МІФОЛОГІЯ СТАРОДАВНЬОГО ЄГИПТУ

Міфологія Стародавнього Єгипту — зібрання міфів

Стародавнього Єгипту, які описують дії єгипетських богів як засобу
пізнання світу. Єгипетська міфологія почала формуватися в IV тис. до
н. е. Міфи давніх єгиптян були пов’язані з віруваннями людей. У
кожній провінції вірили у своїх богів і по-різному пояснювали світ і
все, що існує довкола.
 Єгиптяни вірили, що боги живуть скрізь. І на землі, де живуть
люди, і в іншому, невидимому світі, куди бог Сонце йде на ніч і куди
люди вирушають після смерті. Боги створили світ і не дають йому
загинути. Єгиптяни поклонялися багатьом богам, які створили світ,
охороняли його і піклувалися про людей.
 Нун (за єгипетською міфологією) — один із найбільш старих і загадкових Богів
єгипетської міфології. Вважається, що Нун є уособленням первозданного хаосу, з якого
вийшло усе суще, а в першу чергу — Боги. На єгипетській фресці, яка символічно зображує
структуру всесвіту, Нун зображений творцем і першоосновою світу. Він виникає із певної
субстанції і тримає в руках туру, в якій сидять усі найперші божества (їх було десять). У
певних міфах Нун приймає образ найпершого Бога, який створив собі дружину Наунет, що
втілює небо (також вони зображувалися у вигляді змії і жаби). Від цієї пари пішли усі інші
Боги. Дуже часто Нуна називали «батьком усіх Богів».
 Наунет — Богиня гермопольської Огдоади в староєгипетській міфології. Гермопольська
огдоада включала вісім Богів (чотири пари божеств). Кожна пара включала Богиню і Бога і
була однією із стихій, в результаті яких виник організований світ.
Нескінченність простору представляли Хух і Хаухет, первісний океан — Нун і Наунет,
морок — Кук і Каукет, а невидимий — Амон і Амаунет. Усі Боги носили абстрактний
характер. Єгипетська Богиня Наунет була дружиною Бога Нуна і зображувалася у вигляді
жінки з головою змії.
 Мут (за єгипетською міфологією) — цариця неба, яка була другим членом фіванської тріади. Це
покровителька материнства і Богиня-мати. Спочатку Мут вважалася покровителем вод Наунет в
системі міфологічних переконань, які пов’язані з гермопольською Огдоадою, жіночої пари первинного
океану Нун. Через деякий час єгипетська Богиня Мут стала представлятися, як Богиня-творець.
Єгипетська Богиня Мут вважалася одночасно як дружиною, так і матір’ю, а також донькою Амона. Її
називали по-різному: цариця Богинь, Богиня-мати, мати Богів, і володарка неба, але постійним
епітетом Мут був «володарка озера Ішру». Богиню Мут в стародавньому Єгипті зображували у вигляді
жінки, на голові якої знаходилися корони і її ієрогліф. Вона мала сина Хонсу, але так, як Мут вважалася
Богинею материнства, вона усиновила і Монту, а також включила його до складу фіванського пантеону.
 Амон-Ра (за єгипетською міфологією) — Бог сонця в Стародавньому Єгипті, згодом цар Богів. На
початку існував безкрайній хаотичний океан Нун серед темряви. Нун створив сяйливе Яйце, з якого
вийшов Ра. Новонароджений бог володів мовою і варто було йому сказати яке-небудь слово як виникало
те, що воно означає. Ра проголосив, що буде Хепрі зранку та Ра опівдні й піднявся над океаном, вперше
освітивши світ. Ра по черзі назвав богів, які виникли і почали керувати відповідними речами та
явищами: з появою Шу виник вітер, Тефнут — дощ, коли з'явилася Геб — виникла земля, з Нут
утворилося небо, а Хапі дав початок ріці Ніл, що зробила навколишні землі родючими. Після цього Ра
назвав усіх інших богів і речі, так створивши світ. Останніми він створив чоловіка і жінку, котрі
з'явилися на землях Єгипту і дали початок людству. Завершивши творіння, Ра спустився на землю,
набувши подоби людини, і став першим фараоном. Він правив тисячі років, за яких Єгипет процвітав,
тому лишилася приказка про щасливе життя «як було в часи Ра». У столиці, Геліополі, на честь Ра було
поставлено величезний обеліск із золота, що вказував на сонце.
 Шу (за єгипетською міфологією) — Божество повітря. Він був сином Атума, братом і
чоловіком Тефнут. Атума ототожнювали з Ра, тому божество вважалося сином Ра. Говорять, що
єгипетське божество Шу підняв небо і тримав його розпростертими руками, а також підтримував
спину небесної корови, коли Ра сів їй на спину, після свого царювання. Єгипетське божество Шу,
ще називали Богом повітряного простору, який осяюється сонцем. Через це він також отримав
характер божества пекучого полуденного сонця. У гімнах і в чудотворному папірусі Харріса він
величається борцем, що знищує полум’ям і списом ворогів світла. У пізніх міфах оповідає про те,
що після відходу Ра божество Шу разом з Тефнут царювало на землі. Він був чудовим царем
пекла і вод, неба і землі, вітрів і повені, гір і моря. Через тисячоліття він вознісся на небо.
