Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут права

ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

ЛЕКЦІЯ. ТЕМА:
“ПРЕДМЕТ, МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ, ДЖЕРЕЛА ТА
ПЕРІОДИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ
КРАЇН”
Викладач: д. ю. н., доцент
Мацелюх Іванна Андріївна

Київ – 2020
 ПЛАН:
1. Предмет вивчення історії держави і права
зарубіжних країн.
2. Методи та джерела вивчення історії держави і
права зарубіжних країн.
3. Періодизація історії держави і права зарубіжних
країн.
 Предмет вивчення історії держави і права
зарубіжних країн
Історія держави і права зарубіжних країн належить до історико-правових наук. Вона вивчає процеси
становлення, розвитку, досліджує причини загибелі різних держав та правових систем.

Основними причинами утворення перших Особливості держав Стародавнього Сходу:

держав були:
 Опанування кочовими племенами
землеробства
 Перехід від кочового способу життя до
осілого (поява основної ознаки держави –
території)
 Поява приватної власності
 Поява органів управління та правителя
 Необхідність виконання великих суспільних
робіт
 Поява рабства, яке пройшло свою еволюцію
від домашнього до класичного
 Збереженням пережитків первісно-общинного
ладу
 Землеволодіння носило колективний характер
 Домашнє рабство
 Слабкий розвиток приватної власності на
землю (в Індії не було взагалі).
 Соціальна неоднорідність суспільства
 2 верстви населення: вільні (заможні
землевласники, селяни-общинники, ремісники) і
невільні (раби, інші залежні люди)
 Деспотична форма правління.
 Східна деспотія
• Східна деспотія — особлива форма монархії, що склалася на
Стародавньому Сході, за якої монарх має необмежену владу,
тобто зосереджує в своїх руках законодавчу, виконавчу,
судову, військову і релігійну владу.
• Риси східної деспотії:
1. Економічною основою влади деспота була державна
власність на землю, податки, військова здобич.
2. Влада спиралася на професійне, нерідко наймане,
військо та централізовано скероване чиновництво.
3. Обожнювання особи монарха.
4. Влада монарха є спадковою.
5. Чітка централізація влади та розгалужений апарат
чиновників .
6. Наявність трьох відомств управління: внутрішніх
справ, військових справ, громадських робіт.
7. Наявність панівної ідеології.
 Виникнення держави в
Стародавньому Єгипті
Єгипет стоїть біля витоків світової цивілізації. Саме
тут найраніше у світі виникла держава.
На рубежі IV-IІІ тис. до н. е. Єгипет складається із
40 областей (номів), що виникли внаслідок
об'єднання сільських общин з метою проведення
cпільних зрошувальних робіт. Ном очолював цар,
який одночасно був верховним жерцем.
Спочатку Єгипет не становив єдиної держави і
поділявся на Верхній, або Південний, і Нижній,
або Північний. До кінця IV тис. царі Верхнього
Єгипту завойовують Нижній, об‘єднуючи землі по
течії Hілу в одну державу.
 Виникнення держави в Стародавньому Єгипті

Подальша історія Стародавнього Єгипту

поділяється на три періоди:
1. Давнє царство (ХXVIII-XXIV ст. до н.
е.).
2. Середнє царство (кінець III тис.- XVI
стст. до н. е.).
3. Нове царство (XVI—XII стст. до н. е.).

До кінця Нового царства Єгипет занепадає. Спочатку його завойовують

перси, потім римляни, які й включили його до складу Римської імперії y І ст.
до н.е.
 Суспільний лад Стародавнього
Єгипту Фараон

 Візир
a) релігiйно-  Номархи
аристократи  Жерці
чна верхівка  Воїни
 Чиновники

 Селяни-общинники.
 Ремісники.
б) виробники  Неджес – мали достатньо високий статус і продавали
матеріальних продукцію свого виробництва на ринку;
благ  Вільні селяни – сплачували податки, служили у війську, за
найменшу провину могли бути перетворені на рабів.

