Історія створення, особливості і зміст поеми “Бєовульф”

Жодин англосаксонський твір, що дійшов до наших днів, не набув такого

широкого визнання, як "Беовульф".
«Беову́льф» — пам'ятка стародавнього англосаксонського героїчного епосу,
його найвідоміший зразок (зі збережених). Це найстарша з усіх національних
епічних поем середньовічної Європи. Пам'ятка дійшла до нас у рукописі
давньоанглійською мовою початку 10 століття, що ледь не згорів під час пожежі
у XVIII столітті (нині цей примірник лежить у Британському музеї у Лондоні).
У VIII столітті, автор розповів версію подій, що могли би відбутися у VI
столітті, а його послідовники продовжували переповідати її доти, доки хтось у
X столітті це записав. «Беовульф» складається з двох частин, має 3183 вірші;
вірш тонічний, типово старогерманський.
Історія твору
Пам'ятку записано у X—XI столітті. Після інвазії норманів, про неї забули аж до
XVI століття, допоки у 1563 році англійський антиквар Лоренс Ноувелл не
підписав манускрипт своїм ім'ям. Кодекс Ноувелла (так інколи називають
рукопис), пізніше потрапив до бібліотеки колекціонера сера Роберта Коттона;
теперішнє кодування манускрипту взято з класифікації бібліотеки Коттона, де
книги зберігалися на полицях поряд з бюстами римських імператорів. В 1731
році, коли колекція Коттона зберігалася в Ешбернгем Гаус, чекаючи на свою
передачу до майбутнього Британського музею, пожежа пошкодила і знищила
тисячі томів і ледь не поглинула манускрипт з «Беовульфом». Попри те, що
манускрипт був унесений до каталогу Гампфрея Ванлі у 1705 році, аж до кінця
XVIII століття вчені не дорожили вмістом цього обгорілого обвугленого
рукопису. У 1787 році переписувач, який отримав доручення від ісландського
філолога Ґрімура Торкеліна, зробив копію поеми; згодом Торкелін навідався до
Британського музею і зробив свою власну копію. Саме ця копія Торкеліна —
безцінна, адже вона допомагає визначити текст пошкоджених країв
манускрипту. У 1815 році він видає поему латинською мовою, але його
переклад швидко витісняють інші кращі видання.
Історичне підґрунтя
Попри те, що це староанглійська поема, вона зосереджує свою увагу на геатах
(плем'я, яке жило у південній частині Швеції, аж доки під кінець VI століття їх
не перемогли їхні вороги, шведи). Допускається, що пам'ятка була створена у
VIII столітті й зображає скандинавське суспільство VI століття.
Деякі з персонажів, такі як Гіґелак (король Беовульфа) та Гротґар (данський
король) згадуються й в інших джерелах, зокрема у праці Григорія Турського,
який датував Гіґелаковий набіг на територію франків 521 роком.
Сюжет твору
Головний зміст полягає в оповідях про перемогу Беовульфа над страшними
потворами Ґренделем і його матір'ю, та над драконом, що спустошував
навколишні землі.
Перша частина. Події відбуваються у Скандинавії (Данія та південь сучасної
Швеції). У величній винозалі Георот видатного Гродґара бенкетували дружинні
воїни з племені данів. Але радісні бенкети довго не протривали: про них
дізналась грізна потвора Ґрендель. Ось уже 12 зим (умовна міра часу, що
означає: довго) він нападає на Георот, винищуючи найкращих та
найшанованіших воїнів. Молодий геатський тан Беовульф, відомий своєю
силою та військовою вправністю, вирушає морем з дружинниками на допомогу
Гродґару, пам'ятаючи про гостинність, яку він виявив до його батька, коли той
вигнанцем змушений був залишити рідні землі. Він сам долає Ґренделя у
нічному двобої, вирвавши тому руку, і той помирає у своєму лігві. Щоб
помститися за чудовиська, з підводної печери з'являється ще страшніший ворог
— мати Ґренделя. Вона обезголовлює витязя Ескгере і залишає його голову на
березі моря. Беовульф, як месник, забиває потвору в її ж таки лігві.
Друга частина. Беовульф — на той час уже конунг геатів — стає на поєдинок з
драконом, який мстить і палить села за те, що якийсь пастух викрав частину
його скарбу. Дракона вбито, але й Беовульф отримує смертельне поранення.
Автор розглядає це не як трагедію, а радше як гідний вінець життя героя.
Дружина на чолі з доблесним Віґлавом урочисто спалює тіло Беовульфа та
драконів скарб на поховальному вогнищі.
Як і в інших творах давньогерманського епосу, поряд з діями героїв велика
увага приділяється їхнім словам, у яких розкриваються характери, розум та
цінності героїв, які служать ідеалам своєї епохи і які (слова, себто) також
використовують для подачі додаткових сюжетних ліній, передісторії та інших
