили (бики,

свині, кози, вівці).

- збільшення кількості населення

Обробка землі – заняття людей за
доби неоліту
ІV. Енеоліт (мідно-кам’яний вік) тривав від IV до III тис. до н.е.

Енеоліт – це перехідний період від кам’яного віку до епохи металів.

Серед знарядь праці з’являються вироби з міді, а також прикраси із золота.

У період енеоліту в Україні проживали племена трипільської і середньостогівської

археологічних культур.
Трипільська культура

Назва трипільської культури походить від с. Трипілля на Київщині, поряд з яким археолог
В.Хвойко у 1890-х рр. виявив перші пам’ятки цієї культури.

Трипільці проживали у IV – середині III тисячолітті до н.е. на території сучасної

Правобережної України, Румунії, Молдови.

Трипільці – землеробські (хліборобські) племена.

Трипільці були язичниками, поклонялися богині родючості.

 Середньостогівська культура
Назва походить від урочища Середній Стіг (неподалік Запоріжжя).

Проживали на території України протягом IV – середини ІІІ тис. до н. е. на території степового

Подніпров’я, Приазов’я, у басейні р. Сіверський Донець.

Основа господарства – скотарство (конярство). Першими в Європі приручили коня для їзди.
 Бронзовий вік
тривав від кінця ІІІ до початку І тис. до н.е

Бронзовий вік – історичний період, який характеризується поширенням виробів із бронзи.

Бронза – це перший штучний метал, сплав міді та олова.

Основні заняття племен бронзового віку:

- скотарство (переважало),
- землеробство,
- гончарство,
- виробництво виробів із бронзи

У ІІ тис. до н. е. відбувається перший суспільний поділ праці – скотарство відокремлюється від

землеробства.

Другий суспільний поділ праці – це відокремлення ремесла в окрему сферу діяльності.

Третій суспільний поділ праці – це поява торгівлі.

Ранній залізний вік – історичний період, Ранній залізний вік
який характеризується поширенням виробів починається з І тис. до н. е
із заліза. Останній період давньої історії.
 Скіфи
Самобутнім елементом скіфської культури є звіриний стиль, за допомогою якого прикрашалася
зброя воїна, ритуальні посудини.
Найвідоміша скіфська знахідка – пектораль – золота нагрудна царська прикраса.
Похід сарматів на українські землі. Зверніть увагу на територію Великої Скіфії
Похід перського царя Дарія І на скіфів. У VI ст. до н. е. перський правитель Дарій І здійснив
повід на скіфів, але зазнав поразки і вимушений був відступити
 Античні (грецькі, римські) міста-держави в Північному Причорномор’ї

Грецькі міста-держави на території Північного Причорномор’я з’являються в

результаті Великої грецької колонізації, яка тривала протягом VIII–VI ст. до
н. е.

Найвідоміші міста-держави на території України: Херсонес (біля сучасного

Севастополя), Ольвія (Дніпро-Бузький лиман, біля Миколаїва), Пантікапей
(Керч), Тіра (Бєлгород-Дністровський)

У ІІІ–IV ст. античні міста-держави Північного Причорномор’я занепадають під

тиском готів та гунів унаслідок Великого переселення народів.
Велике переселення народів – рух племен і народів Європи та Азії у IV–VIІ ст.,
що розпочався з вторгнення племен гунів у північну частину Римської імперії у
375 р
 Давні слов’яни на території України

Слов’яни – це етнос, народи якого проживають на території Центральної та Східної Європи

(від річки Одер на Заході до річок Дніпро, Ока, Волга на Сході)

Батьківщиною слов’ян вважається територія між річками Одер та Дніпро (Дніпро-

Одерська концепція батьківщини слов’ян).

Три групи слов’ян

1) Східні слов’яни (українці, росіяни, білоруси)
2) Південні слов’яни (хорвати, серби, чорногорці, македонці, болгари,
словенці)
3) Західні слов’яни (словаки, чехи, поляки, полабські слов’яни)

Перші писемні відомості про слов’ян датуються І ст. н. е. і зустрічаються в працях

римських та візантійських вчених. У творах слов’яни згадуються як венеди, склавини та
анти.
Венеди проживали у басейні р. Вісла (західні слов’яни)
Склавини проживали між річками Дністер та Дунай (південні слов’яни)
Анти проживали між річками Дністер та Дніпро (східні слов’яни)
Протягом V–VII ст. тривало Велике розселення слов’ян.
 Антський військово-племінний союз

Антський військово-племінний союз

виникає у IV ст. у межиріччі Дністер
та Дніпро.

Зародки держави в антів були у формі

воєнної демократії (перехід від
первісно-родового ладу до класового
суспільства), тобто вища влада належала
народним зборам (віче), а на період воєн
вона зосереджувалась в руках князів,
які командували військовими
дружинами. Влада князів передається по
спадковості.

У VII ст. (602 р.) авари (кочові,

переважно тюркомовні племена)
знищують Антський племінний союз.