Міністерство освіти і науки України

 
Тернопільський національний технічний університет ім. Івана Пулюя
 
 
 
Факультет інженерії машин, споруд та технологій
Кафедра інжинірингу машинобудівних технологій
 
 

 
 
ЗВІТ
до практичного заняття № 8
з дисципліни «Безпека життєдіяльності, основи охорони праці»
на тему:
«Іонізуючі випромінювання, радіаційна безпека»
 
 
 
 
 

 
Виконав студент групи СН-23
Яцун Мартин Олегович
Шифр залікової книжки № СН-21-190

 
 
 

 
Тернопіль, 2022
 Мета заняття: грунтуючись на визначеннях іонізуюче
випромінювання, радіаційний фон, штучні джерела іонізуючих
випромінювань, радіоактивне випромінювання, період напіврозпаду,
активність, експозиційна, поглинута, еквівалентна дози, підрахувати
потужність поглинутої та експозиційної доз іонізуючого випромінювання, які
створюються точковим джерелом.

Загальні теоретичні відомості

Іонізуючі випромінювання існували на Землі ще задовго до появи на
ній людини. Проте вплив іонізуючих випромінювань на організм людини був
виявлений лише наприкінці XIX ст. з відкриттям французького вченого
А.Беккереля, а потім дослідженнями П'єраі Марії Кюрі явища
радіоактивності.
Поняття «іонізуюче випромінювання» об'єднує різноманітні види, різні
за своєю природою, випромінювання. Подібність їх полягає в тому, що усі
вони відрізняються високою енергією, мають властивість іонізувати і
руйнувати біологічні об'єкти.
Іонізуюче випромінювання — це будь-яке випромінювання, взаємодія
якого із середовищем призводить до утворення електричних зарядів різних
знаків. Розрізняють корпускулярне і фотонне іонізуюче випромінювання.
Корпускулярне — потік елементарних частинок із масою спокою, від-
мінною від нуля, що утворюються при радіоактивному розпаді, ядерних
перетвореннях, або генеруються на прискорювачах. Це альфа (α) і бета
(β) частки, нейтрони, протони.
Фотонне — потік електромагнітних коливань, що поширюється у
вакуумі з постійною швидкістю 300 000 км/с. Це гамма (γ) - випромінювання
і рентгенівське випромінювання.
Вони різняться умовами утворення і властивостями: довжиною хвилі й
енергією. До фотонного випромінювання належить й ультрафіолетове
випромінювання — найбільш короткохвильова частина спектра сонячного
світла (довжина хвилі 400*10-9м).
Випромінювання характеризуються за своєю іонізуючою і
проникаючою спроможностями. Іонізуюча спроможність випромінювання
визначається питомою іонізацією, тобто числом пар іонів, що утворюються
частинкою в одиниці об'єму, маси середовища або на одиниці довжини
шляху. Різноманітні види випромінювань мають різноманітну іонізуючу
спроможність. Проникаюча спроможність випромінювань визначається
розміром пробігу, тобто шляхом, пройденим часткою в речовині до її
повного зникнення. Джерела іонізуючих випромінювань поділяються на при-
родні та штучні (антропогенні).
Основну частину опромінення населення земної кулі одержує від
природних джерел випромінювань. Більшість з них такі, що уникнути
опромінення від них неможливо. Протягом всієї історії існування Землі різні
види випромінювання попадають на поверхню Землі з Космосу і надходять
від радіоактивних речовин, що знаходяться у земній корі.
Радіаційний фон, що утворюється космічними променями, дає менше
половини зовнішнього опромінення, яке одержує населення від природних
джерел радіації. Космічні промені переважно приходять до нас з глибин
Всесвіту, але деяка певна їх частина народжується на Сонці під час сонячних
спалахів. Космічні промені можуть досягати поверхні Землі або, взаємодіяти
з її атмосферою, породжуючи повторне випромінювання і призводячи до
утворення різноманітних радіонуклідів. Опромінення від природних джерел
радіації зазнають усі жителі Землі, проте одні з них одержують більші дози,
інші — менші.
Це залежить, зокрема, від того, де. вони живуть. Рівень радіації в дея-
ких місцях залягання радіоактивних порід земної кулі значно вищий від
