1.

Раннє Середньовіччя як нова культурна епоха

Доба Середньовіччя тривала з V по XVII ст. і збігається зі становленням, розвитком і занепадом феодалізму на території Західної Європи.
Процес історичного розвитку феодальної формації був складним. Учені умовно поділили його на кілька етапів:
1) раннє Середньовіччя (V-Х ст.);
2) зріле (класичне) (X1-XIV ст.);
3) пізнє Середньовіччя, у межах якого відбувся перехід до нової культури – доби Відродження (XV- перша чверть XVII ст.).
Раннє Середньовіччя – період великого переселення народів, занепаду одних держав і утворення інших, криза Римської імперії і перехід до феодального
середньовіччя, що супроводжувалася міцніючою гегемонією християнської ідеології. Духовна влада Папи Римського поширювалася на держави романо-
германських народів. Мовою культури й літератури в Європі була латинська. Унаслідок складних процесів в економічному й політичному житті регіону
розвиток культури уповільнився, і тому період із середини VI до середини VIII століття іноді називають «темним». У часи, коли королем франків був
Карл Великий (VIII початок IX ст.), відбувалося значне культурне пожвавлення й оновлення функціонування латини. При дворі Карла утворився гурток
учених, який одержав назву «Академія». Розвивалася освіта, мистецтво, архітектура. Ахен став центром культури. Видатним письменником того часу
був енергійний помічник короля у справах культури, діяч «Академії» Алкуїн. Лірична поезія Алкуїна, традиції якої продовжили його учні, сприяла
розвитку лірики світського й релігійного змісту латинською мовою. Цей короткий період культурного піднесення обмежувався роками правління Карла
Великого і увійшов в історію як «Каролінгське відродження».
2. Сюжетно-композиційна своєрідність «Божественної комедії» Данте
Жанр. Ліро-епічна поема, в якій розповідь про зовнішні події переплітається з ліричними та філософськими роздумами автора. Написана у жанрі
християнського видіння, вона водночас продовжує лінію античної літератури.
Тема «Божественної комедії» – зображення уявної мандрівки поета у потойбічний світ. Супутником Данте виступає римський поет Вергілій, пізніше
Данте супроводжує Беатріче, що уособлює милість Божу.
Ідея – відвернути людину від гріха і навести її до праведного життя. Врятувати людей від ганебного стану й привести їх до щастя». Письменник мріяв
про духовне спасіння людини й усього світу. Мета поеми — звільнити людей від стану гріховності й привести на шлях блаженства, тобто висловлена
морально-релігійна думка про звільнення від гріха як шлях до щастя
Особливості сюжету. Основний сюжет твору складає подорож героя загробним світом. Поет уві сні (протягом Великоднього тижня 1300 року) мандрує
по загробному християнському світу. Данте розповідає, що в середині життєвого шляху, тобто в 35 років, він заблукав у життєвому лісі. У супроводі
Вергілія поет спочатку потрапляє до Пекла, потім – до Чистилища. до Раю його веде тінь Беатріче. У поемі автор спостерігає страждання грішників,
вислуховує їхні пристрасні оповіді і розмовляє з ними («Пекло», «Чистилище»). В мандрівці по раю Данте змальовує блаженство праведників та красу
Царства Небесного, яке постає перед ним у сліпучих променях божественного світла
Композиція. «Божественна комедія» поділена на три частини: Пекло , Чистилище, Рай.
А кожна частина — на 33 пісні. Всього в поемі 100 пісень: 1 (вступ) + 33 («Пекло») + 33 («Чистилище») + 33 («Рай»).
Як математик Данте вичислив просторові параметри:
а) у «Пеклі» — 9 кіл;
б) у «Чистилищі» — 2 передчистилища і 7 сходинок гори;
в) у «Раю» — 9-небесних сфер.
Пекло. У Північній півкулі розташована глибока вирва Пекла, має вигляд воронки, яка утворилася внаслідок падіння Люцифера-ангела, що був вигнаний
із раю Центр її — у середині Землі. У дев’яти колах Пекла страждають душі грішників. Це всеосяжна картина людських вад і пороків.
Чистилище. У Південній півкулі розташована гора Чистилища, оточена з усіх боків океаном. Разом із Передчистилищем і Земним Раєм тут також дев’ять
кіл. У Перед-чистилищі очищуються душі померлих, не примирених із церквою, недбайливі, такі, що померли не своєю смертю.
Рай. Навколо Землі рухаються Сонце і планети. Вони також утворюють дев’ять кіл, на яких розташований небесний рай, де живуть у вічному блаженстві
душі праведників.
3. «Беовульф» – визначна літературна пам’ятка раннього Середньовіччя
«Беову́льф» — пам'ятка стародавнього англосаксонського героїчного епосу, його найвідоміший зразок (зі збережених). Це найстарша з усіх національних
епічних поем середньовічної Європи.
«Беовульф» має 3183 вірші; вірш тонічний, типово старогерманський. Пам'ятка дійшла до нас у рукописі давньоанглійською мовою початку 10 століття,
що ледь не згорів під час пожежі у XVIII столітті (нині цей примірник лежить у Британському музеї у Лондоні).У VIII столітті, автор розповів версію
подій, що могли би відбутися у VI столітті, а його послідовники продовжували переповідати її доти, доки хтось у X столітті це записав.
Герой поеми — воїн з племені ґаутів (германське плем'я з півдня Швеції) на ім'я Беовульф. Це ім'я дослівно перекладається як «бджолиний вовк» (тобто
це метафора(кенінґ) до ведмедя — саме тому герой віддає перевагу рукопашному бою; наче ведмідь, він душить противника у своїх обіймах).
Поема складається з двох частин. У першій, більшій за розмірами, частині Беовульф у молодості перемагає страховиська Ґренделя (нащадка Каїна) і
звільняє від цієї погані Данію. А у другій — похилий віком король Беовульф, що врядував ґаутами 50 років, убиває дракона, який загрожує його країні,
але внаслідок поранень помирає.