в) залежне  Раби — їхня праця застосовувалася на будівництві пірамід,

населення доріг, спорудженні дамб, у сільському господарстві.
Державний устрій Стародавнього Єгипту
 Здійснював вище державне управління, його особа обожествлялася
 Фараону належала законодавча, виконавча, судова, адміністративна та військова влада.
 Ця влада, як правило, передавалася у спадок.
 Фараону належали всі найважливіші державні функції: організація іригаційних
(зрошувальних) робіт, призначення на посаду, накладення повинностей і звільнення від
Фараон них, військові походи. Під його керівництвом проводилося державне будівництво.
 Йому належало верховне право власності на землю, яка могла передаватися у власність
знаті, чиновникам, храмам.
 Однак влада фараона не була абсолютною, вона обмежувалася морально-релігійними
нормами справедливості.
 Царський престол інколи займали і жінки.
 Визнавався другою особою у державі.
 На нього спочатку покладалися обов'язки жерця міста, керівництво канцелярією
Джаті фараона.
 Пізніше до нього перейшли повноваження видавати закони, здійснювати контроль за
(візир) центральними та місцевими органами управління, системою водопостачання, керувати
поліцією, судовими органами.
 Як правило, цю посаду обіймав син фараона або його близький родич.
 Державний устрій Стародавнього Єгипту
• Кeрівники трьох основних відомств – військового,
податкового та громадських робіт – призначалися
указом фараона.
• Miсцеве управління зосереджувалося в руках общини,
яку очолювали старійшини та общинні ради. Декілька
общин об'єднувалися в ном на чолі з номархом.

• Судочинство в Єгипті здійснювали адміністративні

органи. У номах судочинство здійснювали номархи. Вищий
нагляд за їхньою діяльністю покладався на фараона або
візира. Певні судові функції виканували храми.
• У Давньому царстві регулярної армії не існувало. У разі
проведення військових операцій створювалося oполчення
на чолі з фараоном чи призначеною ним особою. У період
Середнього царства з'являються кадрові офіцери, починає
формуватися царська гвардія і охорона царя. У Новому
царстві створюється постійна армія.
 Реформа Ехнатона
Аменхотеп IV проводить релігійну реформу, суть якої
полягала в тому, що:
• Він відмовляється від старих богів Єгипту. Конфіскує
володіння ліванських храмів, піддає переслідуванню
культ бога Амона.
• Проголошує Атона (сонячний диск) єдиним державним
богом, а себе — його пророком.
• В центральному Єгипті Аменхотеп побудував для себе на
новому місці столицю, яку назвав Ахетатон, тобто «місто
сонячного обрію», сучасне місто Тель-ель-Амарна, а собі
взяв нове ім'я - Ехнатон, тобто «любий Атону».
• Цим самим він перший у відомій історії замінив
стародавній політеїзм (багатобожжя) на монотеїзм. 
Сонцепоклонницька реформа не прижилася на
єгипетському ґрунті. Після смерті Аменхотепа IV було
відновлено загальнодержавний культ Амона.
 Право власності
Земельна власність (нерухоме майно) перебувала в
руках:
• держави (верховне право розпоряджання нею
належало фараону);
• cільської общини (яка володіла нею на природному
праві);
• храмів (вони мали необмежене право аласності на
земельні володіння);
• приватних оcіб (насамперед жерців та царських
чиновників, вони могли здійснювати будь-які
операції із землею – дарувати, продавати,
передавати у спадок).
Рухоме майно перебувало у приватній власності з
епохи Давнього царства.
 Зобов'язальне право
Види договорів
купівля-продаж землi передбачала виконання трьох умов:
1) досягнення домовленості між продавцем і покупцем про
предмет договору;
договір купівлі-
2) продавець клявся перед богами, підтверджуючи таким
продажу чином силу договору;
3) мав відбутися фактичний перехід права власності від
гродавця до покупця)
договір найму дозволялося наймати рабів, тварин, майно

договір оренди відома оренда земельних ділянок на річний термін

засобом забезпечення виконання умов договору було побиття
договір позики
боржника палицею або боргова кабала
найчастіше зустрічається при передачі майна на зберігання
договір поклажі ополченцями, що йшли у військовий похід
 Шлюбно-сімейне і
спадкове право
• Дружина мала майже однакові права з чоловіком. Шлюб
укладався на основі договору між нареченим та
нареченою. Придане залишалося власністю нареченої.
Розлучення могло здійснюватися з ініціативи обох сторін.
Щоправда, з часом роль чоловіка зросла. Йому
дозволялося мати наложницю, в той час як за зраду
дружини застосовувалася смертна кара.

• Майно успадковувалось як за законом, так і за заповітом,

Спадкоємцями за законом вважалися діти незалежно від
статі, проте старшому сину діставалося нерухоме майно.
Заповіт дозволялося укладати обом із подружжя. Він
озвучувався в присутності трьох свідків або укладався в
письмовій формі.
 Кримінальне право і процес
Види злочинів Види злочинів
проти держави - зрада, розголошення смертна кара
державної таємниці, повстання
проти релігії – вбивство священних тварин, тілесні та членоушкоджувальні
чаклунство покарання (відрізання вух, носа)
проти життя та здоров'я – вбивство, ув'язнення
завдання тілесних ушкоджень передача до рабства
майнові злочини – крадіжка, обважування
грошові штрафи, відшкодування
проти моралі – перелюбство, згвалтування завданих збитків у подвійному
розмірі.

• Процес розпочинався з подання усної чи письмової заяви потерпілої сторони.

• Доказами вважалися свідки, присяга, зізнання під час тортур.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!