відомостей.
Образ Беовульфа
В образі Беовульфа концентруються якості всього племені. Сила Беовульфа є
силою усіх геатів, про що говориться у поемі у зв'язку з перемогою Беовульфа
над Гренделем. Сам образ могутнього богатиря, який уособлює силу і міць
свого племені, позбавлений індивідуальних рис, але наділений
гіперболізованими перевагами, націленими на виконання головного завдання,
що стоїть перед ним, а саме, захисту племені від чудовиська. Однією з головних
функцій ідеалу стародавнього героя є місія захисника і справедливого судді. Це
має підтвердження у поемі. Виконання цього завдання забезпечується
сукупністю якостей, якими наділяється Беовульф: силою, відвагою, вірністю
своєму обов'язку і т.ін. Причому всі ці якості зведені у найвищий, недосяжний
для інших ступінь. Сила Беовульфа така, що "тридцять ратників переборов він
однією рукою" .
Беовульф, також, відрізняється серед інших дружинників своїм зовнішнім
виглядом, що підтверджує його героїчну сутність. Невипадково датчанин, страж
узбережжя, відразу звертає увагу на Беовульфа:
«І я в житті не простолюдин
не бачив витязя в ошатній збруї, -
сильніше і вище, кров благородна
ніж ваш соратник - видно по поставі!»
Також Вульфгар, воїн Хродгара, який приймає гостей у Хеорота, з першого ж
погляду впевнений в тому, що Беовульф є прославленим воїном, відомим своєю
силою і військової доблестю. І зовнішність Беовульфа, і його сила, і його
моральні якості, а саме, вірність обов'язку, вірність королю і родичу
гіперболізовані, ідеальні, що і створює між слухачами і оповідачем певну
дистанцію.
Особливості твору
Особливістю поеми є докладність описів і численні відступи (це епічний
прийом «поширення») детальне змалювання боїв, розповіді героя про свої
подвиги, авторські ремінісценції тощо. «Беовульф» насичений фольклорно-
казковими і міфологічними образами і мотивами (надприродна сила Беовульфа,
бої героїв з велетнями, чудовиськами, драконом). Але ці казкові мотиви і образи
перероблені вже відповідно до принципів героїчного епосу. Фантастичні
подвиги Беовульфа розгортаються на історично достовірному фоні буття
германських племен, подвиги і героїчна смерть героя зв'язані з захистом народу,
з племінними, загальнонародними інтересами.
Мова Давньоанглійську поезію складали та декламували скопи (придворні
співаки-поети у варварських володарів). Перед тим як «Беовульфа» записали,
поему протягом декількох століть переказувано з уст в уста. Доказом цього є те,
що мова вже записаної версії містить не тільки західно-саксонські форми, а й
анґлські, мерсіянські, кентські та нортумбрійські регіональні елементи. Мова
одночасно архаїчна та велична. Читач повертається у туманну минувшину, де
історичні персонажі співіснують з чудовиськами та драконами. Інша головна
особливість віршованих рядків є кенінґи — об'єднанні слова та фрази, що
творять метафору. Фрази на позначення моря включають: «дорога лебедя»,
«ванна баклана» та «дорога кита».
Казкові мотиви
У поемі зустрічаємо багато казкових мотивів. Боротьба зі змієм чи драконом,
що стереже скарб — поширена тема казок багатьох народів. Прихід героя за
власним бажанням на допомогу знедоленим, випробування хоробрості
(розповідь про змагання у плаванні Беовульфа і Брике), вручення йому чарівної
зброї (меч Ґрунтінґ), порушення героєм заборони (Беовульф відбирає скарб, що
над ним тяжіє прокляття, у поєдинку з драконом — все це елементи чарівної
казки.
Отже, англосаксонська поема «Беовульф» є видатною писемною пам'яткою
стародавньої англійської літератури. У ній уславлюється такі важливі риси як
хоробрість, вірність племені і роду, помста ворогу, які вважалися притаманними
лише дійсному герою того часу. Саме Беовульф став втіленням морального
ідеалу героїчної особистості стародавнього періоду.
«Беовульф» фактично побудований на казково-фантастичному матеріалі, отже
лише конкретна місцевість, назви народів та королівські імена VI століття
пов'язують його з дійсністю.

Найбільше сподобався бій Бєовульфа з матірю потворного чудовиська, коли

Бєовульф бив її мечем, але через товсту луску меч не міг впоратись з своєю
задачею. Мати Гренделя накинулась на воїна, але він вчасно згадав про
величезний древній меч, викутий ще велетнями. Бєовульф виліз з під
чудовиська та зарубав мечем її шию. А потім в знак перемоги він забрав її
голову з собою.
https://briefly.ru/_/beovulf/