Лекція № 9

Рентгенівське
випромінювання
 План лекції
1. Рентгенівське випромінювання
2. Механізми виникнення
характеристичного та
тормозного рентгенівського
випромінювання, спектри
3. Взаємодія рентгенівського
випромінювання з речовиною
4. Використання рентгенівського
випромінювання в медицині   kIU 2 Z
5. Радіоактивність, види
радіоактивних розпадів
6. Закон радіоактивного розпаду

1
1 p n  
1
0
0
1
Іонізуючі випромінювання -
це випромінювання, вплив яких на речовину
призводить до іонізації її атомів і молекул.

Іонізація атома - це розпад атома на

позитивні і негативні іони .
 Іонізуючі випромінювання (ІВ)
↓ ↓
Корпускулярні: Електромагнітні:
• α-випромінювання • рентгенівське
• β-випромінювання • γ-випромінювання
• потоки нейтронів
• потоки протонів
Рентгенівське випромінювання
(Х- або Rö-промені) –
це електромагнітні хвилі з довжиною хвилі від
10-5 нм до 80 нм.

Гамма-випромінювання (γ–промені) -
це електромагнітні хвилі з довжиною хвилі
λ < 10-5 нм,
нм виникають при
внутрішньоядерних процесах
Шкала електромагнітних хвиль
Електромагнітна хвиля
Шкала ЕМХвиль
Вільге́ льм Ко́ нрад
Рентге́ н
(Wilhelm Conrad Röntgen;
1845 -1923) —
видатний німецький фізик

1895 рік –
відкрив Х-промені
(рентгенівське
випромінювання)

Перший в історії фізики

лауреат Нобелівської премії
(1901)
 Рентгенівське випромінювання (РВ)
класифікують:

• За механізмом виникнення:
1) гальмівне РВ
2) характеристичне РВ

• За довжиною хвилі (або за енергією):

1) м’яке (довгохвильове)
2) жорстке (короткохвильове)
1). Гальмівне РВ
отримують в рентгенівських трубках при
різкому гальмуванні електронів в
речовині анода (антикатода).
• Рентгенівська трубка є основною
частиною рентгенівського апарату.

• Рентгенівська трубка - це скляна посудина, з якої

підкачано повітря;
містить два електроди - катод (-) і анод (+).

• Розігрітий електричним струмом катод випускає

електрони (явище термоелектронної емісії).
Термоелектрони летять до анода, вдаряються об
нього і гальмуються в речовині анода, породжуючи
гальмівне РВ.
• Гальмівне РВ має безперервний спектр.
• Зі збільшенням напруги (U) спектр гальмівного РВ
зміщується в бік менших довжин хвиль (вліво).

U1 > U 2 • U1 и U2 - напруги між

анодом і катодом
трубки
U1 • dФ/dλ - спектральна
U2 щільність потоку
випромінювання
• λ - довжина хвилі
випромінювання
Енергія рентгенівського кванта : Е =hc/λ
h – стала Планка
с – швидкість світла
eU - енергія електрона
е - елементарний заряд
U - напруга

hc
 eU

hc

eU
• Мінімальна довжина хвилі (λmin)
в спектрі гальмівного РВ:
hc
min 
eU
• λm - довжина хвилі, яка відповідає
максимальному потоку енергії в спектрі
випромінювання:
3
 m   min
2
2). Характеристичне РВ:
• виникає в атомах елементів з великими
порядковими номерами (Z)
• виникає при переходах електронів з верхніх
рівнів на самі нижні
 Спектри характеристичного РВ різних важких
атомів:

• схожі
• є лінійчатими
• підпорядковуються закону Мозлі:

  A( Z  B)
• ν – частота спектральної лінії
• Z - порядковий номер атома
• А и В – константи
• При проходженні РВ крізь речовину
потік випромінювання (Ф) послаблюється
за законом Бугера:


  0  e

• Ф0 - потік випромінювання, що падає на речовину ,

• Ф - потік випромінювання, яке пройшло через шар
речовини товщиною l,
• μ - лінійний коефіцієнт послаблення РВ.
 Три механізми
взаємодії РВ з речовиною :

