Образ Гренуя в контексті міфу про митця і надлюдину.

Роман німецького письменника Патріка Зюскінда "Парфумер. Історія

одного вбивці" - одна з моїх улюблених книг. Я періодично перечитую її,
тому що отримую багато задоволення від неї. "Парфумер" - це роман-
запах, якого в європейській літературі раніше не було, і це цікава історія
про Жана-Батиста Гренуя - огидного маніяка і в той же час генія.
Коли я читаю цю книгу, мене охоплюють почуття огиди і захоплення
безмірним талантом головного героя. Його темна сторона жахлива, але
часом я співчуваю Греную, переживаю за нього і радію його успіхам.
Безсумнівний негативний герой часом мені симпатичний. Думаю, це
нормально, на мій погляд, цей твір є ознакою хорошої літератури,
талановитого твору. З'являється відчуття, що феноменальний дар Гренуя
справді посланий вищими силами, і що сам Гренуй - Месія зла. Це
відсилає нас до перших сторінок «Парфумера», коли його перша
годувальниця стверджує, що він «одержимий дияволом». Можна навіть
згадати, що, отримавши нові парфуми, що викликають симпатію, Гренуй
розглядає можливість з'явитися «новим Месією». Цей аромат дає Греную
якусь таємну владу над людьми, незрозумілу притягальну силу.
Історія Гренуя - це сучасне апокрифічне Євангеліє. Правда, герой цього
Євангелія, ніби двоїться, перетворюючись то в Христа, то в Антихриста. І
для тієї, і для іншої інтерпретації особистості головного героя в книзі є
безліч явно невипадкових аналогій.
Відповідно до міфологічної традиції, таємна влада над людьми завжди
була привілеєм темних сил. До того ж гострий нюх дозволяє Греную
практично читати чужі думки, що він і робить, наприклад, коли Ріші
заходить до нього в стайню. З давніх-давен вважалося, що здатність
читати думки мають перевертні і вампіри.
Гренуя, так само, як і Ісуса Христа, засуджують до розп'яття, але Зюскінд
залишається реалістом докінця - зло залишається непокараним.
Пародійним і символічним є ім’я головного героя Жан-Батист Гренуй.
В романі присутня взаємодія з міфом про Прометея. Гренуй викрадає
секрет аромату, як Прометей вогонь у Зевса. Тільки якщо Прометей діє з
благих спонукань, альтруїстично, то головним героєм «Парфумера»
рухають виключно егоїстичні мотиви: жага влади, презирство, ненависть.
Гренуй – з французької перекладається як «жаба», що є своєрідною
підказкою, яка викликає ряд асоціацій та аналогій у сутності героя.
В фольклорі жаба уособлює зв’язок з царством підземним. Також вона
символізує неправдиву мудрість.
В Біблії ці тварини фігурують в епізоді Десять кар єгипетських, де кара
була послана фараону за його жорстокість. Можна провести аналогію, що
Гренуй був посланий на землю задля покарання людей за їх гріхи.
Роман вражає звичайно ж своїм підтекстуальним фундаментом, який являє
собою комбінацію міфології та релігії. Безсумнівно, Зюскінд відноситься
до числа тих письменників, які використовуються своєрідні підказки та
сигнали, що підводять читача до розуміння потаємної символіки.