Питання для контролю та самоконтролю

1. Що називається радіоактивним забрудненням об’єктів у навколишньому середовищі?

2. Пояснити на прикладі процес радіоактивного розпаду.
3. Пояснити, що собою представляють α-, β-, γ-випромінювання та їх вплив на
людину.
4. Що таке іонізація і як виникає іонізоване середовище?
5. Що називається активністю радіонукліду, її одиниці?
6. Дати поняття поглинутої дози і її одиниць.
7. Дати поняття експозиційної дози і її одиниць.
8. Яку дію чинить радіоактивне випромінювання на воду, що є в біологічних
тканинах?
9. Пояснити деякі особливості дії іонізуючих випромінювань на організм людини.
10.Пояснити норми радіаційної безпеки.
11.Які Ви знаєте засоби захисту від дії іонізуючих випромінювань? Пояснити їх.
12.Розповісти про призначення дозиметра-радіометра АНРИ-01-02 "Сосна".
13. Яким чином радіоактивні речовини можуть потрапляти до організму людини?
14. Які форми перебігу променевої хвороби?
15. Які є рекомендації щодо використання в їжу продуктів харчування, забруднених
радіонуклідами?
16. У чому полягають основні положення концепції радіозахисного харчування? Як
вони реалізуються?
17. Коли і за якими рекомендаціями необхідно приймати препарати стабільного йоду,
щоб захисний ефект йодної профілактики був найбільшим?
18. У чому особливість проведення йодної профілактики для дітей дошкільного віку?
19. Які ви знаєте радіозахисні речовини? Для чого їх застосовують?
20. Що називають антиоксидантами і для чого вони використовуються?
21. Яким чином визначають рівень забрудненості радіоактивними речовинами
продуктів харчування і води за їхнім зовнішнім у- випромінюванням?
22. Які санітарні заходити доцільно проводити на забрудненій радіонуклідами
території для зменшення їхнього впливу на здоров’я людини?
23. Які особливості захоронення харчових відходів, забруднених радіонуклідами?
24. Який повинен бути порядок дій для населення, яке повідомили про радіаційну
небезпеку?
25. Як виготовити ватно-марлеву пов’язку?

Що називається радіоактивним забрудненням об’єктів у навколишньому

середовищі?

Радіоактивне забруднення в атмосфері – це наявність радіоактивних

речовин в кількостях, які перевищують рівень природного вмісту на
поверхні і в об’ємах, в тілі людини, в побуті і на виробництві, в
навколишньому середовищі.
З курсів хімії і фізики відомо, що на початку таблиці Менделєєва
знаходяться особливо “міцні” і найбільш поширені у Всесвіті елементи, в
ядрах яких число протонів дорівнює числу нейтронів (це водень, гелій,
вуглець).
У кінці таблиці ядра сильно збагачені нейтронами: число нейтронів в
важких ядрах перевищує число протонів більш ніж в 1,5 рази. Наприклад, в
ядрі урану 23892U на 92 протони приходиться 238 – 92 = 146 нейтронів. Такі
ядра (нукліди) нестабільні і самочинно розпадаються з виділенням енергії.
При цьому їх атомний номер і масове число змінюються. Такий процес
називається радіоактивністю, а самі елементи – радіоактивними. До них
відносяться уран, торій, радій, калій та інші. Так, з атома урану-238, в
ядрі якого протони і нейтрони ледве утримуються разом силами зчеплень,
час від часу виривається компактна група 3 4-х частин – двох протонів і
двох нейтронів (α-частинка).

Пояснити на прикладі процес радіоактивного розпаду.

Так, з атома урану-238, в ядрі якого протони і нейтрони ледве

утримуються разом силами зчеплень, час від часу виривається компактна
група 3 4-х частин – двох протонів і двох нейтронів (α-частинка). Уран
перетворюється в торій −234, з торію-234 один з нейтронів перетворюється
в протон і вилітає неспарений електрон з атома (β-випромінювання) і
утворюється протантиній-234 і т. п.
 При кожному такому акті розпаду (самочинних перетворень)
вивільняється енергія, яка і передається далі у вигляді випромінювання
ядром частинки, яка складається з 2-х протонів і 2-х нейтронів, − це α-
випромінювання; відрив електрона, як у випадку розпаду торію-234, − це β-
випромінювання. Часто нестабільний нуклід виявляється настільки
збудженим, що випромінювання не призводить до повного зняття
збудження, тоді він викидає порцію чистої енергії (фотон світла), яка
називається γ-випромінювання (γ-квантом).

Пояснити, що собою представляють α-, β-, γ-випромінювання та їх вплив на

людину.
 Відомо, що альфа-випромінювання () представляє собою потік
позитивно заряджених частинок (тобто двічі іонізованих ядер гелію – іонів
Не++), які рухаються із швидкістю  20 000 км/с. Вони мають дуже велику
іонізуючу і малу проникну здатність. Пробіг -частинок в повітрі не
перевищує 11 см, а в м’яких тканинах він вимірюється мікронами.
Наприклад, листок паперу вже затримує -промені.
-випромінювання не представляє небезпеки до того часу, поки
радіоактивні елементи, які випромінюють -частинки, не проникнуть
всередину організму через відкриту рану, з їжею або з повітрям.
Бета-випромінювання () – це потік від’ємно заряджених частинок
(електронів). Їх швидкість наближається до швидкості світла, тобто
дорівнює 3108 м/с. Іонізуюча здатність їх менша ніж -частинок, а
проникна здатність висока (проникають через шар алюмінію товщиною до
0,5 мм; в повітрі їх пробіг становить до декількох метрів, в тканини
організму проникає на глибину 1-2 см). Вплив на організм людини цього
випромінювання, і відповідно захист, залежить від енергії – частинки, що
випромінюється. Для різних радіонуклідів вона є різною.
Гамма-випромінювання () – це потік фотонів із дуже малою
довжиною хвилі і, отже, з дуже великою енергією. Іонізуюча здатність
низька, а проникна – перевищує проникну здатність -, -променів і навіть
рентгенівських (проникають через товщу свинцю в декілька сантиметрів).
У повітрі проникає на сотні метрів, біологічні тканини проходить наскрізь.
Отже, створюється так зване іонізуюче випромінювання, яке має здатність
проникати через матеріали різної товщини, а також іонізувати повітря і
живі клітини організмів.

