28)Пам’ятки середньоанглійської писемності, їхня

характеристика.
Середньоанглійська писемність виникла в період з приблизно 1100 до 1500 року і
включала в себе широкий спектр текстів, що відображали культурні та лінгвістичні
зміни того часу. Ось деякі пам'ятки середньоанглійської писемності:
"Beowulf" (Беовульф): Це епічний поема, яка є однією з найвідоміших пам'яток середньоанглійської літератури. Вона
розповідає про пригоди героя Беовульфа, який вирушає в подорож для боротьби з монстром Грендельом.
"The Canterbury Tales" (Кентерберійські повісті): Твір Джеффрі Чосера, що включає колекцію різних повістей, розповідей та
поезії, які розповідають паломницький шлях до Кентерберійського собору. Кожна історія представляє різні соціальні класи та
аспекти життя середньовіччя.
"Sir Gawain and the Green Knight" (Сер Ґавейн і Зелений лицар): Анонімний роман про лицаря Сер Гавейна, який приймає
виклик від загадкового Зеленого лицаря. Твір експлорує теми честі, відваги та моральності.
"Piers Plowman" (Пірс Ролман): Твір Вільяма Лендле, алегорична поема, яка розглядає питання моральності, релігійності та
соціальної справедливості.
"The Pearl" (Перлина): Анонімна поема, яка розповідає про втрату сина та духовний шлях відновлення втраченого.
Характерні риси середньоанглійської писемності включають використання архаїчної лексики, вплив англосаксонської,
скандинавської та французької мов, а також розвиток англійської поетичної традиції. Тексти часто відзначаються високим
ступенем релігійності та алегорічним підходом до вираження ідей.

Шляхи запозичень в давньо- і середньоанглійській мові.

Давньоанглійська і середньоанглійська мови мають багатий історичний контекст та зазнали впливу різноманітних культур і
мов. Шляхи запозичень включають в себе наступні основні джерела:
Германські мови:
Давньоанглійська: Багато слів були запозичені з інших германських мов, таких як готська, фризька, скандинавська тощо.
House (дім) - від німецького "Haus".
Mother (мати) - від німецького "Mutter".
Loom: Запозичене з фризького слова "lome" (інструмент для ткацтва).
Yacht: Походить від фризького слова "jaghte" (шлюп).

Латинська мова:
Давньоанглійська: Під час християнізації та розквіту духовності латинська мова стала джерелом великої кількості слів у
давньоанглійській, особливо у науковій, релігійній та правовій лексиці.
Середньоанглійська: Багато слів були запозичені через латинську впливовість, зокрема через навчання у монастирях та
контакти з латиномовними територіями.
Versus (vs.) - проти.
Persona non grata небажана особа.

Скандинавські мови (вікінги):

Давньоанглійська: Під час вікінгських завоювань було багато запозичень з давньоскандинавської мови. Наприклад, слова
"sky," "leg," "egg" мають скандинавське походження.

Французька мова:
Середньоанглійська: Після завоювання Норманії в 1066 році французька мова стала елітною мовою в Англії. Це призвело до
значного впливу французької лексики в англійській мові. Багато слів з сфери культури, юридичної термінології, кулінарії і
моди були запозичені з французької.
Café – кафе
Déjà vu - відчуття, що ви це вже бачили чи відчули раніше
Chic - елегантний, стильний

Кельтські мови:
Давньоанглійська: В деяких регіонах, зокрема на заході, де були поширені кельтські мови, можна виявити вплив кельтських
слів на англійську.
Bard - в англійській це слово взято з кельтської мови і вказує на поета чи музиканта.
Whiskey - слово "whiskey" виникло від ірландського "uisce beatha", що перекладається як "вода життя".

Ці шляхи запозичень визначили мовну природу і розвиток англійської мови на протязі віків. Запозичення стали важливою
частиною її лексичної рознообразності і культурного спадку.

Закон Якоба Грімма, також відомий як Перший Пересув Приголосних (закон Грімма), є
лінгвістичним явищем, яке було сформульовано німецьким філологом Якобом Гріммом в 1822 році.
Цей закон пояснює звукові зміни, які відбулися в історії німецької мови в певних умовах.
Основна ідея закону полягає в наступному:
Первий Пересув Приголосних (закон Грімма): Звуки, які були быльш глухими переходили в звуки, що
відзначалися більшою твердістю в німецькій мові.
Причини: Причини цього явища пов'язані з фонетичними та граматичними змінами в історії мови,
включаючи взаємодію з іншими мовами, зміни в мовному середовищі та культурні впливи.
Закон Грімма став важливим внеском у вивченні фонетики та етимології німецької мови, а також
мовознавства загалом.

Закон Карла Вернера (Karl Verner) - це лінгвістичне правило, введене данським лінгвістом Карлом
Вернером в 1875 році. Цей закон стосується змін у звуковому ряді при реалізації звуків в певних
мовних умовах, зокрема в германських мовах.
Основна ідея закону К. Вернера полягає в тому, що звуки [p], [t], [k] у певних позиціях слова
перетворюються на їхні відповідники [f], [θ], [x], якщо перед ними у попередньому складі слова стоїть
наголошений голосний, і цей голосний не є індоєвропейським довгим голосним. Це явище відоме як
"зміщення Вернера".
Фонетичний закон — це явище, яке полягає в тому, що звукова форма слова (фонетика) зазнає змін
внаслідок взаємодії з іншими звуками у вимові. Фонетичні закони виникають як результат природної
еволюції мови, і вони впливають на вимову слів в мовному спілкуванні.
Фонетичні закони є важливим елементом фонології — галузі лінгвістики, яка вивчає систему звуків у
мові та їхні закономірності.
Наприклад, одним з фонетичних законів може бути асиміляція, коли один звук адаптується до
сусіднього звуку за певних умов, змінюючи свою артикуляцію. Фонетичні закони можуть виникати і
зникати внаслідок історичних, соціокультурних та інших факторів.
Наприклад, слово "in" перед приголосним "p" вимовляється як [ɪm], а не [ɪn]. Звук [n] асимілюється за
місцем артикуляції до [m] через вплив приголосного [p], який має місце артикуляції при губах. Таким
чином, маємо асиміляцію звука [n] до [m].