"Прощавай, зброє!

" написаний Ернестом Хемінгуеєм, є визнаним

класичним романом американської літератури. Це велике
представлення про війну та її вплив на індивіда. Звісно, що у романі
було піднято багато тем, які є важливими як для американського
досвіду, таких як кохання, війна, дружба, відчай, втрата і сум, які
стали характерними для життя військових учасників і воїнів, а також
і для окремої особистості. Письменник сам був ветераном Першої
світової війни, сам приймав участь у бойових діях. Цей роман
вважається автобіографічним, оскільки Ернест Хемінгуей, як і герой
роману Фредерік Генрі мають дуже багато спільних рис. Автор
писав образ героя з себе, частково наділивши його своїм досвідом.
"Прощавай, зброє!" як роман відносять до творів "втраченого
покоління", оскільки у романі автор акцентує на посттравматичному
стресовому розладі та втраті невинності, що виникають внаслідок
війни. Ця тема є однією з визначних тем т. зв. “втраченого
покоління”. Хемінгуей у своєму творі ефективно відтворює дух та
настрій того часу, а також важливість розуміння та сприйняття
власного місця у світі для цього покоління.
"Прощавай, зброє!" є одним з найбільш відомих творів Хемінгуея і
вважається одним з його найвизначніших творів. Роман є важливою
складовою творчості Хемінгуея, оскільки він приніс йому велику
славу та популярність. Але він також займає місце серед творів
“Втраченого покоління” поряд із романом Ремарка “Три товариші”.
У романі "Прощавай, зброє!" можна виявити численні паралелі та
порівняння, зокрема між коханням та війною, втратою та надією, а
також між героїзмом та безглуздям війни. Вони є одним із ключових
елементів, які роблять роман настільки добре запам'ятовуваним та
впливовим у світі літератури.
Прощання головного героя, лейтенанта Фредеріка Генрі зі зброєю,
яке підреслено у назві роману, має символічний сенс. Сподіваючись
на нове життя, він дизертирує. Це я тим проявом антисоціальної
поведінки, яка властива героям цього “втраченого покоління”. А
кохання для нього - остання надія повернути життю втрачений сенс.
Крім того, такі літературні елементи, як гамартія, перипетія та
анагнорисис у цьому романі сприяють створенню напруженої
атмосфери та сильного й складного сюжету.
Гамартія - те, що бачить герой на війні. У цьому романі якраз воно
провокує зміни у ставленні головного героя Фреда Хенрі до війни,
кохання та життя через його дії та рішення, що впливають на його
долю. Наприклад, його рішення про втечу від війни (дизертирство)
може розглядатися як його гамартія, яка має вплив на подальший
розвиток сюжету.
Перипетії в романі можуть включати військові битви, несподівані
зміни у відносинах між персонажами та непередбачувані події, які
впливають на долю героїв. Наприклад, несподівана трагедія або
зміни в політичній ситуації можуть слугувати як перипетія у романі.
Анагнорисис у романі може бути пов'язаний з усвідомленням
лейтенанта щодо кохання, війни та життя загалом, а також з
розумінням неминучих наслідків його вчинків та рішень. І фінал
роману, який автор переписував багато разів, є трагічним: його син
народився мертвим, а кохана померла від кровотечі. Дуже складно
та наружено проходять пологи. Головний герой сам сумнівався у
тому, чи виживе вона, а вона намагається його запевнити у тому, що
все буде добре. Але його дружина померла після пологів. В останній
сцені він мовчазно повертається до готелю.