Що таке іонізація і як виникає іонізоване середовище?

 Іонізація – це процес утворення іонів, тобто акт розділення електрично
нейтрального атому на дві протилежно заряджені частини – позитивний іон
і від’ємний електрон.
Процес утворення позитивного іона полягає у вириванні електрона з
електронної оболонки нейтрального атома, для чого необхідно затратити
деяку енергію. Електрон, вирваний із ядра в результаті іонізації, "прилипає"
до нейтрального атома чи нейтральної молекули, утворюючи негативний
іон. Іони, що виникли, зникають в результаті рекомбінації – процесу
з’єднання негативних та позитивних іонів, в якому утворюються нейтральні
атоми або молекули.
Отже, іонізуючим називається випромінювання, взаємодія якого з
середовищем призводить до утворення іонів різних знаків.
Джерелом іонізуючого випромінювання (ІВ) є природні та штучні
радіоактивні речовини та елементи (уран, радій, цезій, стронцій та ін.).
Джерела ІВ широко використовуються в атомній енергетиці, медицині (для
діагностики та лікування).та в різних галузях промисловості (для
дефектоскопії металів, контролю якості зварних з’єднань, боротьби з
розрядами статичної електрики, пошуку корисних копалин та ін.).

Що називається активністю радіонукліду, її одиниці?

 Радіоактивне випромінювання є одним із видів ІВ. Радіоактивні
елементи, радіонукліди утворюють випромінювання в момент
перетворення одних атомних ядер в інші. Вони характеризуються періодом
напіврозпаду (П. П.) – часом, за який розпадається половина ядер даного
нукліда (від секунд до млн. років). Це означає, що за два періоди
залишиться чверть радіоактивних ядер, за три – одна восьма і т. д.
Іонізуюча здатність радіоактивних елементів (радіонуклідів)
характеризується їх активністю (числом радіоактивних розпадів за
одиницю часу). За одиницю активності радіонукліду в системі СІ прийнято
одне ядерне перетворення за секунду (розп/с). Ця одиниця називається
беккерелем (бк) – 1 Бк = 1 розп/с. Позасистемною одиницею вимірювання
активності являється Кюрі (Кі).
Кюрі – це одиниця радіоактивності, яка визначається як кількість
будь-яких радіоактивних ядер, в яких проходить 3,71010 (37 млрд.) розпадів
за секунду.
Міра дії ІВ в будь-якому середовищі залежить від енергії
випромінювання й оцінюється дозою ІВ. Доза ІВ визначається для повітря,
речовини і біологічної тканини. Відповідно розрізняють дозу поглинання
(поглинуту і еквівалентну) та експозиційну дозу.

Дати поняття поглинутої дози і її одиниць.

 І. Доза поглинання Dn визначається:
Dn = dE ∕ dm, (7.1)
де dE – середня енергія, яка передана випромінюванням речовині в
деякому елементарному об’ємі, Дж;
dm – маса речовини в цьому об’ємі, кг.
Поглинута доза характеризує енергію ІВ, що поглинається одиницею
маси опроміненої речовини.
За одиницю поглинутої дози випромінювання в системі СІ прийнято
джоуль на кілограм (Дж/кг) – це грей. Грей – це така поглинута доза
випромінювання, при якій 1 кг речовини поглинає енергію в 1 Дж (1 Гр = 1
Дж/ кг). Застосовується і позасистемна одиниця рад (1 рад = 0,01 Гр= 0,01
Дж ∕ кг).
Проте поглинута доза ІВ не враховує того, що вплив на біологічний
об’єкт однієї і тієї ж дози різних видів випромінювань неоднаковий. Так,
при однаковій дозі поглинання α-випромінювання значно небезпечніше ніж
β- або γ- випромінювання. Щоб врахувати цей ефект, введено поняття
еквівалентної дози. За одиницю вимірювання еквівалентної дози в системі
СІ прийнятий зіверт (Зв). Зіверт дорівнює поглинутій дозі в 1 Дж ∕ кг.
Позасистемною одиницею являється бер (біологічний еквівалент рада). 1
бер = 0,01 Зв. Потужність еквівалентної дози в системі СІ вимірюється в Зв ∕
с, в позасистемній одиниці в бер ∕ с.
Вплив α-, β-, γ-променів на біологічні об’єкти характеризується
відносною біологічною ефективністю (ВБЕ) коефіцієнтом якості
опромінення – К; для α-променів Кα = 20; β-, γ-променів Кβ,γ = 1.
Коефіцієнт якості К враховує те, що при однаковій поглинутій дозі α-
випромінювання значно небезпечніше (приблизно в 20 разів) ніж β- чи γ-
випромінювання. Отже, еквівалентна доза Некв. визначається як добуток
поглинутої дози Dn та коефіцієнта якості даного випромінювання Кя:
Некв. = Dn ∙ Кя (7.2)
 У зв’язку з тим, що різні частини тіла людини (органи, тканини)
мають різну чутливість до опромінення, дози опромінення слід
враховувати з різними коефіцієнтами. Якщо помножити еквівалентні дози
на відповідні коефіцієнти і підсумувати їх по всіх органах, матимемо
ефективну еквівалентну дозу. Вона показує сумарний ефект впливу
радіоактивних випромінювань для організму і вимірюється в зівертах.
Не.еф. = ∑ Некв ∙ Кчутл., (7.3)

де Не.еф. – ефективна еквівалентна доза;

Некв. – еквівалентна доза;
Кчутл. − коефіцієнт, який враховує, чутливість різних тканин до
опромінювання. Ці три поняття описують тільки індивідуально одержані
дози.

Дати поняття експозиційної дози і її одиниць.