середнього, а в інших місцях — відповідно нижчий. Доза опромінення
залежить також і від способу життя людей.
 За підрахунками наукового комітету по дії атомної радіації ООН,
середня ефективна еквівалентна доза зовнішнього опромінення, яку людина
одержує за рік від земних джерел природної радіації, становить приблизно
350мкЗв, тобто трохи більше середньої дози опромінення через радіаційний
фон, що утворюється космічними променями.
Людина зазнає опромінення двома способами — зовнішнім та
внутрішнім. Якщо радіоактивні речовини знаходяться поза організмом і
опромінюють його ззовні, то у цьому випадку говорять про зовнішнє
опромінення. А якщо ж вони знаходяться у повітрі, яким дихає людина, або у
їжі чи воді і потрапляють всередину організму через органи дихання та
кишково-шлунковий тракт, то таке опромінення називають внутрішнім.
Внутрішнє опромінення в середньому становить 2/3 ефективної
еквівалентної дози опромінення, яку людина одержує від природних джерел
радіації. Воно надходить від радіоактивних речовин, що потрапили в
організм з їжею, водою чи повітрям. Невеличка частина цієї дози припадає на
радіоактивні ізотопи (типу вуглець-14, тритій), що утворюються під впливом
космічної радіації. Все інше надходить від джерел земного походження. В
середньому людина одержує близько 180 мкЗв/рік за рахунок калію-40, який
засвоюється організмом разом із нерадіоактивним ізотопом калію, що є
необхідним для життєдіяльності людини. Проте значно більшу дозу
внутрішнього опромінення людина одержує від нуклідів радіоактивного,
ряду урану-238 і в меншій кількості від радіонуклідів ряду торію-232.
Штучними джерелами іонізуючих випромінювань є ядерні вибухи,
ядерні установки для виробництва енергії, ядерні реактори, прискорювачі
заряджених частинок, рентгенівські апарати, припади апаратури засобів
зв'язку високої напруги тощо.
Серед різноманітних видів іонізуючих випромінювань, надзвичайно
важливими при вивченні питання небезпеки для здоров'я і життя людини є
випромінювання, що виникають в результаті розпаду ядер радіоактивних
елементів, тобто радіоактивне випромінювання.
 Щоб уникнути плутанини в термінах, варто пам'ятати, що радіоактивні
випромінювання, незважаючи на їхнє величезне значення, є одним з видів
іонізуючих випромінювань. Радіонукліди утворюють випромінювання в
момент перетворення одних атомних ядер в інші. Вони характеризуються
періодом напіврозпаду (від секунд до млн. років), активністю (числом
радіоактивних перетворень за одиницю часу), що характеризує їх іонізуючу
спроможність.
Період напівро́зпаду (T1/2) — час, протягом якого квантовомеханічна
система (ядро атома, елементарна частинка, енергетичний рівень тощо)
розпадається з імовірністю 1/2. Якщо розглядається ансамбль незалежних
частинок, то протягом одного періоду напіврозпаду кількість частинок, що
залишилися, зменшується в середньому вдвічі.
Згідно норм радіаційної безпеки НРБУ-97/Д-2000 опромінення
поділяються на дві категорії: поточне і потенційне. Також існує три основних
принципи протирадіаційного захисту в умовах практики: це принцип
виправданості, принцип не перевищення, принцип оптимізації.
Величини та одиниці, що використовуються.
Бекерель -  одиниця  активності  в  системі  CI  (Бк).  
Один бекерель дорівнює одному ядерному перетворенню в секунду або
0,027 нКі.
Грей  (Гр)    -    одиниця    поглиненої    дози  іонізуючого
випромінювання   (у системі CI).
Позасистемна одиниця  - рад;  1 Гр  = 100 рад = 1 Дж/кг-1.
Зіверт (Зв) - одиниця  еквівалентної  та  ефективної  дози в системі СІ.
Позасистемна одиниця – бер;   1 Зв = 1 Дж/кг-1 = 100 бер.
Електрон-вольт (еВ)    -    позасистемна    одиниця  енергії  іонізуючого
випромінювання: 1 еВ = 1,6 х 10-19 Дж.
         Керма (від  англ.  "kerma"  - kinetic  energy  released into materbal) -
відношення суми первинних кінетичних енергій dWk всіх заряджених 
