Спектральний аналіз використовується в медицині та ветеринарії для

діагностики деяких захворювань, а також в лікувальній справі для

моніторінгу змін в організмі під час видужування. Аналіз успішно
використовується в судовій медицині для встановлення слідів крові чи
решток інших речовин, наявності отруйних речовин в крові чи тканинах
організму; в харчовій гігієні – для виявлення мікродомішок металів в
консервованих продуктах; у фармакологічній промисловості – для
дослідження медичних препаратів. Шляхом спектроскопії визначають
молекулярний склад гормонів, пігментів, вітамінів та багато інших
речовин організму. Значення спектрального аналізу для медицини
залишається дуже важливим і надалі. Тому з приведених вище мотивів ми
вивчатимемо цю тему в лабораторній роботі.

1. Навчальна мета:
Знати: - явище дисперсії світла;
- способи отримання спектрів світла;
- модель атома Резерфорда-Бора; постулати Бора;
- спектр атома водню (серії Лаймана, Бальмера і Пашена);
- спектри випромінювання і поглинання та їх застосування;
- спектральний аналіз та його використання в медицині;
- будову і принцип дії двохтрубного спектроскопа.

Вміти:
- нарисувати хід променів в спектроскопі;
- пояснити умову стаціонарності орбіти електрона в атомі;
- градуювати спектроскоп і будувати відповідний графік та
пояснити яке його застосування;
- користуватися графіком для визначення довжини хвиль
спектральних ліній досліджуваної речовини;
- пояснити яка кінцева мета дослідження в даній лабораторній
роботі;
- пояснити, якісний чи кількісний аналіз проводиться в цій
лабораторній роботі;
- записати та пояснити формулу Бальмера-Рідберга.
 2

2. БАЗОВІ ЗНАННЯ, ВМІННЯ ТА НАВИЧКИ, НЕОБХІДНІ ДЛЯ ВИВ-

ЧЕННЯ ТЕМИ.
Деякі знання набуті при вивченні відповідних розділів фізики під час
навчання в середній школі (середня освітня школа, медучилище, технікум
тощо). Вони потрібні студентові, щоб успішно оволодівати новими
знаннями, вміннями і навичками при виконанні вказаної вище
лабораторної роботи.
Звичайно, що дещо забуто, а дехто, можливо, і не вивчав ці розділи
фізики. Тому для кращої підготовки студентів до заняття необхідно
згадати про раніше набуті знання та вміння, повторивши відповідні
розділи у підручнику з фізики за середню школу або ознайомитися
(вивчити) з базовими питаннями і відповідями на них, які рекомендуємо
нижче (п.4). Перед тим, як розпочати поновлювати у пам’яті знання,
даємо таку пораду: спочатку закрити правий стовпчик таблиці листом
паперу і ознайомитись з питаннями (термінами) в лівому стовпчику.
Постаратись згадати і записати відповіді (Ваші знання) на кожне питання.
Якщо необхідно повторіть цю тему в шкільному підручнику з фізики.
Потім порівняйте Ваші відповіді з тими що знаходяться в правому
стовпчику таблиці 2. Таким чином, це покращить рівень Ваших знань і Ви
будете готові до освоєння нових знань, умінь і навичок, які пропонуються
до вивчення в лабораторній роботі.

3. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ПРИ ПІДГОВЦІ ДО

ЗАНЯТТЯ (ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БАЗОВОГО РІВНЯ)
Стисло подається матеріал з цієї теми, оволодівши яким, можна
забезпечити підготовку студента до заняття.
4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик і т.п., які
повинен освоїти студент при підготовці до лабораторної роботи
№ 27
 3

