Чергування приголосних фонем

1. Чергування /г/, /к/, /х/ — /ж/, /ч/, /ш/.

2. Чергування /г/, /к/, /х/ — /з'/, /ц'/, /с'/.
3. Чергування приголосних під впливом /й/.
4. Зміни в групах приголосних.
4. Чергування приголосних фонем
Історичні чергування приголосних — це успадковані сучасною мовою наслідки
перехідних акомодаційних палаталізацій задньоязикових приголосних перед голосними
переднього ряду або змін перед /й/, що відбулися в праслов’янський період.
4.1. Чергування /г/, /к/, /х/ — /ж/, /ч/, /ш/.
Чергування /г/, /к/, /х/ — /ж/, /ч/, /ш/ властиве всім слов’янським мовам, тому що
відбулося в період спільнослов’янської єдності: сухий — сушити, сушить (рос.), суша
(болг.), сушете (чеська), сушеч (польськ.). Воно має назву першої палаталізації.
Це чергування зв’язане з характером задньоязикових приголосних фонем /ґ/, /к/, /х/:
у спільнослов’янський період вони були тільки твердими. Коли ці приголосні фонеми
опинялися в позиції перед голосними фонемами переднього ряду /і/, /е/, /ь/, /е‾/, /е/, то
вони внаслідок акомадійного впливу голосних переднього повинні були пом’якшуватись,
однак через свою твердість вони не ставали м’якими, а змінювали свою якість і
переходили в шиплячі /ж'/, /ч'/, /ш'/. На ґрунті української мови шиплячі стверділи, тому
маємо чергування /г/, /к/, /х/ — /ж/, /ч/, /ш/:
коса — чесати
друг — дружити.
Іноді в сучасній мові маємо таке чергування:
1) перед голосним заднього ряду: крик — кричати (/а/ походить з /е‾/: кріче‾ті);
2) перед наступним приголосним: друг — дружба (дружьба).
У цих випадках немає відхилення від чергування /г/, /к/, /х/ — /ж/, /ч/, /ш/, бо
вони відбувалося в історії мови перед голосними переднього ряду.
Сучасна українська мова успадкувала таке чергування в тих словах, які збережені
від спільнослов’янського періоду, це чергування не відбувається в тих словах, які виникли
в українській мові пізніше, а також в запозичених словах:
У сучасній українській мові таке чергування відбувається в кількох випадках:
1) у коренях слів: гонити — жену, горло — жерло;
2) при словозміні: чоловік — чоловіче, юнак — юначе, луг — луже, Явтух —
Явтуше;
3) при словотворенні: вік — вічний, високий — височина, Ольга — Ольжин, мачуха
— мачушин, свекруха — свекрушин.
4.2. Чергування /г/, /к/, /х/ — /з'/, /ц'/, /с'/.
2. Чергування /ґ/, /к/, /х/ — /з'/, /ц'/, /с'/ відбулося у також спільнослов’янських
період, але дещо пізніше, ніж перше чергування. В історичній фонетиці має назву другої
палаталізації задньоязикових. Це чергування відбувалося перед голосними фонемами
переднього ряду /і/, /ѣ/. Задньоязикові фонеми /ґ/, /к/, /х/ через свою твердість не могли
пом’якшуватися, тому змінювали свою якість і переходили в /дз'/, /ц'/, /с'/, а пізніше /дз'/
втрачав проривний елемент д і перетворювався на фонему /з'/.
У сучасній українській мові ѣ перетворився на /і/, тому таке чергування маємо
виключно перед фонемою /і/, а точніше перед закінченням – і:
рука — руцѣ — руці
 нога — нозі — нозі
ухо — в усѣ — вухо — у вусі.
На відміну від попереднього це чергування відбувається і в словах новішого
походження і запозичених словах: універмаг — універмазі; Америка — Америці, Гаага —
Гаазі.
У сучасній мові це чергування відтворене у двох випадках:
1) в іменниках жіночого роду в дав.в. одн.:
свекруха — свекрусі;
Ольга — Ользі; Ївга — Ївзі;
Наталка — Наталці.
2) в іменниках усіх родів у місц. в. одн. перед закінченням –і:
язик — на язиці;
Явдоха — при Явдосі;
дорога — на дорозі.
4.3. Чергування приголосних під впливом /j/.
1) Це чергування відбувалося під впливом фонеми /j/ на попередню зубну фонему,
внаслідок чого зубна разом з /й/ перетворювалися на шиплячі:
ходити — ходжу: ходjо /д/ — /ж/;
