НОВЕЛИ Т.

МАННА
1. Біографічний нарис.
Томас Манн народився 6 червня 1875 року у старовинному портовому
містечку Любеці на півночі Німеччини. Його батько Йоганн Генріх
Манн був заможним торгівцем зерном і міським сенатором. Мати,
уроджена Юлія де Сільва Брунс, була донькою німецького
переселенця-плантатора з Бразилії, жінка музично обдарована. Саме
такий змішаний тип дав можливість поєднатися у Томасі двом
протилежностям: стриманість і повага до людської особистості,
притаманні людині півночі, а також тонке відчуття і любов до
мистецтва людини півдня. У родині Маннів було 4 дітей – два хлопчики
і дві дівчинки. Дитинство хлопця було щасливим, він захоплювався
музикою, живописом, літературою, відвідував реальну гімназію, але
йому страшенно не подобалося вчитися. Писав вірші, п’єси, які ставив
для своєї родини.

Згідно з сімейною традицією, дитина повинна була одержати у спадок

підприємство по торгівлі зерном, проте після смерті батька від
зараження крові у 1891 р. торговий бізнес довелося припинити. В 16
років Манн разом з родиною переїхав до

Мюнхена, який на той час, як і нині, був інтелектуальним і культурним

центром Німеччини.

У Мюнхені юнак влаштувався працювати в страхову компанію,

займався журналістикою і вирішив у подальшому стати письменником,
беручи приклад зі свого старшого брата. Томас став вільним слухачем
Мюнхенського університету з курсу історії і політекономії, але
залишив навчання вирішив присвятити себе літературі. Влаштувався
редактором у сатиричний щотижневик “Сімпліціссімус”, у якому
з’явилися його перші оповідання, що пізніше увійшли до збірки
“Маленький пан Фрідеман” (1898 р.) У цих оповіданнях письменник з
іронічною і в той же час сумною інтонацією зобразив хвилювання
молодого художника, котрий у відчаї шукав сенс життя. Манн прагнув
пізнати дух свого часу, здатність мистецтва і творчої особистості
зрозуміти людську історію, що поєднала спільне та індивідуальне. На
початку свого творчого шляху він визначив головний принцип своєї
діяльності: “глибоко пізнавати і прекрасно втілювати”. На його
світогляд мали вплив два протилежні напрями. З одного боку, він
вважав себе послідовниками класичних традицій Г. Лессінга, И. Гете,
Ф. Шиллера, а з іншого, – його привабили сучасні філософські й
мистецькі теорії А. Шопенгауера, Ф. Ніцше, В. Вагнера, котрі, на його
 думку, визначили нові шляхи пізнання трагічного світу. Певний вплив на
митця мали і німецькі реалісти, від них він взяв особливу
меланхолійність і мрійливість героїв, що не могли знайти місця у
буржуазному оточенні. Письменник також вивчив досвід російських
реалістів Л. Толстого, І. Тургенєва, А. Чехова.

У 1905 році письменник одружився з Катею Прінсгейм, дочкою

відомого математика. Мав шестеро дітей, але сімейний затишок і
матеріальний добробут не замінили духовних та інтелектуальних
проблем художника. У період Першої світової війни він пережив
глибоку духовну кризу.

2. Огляд творчості письменника. Головна тематика та проблематика

романів «Будденброки», «Чарівна гора», «Лотта у Веймарі», «Доктор
Фаустус» (дуже стисло: головні теми, ідеї).

Творчий метод, новаторство письменника

 у центрі творів — людина, її життя, людина і час, людина та історична

доба, суперечності людського життя;
 зосередження уваги на порухах людської душі, змінах, що
відбуваються у психіці героїв;
 глибокий психологізм, прихована іронія, гра інтелекту;
 зіставлення двох світів: філістерський (обмеженого бюргерства) та
життя ху дожника, світ духовний і світ речей;
 відсутність прагнення до незвичайного, виняткового, той чи інший
етап у по всякденному житті героя змальовує з підкресленим епічним
спокоєм;
 негативне сприйняття дійсності, її різка і відверта критика (як Ніцше);