№ Терміни Відповіді, визначення, рисунки,

з/п базових малюнки приладів, пояснення тощо
питань
1. Модель атома Ці вчені на початку ХХ ст. запропонували таку
Резерфорда- модель атома: в центрі атома знаходиться
Бора. позитивно заряджене ядро, в якому зосереджена
Електронні майже вся маса атома, а навколо нього на певних
рівні. орбітах рухаються електрони. Цю модель у фізиці
називають: планетарна модель атома. Наприклад,
найпростіший атом – атом водню складається з
протона в центрі і одного електрона, який
обертається навколо цього ядра. Ядро атома водню
має позитивний заряд, рівний по абсолютній
величині заряду електрона і масу, приблизно в 1836
разів більшу за масу електрона.
Орбіти, на яких рухаються електрони в атомі
називаються електронними або енергетичними
рівнями. Електрон на різних орбітах в атомі має
різні енергії.
2. Постулати Вивчаючи явища мікросвіту, Нільс Бор в 1913
Бора році сформулював два постулати (закони), які по
суті стали початком створення нової теорії руху
мікрочастинок – квантової механіки.
а) Перший постулат Бора стверджує: атомна
система може знаходитися тільки в особливих
стаціонарних станах, кожному з яких відповідає
певна енергія Е. В стаціонарному стані атом не
випромінює енергію. Математично перший
постулат записується так:
 4

Р= = nh (1), де

Р – момент кількості руху електрона;

n – додатнє ціле число;
h – постійна Планка, h = 6,626 · 10-34 Дж·с

h= = 1,055 · 10-34 Дж·с

б) Другий постулат: кожній орбіті атома
відповідає певний енергетичний рівень.
Випромінювання світла атомом відбувається
при скачкоподібному переході електрона з
дальше віддаленої орбіти від ядра на ближчу
орбіту, або: випромінювання світла відбувається
при скачкоподібному переході атома з одного
стаціонарного стану на другий.
Енергія випроміненого фотона рівна різниці енер-
гій стаціонарних станів:
hν = Em – En (2), звідси

частота ν випромінювання дорівнює:

ν= (3), де

Em – енергія при одному стаціонарному стані

атома;
En – енергія при іншому стані атома;
m i n – головні квантові числа.
При збудженні атома енергією, що діє на нього
ззовні, при певній умові відбувається протилежний
процес: перехід електрона з нижньої електронної
орбіти на вищу.
 5

3. Що таке При розкладанні білого світла,тобто світла у

спектр світла? видимому діапазоні, який складається з багатьох
довжин хвиль, виникає кольорова полоса, яку
називають спектром. Окремі кольори цієї полоси
називаються спектральними кольорами або
спектральними лініями. Зміна кольору відбу-
вається безперервно (поступово) і має багато по-
лутонів. Розділення спектра на вказані вище
кольори є умовним. Зрозуміло, що певному кольору
відповідає певний діапазон довжин хвиль, а не одна
хвиля.
Кожний елемент (атомна система) таблиці
Мендєлєєва (їх більше 110) випромінює свої
довжини хвиль, властиві тільки йому.
Спектри речовин, які знаходяться в газовому стані
– лінійчасті. А спектри рідин і твердих тіл –
полосаті.
4. Спектри Спектри світла, які утворюються внаслідок
випроміню- переходу електронів в атомних системах з вищих
вання і (дальших від ядра) орбіт на нижчі, називаються
спектри спектрами випромінювання. Згідно з другим
поглинання постулатом Бора, при збудженні атома, він при
певних умовах, поглинає енергію і електрон
переходить з нижчої орбіти на вищу. Таким чином,
виникають спектри, які називаються спектрами
поглинання.
Якщо, наприклад, пропустити на екран крізь
холодний газ спектр білого світла, то на ньому
побачимо сім темних (замість кольорових) ліній,
 6

які є лініями поглинання. Всі ці лінії разом

утворюють спектр поглинання. Якраз, завдяки цим
спектрам, спочатку гелій був виявлений на Сонці, а
потім вже – на Землі.
5. Серії випро- Як виявилося, атомні системи випромінюють
мінювання енергію у вигляді електромагнітних хвиль і поза
атома водню межами видимого діапазону спектра. Так, за
червоним випромінюванням відбувається так зване
інфрачервоне або теплове випромінювання, а за
фіолетовим світлом відбувається ультрафіолетове
випромінювання. Усі діапазони випромінювання
атома водню непогано вивчені.
Так, Бальмер вивчав в основному серію видимого
діапазону електромагнітного випромінювання і
встановив, що червоне світло виникає при переході
електрона з 3-ї орбіти на другу; блакитне – при
переході з 4-ї орбіти на 2-гу; синє – при переході
електрона з 5-ї орбіти на 2-гу; фіолетове – при
переході з 6-ї орбіти на 2-гу. Ним встановлена
формула, яка названа на його честь – формулою
Бальмера:

=R - ) (4), де

λ – довжина хвилі світла, що випромінюється;

R – постійна Рідберга; R =1,097·10-7м-1
nk, ni – головні квантові числа, що означають
номера орбіт.
За формулою (4) можна визначити довжину хвилі
світла, яке випромінюється атомом водню.
 7

Серією хвиль ультрафіолетового випромінюван-

ня займався фізик Лайман. Він встановив, що ці
випромінювання відбуваються при переходах
електронів з вищих енергетичних рівнів (орбіт) на
перший.
Близькою до червоного світла серією
інфрачервоного випромінювання займався дослід-
ник Пашен. Він доказав, що ця серія утворюється
при переходах електронів з верхніх орбіт атома на
третю.
Ще дальшими серіями інфрачервоного
випромінювання , що виникають при переходах
електрона з вищих орбіталей на 4-ту і 5-ту
займалися відповідно Брекет і Пфунд.
6. Дисперсія При пропусканні білого світла через призму він
світла розкладається на 7 складових (кольорів) з різними
довжинами хвиль (рис. 1.)

Рис. 1

Причина цього явища полягає в тому, що воно

залежить від довжини світла і показника
заломлення скла (з якого виготовлена призма).
Отже, можна стверджувати, що явище залежності
показника заломлення речовини від довжини
світлової хвилі, називається дисперсією світла.
 8

7. Спектральний Лінійчасті спектри в науці відіграють особливу

аналіз роль, бо їх характер прямо залежить від будови
атомів, руху в них електронів. Спостерігаючи
спектри, вчені отримали можливість “заглянути в
середину” атома, взнати його будову. З другого
боку, оскільки атом кожної речовини має свій
індивідуальний спектр, можна проводити аналіз
невідомих речовин. Для цього потрібно тільки
сфотографувати спектр речовини і порівняти його
з відомими спектрами. Співпадання спектральних
ліній дасть можливість визначити які елементи
(атоми) входять до складу речовини.
За допомогою спектральних ліній можна
провести як якісний так і кількісний аналізи. За
допомогою якісного аналізу взнають які речовини
(атоми) входять до складу якогось тіла. Але чим
більше таких атомів входять до складу якоїсь
речовини, тим яскравіші будуть спектральні лінії.
Виходячи з цього, можна проводити і кількісний
спектральний аналіз.
Таким чином, спектральний аналіз – це метод
визначення якісного і кількісного складу
речовини за її спектром.
Спектральний аналіз дуже чутливий. З його
допомогою можна виявити даний елемент в
складній суміші речовин, якщо маса цього елемента
навіть дуже мала (10-10 г). За допомогою
спектрального аналізу дізнались про хімічний склад
Сонця і багатьох зірок.
 9

За допомогою спектрального аналізу ще в

минулому столітті детально вивчили які
мікроелементи входять до складу організму
людини. Використовують цей метод в медицині для
діагнозу захворювань та динаміки їх протікання. З
успіхом використовують його судові медики при
проведенні судмедекспертиз.
Молекулярні структури, взаємодію між ними,
процеси обміну речовин в живих організмах
вивчають за допомогою спектрального аналізу,
основаному на спектрах поглинання. Для
проведення спектрального аналізу створені
спеціальні довідники, в яких зазначені усі відомі
хімічні елементи, їх спектри і, з великою точністю,
– довжини хвиль, що утворюють ті чи інші
спектральні лінії.
До спектральних приладів, що використовуються
в сучасній науці і медицині відносяться:
спектроскопи різних модифікацій, спектрографи,
спектрофотометри, спектрофлуориметри, пламенні
фотометри та інші, в яких використовується
випромінювання в усіх трьох діапазонах світла
(ультрафіолетове, видиме та інфрачервоне).
8. Будова Опис приладу і хід променів у ньому дивись на
спектроскопа і рисунках 1, 2 і [Джерело [6], стор. 219, 220, 221]
хід променів в
ньому
9. Градуювання Градуювання спектроскопа в даній лабораторній
спектроскопа роботі проводиться з метою отримання графіка, за
 10