крутити — кручу: крутjо /т/ — /ч/;
возити — вожу: возjо /з/ — /ж/;
носити — ношу: носjо /с/ — /ш/;
їздити — їжджу: їздjо /зд/ — /ждж/;
пустити — пущу: пустjо /ст/ — /шч/;
Таке чергування найчастіше відбувається в дієслівних формах, іноді воно
трапляється в іменниках: носити — ноша, садити — сажа.
2) Під впливом /й/ можуть змінюватися не тільки зубні приголосні, але й
задньоязикові і глотковий:
могти — можу: могйо /г/ — /ж/;
сікти — січу — січа: сікйо — сікйа /к/ — /ч/;
колихати — колишу: колихйо /х/ — /ш/.
3) Під впливом /й/ відбулося чергування твердих сонорних /р/, /л/ і носового /н/ на
відповідні м’які /рʹ/, /лʹ/, /нʹ/:
творити — творю: творйо /р/ — /р'/;
колоти — колю; колйо /л/ — /л'/;
боронити — бороню /н/ — н'/.
4) Під впливом /j/ відбулося чергування однієї фонеми з двома, яке пов’язане із
губними приголосними: на місці /j/ розвинулася фонема /л/ або /лʹ/, яку називають
епентичною (епентеза — появі в слові або складі додаткового звука): любити — люблю —
люблять: любjо /б/ — /блʹ/.
Чергування /б/ — /блʹ/, /п/ — /плʹ/, /в/ — /влʹ/, /м/ — /млʹ/, /ф/ — /флʹ/ відбувається в
дієслівних формах в 1-ос. одн і 3-ос. мн. дієслів теп. і майб. часів:
губити — гублю — гублять;
купити — куплю — куплять;
ловити — ловлю — ловлять;
ломити — ломлю — ломлять;
графити — графлю — графлять.
 Таке чергування може відбуватися і в деяких іменниках:
гребти — гребля;
крапити — крапля;
годувати — годівля.
Чергування /б/ — /бл/, /п/ — /пл/, /в/ — /вл/, /м/ — /мл/, /ф/ — /фл/ збережене в
сучасній мові у таких випадках:
1) при творенні пасивних дієприкметників за допомогою суфікса -ен-: вирубати
— вирублений;
висловити — висловлений;
2) при творенні безособових дієслів: вирублено, висловлено;
3) при творенні віддієслівних іменників на - ення: вирублення. висловлення.
Губні можуть чергуватися ще таким чином: /б/ — /бj/, /п/ — /пj/, /в/ — /вj/, /м/
— /мj/, /ф/ — /фj/:
голуб — голуб’ята;
хлопець — хлоп’ята;
імена — ім’я;
пити — п’ю;
бити — б’ю.
Таке чергування виникло на ґрунті української мови і пов’язане з характером губних
приголосних, які в минулому були м’якими, але ґрунті української мови стверділи, з них
виокремилася м’якість й оформилася у вигляді окремого звука [j].
4. Зміни в групах приголосних
При словотворенні в групах приголосних може відбуватися цілий комплекс
різнотипних чергувань приголосних: історичних і фонетичних, зумовлених асиміляцією,
дисиміляцією, спрощенням груп приголосних.
1) При утворенні прикметників вищого ступеня порівняння, що закінчуються на
/г/, /з/, /с/ за допомогою суфікса ш відбуваються такі чергування:
г + ш = жч (дорогий ˗ дорожчий)
дорогьший ˗ дорожший ˗ дорожчий, тобто /г/ внаслідок першої палаталізації
змінюється на /ж/, внаслідок чого поряд опинилися дві щілинні фонеми, у
результаті дисиміляції /ш/ змінилося на /ч/.
з + ш = жч (близький ˗ ближчий)
близьший ˗ ближший ˗ ближчий, тобто внаслідок асиміляції за місцем і
способом творення /з/ змінюється на /ш/, у результаті дисиміляції /ш/
змінюється на /ч/.
с + ш = шч (красивий ˗ кращий)
красьший ˗ крашший ˗ крашчий, тобто внаслідок повної асиміляції /с/
змінюється на /ш/, у результаті дисиміляції /ш/ змінюється на /ч/.
2) При утворенні прикметників за допомогою ськ та іменників ˗ ств:
г
ж + сʹк = зʹк
з
г + ьск ˗ жʹсʹк ˗ зʹсʹк ˗ зʹк, тобто внаслідок першої палаталізації /г/ змінюється
на /ж/, у результаті асиміляції за місцем і способом творення /ж/ змінюється /зʹ/,
а /сʹ/ спрощується, тобто чергується з фонемним нулем.
 г
ж + ств = зтв
з
г + ьств ˗ жств ˗ зств ˗ зтв, тобто внаслідок першої палаталізації змінюється
на /ж/, у результаті асиміляції за місцем і способом творення /ж/ змінюється /з/,
а /с/ спрощується, тобто чергується з фонемним нулем.

