Дальший розвиток

германських мов
 Англійська мова
(cередньоанглійський період)
• Існувала французько-англійська двомовність,
• Посилилось діалектне членування англійської мови.
Фонетичні зміни
• Довгота і короткість голосних почали залежати від
типу складу.
• Всі давньоанглійські дифтонги монофтонгізувалися,
виникли нові дифтонги зі сполучення монофтонгів і
напівголосних j, v.
• Внаслідок палаталізації приголосного k виникли
африкати tʃ, gg>> dʒ.
• З’явилась нова фонема v.
 Англійська мова
(cередньоанглійський період)
Граматичні зміни
• Редукція закінчень спричинила уніфікації форм
прикметників та іменників;
• зникає родовий відмінок займенника, давальний і
знахідний збігаються.
• Виникають нові займенники they, their (сканд.),
виникають зворотні займенники та артиклі (означений
– із вказівним займенником, неозначений – з
числівником).
• Інфінітив втрачає закінчення –en, з’являється
майбутній час, перфект, закріплюється порядок слів у
реченні.
 Англійська мова
(новоанглійський період)
У XVI-XVII столітті формується національна англійська
мова.
- Відбувається процес «великого пересуву голосних» -
голосні звужуються, найвужчі – дифтонгізуються,
виникають дифтонги з другим елементом [ə].
- Втрачається граматичний рід.
- Уніфікується утворення множини і присвійного
відмінка.
- Утворюються форми Continuous.
- Формуються інфінітивні, дієприкметникові та
герундійні звороти.
 Нижньонімецька мова
• З ХІІІ століття давньсаксонська мова називається
нижньонімецькою під впливом нижньофранкських
діалектів вихідців з Нідерландів.
• Нижньонімецька літературна мова виникає на межі
XVIII-XIX ст.
• З XVII ст. у зв’язку з занепадом Ганзейського союзу
(об’єднання північнонімецьких міст), нижньонімецька
підпадає під вплив верхньонімецької.
• Відсутність другого пересуву приголосних;
• hs>> ss: в. нім. wachsen (рости)>> н. нім. wassen;
• n+d/t, l+d/t, r+d/t (n, l, r + d/t)>> nn, ll, rr: anders –
anners.
• Дієприкметник ІІ втратив префікс ge-.
 Верхньонімецька мова
Середньоверхньонімецька:
• поширення умлауту,
• збільшення складу голосних.
• Завершується редукція голосних.
• Скорочується кількість закінчень іменників.
• Виникають означені і неозначені артиклі.
• Завершується формування перфекта і
плюсквамперфекта.
• Стає обов’язковою двоскладність речень.
У нововерхньонімецький період триває уніфікація
вимови.
 Історія германського
мовознавства
Раннє середньовіччя
• Германськими мовами писались закони, складались
документи, з латини перекладали молитви, тексти
священних книг.
• У 1200 році Саксон Граматик написав «Історію
данів» на основі давньогерманських саг та героїчних
пісень.
• Сноррі Стурлусон у ХІІ ст. створив «Молодшу
Едду» - перший підручник мистецтва германської
поезії.
• ХІІ-ХІІІ ст. в Ісландії було написано трактати з
окремих питань граматики.
 Історія германського
мовознавства (2)
З XVI ст. існувало два напрямки германської
філології:
1) антикварний – констатування та ведення
старовинних рукописів;
2) практичний – складання посібників для викладання
живої мови.
• 1569 р. Горопіус Беканус вперше опублікував зразки
готської мови (уривки з Євангелія), розповідь про
готів, зразки складання рун та уривки з д. в. н., д.
англ. та д. ісл. писемних пам’яток.
• 1665 – голандець Франциск Юній видає з
коментарем та ілюстраціями готський переклад
«Срібного кодекса», включаючи словник-глосарій.
Його вважають першим вченим-германістом.
 Граматика
• У 1534 р. - перша граматика німецької мови Deutsche
Grammatica, складена В. Ікельзамером. Після неї
найвідоміша граматика – Йогана Клаюса (1578).
• У Скандинавії перша граматика ісландської мови (1651)