Єгипетське божество Шу зіставляли з Богом війни Анхуром («носій неба»), якого шанували в
Себенніті і в Тінісі, з Хонсом і Тотом. Він був другим членом великою Еннеади.
 Тефнут (за єгипетською міфологією) — Богиня вологи. Вона входить в геліопольську
Еннеаду. Левиця була її земним втіленням, а центром культу — місто Геліополь. Єгипетська
Богиня Тефнут разом із чоловіком Шу утворювали першу пару Богів-близнюків, яка була
породжена Атумом або, як його ще називали Ра-Атумом. Геб і Нут були їх дітьми.
У деяких випадках Богиню Тефнут називають ще дружиною Птаха. Вона була донькою і
улюбленим оком Ра. Коли ранком Ра сходить на небі, вогняне око Технут сяє у Бога на лобі і
спалює усіх його ворогів.
 Геб (у єгипетській міфології) — Бог землі, народжений першими Богами Шу і Тефнут,
батько великої кількості Богів, серед яких Нефтіда, Ізіда, Осіріс і Сет. У «Текстах Пірамід»
повідомляється, що людина, яка померла, — входить в Геба. В якості Бога землі він носить
на собі рослини, що ростуть з його спини, а також з нього витікає потік чистої води. Згідно з
деякими міфами, Геб разом з Богинею Нут народили Сонце. З того часу він стає «батьком
Богів». Давні греки вважали Геба прообразом Кроноса. Вважалося, що Бог Геб — це дуже
добрий Бог, яких охороняє живих і мертвих від змій, на ньому зростають усі необхідні для
життя рослини, а з його черева тече священна річка Ніл.
 Нут (за єгипетською міфологією) — вмістилище тисячі душ, вона підіймає покійних на
небо і охороняє їх останки в гробницях. Щодня проковтує сонце і зірки, щоб потім народити
їх знову. Епітетами, якими описували Нут, були «народжує Богів», «Велика», «мати зірок».
Як правило, єгипетська Богиня Нут зображувалася в образі жінки, яка тягнеться над усім
горизонтом і торкається землі тільки кінчиками ніг і рук. Дуже часто під нею лежить Геб, що
втілює землю.
 Хапі (за єгипетською міфологією) — щедрий і добрий Бог Нілу, повелитель повеней, які
приносять на поля мул. Він опікав береги, щоб вони не засихали, рілля — щоб давали щедрі
врожаї, луги — щоб росла для худоби соковита трава. Тому єгипетська міфологія дуже
любить і шанує цього Бога. Дружиною Хапі була покровителька Верхнього Єгипту Богиня
Нехбет. Його зображували як літнього чоловіка, що ожирів, з товстим черевом і жіночими
грудями. У нього на стегнах висить пов’язка рибалки, а на голові — папірус або інші водяні
рослини. Статуетки Бога Хапі забарвлювали в колір божества і неба — у блакитній, або в
колір природи після розливу Нілу — в зелений.
 Нехбет (за єгипетською міфологією) — покровителькою влади фараона, Богиня
Верхнього Єгипту. Її святилище розташовувалося в місті Ель-Каб у Верхньому Єгипті
навпроти Нехена. Священною твариною цієї Богині був стерв’ятник, тому вона
зображувалася у білій короні Єгипту у вигляді жінки з шулікою на голові. Саме вона
забезпечувала фараонові перемогу у битвах з ворогами і шанувалася уособленням сили
фараона. Не даремно єгипетську Богиню Нехбет зображували з розпростертими крилами
над фараоном або годує фараона своїми грудьми. Вона була покровителькою гірських робіт,
тобто здобичі срібла і золота, а також володаркою східної пустелі.
 Осіріс (за єгипетською міфологією) — Бог Відродження, хазяїн загробного світу в єгипетській
міфології. Періодично Осіріс зображувався у вигляді бика або людини з бичачою головою. Царюючи
над усім Єгиптом, Осіріс навчив людей землеробству, виноробству і вирощуванню плодових дерев, але
був підступно вбитий своїм братом, Богом Сетом, який бажав правити в Єгипті замість нього. Дружина
і сестра Осіріса, Ісіда, знайшла труп і стала його оплакувати разом із Нефтідою. Атум Ра зглянувся над
нею і послав їй божого шакала Анубіса, який зібрав частини Осіріса, забальзамував і створив тіло.
Ісіда прийняла вигляд соколиці і сіла на тіло чоловіка. Дивовижним чином зачавши від нього, вона
народила могутнього Бога Гора. Після тривалої судової тяжби Гор був визнаний законним спадкоємцем
Осіріса і отримав царювання. Він воскресив батька Осіріса, давши йому проковтнути Око. Проте
Осіріс вирішив не повертатися на землю і залишився царювати у загробному світі, надаючи царство
живих в повне розпорядження синові.