к
ч + сʹк = цʹк
ц
к + ьск ˗ чʹсʹк ˗ цʹсʹк ˗ цʹк, тобто внаслідок першої палаталізації /к/ змінюється на
/ч/, у результаті асиміляції за місцем і способом творення /ч/ змінюється /цʹ/, а
/сʹ/ спрощується, тобто чергується з фонемним нулем.

к
ч + ств = цтв
ц
к + ьств ˗ чств ˗ цств ˗ цтв, тобто внаслідок першої палаталізації /к/ змінюється
на /ч/, у результаті асиміляції за місцем і способом творення /ч/ змінюється /ц/, а
/с/ спрощується, тобто чергується з фонемним нулем.

х
ш + сʹк = сʹк
с
х + ьск ˗ шʹсʹк ˗ сʹсʹк ˗ сʹк, тобто внаслідок першої палаталізації /х/ змінюється на
/ш/, у результаті асиміляції за місцем і способом творення /ш/ змінюється /сʹ/,
а /сʹ/ спрощується, тобто чергується з фонемним нулем.

х
ш + ств = ств
с
х + ьств ˗ шств ˗ сств ˗ ств, тобто внаслідок першої палаталізації /х/ змінюється
на /ш/, у результаті асиміляції за місцем і способом творення /ш/ змінюється /с/,
а /с/ спрощується, тобто чергується з фонемним нулем.

3) при утворенні іменників із ин:

цʹк + ин ˗ цʹчин ˗ ччин, тобто внаслідок першої палаталізації /к/ змінюється
на /ч/, у результаті повної асиміляції за місцем і способом творення /цʹ/
змінюється на /ч/: вінницький ˗ Вінниччина
сʹк + ин ˗ сʹчин ˗ шчин, тобто внаслідок першої палаталізації /к/ змінюється
на /ч/, у результаті асиміляції за місцем і способом творення /сʹ/ змінюється
на /ш/: одеський ˗ Одещина
ск + ин ˗ счин ˗ шчин: лісок ˗ ліщина
4) при утворенні прізвищ з суфіксом енк(о):
сʹк + енк(о) ˗ сʹченк(о) ˗ шченк(о), тобто внаслідок першої палаталізації /к/
змінюється на /ч/, у результаті асиміляції за місцем і способом творення /сʹ/
змінюється на /ш/: Васько ˗ Ващенко;
зʹк + енк(о) ˗ зʹченк(о) ˗ жченк(о), тобто внаслідок першої палаталізації /к/
змінюється на /ч/, у результаті асиміляції за місцем і способом творення /зʹ/
змінюється на /ж/: Кузько ˗ Кужченко.