1. когерентне разсіяння
2. некогерентне розсіяння (або
комптонівське розсіяння, або
ефект Комптона);
3. фотоефект
 1. Когеренте розсіяння
cпостерігається тоді, коли енергія кванта РВ •
менша за енергію іонізації атома (енергії, яку
необхідно затратити, щоб відірвати електрон
від атома)
• РВ розсіюється (змінює напрямок
поширення) без поглинання енергії
випромінювання речовиною (без зміни
частоти фотона РВ).
:Некогерентне разсіяння (Комптон) .2
• кванти РВ взаємодіють з електронами зовнішніх
оболонок атомів (вони пов'язані з ядром слабше,
ніж електрони внутрішніх оболонок)
• електрон відривається від атома (іонізація атома) і
набуває кінетичної енергії
• РВ розсіюється у вигляді квантів з меншою
частотою
• Електрони, що відриваються від атомів при
ефекті Комптона, називаються електронами
віддачі.

Rö–квант новый Rö – квант

hν hν‫׳‬
 3. Фотоефект:
• кванти РВ взаємодіють з електронами внутрішніх
оболонок атомів;
• вся енергія кванта РВ йде на іонізацію атома
(виривання електрона з атома);
• РВ повністю поглинається атомом, а не
розсіюється

Rö - квант
Коефіцієнт послаблення (μ)
РВ з речовиною:

   к   н  ф

μк, μн, μф – коефіцієнти послаблення, обумовлені

когерентним розсіюванням, некогерентним
розсіюванням і фотоефектом відповідно.
 Коефицієнт послаблення РВ (μ) :


 - коефіцієнт
поглинання РВ
σ - коефіцієнт розсіяння РВ

 ~ ρ∙z4∙λ3

• Масовий коефіцієнт послаблення (μm)

не залежить від ρ:

μm = μ / ρ
Застосування РВ в медицині :
1. Рентгенодіагностика
2. Рентгенотерапія
• В основі рентгенодіагностики лежить сильна
залежність здатності речовини поглинати РВ
(μ) від величини порядкового номера
елемента (Z):
µ ~ Z4
• Кісткова тканина містить багато кальцію (Z
= 20) та фосфору (Z = 15)
• м’які тканини містять в основному вуглець, азот,
кисень і водень (Z = 6, 7, 8,1 відповідно)

• Тому кістки в десятки разів сильніше поглинають

рентгенівське випромінювання, ніж м'які тканини.
 Рентгенодіагностика
• Рентгеноскопія – зображення
розглядають на рентгенолюмінесцентном
екрані (екрані, що світиться під дією РІ).
• Рентгенографія - зображення фіксується
1) на фотоплівці (зокрема - флюорографія)
2) на електронному носії (рентгенівська
комп'ютерна томографія РКТ ).
• Рентгенолюмінесценція –
світіння деяких речовин під дією РВ.

Рентгенівські знімки є негативами:

тканини з високою щільністю на рентгенограмах
світліше, ніж м'які тканини.
- Наприклад, кістки на знімках мають білий колір.
Чим орган менш щільний і більш повітряний, тим
темніше він виходить на знімку. Здорові легені,
заповнені повітрям, на рентгенограмі майже
чорного кольору.
- Проте світлі ділянки рентгенограми лікарі
називають затемненням, а темні - просвітленням,
тому що на позитивному знімку ці зони виглядали б
саме так.

Негатоскоп - спеціальний світиться екран для

перегляду і опису рентгенівських знімків.
• При рентгенодіагностиці порожнин судин
можуть використовуватися контрастні
речовини, добре поглинають рентгенівські
промені (сульфат барію, йод).

