ГЕРМАНСЬКА ПИСЕМНІСТЬ ТА ЇЇ ВИДИ

Лекція 3

Давні германці з'явилися на історичній арені за багато століть до появи

у них писемності. У різний час вони вступали в сутички з іншими народами.
За кілька століть до нашої ери древні германці воювали на півночі і сході
Європи з фінами, з балтійськими і слов'янськими племенами, на півдні — із
древніми греками і римлянами. Ці контакти германців з іншими народами
знайшли відображення в мовах деяких з них у вигляді германських
запозичень.

1. Рунічне письмо
Найдавнішим видом писемності в германців було рунічне письмо. Назва
букв — «руни» — утворено від основи, що мала значення 'таємниця' (порівн.
гот. rūna 'таємниця'' і німецьке дієслово raunen 'нишком шепотіти'). Рунічний
алфавіт германців, так звані «старші руні», нараховував 24 знаки. За першими
шести літерами він одержав назву футарк (fuþark). Ці знаки є комбінаціями
вертикальних і похилих ліній. Руни використовувалися переважно в магічних
та обрядових цілях. Писали (вирізували) руни на дереві, кістках, камінні,
пізніше на металі, зокрема на виробах із золота. Рунічних написів дійшло до
нас дуже небагато, особливо мало їх у Німеччині й Англії, трохи більше в
Скандинавії. Усього виявлено близько 150 предметів з рунічними написами,
що відносяться до 3—8 ст. Рунічні пам'ятки континентальних германців
відносяться головним чином до епохи Меровінгів (6—8 ст.). Це в основному
амулети і фібули (застібки для одягу) з нанесеним на них рунічним алфавітом,
короткими написами магічного змісту.
З рунічних пам'яток в Англії найбільший інтерес представляють напис
на скриньці з Нортумбрії і вірш релігійного змісту на кам'яному
Рутвельському хресті в Шотландії. Специфіка застосування рунічного шрифту
знайшла відображення в лексиці германських мов. Так, нім. Buchstabe
(Buche+Stab) 'буква' спочатку значило 'букова палочка' (порівн. гот. boka
'буква', мн. bokos 'книга', да bocsbæf).
У процесі християнізації (4—12 ст.) германці знайомляться з
латинським письмом (готи — із грецьким), у результаті чого до 9 ст. рунічне
письмо на території Франкської держави, а до 11 ст. - на Британських островах,
цілком витісняється латинським. У Скандинавії, де рунічна письмова традиція
виявилася більш стійкою, рунічне письмо не зникло цілком, а було перенесено
на пергамент і використовувалося не тільки в культових цілях, але і (як,
наприклад, у Данії в 13 ст.) для запису законів аж до 16 ст.

2. Латинське письмо.
Широкий розвиток писемності давньогерманськими мовами
відноситься до епохи раннього середньовіччя (6— 11 ст.). Усі найважливіші
соціальні і культурні функції майбутніх національних мов держав германців
виконувала латинь - єдина письмова і літературна мова того часу. Латинь була
і мовою церкви.
Для записів на своїх до того практично безписемних мовах західні і
північні германці звернулися до латинського алфавіту. При цьому вони
зіштовхнулися зі значними труднощами. У латинському алфавіті не було букв
для цілого ряду звуків у різних германських мовах, для передачі розходжень
голосних за ознакою довготи і короткості, закритості і відкритості і т.п. Відтак,
у латинський алфавіт вносилися різні зміни, головним чином доповнення у
виді нових букв і сполучень букв.
На рубежі 8—9 ст. у Франкській державі було вироблене нове письмо,
на основі варіантів латинського алфавіту, що існували до цього, і одержало
назву «каролінгські мінускули» (порівн. лат. minusculus 'менший'). Цей
алфавіт відрізнявся від своїх попередників більшою чіткістю й
упорядкованістю письма, їм користувалися в Західній Європі аж до 12 ст.
(коли він був витиснутий «готичним» шрифтом).
 У кінці 15 ст., в епоху Відродження, в Італії був створений шрифт для
друкарських пресів, що одержав назву антиква. Це був варіант латинського
шрифту, округлі форми букв якого були схожі до каролінгських мінускулів,
що у той час вважалися зразком класичних латинських букв. Починаючи з 16
ст. антиква одержала широке поширення в країнах Західної Європи, і згодом
були створені різні варіанти антикви. І в даний час латинський шрифт, що
поширився разом з германськими і романськими мовами далеко за межі
Західної Європи, представлений у виді різних варіантів антикви.