 неквапливість і деталізованість описів, уміння передати глобальні

колізії сві ту художніми засобами;
 сполучення гостро аналітичного й іронічного начала з емоційною
теплотою;
 ідейно-проблематичне та тематичне багатство;
 проникнення в людську душу, розкриття внутрішнього світу людини,
показ зародження почуттів;
 широке охоплення складної німецької і європейської дійсності к. XIX
— 1 пол. XX ст.
 Тематика творів Томаса Манна:

 історична доля Німеччини («Будденброки», «Маріо і чарівник»);

 протиставлення бюргера і митця, гострий осуд «мистецтва для
мистецтва» («Смерть у Венеції»);
 викриття фашизму;
 повага до людської гідності, ницість суспільства, де ніхто не цінує
справжні почуттів;
 показ поваги і визнання російської літератури («Російська антологія»).

Належав до тих представників літератури, які починали свій творчий шлях,

усвідомлюючи величезний прогрес ідей XX століття. Т. Манн став
засновником інтелектуальної прози, у якій образ викликає думку, а думка
— образ. Митець був переконаний у тому, що коли мистецтво існує окремо
від життя, воно не здатне дати людині повного щастя. Мистецтво, відірване
від життя, не може бути прекрасним.

Томас Манн — класик роману XX століття, який зумів розширити межі

жанру й наповнити його новим соціально-філософським змістом.
Використовуючи традиційні форми роману, Томас Манн поглиблював і
перетворював їх.

Томас Манн – це найскладніший письменник XX століття. Складність

його творчості викликана Кризою буржуазної думки. Він був досить
суперечливою постаттю: як представник критичного реалізму, з одного
боку, критикував буржуазну дійсність, а з другого, – шукав у ній елементи
позитивного. Доба, у яку жив митець, ставила складні запитання: що
коїться з людяністю; чи справді розум не всевладний.

Концепція людини Томаса Манна досить складна. Його завжди цікавили

ірраціональні і навіть патологічні сторони людського “я”. Саме тому герої
його творів дещо незвичайні.

Життя буржуазної родини письменник показав у першому і найбільш

відомому романі “Буддендроки”, котрий мав автобіографічний характер і
приніс авторові популярність та світове визнання. Роман “Будденброки”
приніс авторові успіх та визнання. Вважалося, що це реалістичний твір. Саме
за нього письменник у 1929 році став лауреатом Нобелівської премії. Роман
розповідав про долю чотирьох поколінь любекського патриціанського роду.
Основою сюжету стала історія про занепад і крах однієї торговельної фірми
в Любеці. Використавши традиційну форму скандинавської сімейної саги,
письменник надав творові епічних рис: в долі героїв простежувалася доля
всієї буржуазної культури.

Ознаки сімейної саги:

– стереотипна побудова;

– картини сімейної ідилії довгі і монотонні;

– обіди та вечірки перетворили у певну сцену, де розігрувався спектакль;

– добрий та дотепний дідусь – патріарх клану;

– батько-педант та симпатичне жіноцтво тощо.

У романі Томас Манн переосмислив і перебудував ці ознаки, просто

спародіювавши їх. У цьому і полягло новаторство німецького митця, який
бездоганно відтворив картину деградації бюргерства. Томас Манн у своєму
творі намагався знайти відповіді на запитання: що прийде на зміну
агонізуючому бюргерству?

Підзаголовок роману – “Занепад однієї родини” – тлумачився як прояв

деяких спільних біологічно-метафізичних закономірностей, але мав і
соціальну характеристику: несумісність духовно витончених людей із
грубою, агресивною дійсністю Німеччини, що вступила в епоху
імперіалізму. У більш широкому плані “Будденброки” говорять про
загальний занепад буржуазного суспільства, пронизаного почуттям
вичерпаності колишніх форм життя.