 Апіс (Хапіс) (за єгипетською міфологією) — священний бик в міфології Стародавнього
Єгипту, який мав власний храм в місті Мемфісі. Бик Апіс вважався присвяченим великому
Осірісу або Птаху, а іноді виступав навіть в якості самостійного Бога, який шанувався в
районі Мемфіса.
Спочатку Апіс був шанований як втілення Ка-Птаха, верховного Бога Мемфіса. З цієї
причини він також був символом фараонів.
 Ісіда (у єгипетській міфології) — Богиня родючості, вітру і води, символом сімейної
вірності, жіночності, а також Богинею мореплавання. Культ цієї Богині був широко
поширений в Єгипті і навіть далеко за його межами, особливо в епоху еллінізму. У греко-
римському світі її дуже часто називали «та, у якої тисяча імен». Ісіда була донькою Нут і
Геба, сестрою Нефтіди, Сета, Осіріса (була також його дружиною).
 Атум (за єгипетською міфологією) — одне з найдавніших божеств. Вважається, що він є
сином океану Нуна, первинного стану хаосу на землі. Єгипетський Бог Атум — Бог
первотворення. Атум ототожнюється з первозданним пагорбом, з якого створив, згідно з
переказом, сам себе. Окрім первозданності, Бог Атум символізує і вічну єдність усього
існуючого.
 Анубіс (Інпу) (за єгипетською міфологією) — Бог Стародавнього Єгипту, який
зображувався з головою шакала і людським тілом, провідник в загробний світ. В період
Старого Царства з’являвся людям в образі Бога Дуата. У староєгипетській міфології є сином
Богині Нефтіди. Дружиною Анубіса вважалася Богиня Інут. В період анімістичних уявлень
Анубіс був чорним собакою. Починаючи з певного періоду розвитку єгипетської релігії в
Стародавньому Єгипті, Анубіс став зображуватися як людина з собачою головою, при цьому
усі функції Бога збереглися.
 Гор (у єгипетській міфології) — один із найбільш давніх Богів в єгипетській міфології,
який зберігає перекази про час, коли полювання було найголовнішою справою для чоловіків.
У пізніші періоди він зображувався людиною з орлиною головою або сонячним диском з
відкритими соколиними крилами. Ймовірно, Гор став місцевим Богом Іераконполі (регіон
Верхнього Єгипту), а коли вождь підкорив усіх своїх ворогів, він став першим фараоном
Стародавнього Єгипту. Гор-сокіл став уособленням царської влади.
 У єгипетській міфології є кілька міфів про походження світу. Коли не було ні землі, ні неба, Усесвіт нагадував
безмежний океан води. Цей водяний хаос мав ім’я Нун. Він і був батьком богів. З його глибин вийшли боги, які
створили землю, небо, тварин і рослини. І першим серед них було сонце. Існує й інший міф про походження світу.
Спочатку серед вод безмежного океану з’явився пагорб. І от якось на ньому розкрилася дивовижна квітка лотоса. У
її пелюстках було сховане дитя, якому судилося стати богом на ім’я Ра. Від дитини йшло таке сліпуче сяйво, що
Всесвіт, який досі перебував у пітьмі, освітився й ожив. Є ще один міф, згідно з яким сонце вийшло з яйця, яке зніс
птах, що піднявся з водяного хаосу.
Єгипетська міфологія – явище не лише хронологічно тривале, але й багатоаспектне. Це химерне поєднання
фетишизму й тотемізму, політеїзму та монотеїстичного мислення, теогонія та космогонія, численні культи,
надзвичайно різноманітні та суперечливі міфи, не менш різноманітні уявлення про потойбічне життя, проблеми
взаємодії релігії з етикою, наукою та мистецтвом, організація кліру, обожнення фараона і т.д.
 Єгипет – одна з найдавніших земних цивілізацій, загадкова та приваблива для європейської свідомості, як сфінкс,
її символ. Боги Єгипту не стали до кінця антропоморфними, залишившись напівтваринами або напівлюдьми, а
поховальний ритуал домінував над усіма іншими; його храми до цього часу не відкрили своїх таємниць, що
зберігали жерці, і не віддали скарби, про які мріяли авантюристи всіх часів. Єгипетська міфологія не піддається
чіткій і раціональній систематизації, навіть зараз не можуть точно пояснити багатьох її образів, але саме знайомство
з історією та міфологією цієї країни дуже важливе як перший крок, з якого починається для людини пізнання світу.
Вважається, що Єгипет схожий на велетенський лотос. Його стебло – Верхній Єгипет, а квітка – Дельта, або Нижній
Єгипет. Єгипет на сході та заході оточений пустелею, на півночі – Середземне море, на півдні – Ніл. Географічні
умови перетворили Єгипет на особливу цивілізацію, і які б іноземні вторгнення не переживала ця країна, в основі
своїй вона зберегла індивідуальний і неповторний дух, самобутню культуру. Єгипетська міфологія є однією з
найдавніших у світі.