Шістнадцяте листопада

Домашня робота
Тема: Директорія УНР: у вогні війни та політичного протиборства
Внутрішня політика Директорії УНР
(напрями: соціально-економічна політика, організація оборони, збереження єдності
держави, національне питання).
Здобутки
☐ 4 січня 1919 року законом Директорії
українська гривня була визнана єдиним
законним засобом платежу на території
УНР;
☐ Директорія видала програмову
декларацію, побудовану на засадах так
званого трудового принципу, згідно з
яким влада на місцях мала належати
трудовим рядам;
☐ Директорії вдалося налагодити
міжнародні зв’язки. Україну визнала
Угорщина, Чехословаччина, Голландія,
Ватикан, Італія та ряд інших країн;
☐ Проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР
22 січня 1919 року. ЗУНР було
перетворено на ЗоУНР (Західну область
Української Народної Республіки). Але
реальне об’єднання двох держав
відкладалося. Кожна з них проводила
самостійну внутрішню й зовнішню
політики;
☐ Конгрес затвердив акт про створення
єдиної соборної України.
Втрати
☐ Під час падіння гетьманського режиму
Директорія УНР мала 100-тисячну
армію, а через півтора місяця, перед
здачею Києва, чисельність її війська
скоротилася вп’ятеро;
☐ Соціальна політика Директорії діяла
надто нерішуче, через це строків і
порядку поділу землі не було визначено.
Причини поразки Директорії:
1. соціальна політика;
2. невирішене аграрне питання;
3. позбавлення політичних прав значної
частини населення;
4. неспроможність завадити масовим
єврейським погромам;
5. незадовільна підготовка та організація
армії;
6. розквіт отаманщини, анархії;
7. особисте протистояння лідерів
В.Винниченко і С.Петлюри;
8. Війна з Радянською Росією, позиція
Антанти і білогвардійців;
9. нехтування інтересами буржуазії;
10. занепад українського господарства;
11. Директорії не вдавалося налагодити
управління економікою.

Висновок: Соціальна політика Директорії була не більше ніж декларацією добрих

намірів. Її члени проголошували відданість інтересам трудящих селян, але діяли надто
нерішуче. Строків і порядку поділу землі не було визначено. На малоземельному
Правобережжі Польща домоглася від Директорії визнання за поміщиками польського
походження статусу іноземних, відтак їхня власність стала недоторканною. Відданість
інтересам робітничого класу теж була декларативною. Отамани на місцях придушували
страйки, забороняли робітничі організації, розганяли профспілки.