 II. Доза опромінювання.
Для характеристики дози по ефекту іонізації, який є в повітрі,
використовується так звана експозиційна доза (х) рентгенівського і -
випромінювання. Доза опромінювання – це кількість заряду, який виникає
в результаті іонізації маси повітря. Доза опромінювання Do визначається:
Do = dQ ∕ dm,
де dQ – повний заряд іонів одного знаку, що виникають у малому об’ємі
повітря; dm – маса повітря в цьому об’ємі, кг.
За одиницю експозиційної дози в системі СІ прийнято кулон на кілограм
(Кл ∕ кг) – це експозиційна доза фотонового випромінювання, при якій
корпускулярна емісія в сухому атмосферному повітрі масою 1 кг виробляє іони,
які несуть заряд кожного знаку, рівний 1 Кл. Позасистемною одиницею
являється рентген (Р).
Рентген – це доза рентгенівського або -випромінювання, під дією
якого в 1 см3 сухого повітря при нормальних умовах (t = 0 0С, Р = 760
мм.рт.ст.) утворюються іони, які несуть 1 електростатичну одиницю
кількості електрики кожного знаку (дозі в 1 Р відповідає утворення 2,08109
пар іонів в 1 см3 повітря). Потужність експозиційної дози в системі СІ
вимірюється в кулонах на кілограм за годину; в позасистемній одиниці – в
рентгенах за годину (Р/г). 1Р = = 2,58∙10-4 Кл ∕ кг.

Яку дію чинить радіоактивне випромінювання на воду, що є в біологічних

тканинах?
 Під впливом ІВ атоми і молекули живих клітин іонізуються, в результаті
чого відбуваються складні фізико-хімічні процеси, які впливають на характер
подальшої діяльності людини.
За даними одних досліджень, іонізація атомів і молекул, що виникає під
дією випромінювання, веде до розриву зв’язків у білкових молекулах, що
призводить до загибелі клітин і ураження організму.
Згідно з іншими даними, у формуванні біологічних наслідків ІВ відіграють
роль продукти радіолізу води, яка, як відомо становить 70-75% маси організму
людини. При іонізації води утворюються атом водню (Н +) і гідроксильна група
(ОН-) за схемою Н2 О↔Н+ + ОН-. Так як в організмі є кисень, то в присутності
кисню утворюються пероксидні сполуки НО2 і Н2 О2, які в свою чергу являються
сильними окислювачами. Останні вступають у хімічну взаємодію з молекулами
білків, ферментів, руйнуючи їх, що призводить до зміни біохімпроцесів, у
результаті чого порушуються обмінні процеси, пригнічується активність
ферментних систем, сповільнюється і припиняється ріст тканин, порушуються
функції кровотворних органів, змінюється склад крові, виникають нові хімічні
речовини – токсини. А це призводить до порушення життєдіяльності окремих
органів і організму в цілому.
 Вплив радіоактивного випромінювання можна уявити таким чином.
Відомо, що їжа, яка надходить в організм людини, розкладається на більш
прості сполуки, які потім надходять через мембрану в середину кожної клітини і
будуть використані як будівельний матеріал для відтворення собі подібних. Під
час потрапляння випромінювання на мембрану відразу ж порушуються
молекулярні зв’язки, атоми перетворюються в іони. Крізь зруйновану мембрану
в клітину починають надходити токсичні речовини, робота її порушується.
Якщо доза випромінювання невелика, відбувається рекомбінація електронів,
тобто повернення їх на своє місце. Молекулярні зв’язки відновлюються, і
клітина продовжує виконувати свої функції. Якщо ж доза опромінення висока,
або багато разів повторюється, то електрони не встигають рекомбінувати;
молекулярні зв’язки не відновлюються; виходить із ладу велика кількість
клітин; робота органів розладнується; нормальна життєдіяльність організму стає
неможливою.

Пояснити деякі особливості дії іонізуючих випромінювань на організм людини.

 Специфічна дія ІВ полягає в тому, що швидкість протікання хімічних
реакцій, які зумовлені вільним радикалами, висока; в цих реакціях беруть
участь сотні і тисячі молекул, які не опромінені.
Таким чином, ефект дії ІВ зумовлений не кількістю поглинутої енергії
об’єктом, що опромінюється, а формою, в якій ця енергія передається. Ніякий
інший вид енергії, (електрична, теплова та ін.) що поглинається біологічним
ефектом у тій самій кількості, не призводить до таких змін , які спричиняє ІВ.
Необхідно визначити деякі особливості дії ІВ на організм людини:
− висока ефективність поглинутої енергії. Навіть невелика кількість
поглинутої енергії ІВ може викликати суттєві біологічні зміни в організмі
людини;
− наявність прихованого періоду проявлення впливу ІВ;
− малі дози ІВ можуть накопичуватися в організмі (кумулятивний ефект);
− органи чуття не реагують на випромінювання;
− різні органи мають різну чутливість до ІВ;
− ІВ впливає не лише безпосередньо на саму людину, але і на його
майбутнє потомство (генетичний ефект);
− ступінь впливу ІВ залежить від індивідуальних властивостей організму.
Зміни в організмі можуть бути незворотного та невиліковного характеру.
Найсильнішого впливу зазнають клітини червоного кісткового мозку,
щитовидна залоза, легені, внутрішні органи, тобто органи, клітини яких
мають високий рівень поділу. При одній і тій самій дозі випромінювання у
дітей вражається більше клітин, ніж у дорослих, тому що у дітей всі
клітини перебувають у стадії поділу.
Червоний кістковий мозок та інші складники кровотворної системи
дорослої людини найбільше страждають при опромінюванні і втрачають
здатність нормально функціонувати вже при дозах 0,5-1 Гр. Якщо доза не
дуже велика, щоб викликати пошкодження всіх клітин, кровотворна
система може повністю відновити свої функції.
 Необхідно відмітити, що, попадаючи в живі організми, радіонукліди
викликають мутагенні, канцерогенні та інші зміни. Найбільш небезпечними
являються ті, які мають період піврозпаду (Т = 1/2) від декількох діб до
десятків років. Наприклад, для J – п.п. = 8,06 діб;
131
Cs – п.п. = 50,5 діб;
137

Sr – п.п. = 50 діб. Особливо небезпеними є

89 90
Sr і Cs, які легко
144

засвоюються рослинами, тваринами і людиною. 90Sr за своїми хімічними

властивостями подібний до кальцію і при недостатку останнього в організмі
він може відкладатися в тканинах костей і в зубах.
Радіонукліди йоду (131J, J,
133
J) можуть відкладатися у щитовидній
135

залозі; цезію – у шлунково-кишковому тракті; у м’язах – калій, рубідій,

цезій у печінці, нирках, селезінці – полоній, рутеній; тритій, вуглець, залізо,
полоній – розподіляються рівномірно в організмі людини.

