Давньогерманська

писемність
Свідоцтва про германські мови у
дописемний період
• 1) ранні запозичення у фінській мові з
протогерманської;
• 2) ранні запозичення в латинській мові з
протогерманської; транслітеровані
слова в латинізованій формі у творах
римських авторів;
• 3) “Варварські правди,” – збірки законів
германських племен, написані латиною
(деякі слова транслітеровані)
 1. Фінська мова – запозичення
з протогерманської
• *kuningaz 'king' (cf. Finn kuningas)
• *lambaz 'lamb' (cf. Finn lammas)
• *lunaz 'ransom' (cf. Finn lunnas)
• *markijaną 'to spot, catch sight of' (cf. Est
märk(ama))
• *hrengaz (later *hringaz) 'ring' (cf. Finn rengas,
Estonian rõngas)
• *rīkiją 'realm, empire' (cf. Est riik 'state, country')
• *skappijǭ 'cupboard, shelf' (cf. Finn kaappi 'chest of
drawers', Est kapp)
• *skelduz 'shield' (cf. Est silt 'tag, token' )
• *werþą 'worth' (cf. Est väärt)
 2. Запозичення в латинській
• sapo dye
• glesum amber
• barditus song of the war
• medus drink
• harpa harp
• runa rune
 3. LEGE BARBARORUM (5-9
CENT)
• Lex Burgundionum
•
Lex Salica
•
Pactus Alamannorum and Lex Alamannorum
•
Leges Langobardorum
•
Lex Baiuvariorum
•
Lex Frisionum
•
Lex Saxonum
•
Lex Angliorum
 РУНІЧНЕ ПИСЬМО
• Рунологія як самостійна наукова
дисципліна винигла у 70-х рр. 19 ст.
• Її засновником був данський учений
Людвіг Віммер.
 Версії про походження знаків
рунічного письма
• Віммер – латинське
• О. фон Фрізен - руни винайшли готи у
північному Причорномор’ї, під впливом
грецької
• Марстрандер, Оберцинер, Бугге та ін -
рунічне письмо виникло під впливом північно-
альпійського етруського, і в давніх етрусків
його запозичили південно-германські племена
маркоманів (баварців), які мешкали по
сусідству в альпійському ареалі на верхньому
Рейні та верхньому Дунаї.
• Зв”язок з кельтським огамічним письмом
Зразок етруського алфавіту
Давні алфавіти
Давні алфавіти (2)
 Доказ етруської версії
• harikastiteiva\\\ip
Зразок огамічного письма
Кельтське огамічне письмо і руни
Футарк і молодші руни
 Ідеографічна теорія
• Порядок слідування та назв знаків
пояснюється ідеографічною теорією
Єнсена, суть якої полягає в тому, що
назви рун раніше були назвами
ідеограм.
• Ідеограма – це смисловий знак, який
використовувався з магічною метою.
Англосаксонські
руни
Пунктовані руни
Текст пунктованими рунами
(13ст, Сконське право)
Дальські руни
Дальські руни (2)
Руни (порівняння)
Найдревніші рунічні надписи:

- На гребені з Вімоз, Данія

- на вістрі списа з Евре Стабю, Норвегія
- на золотому персні з П’єтроаси
(Румунія, 375 р н е)
- на вістрі списа з Ковеля (230 р н е) –
надпис зроблено остроготами (східними
готами), які мешкали на території
сучасної України.
Гребінь з Данії
Спис із Евре Стабю
Сошичне
Сошичне (2)
Сошичне (3)
П”єтроаса
Рунічний календар
Рунічний календар (2)
 Труднощі читання рун
Близько третини рунічних надписів до сьогодні ще не
вдалося розшифрувати. Це пояснюється
• лаконічністю та фрагментарністю записів,
• відсутністю пробілів у багатьох текстах
• у ранніх надписах – бустрофедон (читання
“змійкою”)
• частковою втраченістю надписів,
• існуванням низки варіантів окремих рун
• існуванням рунічного тайнопису. З рунічного
тайнопису походить т зв лігатури (поєднання
кількох рун в одну )
Руни сьогодні (лігатура)
 Латинське письмо
• Архаїчна латинська абетка мала 20 літер
АBCDEFHIКLMNOPQRSTVX

