.

Місце повісті "Сторонній" у творчості Альбера Камю полягає в її

ключовому значенні для формування філософії абсурду, яка стала
центральною у його творчості. "Сторонній" є одним із найвідоміших
творів Камю, що представляє собою історію Мерсо, чоловіка, який
відкидає соціальні норми і живе відчуттям абсурдності світу.
.Періодизація творчості Альбера Камю включає такі етапи:
. .Ранній період (до 1940 року), який включає його перші літературні
твори та есеї.
Ранні роки (1930-1940-ті): У цей період Камю написав свої перші
твори, включаючи есеїстичні та літературно-критичні статті. Його
перша книга, "Чужий", випущена в 1942 році, в якій були виражені
його основні ідеї про абсурдність людського існування.

Пізні роки (1960-1970-ті): У цей період Камю зосередився на

політичній діяльності та публічних виступах проти колоніалізму та
захисті прав людини. Він активно протистояв війні в Алжирі та
підтримував ідеї антиколоніалізму.
Останні роки (1980-1960-ті - 2000 рік): У цей період Камю
продовжував активну літературну та філософську діяльність. Він
писав есе, драми та романи, де висвітлював проблеми моралі,
індивідуальної свободи та відповідальності.
.Період формування філософії абсурду (1940-1942), до якого
належать "Сторонній" та "Міф про Сізіфа".
.Післявоєнний період (після 1945 року), який охоплює його
подальші літературні твори та публіцистику.
Післявоєнний період (1940-1950-ті): У цей період Камю виступав і
як письменник, і як філософ, розробляючи свою філософію абсурду.
Його найвідоміші романи "Падіння" (1956) та "Чума" (1947) були
написані в цей період.

.Період абсурду є ключовим для розуміння філософії та творчості

Камю. Дилогія "Сторонній" та "Міф про Сізіфа" пропонує глибоке
осмислення абсурдності людського існування. Інші твори, що
належать до цього періоду, включають його роман "Чума" та інші
есеї, що розглядають теми вільної волі, безсенсу життя та
абсурдності людської існування.
.Поняття абсурду в філософії Камю вказує на безглуздя, безсенс та
відчуття безплідності людського існування. Філософія абсурду
висловлює ідею, що світ недосяжний для розуміння, а життя не має
загального сенсу або мети.
.Мерсо, головний герой повісті "Сторонній", виступає як образ людини абсурду. У контексті
відношень з богом, природою та суспільством, Мерсо відкидає традиційні норми і віру в
метафізичні об'єкти, вибираючи життя на межі безглуздя та непевності. У
романі
"Чужий" (L'Étranger) Альбера Камю головний герой, Мерсо,
представлений як байдужна, відчужена від соціальних норм та
невиразна особистість, яка не відчуває емоційної залученості до
подій, що відбуваються навколо нього. Цей образ став символом
абсурдності людського існування, який відображає основні ідеї
філософії абсурду, що розвивалися в творчості Камю.
Мерсо протягом роману проявляє відсутність емоційної реакції
навіть на найбільш драматичні події, такі як смерть матері чи
вбивство араба. Він є прикладом людини, яка відчуває себе
відокремленою від суспільства і не співпереживає звичайним
емоціям та цінностям. Це створює враження душевної пустки та
відсутності морального компасу.
Камю використовує образ Мерсо, щоб показати абсурдність життя,
де людина стикається з безглуздям існування, відчуженням від
суспільства та відсутністю сенсу життя. Цей образ відображає
основну концепцію філософії абсурду, яка заявляє про відсутність
абсолютних цінностей та сенсу в умовах відсутності божественного
порядку.

