Бесіда

1.Назвіть основні риси

драматичної літератури.

2. Назвіть провідні жанри драми.
3. Які види драми побутували в
минулому?
4. Розповісти про розвиток драми
в українській літературі.
5. Які бувають жанрові типи
драми як жанру?
6. Назвіть письменників, які
використовували «відкриту»
драму.
7. Назвати ознаки закритої драми.


“Мартин Боруля” – одна з

найкращих українських
комедій
І.Франко
 

Трагікомедія «Мартин Боруля» написана в 1886 р., під час

новочеркаського заслання. Цим твором Іван Карпенко-Карий
сатирично викриває тогочасні суспільні порядки —
бюрократизм, судову систему, засновану на хабарництві. В
основі сюжету — справжній факт: багаторічне клопотання
батька драматурга Карпа Адамовича з метою документально
відновити втрачене предками дворянство.
Цікаві міркування про свого героя висловив уже на схилі літ
сам автор: «Згадую Борулю, хоч люди сміються з нього, бо їм
здається, що вони не такі чудаки, як Боруля, а коли гарненько
придивитися, то й сміятися нічого: хто б не хотів вивести своїх
дітей на дворянську лінію, щоб вони не черствий кусок хліба
мали?!»

 Історія написання твору
Одна з них — трагедія першого господаря будинку Карпа Адамовича, який вважав
себе уродженим шляхтичем, дворянином другого розряду і затято домагався, щоб
його прізвище визнали «шляхетним».


Карпо Адамович довгі роки позивався в суді про повернення їхньому роду
дворянства, і коли, здавалося, позов уже був виграний, хтось із канцеляристів
виявив, що в старовинних паперах значиться прізвище ТобЕлевич. Через одну цю
буквочку позивачеві у дворянстві відмовили, і він ледь не занедужав від горя.
Усі документи, герб і грамоту Карпо Адамович заховав на дно скрині — геть із-перед
очей. Цікавою була реакція старшого Тобілевича на п’єсу «Мартин Боруля»:
«Через багато літ, коли давня залежність і бідність згадувались як тяжкий сон,
прочитав Іван батькові свою комедію «Мартин Боруля», старий слухав, а врешті з
німим докором погрозив синові пальцем, а в очах було повно сліз. У цій комедії він
пізнав себе, своє колишнє горе».
 У недалекому минулому Мартин
Боруля жив здоровим трудовим
життям внаслідок конфлікту з
дворянином Красовським, який
Про що твір? назвав його « бидлом» пройнявся

фантастичним бажанням довести,
що він також «уродзоний
шляхтич». І поки
повіренийТрандалаєв добивався
офіційного підтвердження
«дворянських прав» Мартина
Борулі, той поспішив завести у
своїй сім’ї «дворянські порядки».
Мартин забороняє своїм дітям
«мужицьку роботу», сам
намагається подовгу вилежуватись
у ліжку, хоч з незвички у нього й
боки болять, а ще хоче перевести
сім'ю на «панську» страву –
«кофе» – і велить розпитати, «коли
його подають: чи до борщу, чи на
ніч».
Щоб вивести своїх дітей на
«дворянську лінію», Мартин
Боруля, не шкодуючи грошей,
утримує сина Степана писарчуком у


земському суді, а дочку Марисю
збирається видати заміж за
«благородного жениха» –
регістратора в ратуші Націєвського.
Одну за одною розгортає драматург
сцени й ситуації, майстерно
підводячи «уродзоного шляхтича»
до катастрофи. Націєвський,
«благородний жених» Марисі,
ганебно тікає, Степан залишається
«поза штатом», а тим часом сенат
не підтверджує дворянські права,
бо в старих документах писалося
«Беруля», а в нових –« Боруля».
 Довівши до цілковитого прова
честолюбні прагнення свого геро
Карпенко-Карий у фіналі коме
показує протверезіння. Марти
Боруля, спалюючи після всьо

 пережитого «дворянсь
документи», говорить: «Чую,
мені легко робиться, наче но
душа сюди ввійшла, а стар
дворянська, попелом стала».
 Сценічна історія


Із п’єси перед нами постала Україна середини 80-х років ХІХ
століття. Зважаючи на те, що це був один із перших творів
письменника на сучасному матеріалі, то, безперечно, «Мартина
Борулю» з інтересом сприйняли перші його глядачі (прем’єра
відбулася того ж 1886 року).

У чому ж секрет більш ніж 100-річної сценічної популярності п’єси?

(130 років) Безперечно, в тому, що твір насичений
загальнолюдськими, так званими вічними проблемами. Драматург
гостро висміяв і засудив заможну верхівку села, що в гонитві за
дворянськими привілеями ігнорує здорові морально-етичні норми,
а також станове честолюбство і паразитизм привілейованої
соціальної касти — дворянства.
Історія Мартина Борулі, котрий мріє купити собі статус дворянина,
дуже співзвучна нашому часові.
П’єса з успіхом ставиться у театрах України. У 1953 році було знято
фільм на Київській кіностудії, кадри якого ви маєте можливість


переглянути зараз. У ролі Мартина Борулі — народний артист
України Гнат Юра.
 Трагедія – це драматичний
Теорія літератури твір, в основу якого
покладено дуже гострий,
Драма – це один із трьох основних непримиримий і життєво


родів літератури (крім епосу, та
лірики), в основу якого покладено
соціальний і побутовий конфлікт.
важливий для певної
епохи конфлікт, що
провадить до поразки, часто й
загибелі героя; виникла у
Стародавній Греції.

Комедія - це драматичний твір,

у якому відображається смішне і
потворне в житті, висміюються
негативні риси людей та
соціальні вади.
 Трагікомедія
Жанр 
 сатиричне зображення
заможної верхівки села, що в
Тема гонитві за дворянсь-кими

привілеями ігнорує здорові
моральні норми.

утвердження думки, що гідність людини

визначає не належність до приві-
лейованого соціального стану, а чесна
праця, простота і щирість у стосун¬ках з
Ідея людьми; смішна та людина, яка
соромиться бути собою, захоплюєть¬ся
фальшивими цінностями, з усіх сил
намагається пристосуватися до
швидкоплинної моди.
 Дійові особи

Мартин Боруля, заможний хлібороб, його
дружина Палажка, син Степан, донька
Марися; Гервасій Гуляницький, багатий
шляхтич, його син Микола; Націєвський —
реєстратор з ратуші; повірений Трандалєв;
Протасій Пеньонжка, Матвій Дульський —
чиншовики; Омелько, Трохим — наймити
Борулі.