частинок, утворених  під  впливом непрямо іонізуючого випромінювання  в 
елементарному  об'ємі  речовини,  до  маси  dm речовини в цьому об'ємі
                            K = dWk/dm
         Одиниця вимірювання керми - грей (Гр).
         Нормами радіаційної безпеки встановлюються такі категорії  осіб
які зазнають опромінювання:
          Категорія А (персонал) - особи,  які  постійно  чи тимчасово
працюють безпосередньо з джерелами іонізуючих випромінювань.
          Категорія Б (персонал) - особи, які безпосередньо не зайняті
роботою  з  джерелами  іонізуючих  випромінювань, але у зв'язку з
розташуванням  робочих  місць  в  приміщеннях  та  на промислових
майданчиках  об'єктів  з  радіаційно-ядерними технологіями можуть
отримувати додаткове опромінення.
          Категорія В - все населення.
         Ліміти доз та допустимі рівні. З   лімітом  дози  порівнюється 
сума  ефективних доз опромінення від усіх індустріальних джерел
випромінювання. До цієї суми не включають:
     - дозу, яку одержують при медичному обстеженні або лікуванні;
     - дозу опромінення від природних джерел випромінювання;
     - дозу, що пов'язана з аварійним опроміненням населення;
     - дозу    опромінення    від   техногенно-підсилених  джерел
природного походження.
          Додатково    до    ліміту   річної   ефективної  дози
встановлюються  ліміти  річної  еквівалентної   дози  зовнішнього
опромінення окремих органів і тканин:
     - кришталика ока;
     - шкіри;
     - кистей та стіп.
 Порядок виконання завдання
1. Дати письмові визначення поняттям іонізуюче випромінювання,
іонізуюча та проникаюча спроможність, штучні джерела іонізуючих
випромінювань, радіоактивне випромінювання, період напіврозпаду,
активність, експозиційна, поглинута, еквівалентна дози.
2.  Навести основні види радіоактивного розпаду.
3. Письмово з’ясувати, які системні й позасистемні одиниці
застосовуються для вимірювання активності, періоду напіврозпаду,
експозиційної, поглинутої, еквівалентної доз випромінювання та їх похідні.
4. За завданням викладача чи за двома останніми цифрами шифру
залікової книжки підбираються дані для розрахунку.
Визначити потужність поглинутої дози іонізуючого випромінювання на
заданій відстані від точкового джерела, з радіонуклідом заданого типу ( 60Co -
кобальт-60) та заданою активністю, за формулою:
' АГ
D= 2
,
r
де D ' – потужність поглинутої дози, аГр/с (1 аГр=10-18Гр);
Г (гамма) – потужність дози в 1 Бк, яку виробляє джерело на відстані в 1м
2
аГр∙ м
(для 60Co=84,63 );
с ∙ Бк
А – активність, Бк (табл.1);
r – відстань між точковим джерелом та точкою виміру, м (табл.1).
5. За завданням викладача чи за двома останніми цифрами шифру
залікової книжки підбираються дані для розрахунку.
Визначити потужність експозиційної (еквівалентної) дози іонізуючого
випромінювання на заданій відстані від точкового джерела з радіонуклідом
заданого типу (137Cs – цезій-137) за формулою:
АГ
P' = ,
r2
де P’ – потужність експозиційної дози, Р/год;
А – активність, Кі (табл.2);
 Г – потужність дози в 1 мКі, яку виробляє джерело на відстані в 1 см
2
P ∙ см
(для 137
Cs – Г= 3,24 );
год ∙ мКі
r – відстань між точковим джерелом і точкою виміру, см (табл. 2).
Одиниці вимірювання активності, поглинутої і експозиційної доз та їх
похідні: 1Кі=3,7∙109 Бк; 1мКі=3,7∙107 Бк; 1мР=10-3 Р; 1мкР=10-6 Р;
1мкР/год=8.73∙10-3 мкГр/год; 1аГр=10-18 Гр; 1мкГр=100мкР; 100Р=1Зв;
1Зв=100бер; 1мкГр≈1мкЗв; 1мкР/год=0,01 мкЗв/год.
б) Порівняти отриманий результат Р• (Р/год) з природним фоном
(складає 10 мкР/год., а також від 0,05 до 0,2 мкЗв/год.), з нормою в
житловому будинку (до 50 мкР/год) та на робочому місці (до 1,1 мР/год.).
Зробити висновок про відповідність потужності експозиційної дози
Р• вищезазначеним нормам. У разі невідповідності, запланувати адекватні
заходи щодо зменшення негативного впливу джерела іонізуючого
випромінювання.