Пояснити норми радіаційної безпеки.

 Радіаційна безпека регламентується нормами радіаційної безпеки
України – НРБУ-97. У НРБУ-97 наведено три категорії людей, які
ризикують зазнати опромінення:
− категорія А – персонал, що професійно працює з радіоактивними
речовинами;
− категорія Б – особи, що безпосередньо не працюють із
радіоактивними речовинами, але за умовами проживання або розміщення їх
робочих місць можуть потрапити під дію опромінення;
− категорія Б – інше населення країни.
Для трьох категорій осіб встановлені норми на день, тиждень і рік, які
приведені в табл. 7.1.
Таблиця 7.1
Норми для трьох категорій осіб
Категорі
День Тиждень Рік
я
А 17 мбер 100 0,5 бер
Б 17 мбер 10 0,5 бер
В не вище, ніж для категорії Б

Для категорії В опромінення в основному відбувається за рахунок

природного фону та ренгено-діагностики, дози, яких незначні і не можуть
викликати в організмі відчутних несприятливих змін.

Орієнтовні норми радіаційної безпеки людини:

 450 бер – тяжкий ступінь променевої хвороби;
 100 бер – нижній рівень розвитку променевої хвороби;
 75 бер – короткочасна незначна зміна складу крові;
 25 бер – допустиме аварійне опромінення персоналу (разове);
 10 бер – допустиме аварійне опромінення населення (разове);
 бер – допустиме опромінення персоналу за рік;
 бери – опромінення під час рентгеноскопії зубів (місцеве);
 500 мбер – допустиме опромінення населення за рік;
 100 мбер – фонове опромінення на рік;
 30 бер – місцеве опромінення при рентгеноскопії шлунка;
 1 мкбер – перегляд одного хокейного матчу по телевізору;
 35 бер межа для населення за 70 років (середня тривалість життя).

Допустимі рівні забруднення:

 внутрішнє приміщення дитячих закладів – 0,02 мР/год;
 верхній одяг дітей – 0,05 мР/год;
 територія дошкільних закладів – 0,04 мР/год;
 верхній одяг, взуття, засоби індивідуального захисту – 0,045
мР/год;
 автотракторна техніка – 0,055 мР/год.

Які Ви знаєте засоби захисту від дії іонізуючих випромінювань? Пояснити

їх.

Важливе значення має застосування засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) –

це халати, костюми, шапочки, гумові рукавички, тапочки, бахіли, засоби
захисту органів дихання та ін.
Альфа-частинки екрануються шаром повітря товщиною декілька
сантиметрів, шаром скла товщиною декілька міліметрів. Однак, працюючи
з альфа-активними ізотопами, необхідно також захищатись і від бета- або
гамма-випромінювання.
З метою захисту від бета-випромінювання використовуються
матеріали з малою атомною масою. Для цього використовують комбіновані
екрани, у котрих з боку джерела розташовується матеріал з малою атомною
масою товщиною, що дорівнює довжині пробігу бета-частинок, а за ним —
з великою масою.
З метою захисту від рентгенівського та гамма-випромінювання
застосовуються матеріали з великою атомною масою та з високою
щільністю (свинець, вольфрам).
Для захисту від нейтронного випромінювання використовують
матеріали, котрі містять водень (вода, парафін), а також бор, берилій,
кадмій, графіт. Враховуючи те, що нейтронні потоки супроводжуються
гамма-випромінюванням, слід використовувати комбінований захист у
вигляді шаруватих екранів з важких та легких_матеріалів (свинець-
поліетилен).
Дієвим захисним засобом є використання дистанційного керування,
маніпуляторів, роботизованих комплексів.
В залежності від характеру виконуваних робіт вибирають засоби
індивідуального захисту: халати та шапочки з бавовняної тканини
захисні фартухи, гумові рукавиці, щитки, засоби захисту органів
дихання (респіратор „Лепесток"), комбінезони, пневмокостюми, гумові
чоботи.
Дієвим чинником забезпечення радіаційної безпеки є дозиметричний
контроль за рівнями опромінення персоналу та за рівнем радіації в
навколишньому середовищі.

Розповісти про призначення дозиметра-радіометра АНРИ-01-02 "Сосна".

Вивчити призначення і зовнішню будову дозиметра-радіометра АНРИ-
01-02 “Сосна”.
За допомогою приладу можна виміряти:
− потужність експозиційної дози γ-випромінювання;
− густину потоку β-випромінювання із забруднених поверхонь;
− оцінити об’ємну активність радіонуклідів в речовинах.
Діапазон вимірювання потужності:
− еквівалентної дози γ-випромінювання від 0,1 до 99,99 мкЗв ∕ г (для
цього покази приладу необхідно помножити на коефіцієнт 10).
Діапазон вимірювання густини потоку β-випромінювання із
забруднених поверхонь від 10 до 500 част ∕ см2 хв.
Діапазон оцінки об’ємної активності розчинів (за ізотопом 137
Сs): 10-7−
10-6 Кл∕л ; 3,7 ∙ 103 – 3,7 ∙ 104Бк∕л;
Час вимірювання – (20±5) с.

Рис. 7.1. Зовнішній вигляд і розташування органів управління дозиметра-радіометра

АНРИ-01-02 "Сосна":
1− цифрове рідкокристалічне табло; 2 – гніздо розйому для підключення виносного блоку
детектування; 3 – заглушка; 4 – перемикач режимів роботи; 5 – кнопка контролю працездатності
приладу; 6 – вимикач живлення; 7 – кнопка "пуск" ∕ "стоп"; вимкнення; 8 – кришка відсіку елемента
живлення.
Яким чином радіоактивні речовини можуть потрапляти до організму
людини?

