Метричний рівень поетичної мови (метрика)

Метрика – 1) сукупність законів побудови вірша; синонім Віршування. 2) Наука про закони
побудови вірша; синонім Віршознавства. 3) Іноді під Метрикою розуміємо один з розділів
віршування – вчення про побудову віршованого рядка (поряд з евфонією – вченням про
звукосполучення, строфікою – вченням про сполучення рядків); у цьому випадку зазвичай
використовується вираз «метрика й ритміка» без точного розмежування цих понять.
Віршування, або Версифікація (лат. versus – вірш та facio – роблю) – 1) мистецтво виражати свої
думки у віршованій формі; 2) система організації поетичного мовлення, в основі якої міститься
закономірне повторення певних мовних елементів, що складаються на підставі культурно-
історичної традиції певної національної мови.
Система віршування – це сукупність норм та принципів версифікаційної майстерності,
розбудовується на підставі певного ритмічного критерію. Відповідно до просодичних (просодія –
розділ віршознавства, що містить класифікацію метрично важливих складників віршованого
мовлення) властивостей мов вона розмежовується на 2 групи:
- квантитативну або метричну, що характеризується нормативним чергуванням довгих та
коротких складів: античне віршування, українське народне віршування;
- квалітативну, спрямовану на врахування не тривалості складів, а їхньої акцентної виразності,
пов’язаної з принципом наголошеності та ненаголошеності. Ця група, що нині витіснила
квантитативну, поділяється на такі версифікаційні підгрупи:

1) силабічну, де первісною ритмічною одиницею виступає склад як такий, властиву мовам з

постійним наголосом (французька, польська та ін.); Наявність постійного наголосу надає
ритмічності звучанню віршів. Силабічна система віршування зустрічається і у Т. Шевченка «Думи
мої, думи...»:
Думи мої, думи мої, /__U /__U /__U /__U /
Лихо мені з вами! /__U /__U /__U /
Нащо стали на папері /__U /__U / UU /__U /
Сумними рядами?.. /__U / UU /__U /
__ - наголошений склад, U – ненаголошений склад
2) тонічну, що спирається на повтор слів та словосполучень із своїм наголосом як основою ритму.
У тонічному віршуванні розрізняють дольник, тактовик і акцентний вірш. Деколи в цю систему
включають і верлібр.
- дольник (або паузник) – вид тонічного вірша, де у рядках співпадає кількість наголошених
складів, а кількість ненаголошених між ними варіюється від 0 до 2:
В св`ято – д`ень, роз`ірваний н`адвоє -1-1-2-2 /__UV / __ VU/ __ UU / __ UU /
Д`ень з мал`енькою п`авзкою. -1-2-2 /__VU / __UU/ __ UU /
Р`анок, що м`олодість н`ашу наг`адує, -2-2-2-2 /__UU / __ UU/ __ UU/ __ UU /
В`ечір, щ`о вида`ється к`азкою (М. Семенко). -1-2-1-2 /__UV / __ UU /__ UV / __ UU /
Рискою позначаються ікти (метрично очікуване сильне місце у вірш. рядку), а цифрою – кількість
ненаголошених складів у міжіктовому інтервалі.
V –лейма (особлива пауза у віршованому рядку, зумовлена опусканням ненаголошених складів у
стопі).
- тактовик – віршований тонічний розмір, що припускає інтервал між наголосами в межах 1-3
складів (на відміну від дольника, де інтервал не перевищує 2 складів, та акцентного вірша, де
міжіктовий інтервал не обмежений).
`Ой чи то я `Леда, `ой чи то я `Лада, -3-1-3-1 /__UUU/__U/__UUU/__U
`Аж на мене `біл ле`бедик з небе`сонька `пада (І. Драч) -3-1-3-1-1 /__UUU/__U/__UUU/__U/__U