Мерсо і бог: Мерсо відмовляється вірити в Бога або в яку-небудь

вищу силу, що контролює людське існування. Він відчуває, що світ
недостатньо організований і безсмисловий для того, щоб існувала
яка-небудь надія на втілення вищих цінностей чи сенсу.
Мерсо і природа: Мерсо сприймає природу як бездушну і байдужу
до його існування. Його спостереження навколишнього світу
викликає в ньому відчуття відчуження та недоліку приєднання до
нього.
Мерсо і суспільство: Мерсо також відчуває себе відділеним від
суспільства. Його ставлення до соціальних норм та вимог є
апатичним і байдужим. Він не відчуває ніякого інтересу в
підтриманні соціальних зв'язків чи спілкуванні з іншими людьми.
Образ Мерсо у повісті підкреслює відсутність сенсу і
невпорядкованість у всіх сферах його життя. Він відображає
безнадійність і відчуженість, які є центральними темами філософії
абсурду, яку пропагував Альбер Камю. Його відчуття байдужості до
бога, природи та суспільства підсилюють його стан відчуження в
абсурдному світі.
Поняття "нульового ступеня письма" від Ролана Барта вказує на
відмову від ідеї авторства та орієнтацію на текстову природу
письма, яка акцентується на чистому тексті без прив'язки до автора
чи його інтенцій. Поняття "нульового ступеня письма"
запропоноване французьким філософом Роланом Бартом у його
праці "Семіологія", в якій він досліджує структуру текстів і способи
їх інтерпретації.
Він використовує термін "нульовий ступінь письма" для пояснення
способу, яким текст може передавати значення незалежно від
інтенцій автора. Згідно з Бартом, "нульовий ступінь письма"
означає, що текст може мати різні рівні тлумачення, які не
обов'язково збігаються з оригінальними намірами автора.
Це поняття також підкреслює активну роль читача в розумінні
тексту. За теорією Барта, читач сприймає текст через свій власний
контекст, досвід і культурні уявлення, що призводить до створення
нових значень або інтерпретацій, які можуть бути відмінними від
того, що мав на увазі автор.
Це поняття також допомагає показати, як текст може бути відкритим
для широкого спектру тлумачень, залежно від контексту його
сприйняття. Барт підкреслює, що важливість тексту полягає не
тільки в його оригінальних намірах, але й у його потенційній
здатності змінюватися та збагачуватися в процесі сприйняття.
."Сторонній" зберігає своє значення як важливий твір, що
відображає проблеми абсурдності людського існування, і продовжує
сприйматися як класичний твір світової літератури. У сучасному
сприйнятті повість продовжує бути важливим джерелом вивчення
філософських ідей та літературних підходів, що досліджують
безсенс життя та абсурдність людського існування.
Повість "Сторонній" Альбера Камю з моменту свого видання в 1942
році викликала значний інтерес та обговорення. Саме твори,
пов'язані з періодом абсурду, величезно вплинули на літературу й
філософію ХХ століття. Починаючи з 1960-х років, інтерпретація
"Стороннього" та інших творів Камю отримала новий розгляд і була
розглянута в контексті філософських тенденцій свого часу. У романі
"Чужий" (L'Étranger) Альбера Камю головний герой, Мерсо,
представлений як байдужна, відчужена від соціальних норм та
невиразна особистість, яка не відчуває емоційної залученості до
подій, що відбуваються навколо нього. Цей образ став символом
абсурдності людського існування, який відображає основні ідеї
філософії абсурду, що розвивалися в творчості Камю.
Мерсо протягом роману проявляє відсутність емоційної реакції
навіть на найбільш драматичні події, такі як смерть матері чи
вбивство араба. Він є прикладом людини, яка відчуває себе
відокремленою від суспільства і не співпереживає звичайним
емоціям та цінностям. Це створює враження душевної пустки та
відсутності морального компасу.

Тогочасне сприйняття "Стороннього" було сильно вплинуте тимою,

що вона висвітлювала, а саме відчуттям відсутності сенсу у світі
після періоду Другої світової війни. Твір відображав почуття
відчуженості, байдужості та небезпеки війни, які влучно передавали
стан свідомості та настрої того часу.
Сучасне сприйняття "Стороннього" та інших творів Камю також
відображається у зростаючому інтересі до філософії абсурду,
екзистенціалізму та постмодернізму. Теми відчуженості, пошуку
сенсу, абсурдності буття продовжують бути актуальними для
сучасного читача, оскільки вони відображають універсальні аспекти
людського існування, що перетинають часові межі та культурні
контексти.
Також, критичники та літературознавці продовжують досліджувати
"Стороннього" в контексті постколоніальних студій, феміністичних
досліджень та критичної теорії, що допомагає розширити розуміння
та інтерпретацію твору з нових перспектив. Отже, "Сторонній"
залишається актуальним твором, який продовжує викликати
обговорення та інтерпретації у літературних та філософських колах.