Радіоактивні речовини можуть потрапляти в організм такими

способами: інгаляційним (разом із повітрям, що вдихається); через
шлунково-кишковий тракт (разом із їжею та водою); через шкіру.
Джерела радіоактивності є компонентами харчових ланцюгів
атмосфера – вітер дощ – ґрунт – рослини – тварини – людина. Найбільшу
небезпеку серед них становлять: ізотопи йоду, стронцію, барію, ітрію,
лантаноїдів, цирконію, ніобію, молібдену, телуру, рутенію. Вони
проникають не лише через травний тракт, систему дихання, поверхні ран та
опіків, але й при сильному радіоактивному забрудненні неушкоджених
ділянок шкіри.
Шляхи потрапляння радіонуклідів в організм можна пояснити таким
чином: радіоактивний пил осідає на листі рослин, на плодах, на ґрунті й у
водоймах; із ґрунту через коріння радіонукліди потрапляють всередину
рослин. Навіть, якщо ці рослини не вживає людина, їх можуть їсти тварини,
чиє м’ясо потім використовують для харчування люди. Потрапивши в
організм людини, радіонукліди опромінюють органи й тканини із середини.
Йод-131 є γ- і β-випромінювачем, поглинається щитовидною залозою;
цезій-137 – γ- й β-випромінювач, накопичується у лімфовузлах і печінці;
стронцій – 90 — γ- і р-випромінювач, накопичується у кістковій тканині;
плутоній-239 накопичується в легенях і репродуктивних органах.
Через деякий час після радіоактивного забруднення місцевості рівень
радіації зменшується.

Які форми перебігу променевої хвороби?

Відомо, що проникаюча радіація спричиняє іонізацію атомів і молекул

організму. Це призводить до порушення життєвих функцій окремих
органів, ураження кісткового мозку, розвитку променевої хвороби.
Розрізняють чотири ступені променевої хвороби: І – легкий (при
опроміненні 100-200 бер); II – середньої важкості (200-300 бер); Ш –
тяжкий (300-500 бер); IV – дуже тяжкий (більше 500 бер).
При опроміненні організму розрізняють гостре й пролонговане
(тривале) одноразове й багаторазове опромінення. Під гострим розуміють
короткочасне опромінення при високій потужності дози, а під
пролонгованим – тривале при невеликій потужності дози.
Обидва види опромінення можуть бути одноразовими й фракці-
онованими (роздрібненими). За одноразове опромінення приймають
опромінення, одержане протягом 1–4 діб (незалежно від кількості
отриманих доз). Крім того, відомим є хронічне опромінення, яке може
розглядатися як різновид фракціонованого опромінення, що проходить
тривалий час при малих дозах.
Гостра променева хвороба виникає при тотальному одноразовому
зовнішньому рівномірному опроміненні в 1–10 Гр. При цьому уражаються
кістковий мозок, основною функцією якого є продукування клітин крові,
зокрема еритроцитів, лімфоцитів і тромбоцитів. Відсутність або недостатня
кількість цих клітин обумовлює основні патологічні прояви гострої
променевої хвороби – інфекційний та геморагічний синдром (виникнення
інфекційно-запалювальних процесів, кровотечі і крововиливи різної
локалізації).
У всіх випадках опромінення при дозах, що перевищують 1 Гр,
розвивається первинна реакція організму на радіацію: нудота, блювота,
зникнення апетиту. Іноді відчуваються сухість і гіркота у роті. У
постраждалих з’являється відчуття важкості у голові, головний біль,
загальна слабість, сонливість тощо. На ділянках тіла, що потрапили під
опромінення потужністю 6-10 Гр, виникає перехідна гіперемія
(почервоніння), болючий свербіж. У осіб, які постраждали найбільше,
первинна реакція виникала через 0,5-3 години і тривала протягом кількох
днів. Несприятливими ознаками, які обумовлюють тяжке протікання
хвороби, є розвиток шокоподібного стану зі зникненням артеріального
тиску, короткочасна втрата свідомості тощо.
Через 2-4 дні симптоми первинної реакції зникають. Хвороба входить
у другу стадію, яку називають прихованою, її тривалість залежить від
отриманої дози опромінення. Через 2-4 тижні самопочуття хворих різко
погіршується, настає критична стадія хвороби з характерними для неї
інфекційними й геморагічними синдромами. У хворих, які лікувалися, вона
триває від одного до трьох тижнів. Потім настає четверта стадія хвороби –
відновлення, її тривалість – 2-2,5 місяці.
За прийнятою Міжнародним Комітетом радіаційного захисту
безпороговою концепцією, не існує абсолютно безпечних доз і будь-яке
опромінення пов’язане з ризиком виникнення негативних ефектів. Вміст
навіть невеликої кількості радіонуклідів у живих тканинах і організмах
часто приводить до виникнення серйозних захворювань, мутацій,
онкоутворень, зменшення імунітету та ін. Дуже чутливі до підвищеної
радіації ембріони і діти. Вона викликає клітинні деформації, спричиняє
народження мутантів, аномалії розвитку і росту. Найнебезпечнішими для
людей є мутації зародкових статевих клітин.
Віддалені наслідки опромінення — скорочення тривалості життя;
розвиток з’єднувальної тканини (фіброзів) у шкірі, легенях, нирках та
інших органах, що призводить до порушення їхніх функцій. Віддаленими
наслідками є також порушення ендокринної рівноваги, катаракта, зниження
імунітету. До найтяжчих наслідків опромінення слід віднести виникнення
злоякісних новоутворень і виникнення у нащадків спадкових захворювань.
Які є рекомендації щодо використання в їжу продуктів харчування, забруднених
радіонуклідами?

