Атомна фізика

• XX століття стало справжнім часом прориву знань про атом, в тому числі
блискучі вчені фізики Нільс Бор і Ернест Резерфорд запропонували так звану
планетарну модель атома, порівнявши його з планетної системою.
• Узагальнивши результати дослідів, Резерфорд зробив висновки:
• В цілому атом порожній. Майже вся його маса сконцентрована в ядрі діаметром d
~ 10-15 м.
• ядро несе в собі заряд q+, величина якого за модулем дорівнює заряду електрона,
помноженому на порядковий номер цього елемента в таблиці Менделєєва.
• Оскільки атом електрично нейтральний, то позитивний заряд ядра компенсує
заряд електронів, які мають рухатись навколо ядра, подібно до планет навколо
Сонця. Кількість електронів дорівнює порядковому номеру елемента в таблиці
Менделєєва. Таку модель атома Резерфорд назвав планетарною моделлю атома.
 Спектри випромінювання

Лінійчаті спектри випромінювання уявляють Складається з окремих смуг, розділених

Світло Сонця, лампи розжарювання, свічки собою набір вузьких ліній різних кольорів. Кожен темними проміжками.
розкладається призмою у суцільний хімічний елемент має свій спектр, який не
(неперервний) спектр. Це говорить про те, співпадає зі спектрами інших елементів. Кожна смуга складається з великої кількості
що ці тіла випромінюють хвилі усіх можливих Лінійчаті спектри випромінювання хімічних щільно розташованих ліній.
частот (довжин) хвиль. Для отримання елементів відрізняються кольором, положенням Смугасті спектри випромінюють молекули,
неперервного спектру тіло потрібно нагріти та кількістю окремих світлових ліній. З цього не зв’язані або слабко зв’язані одна з
до високої температури, після чого атоми робимо висновок, що атом кожного хімічного одною: світіння пари в полум’ї або світіння
речовини починають випромінювати світло. елементу може випромінювати та поглинати газового розряду.
тільки свій власний набір квантів визначеної
енергії
 Спектральний аналіз
Це метод якісного і кількісного визначення хімічного складу речовини за її спектром.
Довжини хвиль (або частоти) лінійного спектру будь-якої речовини залежать тільки від властивостей атомів цієї
речовини, і ЗОВСІМ НЕ залежать від способу збудження свічення атомів.
Можна відшукати заданий елемент у складі речовини, навіть якщо його маса менше 1е-10 г.
Атоми кожного хімічного елементу мають строго визначені резонансні частоти, в результаті чого саме на цих частотах
вони поглинають та випромінюють світло.
Це призводить до того, що у спектроскопі на спектрах видно лінії (темні і світлі) у певних місцях, характерних для кожної
речовини.
Інтенсивність ліній залежить від кількості речовини.
Спектральний аналіз — сукупність методів визначення складу (наприклад, хімічного) об'єкта, заснований на
вивченні його спектру. Спектральний аналіз ґрунтується на явищі дис­персії світла.
Традиційно розмежовують:
атомарний та молекулярний спектральний аналіз,
«емісійний» — за спектром випромінення та «абсорбційний» — за спектром поглинання,
«мас-спектрометричний» — за спектром мас атомарних чи молекулярних іонів.
 ПРОТОННО-НЕЙТРОННА МОДЕЛЬ
АТОМНОГО ЯДРА
Атомне ядро складається із частинок двох
видів: протонів, які мають позитивний
електричний заряд, і нейтронів, які не
мають заряду.
Протони і нейтрони, що входять до складу
ядра атома, називають нуклонами.

Ізотопи – атоми того самого хімічного елемента, ядра яких містять однакове число протонів, але різну
кількість нейтронів.
Сили, які діють між протонами й нейтронами в ядрі та забезпечують існування атомних ядер,
називають ядерними силами.
Енергію, необхідну для повного розщеплення ядра на окремі нуклони, називають енергією зв'язку
атомного ядра (Езв)
 Основні властивості ядерних сил
 є дуже потужними: вони у 100-1000 разів більші за електростатичні сили
відштовхування двох протонів на близьких відстанях (приблизно 10–15 м).
 є тільки силами притягання;
 є близькодіючими: вимірювання показали, що ядерні сили між
нуклонами виявляються лише на відстанях, які приблизно дорівнюють
розмірам нуклона (10–15 м);
 не залежать від заряду: на однаковій відстані сили, що діють між двома
протонами, між двома нейтронами або між протоном і нейтроном, є
однаковими;
 мають властивість насичення: нуклон виявляється здатним до ядерної
взаємодії одночасно лише з невеликою кількістю розташованих поряд
нуклонів.