1
- акцентний вірш – чисто тонічне віршування, засноване на приблизній рівності наголосів у
рядку; інтервали між наголошеними складами допускаються будь-які, в тому числі більше 3
складів. Акцентний вірш римований (або, в давньонімецькій та кельтській поезії – алітераційний);
без передбачуваної фонетичної підтримки такий вірш вважається верлібром.
І ко`ли цілу`вали ка`міння й `сушу, 2-2-2-1-1
І ко`ли ври`вались у `київські `брами 2-1-2-2-1
Ти `слалась на `серце й ляг`ла на `душу 1-2-2-1-1
До`рого під яво`рами! До`рого під яво`рами. (А.Малишко) 1-4-2-4-1
3) силабо-тонічну, базовану на чергуванні наголошених та ненаголошених складів, яка поєднує в
собі силабічні й тонічні тенденції. В основі силабо-тоніки – впорядковане чергування наголошених
(сильних) і ненаголошених (слабких) складів у віршованому рядку.
Рядки силабо-тонічних віршів мають внутрішню міру або розмір, який прийнято визначати за
допомогою запозиченого в античному віршуванні поняття стопи.
Стопою в силабо-тонічній системі віршування називають сполучення наголошених з певною
кількістю ненаголошених складів, яке повторюється у рядку. Стопа сприймається як одиниця
виміру та визначення віршового ритму.
У силабо-тонічних віршах застосовуються ті самі основні стопи, що були в античному віршуванні. 
Але з заміною  довгого складу наголошеним, короткого – ненаголошеним.
Залежно від кількості складів стопи поділяють на:
1) двоскладові:
хорей (трохей)  [__U] Дух/, що/ ті/ло/ рве/ до/бо/ю,
Рве/ за/ по/ступ/, ща/стя/ й во/лю (І. Франко)
/ __ U/ __ U /__ U/ __ U/ (чотиристопний хорей)
ямб  [U __ ] Са/док/ виш/не/вий/ ко/ло/ ха/ти,
Хру/щі/ над/ виш/ня/ми/ гу/дуть. (Т. Шевченко)
/U __ /U __/ U__ /U __ /U
/U __ /U __/ U__ /U __ / (чотиристопний ямб)
пірихій [U U] І/ знов/ ле/жить/ без/мір/ний/ шлях
Доб/ра/, ро/бо/ти/, спо/ді/ван/ня,
Бо/ є /гли/бінь/ і/ вись/ в піс/нях,
В ру/ках/ – жа/га, в ду/ші – ко/хан/ня. (М. Стельмах)
/U __ /U __/ U__ /U __ /
/U __ /U __/ U U /U __ /U
/U __ /U __/ U__ /U __ /
/U __ /U __/ U__ /U __ /U
спондей [__  __] Я/єсть/ на/род/, я/ко/го прав/ди си/ла
Ніким звойована ще не була. (П. Тичина)
/__ __ /U __/ U__ /U __ /U __/ U
/U __ /U __/ U__ /U __ /U __/
2) трискладові:
дактиль     [__ UU] Ру/чень/ки/ терп/нуть/, зли/па/ють/ся/ ві/чень/ки,
Бо/же/, чи/ дов/го/ тяг/ти? (П.Грабовський)
/ __ UU/ __ UU/ __ UU/ __UU/
/ __ UU/ __ UU/ __
амфібрахій  [U __ U] Не/ раз/ ми/ хо/ди/ли/ в до/ро/гу/,
Не/ раз/ ми/ вер/та/ли/ до/ ха/ти (П.Грабовський)
/U __U/ U __ U/ U __ U/
/U __U/ U __ U/ U __ U/
анапест     [UU __] Об/ри/ва/ють/ся/ звіль/на/ всі/ пу/та/,
Що/ зв,я/за/ли/ нас/ з дав/нім/ жи/ттям/. (І.Франко)
/UU __/ UU __ / UU __/ U
/UU __/ UU __/ UU  __/         
2
NB : До трискладових стоп належать також: трибрахій [U U U] ; молос [__ __ __] ;
бакхій [U __ __] ; антибакхій [__ __U] ; амфімакр або кретик [__ U __].

3) чотирискладові:
хоріямб    [__ UU __] Мысль/ из/ре/чен/на/я/ есть/ ложь. (Ф. Тютчев)
/__UU__ / UUU__/
пеони : пеон 1: [__ UUU] Зра/зу/ ж за/ се/лом /__ UUU / __
Всіх/ їх/ роз/стрі/ля/ли (П. Тичина) /__ UUU / __U
пеон 2: [U __ UU] Ви/ зна/є/те/, як/ ли/па/ ше/лес/тить (П. Тичина)
/U __ UU / U __ UU / U __
пеон 3: [UU __ U] На/ май/да/ні/ ко/ло/ цер/кви /UU __ U / UU __ U
Ре/во/лю/ці/я/ і/де (П. Тичина) /UU __ U / UU __
пеон 4: [UUU __] Закучерявилися хмари (П. Тичина) /UUU __ / UUU __ / U
Нарощення (гіперкаталектика) – поява «зайвого» або «зайвих» (двох) слабких складів після
останньої стопи у вірші (у силабо-тонічному віршуванні – ненаголошених). Приклад
односкладового нарощення в 1 та 3 віршах:
День росте в височінь і вдаряє роз’яреним вітром.
Вже хребти бурунів на шматки розривають туман.
Запах квітів і трав у солодкому в’ється повітрі,
Біле сонце в безодні полудень важкий підніма. (А. Гарасевич)
UU __ / UU __ / UU __ / UU __ / UU __ / U
UU __ / UU __ / UU __ / UU __ / UU __ /

Усічення (каталектика) – відсутність метрично необхідних слабких складів у останній стопі