Виконання завдання
Іонізуюче випромінювання — це будь-яке випромінювання, взаємодія
якого із середовищем призводить до утворення електричних зарядів різних
знаків. Розрізняють корпускулярне і фотонне іонізуюче випромінювання.
Випромінювання характеризуються за своєю іонізуючою і
проникаючою спроможностями. Іонізуюча спроможність випромінювання
визначається питомою іонізацією, тобто числом пар іонів, що утворюються
частинкою в одиниці об'єму, маси середовища або на одиниці довжини
шляху. Різноманітні види випромінювань мають різноманітну іонізуючу
спроможність. Проникаюча спроможність випромінювань визначається
розміром пробігу, тобто шляхом, пройденим часткою в речовині до її
повного зникнення. Джерела іонізуючих випромінювань поділяються на при-
родні та штучні (антропогенні).
 Штучними джерелами іонізуючих випромінювань є ядерні вибухи,
ядерні установки для виробництва енергії, ядерні реактори, прискорювачі
заряджених частинок, рентгенівські апарати, прилади апаратури засобів
зв'язку високої напруги тощо.
Радіоактивне випромінювання – це випромінювання енергії у вигляді
частинок або електромагнітних хвиль, при проходженні яких через речовину
відбуваються іонізація збудження атомів і молекул.
Період напівро́зпаду (T1/2) — час, протягом якого квантовомеханічна
система (ядро атома, елементарна частинка, енергетичний рівень тощо)
розпадається з імовірністю 1/2. Якщо розглядається ансамбль незалежних
частинок, то протягом одного періоду напіврозпаду кількість частинок, що
залишилися, зменшується в середньому вдвічі.
Експозиційна доза характеризує іонізуючу здатність випромінювання в
повітрі. За одиницю дози в системі СІ прийнято Кл/кг (кулон/кг) - це така
доза випромінювання, при якій в 1 кг сухого повітря виникають іони, які
несуть заряд в І купон електрики кожного знаку. Для характеристики цієї
дози використовують позасистемну одиницю - рентген (Р).
Еквівалентна доза — добуток поглиненої дози на середній
коефіцієнт якості іонізуючого випромінювання, який враховує
біологічний вражаючий ефект для різних тканин. Еквівалентна доза
визначає біологічний вплив різних іонізуючих випромінювань на організм
людини і застосовується для оцінки шкоди здоров’ю людини.
Основні види радіоактивного розпаду:
α-розпад є властивістю важких ядер з масовим числом А≥200.
Всередині таких ядер за рахунок властивості насичення ядерних
сил утворюються відособлення α-частинки, що складаються з двох протонів і
двох нейтронів. Утворена таким чином α-частинка сильніше відчуває
кулонівське відштовхування від інших протонів ядра, ніж окремі протони.
Одночасно на α-частинку менше впливає ядерне міжнуклонне притягання за
рахунок сильної взаємодії, ніж на решту нуклонів.
 β-розпад – внутрішньонуклонний процес, тобто відбувається
перетворення нейтрона в протон із вильотом електрона й антинейтрино з
ядра.
γ-розпад. Гамма-промені – це електромагнітні хвилі із довжиною
хвилі, меншою за розміри атома. Вони утворюються зазвичай при переході
ядра атома із збудженого стану в основний стан. При цьому кількість
нейтронів чи протонів у ядрі не змінюється, а отже ядро залишається тим
самим елементом. Однак випромінювання гамма-променів може
супроводжувати й інші ядерні реакції.
Серед різноманітних видів іонізуючих випромінювань надзвичайно
важливими при вивченні питання небезпеки для здоров'я і життя людини є
випромінювання, що виникають в результаті розпаду ядер радіоактивних
елементів, тобто радіоактивне випромінювання.