1.1. Для створення безпеки населення в умовах радіоактивного

забруднення місцевості при постійному вживанні в їжу місцевих продуктів
харчування необхідно дотримуватися певних правил, котрі сприятимуть
зведенню до мінімуму накопичення радіонуклідів в організмі людини.
При радіоактивному забрудненні особливістю підготовки продуктів
харчування рослинного походження до вживання в їжу є застосування
таких заходів первинної дезактивації і технологічної обробки, як миття
овочів у проточній воді, зрізання головок коренеплодів, видалення верхніх
листків капусти тощо. Ці заходи знижують вміст радіонуклідів у 2-10 разів.
У випадках подальшої переробки овочів і фруктів, наприклад, у процесі
соління, маринування, вміст радіоактивних елементів зменшується ще в
декілька разів, але вживати розсоли й маринади в їжу не рекомендується.
При застосуванні в їжу різноманітних продуктів харчування рослинного й
тваринного походження існують деякі відмінності в рекомендаціях щодо
їхнього використання.
Продукти харчування рослинного походження
Перед використанням у їжу або на відгодівлю тваринам картоплі
необхідно ретельно відмити її від ґрунту у проточній воді або у звичайних
умовах, оновлюючи воду не менше, ніж 2-3 рази. Окрім цього, при
очищенні картоплі від лушпиння потрібно знімати якомога товщий шар.
Перед використанням у їжу коренеплодів, зокрема буряка й моркви,
треба ретельно відмити їх від частинок ґрунту й зрізати головки
коренеплодів не менше, ніж на 1/4.
Усі фрукти та ягоди перед уживанням миють у проточній воді, а
технологія приготування варення, соків і компотів з них нічим не
відрізняється від традиційної.
Загальноприйняті способи переробки олійних культур для одержання
олії забезпечують значне зниження вмісту в них радіоактивних речовин.
Кукурудза й інші зернові та зернобобові культури не накопичують
радіонукліди в таких обсягах, як овочі та фрукти. Тому після попередньої
обробки (перевіювання й звільнення від ґрунтового пилу) їх дозволяється
використовувати для приготування страв і на відгодівлю худоби без
обмежень. Відходи, отримані внаслідок переробки продуктів рослинництва,
використовують для приготування корму сільськогосподарським тваринам.
Продукти харчування тваринного походження
Для зниження концентрації радіоактивних речовин у молоці його
переробляють на молочні продукти, тим самим запобігаючи накопиченню в
організмі людини значної кількості радіонуклідів. У домашніх умовах
дозволяється використовувати знежирені сироватку та сир. При переробці
сметани й вершків на вершкове масло основна частина радіоактивних
речовин відходить у рідину (маслянку). Якщо вершкове масло ще й
перетопити, то радіоактивних речовин можна позбутися майже повністю.
Таким чином, молоко й деякі молочні продукти, які мають незначний
рівень радіоактивного зараження, після переробки дозволяється
використовувати для харчових або кормових цілей.
Зменшити радіоактивну зараженість м’яса можна способом
засолювання. При цьому м’ясо розрізають на шматки й засолюють,
багаторазово оновлюючи розсіл (радіоактивний цезій переходить у розчин і
таким чином видаляється із продукту). Інший спосіб виведення
радіонуклідів із м’яса полягає у тому, що його промивають проточною
водою або 0,85 % розчином кухонної солі. Ефективність цього способу
зростає одночасно із збільшенням строку контакту м’яса з рідиною,
підвищенням ступеня його подрібнення (до 2,5 см) та інтенсивності
перемішування під час промивання. Але при переробці дуже подрібненого
м’яса (м’ясної стружки) утрачається до 30-40 % поживних речовин, що
негативно впливає на харчові й смакові властивості і ставить під сумнів
доцільність споживання таких продуктів. М’ясний бульйон у їжу
використовувати не дозволяється.
Таблиця 7.2
Ефективність зменшення радіоцезію у продуктах харчування
тваринного походження

Спосіб обробки Продукти Ступінь зниження

радіоцезію
Варіння (30-40 М’ясо у 3-6 разів
Промивання
хв) у М’ясо у 1,5-3 рази
проточній воді
Перетоплення Сало у 20 разів

Сало містить менше радіоактивних речовин, ніж інші продукти

тваринництва. Але для приготування солоного шпика краще викори-
стовувати метод мокрого посолу, у процесі якого радіонукліди видаляються
із сала в розсіл. Залежність зменшення кількості радіоактивного цезію від
способу переробки м'яса й сала в домашніх умовах подана в табл. 7.2.

У чому полягають основні положення концепції радіозахисного

харчування? Як вони реалізуються?

1.2. Концепція радіозахисного харчування. Сучасна концепція

радіозахисного харчування базується на трьох основних принципах:
 обмеження надходження радіонуклідів із їжею;
 гальмування всмоктування, накопичення й прискорення їхнього
виведення;
  підвищення захисних сил організму.
Реалізація зазначених принципів здійснюється різноманітними
способами, які можна розділити на дві групи: специфічні й неспецифічні. До
специфічних способів належать фізико-технічні (захист часом, відстанню,
засобами екранування), біологічні (радіозахисне харчування, йодна
профілактика) та хімічні (радіопротектори); до неспецифічних належать:
фізична загартованість, психологічна рівновага, гігієна тіла й житла.
Радіозахисні речовини – це радіоблокатори, радіопротектори,
радіокорпоранти.
Радіоблокатори блокують шкідливий вплив радіоактивних речовин.
До них належать вітаміни А, С, Е, мікроелементи (селен, цинк, мідь).
Радіопротектори – це хімічні речовини, що підвищують стійкість
організму до опромінення і послаблюють перебіг променевої хвороби.
Наукою створені ефективні радіопротектори, такі, як ціанід натрію, азот,
сульфамідні групи речовин тощо.
Розроблені також хімічні засоби для очищення шкіри від
радіоактивного забруднення і препарати, які здатні зв’язувати плутоній.
Радіокорпоранти зменшують всмоктування радіоактивних речовин в
організмі. Антиоксиданти – це антиокислювачі: вітаміни та мікроелементи.
За допомогою радіопротекторів відбувається штучне виведення з
організму резорбованих радіонуклідів, а також тих, які не всмокталися.
Цьому сприяють чисті продукти харчування та їжа, котра штучно збагачена
компонентами радіопротекторної дії.

Коли і за якими рекомендаціями необхідно приймати препарати

стабільного йоду, щоб захисний ефект йодної профілактики був
найбільшим?
Відповідно до Наказу МОЗ від 09.03.2021 № 408 «Про затвердження
Регламенту щодо проведення йодної профілактики у разі виникнення
радіаційної аварії», йодна профілактика здійснюється лише після
офіційного оповіщення і полягає у введенні в організм людини препаратів
стабільного йоду в разі радіаційної аварії та за умови впливу на людину
радіоактивних ізотопів йоду. Важливо дотримуватися вказівок Центру
громадського здоров’я та місцевої влади і чекати офіційних повідомлень на
їхніх сторінках, а не здіймати паніку. Безпідставна йодна профілактика
шкідлива для вашого здоров’я!