віршованого рядку (в метричному віршуванні – коротких, в силабо-тонічному – ненаголошених.
Сіра, непевна дрижить каламуть, __ UU / __ UU / __ UU / __
Берег та баржа навколо. __ UU / __ UU / __ U
З берега коней на баржі везуть, __ UU / __ UU / __ UU / __
Очі зав’язують коням. (Б. Мамайсур) __ UU / __ UU / __ U
Так, ямб і анапест можуть бути нарощеними; відповідно:
а) U __ / U __ / U
б) UU __ / UU __ / U або UU __ / UU __ / UU (явище гіперкаталектики),
а хорей і дактиль — усіченими (явище каталектики) – відповідно:
а) __ U __ U __
б) __ UU __ UU __ U або __ UU __ UU __

!!! При визначенні віршованого розміру нарощена стопа не враховується, а усічена – навпаки.
Щодо амфібрахія, то він може бути і нарощеним (U __ U / U __ U / U), і усіченим (U __ U / U__ ).
У деяких строфах поєднуються різні стопи. Такі вірші називаються логаедами.
Цю любов Я із вересня виніс UU __ / UU __ / UU __ / U
за вдачу птичу, U __ / U __ / U
і за очі, що шепотом синім UU __ / UU __ / UU __ / U
початок кличуть.(Б.Рубчак) U __ / U __ / U

Найпоширенішим розміром античної поезії був гекзаметр (грец. hex – шість і metron – міра,
шестимірник). Гекзаметр – рядок з п’яти дактилів та одного хорея з цезурою (ритмічно-
інтонаційною паузою в середині віршового рядка, яка розділяє його на дві, іноді три частини) після
першого складу третьої стопи.
У перекладі на українську мову гекзаметр мас такий вигляд:
Гнів оспівай, о богине, //нащадка Пелея Ахілла __UU / __UU / __U//U/ __UU / __UU / __U
Згубний, що дуже багато // ахейцям лиха накоїв.

3
Душ багато героїв //славетних в Аїд він спровадив,
їхні тіла па поживу//собакам і птицям покидав. («Іліада». Переклад В. Самійленка)

Александрійський (або олександрійський) вірш (фр. le vers alexandrin, нім. der Alexandriner,
англ. an alexandrine) – система двовіршів, шестистопний ямб з цезурою після третьої стопи та
суміжними римами. Свою назву отримав з епічної поеми «Роману про Александра
Македонського» (ХІІ ст.), хоча перші зразки спостерігалися раніше, в ХІ ст. («Мандри Карла
Великого в Єрусалим та Константинополь»).
Широкого розповсюдження набув у поезії Західної Європи, зокрема у Франції, де цей правильний
дванадцятискладник вважається класичним віршем (там його називають alexandrin):
Ce soir, la lune rêve // avec plus de paresse (6 syllabes // 6 syllabes)
Ainsi qu’une beauté, // sur de nombreux coussins
Qui d’une main distraite // et légère caresse
Avant de s’endormir // le contour de ses seins...(Tristesses de la lune de Charles Baudelaire).

У німецькій поезії александрійські вірші популярні в літературі Бароко (1600-1720). Наприклад:

Wohl dem und mehr als Wohl, // der weit von Streit und Kriegen
Von Sorgen, Angst und Müh,  // sein Vattergut kann pflügen. (Martin Opitz, "Die Lust des Feldbaues")

В англійській поезії вони зустрічаються зрідка, напр. в поезії Джона Драйдена разом з
п’ятистопним ямбом:
But satire needs not those, and wit will shine
Through the harsh cadence of a rugged line:
A noble error, and but seldom made,
When poets are by too much force betrayed.
Thy generous fruits, though gathered ere their prime, /U __ /U __/ U__ //U __ /U __/U__
Still showed a quickness; and maturing time
But mellows what we write to the dull sweets of rhyme. /U __ /U __/ U__ //U __ /U __/U__

В російській поезії вживався в поемах й трагедіях поетів XVIII-ХІХ ст., в урочистих ліричних

віршах.
Зима. Что делать нам | в деревне? Я встречаю
Слугу, несущего // мне утром чашку чаю,
Вопросами: тепло ль? // Утихла ли метель?
Пороша есть иль нет? // И можно ли постель
Покинуть для седла, // иль лучше до обеда
Возиться с старыми // журналами соседа?.. (А. Пушкин)

В українській літературі александрійським віршем писав зокрема М. Зеров (цикл «Александрійські

вірші»):
Високий рівний степ. Зелений ряд могил /U __ /U __/ U__ //U __ /U __/U__
І мрійна далечінь, що мглою синіх крил
Чарує і зове до еллінських колоній.
Ген – ген на обрії силуети диких коней,
Намети, і вози, і скирти – орачі.
Із вирію летять, курличучи, ключі…