Шкала електромагнітних хвиль.

Загальна характеристика випромінювань (див. шкалу).

1) Інфрачервоне випромінювання.
Природними джерелами інфрачервоного випромінювання є:
Сонце, зірки, планети.
Штучним джерелом інфрачервоного випромінювання є будь-яке тіло,
температура якого вище температури навколишнього середовища.
Механізм утворення інфрачервоного випромінювання наступний:
в нагрітому тілі енергія теплового руху перетворюється у внутрішню
енергію при зіткненні частинок між собою. При цьому збільшується енергія,
головним чином, коливального й обертального руху частинок, тобто частинки
збуджуються. Збуджені атоми й молекули випускають енергію у вигляді
електромагнітних хвиль і при цьому переходять зі збудженого стану в
нормальний. Поглинувши енергію теплового руху, атоми знову переходять у
збуджений стан, а потім вертаються в нормальний стан, і т.д. Описане
випромінювання називається тепловим випромінюванням і за своєю природою
є електромагнітним. Воно існує при будь-якій температурі, відмінної від аб-
солютного нуля.
Властивості інфрачервоного випромінювання:
 проходить через картон, чорний папір, тонкий шар ебоніту, через
асфальт, через атмосферу Землі;
 сильно поглинається парами води.

Застосування інфрачервоного випромінювання:

1) фотографування земних об'єктів у тумані й темряві;
2) прогрівання тканин живого організму;
3) сушіння деревини, пофарбованих поверхонь, підігрів матеріалів;
4) сигналізація при охороні приміщень;
5) медицина, криміналістика;
6) військова справа (прилади нічного бачення).

2) Ультрафіолетове випромінювання.
Випромінювання, що виявляється безпосередньо за фіолетовою частиною
видимого спектра, називається ультрафіолетовим випромінюванням.
Джерела:
входить до складу сонячного світла, світла електричної дуги,
випускається також спеціальними газорозрядними лампами.

Властивості й застосування ультрафіолетового випромінювання:

1) викликає люмінесценцію (використається в люмінесцентних лампах,
люмінесцентному аналізі й дефектоскопії);
2) викликає фотоефект (застосовується в промисловій електроніці й ав-
томатиці);
3) викликає фотохімічні реакції (застосовується в текстильному виробництві,
відіграє важливу роль у фізіології тварин і рослин);
4) бактерицидна дія (використовується для стерилізації повітря в промислових
приміщеннях і в медичній практиці);
5) впливає на центральну нервову систему, стимулюючи ряд важливих
життєвих функцій в організмі;
6) різні дози ультрафіолетового випромінювання, діючи на тканині шкіри,
приводять до утворення захисного пігменту - засмаги (вітамін D2);
7) мутагенна дія.

3) Рентгенівські промені.
Перша Нобелівська премія в галузі фізики присуджена в 1901 р.
Вільяму Рентгену. Українці вважають, що цієї премії повинен був удостоїтися
ще й Іван Пулюй, який сконструював трубку для одержання Х-променів
(рентгенівських променів) ще в 1881 р, але не оприлюднив своєчасно свою
роботу.

Механізм виникнення рентгенівського випромінювання.

Звертаємо увагу, що біля електрона, що летить з великою швидкістю,
існує електромагнітне поле. При різкому гальмуванні електрона відбувається
зміна електромагнітного поля, в результаті чого виникає електромагнітна хвиля
довжиною від 5 нм до 0,01 нм. Ці хвилі і являють собою рентгенівське
випромінювання.
Мала довжина хвилі рентгенівських променів, їх велика "твердість" є
причиною, що обумовлює основні властивості рентгенівського
випромінювання:
1) має високу проникаючу й іонізуючу здатність;
2) не відхиляється електричним і магнітним полями;
3) викликає люмінесценцію;
4) має фотохімічну дію;
5) має досить сильну біологічну дію на живі клітки, тканини й організм в
цілому;
6) поширення, відбивання, заломлення, інтерференція й дифракція
відбуваються аналогічно видимому випромінюванню.
Деякі із цих властивостей знаходять практичне застосування в медицині.