• Тож класична абетка складалася з 21 літер:

A B C D E F (G) H I K L M N O P Q R S T V X

• 1 ст. н. е. абетка з 23 знаків:

ABCDEFGHIKLMNOPQRSTVXYZ

• 15-17 століття: алфавіт розширився до 26 літер:

Aa Bb Cc Dd Ee Ff Gg Hh Ii Jj Kk Ll
Mm Nn ​Oo Pp Qq Rr Ss Tt Uu Vv W Xx Yy Zz
 Форми латинського письма
• Капітальне
• Унціальне
• Напівунціал
• Мінускул (більшість давньогерманських
текстів): острівний та континентальний
(найвідоміший - Каролінзький)
• Готичний
• Антиква
Капітальне письмо
Унціал
Курсив
Напівунціал
Каролінзький мінускул
Каролінзький м(2)
Англосаксонський мінускул
Фрактура
Антиква
Готський алфавіт
 Давньогерманські літературні
пам’ятки
героїко- та ліро-епічні поеми
- «Пісня про Гільдебранта» та «Мерзебурзькі
заклинання» (д.вн та нижньонім),
- «Беовульф» (д-англ),
- скальдична поезія «Молодшої Едди» (д-ісл)
- саги (ісландські, норвезькі і фризькі («Сага про
Магнуса і 17 свобод»). Саги можуть мати
прозову та іноді поетичну форму.
 Риси давньогерманських
літератур
Загальними рисами давньогерманських
літератур є:
• химерність та ускладненість форми,
• простота та конкретність змісту (без
ліризму), аж до натуралістичних
подробиць.
 Художні засоби
давньогерманської поезії
• Алітерація – повтор початкових звуків і складів
(Segestes – Segimerus – Segimundus – Segithancus).
• Варіація – повтор уже сказаного іншими словами. З
нею пов’язується використання величезної кількості
синонімів (характерне лише для поезії).
• Кенінг – зустрічається у скальдичній поезії. Скальди
– норвезькі та ісландські поети 9-13 ст. Наприклад:
корабель – «лижі моря»; чоловік – «спрагле дерево
битви», воїн – «ясень битви», «дерево битви»,
«клен бою»; вогонь – «губитель дерева»; кров –
«роса смерті»; меч – «тріска битви» hjaldr-seiрr
(пор. д.в.нім. Hiltja – боротьба, битва).
• Хейті – поетичні синоніми.
 Художні засоби
давньогерманської поезії (прод.)
• Парні сполучення слів. До сьогодні
такого типу фразеологічні сполучення
поширені в англійській та німецькій
мові. Парні сполучення слів часто є
відображенням початкової рими,
характерної для давньогерманської
поезії.
• Вживання постійних чисел (наприклад,
«дванадцять» та «п’ять десятків»)
 Література як відображення
світогляду
• табуйована лексика замінювалася хеті та
кенінгами;
• любовна лірика, спрямована на конкретну
особу, вважалася забороненою. Скальдична
любовна лірика «мансанг» була позбавлена
романтики в сучасному розумінні. Жінка була
господинею і другом.
• Існували віси (строфи): хвалебні (драпи)та
хулительні (ніди)
 Саги
• відсутність описів природи, пейзажів – за винятком
необхідного;
• гіпертрофія форми;
• естетична, історична цінність;
• емоційність та фантазія;
• правдивим вважався будь-який твір, написаний, за
сучасними мірками, у жанрі реалізму;
• у історичних та героїко-епічних творах фантастичне
та міфічне співіснує з реальними подіями;
• натуралістичні описи;
• детальність опису подій, із наведенням цифр та
переліченням імен, характерна для хронікальних
описів.
 Кенінги в поезії
Фарбувальники вовчих ікол
Не шкодували м’яса червоних лебедів.

Сокіл роси меча

На рівнині наситився героями.

Змії місяця піратів

Виконали волю Клинків.
Егіль Скалагрімссон
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!

До наступних зустрічей!