Рунольфа Йоннсона. Першу наукову граматику
ісландської мови створив Расмус Раск (1818)
• У XVI ст. в Англії з’явився словник «важливих» слів. У
1653 р. Джон Уолліс написав працю Grammatica
linguae Anglicanae.
• Перша граматика датською мовою Педера Сюва – 1685
р.
• 1664 р. – перша граматика шведської мови Е.
Аурівілліуса (лат. мовою), Н. Чельман (швед. мовою) –
1696 р.
 Лексикографія
• 1755 р. – тлумачний словник Семюела Джонсона.
• 1599 р. – етимологічний словник нідерландської
мови Кіліана.
• 1691 р. – в. нім. тлумачний словник К. Штілера.
• 1774-1786 рр. – багатотомний словник Й.
Аделунга.
• 1637 Е. Шродерус – словник шведської мови.
• 1712 р. – Х. Спегель «Свео-гьöтський словник»
• XVII ст. - складено датський словник Матіаса
Мота.
 Германські мови
Вивчення окремих германських мов навело вчених на думку про
наявність подібності між ними.
• Наприкінці XVII ст. англієць Джордж Гікес першим видає
порівняльну граматику деяких давніх германських мов –
готської, англо-саксонської, франко-німецької.
• 1710 р. голандець Ламберт тен Кате створює першу
граматику готської мови, а в 1723 описав загальні
закономірності сильних дієслів у германських мовах і
вказав на співвідношення в вокалізмі цих мов.
• Видатний вчений XVII ст. Г. Лейбніц висунув теорію про
походження германських мов від однієї спільної мови, яку
він називав тевтонською. Сліди її він знаходив у готській,
д. англ. та д. в. нім. Він вважав, що колись у Європі
існувала єдина мова, з якої виділилися 2 групи: кельто-
скіфська, до якої належала германська мова, та
арамейська.
 Інтерес до літератури
У XVIII ст. зростає інтерес до давньої літератури під впливом
вчення Ж. – Ж. Руссо.
• У 1765 р. Томас Персі видає старовинні англійські балади.
Скандинавські міфи знаходять відображення в тогочасній
літературі усієї Європи. У 1756 р. вийшла «Історія Данії» Малле,
що включала уривки з «Едди».
• Німецький вчений І. Бодмер пише трактат про поезію
Міннезангу, знаходить рукопис «Пісні про Нібелунгів».
• В кінці XVIII – поч. XIX ст. – романтичний напрям у літературі.
• Видаються збірки народних балад, казок, пісень, напр.,
«Шведські пісні» Гейєра та А. Афцеліуса, «Чарівний ріг
хлопчика» Л. Арніма і К. Брентано.
• Якоб та Вільгельм Грімм з 1811 року видають пам’ятки
давньої народної творчості. 1819 р. – Якоб Грімм - перший том
«Німецької граматики». У 1898 р. – двотомна «Історія німецької
мови».
 Порівняльно-історичне
мовознавство
• Франц Бопп заклав основи порівняльно-історичного
методу у тритомній праці «Порівняльна граматика
санскритської, зендської (древньоперсидська або
іранська), вірменської, грецької, латинської,
литовської, давньослов’янської, готської та німецької
мов».
• А. Шлейхер, що випустив у 1861 р. порівняльну
граматику індоєвропейських мов, висуває теорію
«родового дерева».
• Й. Шмідт заперечував цю теорію і висуває свою
«теорію хвиль». Його погляди пізніше знайшли
застосування в лінгвістичній географії.
 Молодограматизм
В останній третині XIX ст. виникає
молодограматизм.
• Молодограматики систематизували попередні
дослідження і особливості в галузі фонетики
та граматики, удосконалили порівняльно-
історичний метод.
• 1880 р. – Г. Пауль «Принципи історії мови» -
торкнувся впливу аналогії та іншомовних
запозичень.
В кінці XIX ст. підхід позитивізму призвів до звуження галузей
науки. Слово «германіст» починає означати тільки фахівця з
германських мов (раніше воно стосувалось літератури, права,
релігії, історії, фольклору.
• К. Бругман та Б. Дельбрюк «Порівняльна граматика
індоєвропейських мов» (1892-1900).
• А. Нурен «Фонетика прагерманської мови» (1894).