У 1924 р. вийшов роман “Чарівна гора”, у якому автор подав картину

ідейного життя буржуазного суспільства напередодні Першої світової війни
1914- 1918 років. Дія у творі розгорнулася у високогірному швейцарському
санаторії, куди потрапив молодий інженер Ганс Касторп. Зустрівшись із
мешканцями санаторію, які втілювали різні сторони сучасної буржуазної
свідомості, Ганс Касторп пройшов ряд етапів внутрішнього розвитку,
наблизившись до поглибленого гуманістичного розуміння світу. Йому не до
вподоби декаданс і смерть, він з огидою відкинув фрейдизм.

3. Новелістика у творчості Т.Манна.

 Художні особливості новелістики. У творчій манері Томаса Манна
поєднуються традиційні (реалістичні) і новаторські (модерністські)
засоби відображення дійсності. Від реалізму XIX ст. письменник узяв
поширені описи (опис Венеції, італійських курортів), психологічний
аналіз (автор розкриває переживання, думки, стан душі героїв),
натуралістичні подробиці. Але Томас Манн збагачує реалізм за
рахунок модерністських прийомів. Живописність творів, загострення
контрастів обумовлені впливом імпресіонізму. Експресіоністичні
елементи відчуваються у виразності змалювання характерів, настроїв,
почуттів героїв новел. Особливість полягає також і у філософічності
та алегоричності творів.

Прослідковується і авторська позиція у творах, а також їх

актуальність.

Тема художника і суспільства в новелі «Тоніо Крегер».

А/ Як і для чого характеризує автор головного героя у дитинстві: його

уподобання, оточення, статус у дитячому товаристві і т.ін.?

Б/ Порівняйте образи Тоніо і Ганса Гансена. Які акценти розставляє

автор, порівнюючи героїв? На чиєму боці прихильність аавтора

В/ Яким постає Тоніо перед читачем у пору свого першого кохання?

Яке ідейне навантаження несе ця частина тексту?

Г/ Тоніо у дорослому віці. Як почуває він себе у суспільстві? Хто

оточує його? Над чим замислюється герой? У чому він бачить причини
складності свого становища? У чому їх бачить Єлизавета Іванівна?

Д / Якої позиції притримується автор? Де і як він її аргументує? Роль

фіналу новели.

Мистецтво – це невід’ємна частина людського життя. Тема мистецтва і

життя виступає провідною у новелістиці Томаса Манна.
Відчуття проблематичності свого місця в житті (як і знаходження і
розуміння) – це для письменника одне з джерел скептицизму щодо
стійкості речей. Він, будучи митцем, відчував завжди себе поза межами
буржуазного суспільства і одночасно відчував свою перевагу над цим
суспільством. Ось така суперечність положення митця у суспільстві, його
відчуженість від нормального суспільного життя – це тема творчості
Манна. Це та тема, яка вкоренилась в його новелістику і піддалася
детальному дослідженню думкою і філософією Манна. Ця тема розгорнута
в тих творах письменника, героєм яких він сам став.
У новелі “Тоніо Крегер” змальовано життя вихідця з буржуазної сім’ї,
герой був самотнім з дитячих років. Підростаючи і все більше поринаючи в
літературу, він вважав, що передумовою його творчості була саме
дистанція між ним і іншими людьми: відчуття форми, стилю, висловлення
припускало для героя те, що він ставився до людей примхливо, але в
основному це ставлення було сповнене пустотою і навіть бідністю якогось
співпереживання. Парадокс творчої особистості він бачить в тому, що
митець повинен зображати себе людиною, мати щось людське в собі, але
при цьому будучи зовсім не причетним до людей. Розгортаючи цю думку в
фрагментах тексту, які носили характер есе, герой закінчує свої міркування
признанням того, що він любить людей. Бо в цьому і є гуманістичне
покликання мистецтва – любити привітно і по-звичайному людей.

Тема художника та його творчості у новелі «Смерть у Венеції».

А/ Порівняйте Густава Ашенбаха і Тоніо Крегера?

Б/ Чим, з вашої точки зору, є пристрасть до Тадзьо?

В/ Як змінюється ставлення Ашенбаха до своєї творчості?

Г/ Чому окрилений Ашенбах не створює нового шедевра?

Д/ Чому автор приводить свого героя до смерті?