4. «Книга пісень» Ф. Петрарки – твір про витончений світ глибоких людських почуттів
«Книга пісень» - своєрідний щоденник закоханого. Це збірка віршів італійською мовою, справа всього творчого життя поета. Працювати над нею він
розпочав в 30-ті роки, а закінчив у 1373 році за рік до смерті. Налічується 9 редакцій збірки. Перша редакція(1336-1338) містила 25 віршів, дев’ята
редакція відкривається вступним сонетом і містить 366 віршів( по одному віршу на кожен день року (високосного): 317 сонетів, 29 канцон, 9 секстин, 7
балад, 4 мадригали. Поет поділив збірку на дві частини «На життя донни Лаури» і «На смерть донни Лаури». Лаура була реальною жінкою, але поет так
беріг її честь, що ми нічого про неї не знаємо. Її ім’я перегукується зі словом лавр, що був символом поетичної слави та льаура подих вітерцю, що мало
підкреслювати ніжність, ефірність кохання. Головна тема зірки: любов Петрарки до Лаури, юнацьке кохання, високе, чисте, але нерозділене. У всіх його
віршах присутня Лаура і ліричний герой.
5. Реальність і фантастичні вигадки в епосі «Пісня про Роланда»
Сюжет поеми має історичну основу. В 778 р. Карл Великий на прохання одного му­сульманського володаря вторгся в Іспанію. Похід був невдалим. Карл
захопив декілька міст, обложив Сарагосу, але змушений був повернутися на бать­ківщину. В Ронсевальському межигір'ї Піренеїв на вузькій гірській
дорозі, серед густих лісів ар'єргард французів був розбитий місцевими басками, які зне­нацька напали на французький загін, роздратовані проходженням
через їх села і поля чужого війська. Розправитися з басками не вдалося: під покровом ночі вони розсіялися в горах. В народній творчості ці історичні
факти та події переплелися з поетичною видумкою, отримали іншу інтерпретацію та забарвлення.
Наприклад, епізодичний підхід Карла в Іспанію перетворюється на семирічну війну з «невірними» (мусульманами), у якій Карл завойовує майже всю
Іспанію, окрім Сарагоси. У Сарагосі править противник Карла — вигаданий цар Марсілій. Убивають реального Роланда баски-християни, а не маври.
Героїка в епосі поєднується з елементами фантастики (віщі сни, гіперболізація образів тощо). Гіперболізація. Опис героїзму французів, сили бійців
(Роланд поборов тисячі маврів), кількості ворогів («язичницькі війська незчисленні»). Віщі сни. Карлові сняться віщі сни про загибель ар'єргарду Роланда,
про його битву проти маврів (бій із тисячами диких звірів), про бій проти еміра Балігана (з левом), про суд над Ганелоном (ведмідь, прикутий до ланцюга,
якому прийшли на допомогу тридцять родичів).