Наприкінці XIX ст. вийшла низка граматик германських мов:

• готської В. Брауна,
• д. англ. Е. Зіверса,
• давньоскандинавської А. Нореена та ін.
• Ф. Клюге видав етимологічний словник німецької мови.
• Георг Вепнер, учитель з Дюссельдорфа, почав
роботу над діалектичним атласом. Його працю
продовжив Ф. Вреде та розвинув Г. Фрінгс, Ф. Маурер
та Е. Шварц.
• В Англії ці методи застосовують В. Френсіс, У. Скіт,
Дж. Райт та ін. на семантичну сторону мови
орієнтувалась Лондонська школа (Дж. Фірс, П. Аллен,
Р. Робінс та ін.)
• Сучасні зарубіжні германісти продовжують
дослідження фонетичних явищ: В. Рюссер, Г.
Абрахамс, Є. Курилович, Т. Маурер, Т. Трнка та ін.
А. Мейє видав кілька монографій, присвячених
порівнянню індоєвропейських мов та дослідженню
германських мов.
 Лексикографія
• Словник сучасної німецької мови за
редакцією В. Штайніца та Р.
Клаппенбаха.
• А. Фік та А. Торп видають порівняльний
словник індоєвропейських мов, ще
відомий під назвою словник Фіка-Торпа.
• Ці дослідження продовжені А.
Йоханнесоном та в радянську добу
-Енвером Макаєвим.
 Етимологічні словники
Видавались у ХХ ст.:
• T. Holthausen – давньоанглійська, готська та
фризька мови.
• W. P. Lehman (1986) – готська мова.
• О. Шаде – давньонімецький словник.
• Ф. Клюне, Е. Ванерціер – німецької мови.
• Н. Нільсен – датської мови.
• С. Оніонз, У. Скіт – англійської мови.
• Г. де Фріз (Vries) – давньопівнічної та
нідерландської.
 Українські дослідники
Радянська доба:
• Б. М. Задорожний (готська),
• В. В. Бублик (німецька),
• Ю. П. Костюченко (англійська),
• Ю. О. Жлуктенко, Т. А. Яворська,
• Г. Г. Почепцов
Сучасні українські дослідники
Монографії та посібники
• Левицький В.В. - етимологічний словник
германських мов (близько 1300 словникових
статтей); “Основи порівняльної фонетики
германських мов” “Основи порівняльної
морфології германських мов,” “Германські
мови та давні германці”
• Михайленко В. В. -“Парадигма імператива”
• Євченко В. В. “Готська мова”
Київська школа (дослідження синтаксису
давньо- та середньоанглійської мови.)
• Буніятова І. Р.
• Семененко І. М.,
• Снісаренко І. Є.
• Гусар Н. І.
• Г. Г. Почепцов, Васько Р. В. (готська мова)
• Лук’янова Г. Л., Пашіс Л. О. – аналіз дієслів
(на матеріалі поеми “Беовульф”)
• Донецька школа, під керівництвом
проф. В. Д. Каліущенка
(середньоверхньонімецька мова)
• Ягупова Л. М.
• Назаренко О. Н.
• Пелашенко І. І.
• О. Пузик
• Гутнікова А. В.
• Одеська школа - проф. Таранець В. Г.
Розроблена ним енергетична теорія
мовлення, що визначає розподіл німецьких
приголосних у порядку зменшення
напруженості (сонорні-зімкнені глухі-дзвінкі-
щілинні-глухі), знаходить свій розвиток у
роботах інших одеських вчених.

• Пересада І. В., Слободцова І. В., Димирова

О. П., Гавриш Н. П., Романова Н. В.
• Чернівецький університет
• проф. Левицький В.В.,
• Михайленко В. В.,
• Кушнерик В. І.
• Проф. Огуй О. Д.- дослідження готської мови;
• Іваніна І. О. - семантичні особливості деяких
давньоверхньонімецьких прикметників,
Попова М. П. – контекстуальні зв’язки
давньоверхньонімецьких прикметників,
Трутяк І. – середньоанглійські заперечні
прислівники та ін