яким визначають довжини світлових хвиль

досліджуваних речовин. Градуювання здійснюється
за допомогою спектра відомої речовини, наприклад
неону чи гелію і полягає в наступному: при подачі
від гелієвої чи неонової лампи світло паралельним
пучком падає на призму. В полі зору зорової труби
одержимо спектр. Суміщаючи візирну лінію
зорової труби, за допомогою мікрометричного
гвинта з лініями в спектрі, кожний раз фіксують це
суміщення за показниками мікрометричного
гвинта. За даними значень довжин хвиль і
показниками мікрогвинта будують градуювальний
графік спектроскопа. Для цього по осі ординат
відкладають покази мікрогвинта, а по осі абсцис –
відповідні їм довжини хвиль спектральних ліній
невідомих (досліджуваних) речовин. Цей графік
потрібний для визначення довжин хвиль
спектральних ліній невідомих (досліджуваних)
речовин.

3.2. Завдання для самостійної роботи та самоконтролю

Ці завдання сформульовані в “теоретичних питаннях п. 5.1 до заняття”.
Відповіді на поставлені питання знайдете в попередньому параграфі
(п.4.1.). вони повністю відповідають змісту теоретичних питань п. 5.1.
(Див. нижче).
Методичні поради (вказівки) до виконання завдання:
Згідно базових питань спочатку вивчіть матеріал цієї теми в правій
колонці таблиці № 2 (п.4.1). Потім закрийте листом паперу праву колонку
і спробуйте коротко письмово відповісти на вказані питання (п 4.1). Після
 11

цього звірте Ваші відповіді з відповідями на базові питання, що були

закриті листком в правій частині таблиці. З цього порівняння (звіряння)
дізнаєтесь, як Ви підготувалися до заняття.
Примітка: Базові питання таблиці № 2 повністю корегують з
теоретичними питаннями, що в п. 5.1. (див. нижче).
4. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ ДО ВИКОНАННЯ
ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ
5. 5.1. Теоретичні питання до заняття
5.1.1. Модель атома Резерфорда-Бора .
5.1.2. Перший постулат Бора. Умова стаціонарності орбіти електрона в
атомі, формула умови.
5.1.3. Другий постулат Бора.
5.1.4. Що таке спектр світла? Види спектрів.
5.1.5. Спектри випромінювання і поглинання. Як вони виникають?
5.1.6. Серії випромінювання атома водню (серії Лаймана, Бальмера,
Пашена) .
5.1.7. Явище дисперсії світла, його практичне застосування.
5.1.8. Будова і принцип дії спектроскопа, хід світлових променів у
ньому.
5.1.9. Суть градуювання спектроскопа.
5.1.10. Призначення градуювального графіка в лабораторній роботі
№ 27.
5.1.11. Основи спектрального аналізу та його застосування в медицині.
5.1.12. Яка кінцева мета дослідження в даній лабораторній роботі?
5.1.13. Формула Бальмера-Рідберга. Яке можливе її використання?
5.2. Домашнє завдання
5.2.2. Вивчити подані вище теоретичні питання (п.5.1).
5.3. Практичні завдання, які виконуватимуться на занятті при
виконані Лабораторної роботи
 12

Завдання №1. Ознайомитись з будовою і роботою лабораторної

установки (приладу).
Завдання №2. Проградуювати спектроскоп.
Завдання № 3. Отримати і дослідити спектр випромінювання
люмінесцентної лампи.
Завдання № 4. Провести якісний спектральний аналіз газової суміші
люмінесцентної лампи, з метою виявлення одного з її
компонентів. Зробити відповідний висновок з цього
дослідження.

7. ЛІТЕРАТУРА
Основна:
1. Ремизов А.Н. Курс физики, электроники и кибернетики. М., Высшая
школа, 1982
2. Ремизов А.Н. Медицинская и биологическая физика. М., Высшая
школа, 1987
3. Ремизов А.Н. Курс физики (для медицинских институтов), том. 2. М.,
Высшая школа, 1976.
4. Ливенцев Н.М. Курс физики, том 2, М., Высшая школа, 1978.
5. Ливенцев Н.М. Курс физики, том 2, М., Высшая школа, 1974.
6. Дяков В.А. і співавтори. Лабораторний практикум з медичної і
біологічної фізики. Видавництво Віндержмедуніверситету, 1999.
Лабораторна робота № 27.
Додаткова:
1. Агапов Б.Т. и соавторы. Лабораторный практикум по физике. М.,
Высшая школа, 1987.
2. Підручники з фізики для учнів 10-11 класів.