Однією з основних характеристик джерела радіоактивного
випромінювання є його активність, що виражається кількістю радіоактивних
перетворень за одиницю часу.
Активність А радіонуклідного джерела - міра радіоактивності, яка
дорівнює співвідношенню кількості й у самовиникаючих ядерних
перетворень у цьому джерелі за невеликий інтервал часу dt до цього
інтервалу часу:
Одиниця активності - кюрі (Кі), 1 Кі = 3,7-1010 ядерних перетворень за
1 секунду. В системі СІ одиниця активності - бекерель (Бк). 1 Бк дорівнює 1
ядерному перетворенню за 1 секунду або 0,027 нКі.
Небезпека, викликана дією радіоактивного випромінювання на
організм людини, буде тим більшою, чим більше енергії передасть тканинам
це випромінювання. Кількість такої енергії, переданої організму, або
поглинутої ним, називається дозою.
Розрізняють експозиційну, поглинуту та еквівалентну дозу іонізуючого
випромінювання.
 Ступінь іонізації повітря оцінюється за експозиційною дозою
рентгенівського або гамма-випромінювання.
Експозиційною дозою (X) називається повний заряд dQ іонів одного
знака, що виникають у малому об'ємі повітря при повному гальмуванні всіх
вторинних електронів, утворених фотонами до маси повітря dm в цьому
об'ємі:
Експозиційна доза характеризує потенційні можливості іонізуючого
випромінювання.
Біологічна дія іонізуючих випромінювань на організм людини, в першу
чергу, залежить від поглинутої енергії випромінювання.
Поглинута доза випромінювання (Д) - це фізична величина, яка
дорівнює співвідношенню середньої енергії, переданої випромінюванням
речовині в деякому елементарному об'ємі, до маси речовини в ньому.
Одиниця вимірювання поглиігутої зони - грей (Тр.); 1 Гр = 1 Дж/кг.
Застосовується також позасистемна одиниця - рад. 1 рад = 0,01 Гр.
Однак поглинута доза не враховує того, що вплив однієї і тієї самої
дози різних видів випромінювань на окремі органи і тканини, як і на організм
в цілому, неоднаковий. Наприклад, а-випромінюван-ня спричиняє ефект
іонізації майже у 20 разів більший, ніж [3- та у-випромінювання. Для
порівняння біологічної дії різних видів випромінювань при вирішенні задач,
пов'язаних із радіаційним захистом, НРБУ-97 введено поняття еквівалентної
дози в органі або тканині (НТ), величина якої визначається як добуток
поглинутої дози в окремому органі або тканині (Дт) на радіаційний
зважуючий фактор WR, величина якого залежить від відносної біологічної
ефективності іонізуючого випромінювання.
Одиниця еквівалентної дози в системі СІ - зіверт (Зв). Позасистемна
одиниця еквівалентної дози - бер - біологічний еквівалент рада. 1 Зв = 100
бер.
 Визначення потужності поглинутої дози іонізуючого випромінювання
на заданій відстані від точкового джерела, з радіонуклідом заданого типу
(60Co – кобальт-60) та заданою активністю, за формулою:
6
'АГ 4.2∙ 10 ∙84,63
D= 2 = 2
=43882222.2
r 0,90
Визначення потужності експозиційної дози іонізуючого
випромінювання на заданій відстані від точкового джерела з радіонуклідами
заданого типу (137Cs – цезій-137) за формулою:
' АГ 1.14 ∙ 10−4 ∙ 3,24 −8 Р
P= = =4 , 56 ∙10 .
r 2
90 2
год

Контрольне запитання
3. Дайте визначення що таке поглинена доза
Поглинена доза (англ. absorbed dose) — відношення енергії випромінювання,
поглиненої об’ємом даної речовини, до маси речовини в цьому об’ємі. Одна з
фундаментальних дозиметричних величин, що визначає кількість енергії
іонізуючого випромінювання, переданого речовині в розрахунку на одиницю
маси.