3. Готичне письмо
Приблизно в 11 ст. в Італії на основі латинського алфавіту виник новий
тип письма — гостре чернече письмо, що з кінця 11 ст. поширилося й в інших
країнах Європи. У середині століття, у 13—14 ст., у Західній Європі виник
новий стиль архітектури, що прийшов на зміну романському. Він виник як
стиль культових будівель — католицьких соборів і церков. Його призначенням
було виразити засобами архітектури християнську ідею відмови від усього
земного, звернення всіх помислів і надій угору, до небес - житла бога. Цей
стиль дав світовий культурі такі шедеври архітектури, як собори Нотр-Дам у
Парижі і Св. Стефана у Відні та багато інших.
Епоха Відродження, що прийшла на зміну Середньовіччю,
протиставивши своє нове, світське, гуманістичне світовідчуття, негативно і
навіть вороже відносилася до всього, що було зв'язано з християнською
ідеологією, що знаходилось під її впливом у мистецтві. Оскільки символом
варварства для гуманістів Відродження були германські племена (готи,
вандали й ін.), то й стиль середньовічної церковної архітектури гуманісти 15
ст. стали презирливо називати «готичним», або ж «готським». Ту ж назву
одержало й гостре письмо. Назва прищепилася і згодом утратила своє оцінне
забарвлення. Ні готичний стиль в архітектурі, ні готичний шрифт, зрозуміло,
ніякого відношення до готів не мають.
 Подальшим розвитком готичного шрифту в 15 ст. стала так звана
«фрактура». Зачатки фрактури виявляються вже в 14 ст. у рукописних
документах імперської канцелярії в Празі. У більшості європейських держав,
де готичний шрифт (фрактура) знайшов більш-менш широке застосування, він
згодом був витиснутий латинським. Тільки в Німеччині він вкорінився міцно
і надовго, істотно потіснивши латинський. Ним навчали в школі, на ньому
друкували книги і періодичні видання, ним користувалися в листуванні. З 18
ст. неодноразово виникали тенденції до відмови від готичного шрифту (Ф.
Шіллер, брати Грімм), але до 1945 р. він залишався в Німеччині основним
шрифтом. Після другої світової війни готичний шрифт поступово уступив
латинському майже усі свої позиції. Готичний шрифт використовується й у
наш час у різних країнах — частково за традицією, частково через його
декоративність — при оформленні заголовків, оголошень, вивісок і т.д.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Арсеньева М.Г. Введение в германскую филологию: Учебник для филологических

факультетов. / [Арсеньева М.Г., Балашова С.П., Берков В.П., Соловьева Л.Н.] – М.: ГИС,
2000. – 314 с. 2. Берков В.П. Современные германские языки: Учеб. / В.П. Берков – М.: ООО
«Издательство АСТ»: ООО «Издательство Астрель», 2001. –336 с. 3. Жлуктенко Ю.О.
Вступ до германського мовознавства / Ю.О. Жлуктенко, Т.А. Яворська – К.: Головне вид-
во видавничого об’єднання «Вища школа», 1978. – 159 с. 4. Ощепкова В.В. Язык и культура
Великобритании, США, Канады, Австралии, Новой Зеландии. / В.В. Ощепкова – М./СПб.:
ГПОССА/КАРО, 2004. – С.12- 30.