Регламент йодної профілактики у разі виникнення радіаційної аварії

визначає такі вікові групи і дозування препарату стабільного йоду (калій
йодид):

діти до 1 місяця (немовлята й діти, які перебувають на грудному

вигодовуванні) — 16 мг;

діти від 1 місяця до 3 років — 32 мг;

діти від 3 до 12 років — 62,5 мг;

підлітки від 13 до 18 років, дорослі до 40 років, вагітні та матері, які

годують груддю — 125 мг.

Важливо! Йодид калію слід приймати після їжі та лише після офіційного
оповіщення про радіаційну аварію і необхідність йодної профілактики.
Дорослим старше 40 років йодна профілактика зазвичай не потрібна. Отже,
йодну профілактику здійснюють одноразово (якщо нема інших офіційних
вказівок!) шляхом прийому йодовмісних препаратів. Звертаємо увагу, що
нераціональне приймання препаратів йоду може призвести також до
негативних наслідків.
Максимальний ефект йодної профілактики досягається при завчасному
(превентивному) прийомі препаратів стабільного йоду за 6 і менше годин
до надходження радіоізотопів йоду. Прийом препаратів через 6 годин після
надходження радіоізотопів йоду в організм зменшує дозу вдвічі, а через
24 години захисний ефект практично відсутній.

У чому особливість проведення йодної профілактики для дітей

дошкільного віку?

Відповідно до Наказу МОЗ від 09.03.2021 № 408 «Про затвердження

Регламенту щодо проведення йодної профілактики у разі виникнення
радіаційної аварії», йодна профілактика здійснюється лише після
офіційного оповіщення і полягає у введенні в організм людини препаратів
стабільного йоду в разі радіаційної аварії та за умови впливу на людину
радіоактивних ізотопів йоду. Важливо дотримуватися вказівок Центру
громадського здоров’я та місцевої влади і чекати офіційних повідомлень на
їхніх сторінках, а не здіймати паніку. Безпідставна йодна профілактика
шкідлива для вашого здоров’я!

Регламент йодної профілактики у разі виникнення радіаційної аварії

визначає такі вікові групи і дозування препарату стабільного йоду (калій
йодид):

діти до 1 місяця (немовлята й діти, які перебувають на грудному

вигодовуванні) — 16 мг;

діти від 1 місяця до 3 років — 32 мг;

діти від 3 до 12 років — 62,5 мг;

підлітки від 13 до 18 років, дорослі до 40 років, вагітні та матері, які

годують груддю — 125 мг.
Важливо! Йодид калію слід приймати після їжі та лише після офіційного
оповіщення про радіаційну аварію і необхідність йодної профілактики.
Дорослим старше 40 років йодна профілактика зазвичай не потрібна. Отже,
йодну профілактику здійснюють одноразово (якщо нема інших офіційних
вказівок!) шляхом прийому йодовмісних препаратів. Звертаємо увагу, що
нераціональне приймання препаратів йоду може призвести також до
негативних наслідків.

Які ви знаєте радіозахисні речовини? Для чого їх застосовують?

Радіозахисні речовини – це радіоблокатори, радіопротектори,

радіокорпоранти.
Радіоблокатори блокують шкідливий вплив радіоактивних речовин.
До них належать вітаміни А, С, Е, мікроелементи (селен, цинк, мідь).
Радіопротектори – це хімічні речовини, що підвищують стійкість
організму до опромінення і послаблюють перебіг променевої хвороби.
Наукою створені ефективні радіопротектори, такі, як ціанід натрію, азот,
сульфамідні групи речовин тощо.
Розроблені також хімічні засоби для очищення шкіри від
радіоактивного забруднення і препарати, які здатні зв’язувати плутоній.
Радіокорпоранти зменшують всмоктування радіоактивних речовин в
організмі. Антиоксиданти – це антиокислювачі: вітаміни та мікроелементи.
За допомогою радіопротекторів відбувається штучне виведення з
організму резорбованих радіонуклідів, а також тих, які не всмокталися.
Цьому сприяють чисті продукти харчування та їжа, котра штучно збагачена
компонентами радіопротекторної дії.

Що називають антиоксидантами і для чого вони використовуються?

 Радіокорпоранти зменшують всмоктування радіоактивних речовин в
організмі. Антиоксиданти – це антиокислювачі: вітаміни та мікроелементи.
За допомогою радіопротекторів відбувається штучне виведення з
організму резорбованих радіонуклідів, а також тих, які не всмокталися.
Цьому сприяють чисті продукти харчування та їжа, котра штучно збагачена
компонентами радіопротекторної дії.

Яким чином визначають рівень забрудненості радіоактивними речовинами продуктів

харчування і води за їхнім зовнішнім у- випромінюванням?

За допомогою дозиметрів і датчиків іонізаційного випромінювання

можна визначити радіоактивне забруднення продуктів харчування за їхнім
зовнішнім у-випромінюванням. Мінімальний рівень радіоактивного
забруднення, який потребує уваги, становить 4 кілобеккереля на кілограм
(літр) — 4 кБк/кг.
Радіоактивне забруднення продуктів харчування викликане в
основному ізотопом цезію-137, який, наприклад, концентрується в молоці
та м’ясі.
Для контролю рівня забруднення молока чи м’ясопродуктів необхідно
дозиметр або датчик розмістити впритул лівим боком до посудини, яка
містить 1 л молока або 1 кг м’ясопродуктів. Якщо забруднення
контрольованих продуктів досягає 4 кБк/кг (л), то покази дозиметра чи
датчика повинні збільшитися на 0,15 мкЗв/год. (15 мкР/год.) понад фон.
При виявленні такого радіоактивного забруднення продуктів харчування
рекомендується відмовитися від їхнього споживання або обмежити
споживання вдвічі порівняно зі звичайним раціоном.
Які санітарні заходити доцільно проводити на забрудненій радіонуклідами
території для зменшення їхнього впливу на здоров’я людини?

Дотримання санітарних правил на забруднених територіях дає змогу

суттєво зменшити надходження радіонуклідів у житлові приміщення й
організм людини. Цього досягають завдяки дотриманню чистоти в
домашніх умовах: у приміщеннях роблять вологе прибирання; робочий
одяг і взуття залишають поза житловими кімнатами; попіл із печей
вибирають після попереднього його зволожування; побутові предмети
перед тим, як внести в приміщення, протирають.
Істотного зменшення рівня надходження радіоактивних речовин у
помешкання досягають завдяки насадженню біля будинків дерев,
високорослих кущів і квітів, які швидко ростуть.
Важливим заходом знезараження місцевості є перекопування ґрунту
на необроблених ділянках, а також санітарна обробка території:
прибирання сміття й захоронення харчових відходів. При цьому необхідно
дотримуватися певних правил: захоронення проводити в спеціально
виритих ямах на глибині до 1 м, а місце захоронення повинно бути
огороджене і позначене; воду після обмивання взуття й предметів, котрі
вносяться з вулиці, потрібно зливати в одному місці, яке має бути
віддаленим від джерел питної води (криниць) не менше, ніж на 20 м.
Санітарна гігієна під час проведення сільськогосподарських робіт
спрямована на зменшення лозових навантажень від зовнішнього й
внутрішнього опромінення і полягає у митті з милом відкритих ділянок тіла
після виконання робіт, дотримання чистоти робочого одягу, який необхідно
зберігати поза житловим приміщенням.
Деякі види діяльності в особистому господарстві (перевіювання
иасіїшя, прибирання сміття, вибирання попелу тощо) здійснюють в умовах
підвищеної запиленості. Для запобігання потраплянню радіоактивних
речовин у легені достатньо використати засоби індивідуального
протипилового захисту, наприклад, респіратор або ватно- марлеву пов'язку.
При цьому слід пам'ятати, що строк дії ватно- марлевої пов’язки становить
від 30 хв. до 2 год.

Які особливості захоронення харчових відходів, забруднених

радіонуклідами?

Важливим заходом знезараження місцевості є перекопування ґрунту

на необроблених ділянках, а також санітарна обробка території:
прибирання сміття й захоронення харчових відходів. При цьому необхідно
дотримуватися певних правил: захоронення проводити в спеціально
виритих ямах на глибині до 1 м, а місце захоронення повинно бути
огороджене і позначене; воду після обмивання взуття й предметів, котрі
вносяться з вулиці, потрібно зливати в одному місці, яке має бути
віддаленим від джерел питної води (криниць) не менше, ніж на 20 м.
Санітарна гігієна під час проведення сільськогосподарських робіт
спрямована на зменшення лозових навантажень від зовнішнього й
внутрішнього опромінення і полягає у митті з милом відкритих ділянок тіла
після виконання робіт, дотримання чистоти робочого одягу, який необхідно
зберігати поза житловим приміщенням.

Який повинен бути порядок дій для населення, яке повідомили про
радіаційну небезпеку?

Правила поведінки і дії при виникненні НС техногенного характеру.

А.Радіаційна небезпека:  При оголошенні радіаційної небезпеки не
панікуйте, слухайте повідомлення.  Попередьте сусідів по роботі. 
Уточніть час та місце збору для евакуації.  Зменшіть проникнення
радіаційних речовин в приміщення: щільно закрийте вікна та двері, щілини
заклейте.  Підготуйтеся до можливої евакуації: упакуйте у герметичні
пакети та складіть у валізу документи, цінності та гроші, предмети першої
необхідності, ліки, мінімум білизни та одягу, запас консервованих
продуктів на 2-3 доби, питну воду. Підготуйте найпростіші засоби
санітарної обробки (мильний розчин для обробки рук).  Перед виходом з
приміщення від'єднайте всі споживачі електричного струму від
електромережі, вимкніть газ та воду. Дії у випадку раптового виникнення
радіаційної небезпеки:  З одержанням повідомлення про радіаційну
небезпеку негайно укрийтеся в приміщенні. Стіни дерев'яного будинку
послаблюють іонізуюче випромінювання в 2 рази, цегляного - у 10 разів;
заглиблені укриття (підвали): з покриттям із дерева у 7 разів, з покриттям із
цегли або бетону у 40 - 100 разів.  Уникайте паніки. Слухайте
повідомлення органів влади з питань надзвичайних ситуацій.  Зменшіть
можливість проникнення радіаційних речовин в приміщення.  Проведіть
йодну профілактику. Йодистий калій вживати після їжі разом з чаєм, соком
або водою 1 раз на день протягом 7 діб. Водноспиртовий розчин йоду
приймати після їжі 3 рази на день протягом 7 діб. Наносити на поверхню
кінцівок рук настоянку йоду у вигляді сітки 1 раз на день протягом 7 діб. 
Уточніть місце початку евакуації.  Швидко зберіть необхідні документи,
цінності, ліки, продукти, запас питної води, найпростіші засоби санітарної
обробки та інші необхідні вам речі у герметичну валізу.  По можливості
негайно залишіть зону радіоактивного забруднення.  Перед виходом з
приміщення вимкніть джерела електро-, водо- і газопостачання, візьміть
підготовлені речі, одягніть (респіратор, ватно-марлеву пов'язку), верхній
одяг (плащ, пальто, накидка), гумові чоботи.  З прибуттям на нове місця
перебування, проведіть дезактивацію засобів захисту, одягу, взуття та
санітарну обробку шкіри на спеціально обладнаному пункті або ж
самостійно (зняти верхній одяг, ставши спиною проти вітру, витрясти його;
повісити одяг на перекладину, віником або щіткою змести з нього
радіоактивний пил та вимити водою; обробити відкриті ділянки шкіри
водою або розчином (типу ІПП-8), який буде виданий кожному. Для
обробки шкіри можна використовувати марлю чи просто рушники. 
Дізнайтеся у місцевих органів державної влади адреси організацій, що
відповідають за надання допомоги потерпілому населенню.
Як виготовити ватно-марлеву пов’язку?

Ватно-марлева пов'язка виготовляється зі шматка марлі розміром 100х50 см. Його

розстеляють на столі, посередині на площі 30х20 см кладуть шар вати завтовшки 1-2 см
(якщо немає вати, то замінюють марлею в 5–6 шарів). Вільний край марлі по довжині
загинають з обох боків на вату, а на кінцях роблять розрізи (30–35 см).
Пов'язка повинна добре закривати ніс і рот, тому верхній її край має бути на рівні очей, а
нижній – заходити за підборіддя. Нижні кінці зав'язують на тім’ї, верхні – на потилиці.
Для захисту очей необхідно надіти спеціальні окуляри, які щільно прилягають до
обличчя.