Іригоскопія
(рентгенологічне
дослідження кишківника)

Ангіографія
(дослідження
після інсульту)
Ниркова ангіографія
(транслюмбальний метод)
• Рентгенівська комп'ютерна томографія (РКТ) - найбільш
інформативний діагностичний метод.
• 1979 рік - творці комп'ютерного рентгенівського томографа
вчені Хаунсфілд і Мак-Кормак (Нобелівська премія).
• Через ділянку тонкого плоского шару людського тіла пропускають тонкий промінь РВ і реєструють
величину потоку, що пройшов.
• Посилаючи промінь через різні області шару в різних напрямках можна при досить великій кількості
вимірювань розрахувати величину поглинання випромінювання в кожному невеликому ділянці
досліджуваного шару.
• Якщо результати розрахунку вивести на екран монітора у вигляді
двовимірної картини, де ділянки шару, що відрізняються за величиною
поглинання випромінювання, розрізняються на моніторі за яскравістю
зображення або за кольором, то виходить наочне зображення
внутрішньої будови обраного шару організму.
• Найбільш інформативний метод РКТ при виявленні
злоякісних пухлин.
• Роздільна здатність - менше 2 мм.

РКТ голови немовляти

з гідроцефалією:
на зрізах,
виконаних на різних рівнях,
видно різке
розширення бічних (1) і
третього (2) шлуночків.

РКТ хворого:
кістозне новоутворення
правої нирки
(після контрастування)
• Рентгенотерапія (окремий випадок
променевої терапії) - вплив РВ на тканини в
лікувальних цілях.
• Рентгенівські апарати - створюють
випромінювання необхідної інтенсивності та
жорсткості.
• Потік (Ф) рентгенівського
випромінювання рентгенівської трубки:
2
  kIU Z
• k - коефіцієнт пропорційності
• I - сила струму в трубці
• U - напруга між антикатодом і катодом
• Z - порядковий номер елемента (речовини антикатода)

• U ~ 60 - 120 кВ

При більших значеннях U •

генерується більш жорстке
,випромінювання
при менших значеннях - більш •
.м’яке
• Рентгенівський апарат повинен дозволяти
змінювати величину Ф, не змінюючи жорсткості
випромінювання, тобто без зміни величини U.
• Тому зміна потоку випромінювання (Ф) досягається
в трубці шляхом зміни сили струму (І) в ній, що, в
свою чергу, досягається шляхом зміни
температури (Т) катода, а, отже, і кількості
електронів, що випускаються ним в одиницю часу.
Фλ
• Антикатод слід робити з тугоплавких матеріалів
з якомога більшим значенням Z.

• При бомбардуванні антикатода електронами тільки 1-2%

енергії електронів перетворюється в енергію РВ, інша
частина енергії йде на нагрів антикатода.
• Тому частина антикатода, бомбардована електронами,
(дзеркальце антикатода) повинна виготовлятися з
тугоплавких матеріалів (вольфрам, молібден).
Сильний розігрів антикатода вимагає
постійного його охолодження:
обертові електроди, усередині яких зроблені
канали для циркуляції тепловідвідної рідини.

Живлення рентгенівських трубок повинно

здійснюватися постійним струмом, тому
що електрони в трубці повинні летіти від катода до
електрод, але не навпаки.
 РАДіОАКТИВНіСТЬ
• Іонізуючі випромінювання (за винятком
рентгенівського) найчастіше утворюються
внаслідок явища радіоактивності.

• Радіоактивність (або радіоактивний розпад

ядер) - це самовільний розпад нестійких ядер з
утворенням інших ядер і випусканням
елементарних частинок.

Основні види радіоактивного розпаду:

1. α-розпад
2. β-розпад
Самовільний розпад 92U 236

α-частинка
(тобто ядро
атома гелію
4
2 He
)

βˉ-частинка
(електрон)

β+-частинка
(позитрон або
антиелектрон)

ῦ – антинейтрино

υ – нейтрино
 Альфа-розпад (α-розпад)

При α-розпаді утворюються α-частинка (ядро атома

гелію 2He4), і ядро ​атома, масове число (А) якого
менше масового числа вихідного ядра на 4,
а порядковий номер (Z) менше порядкового номера
вихідного ядра на 2.
Рівняння α-розпаду має вигляд:

A A 4 4
Z X  Z 2 Y  2 
Y - ядро, що утворилося при α-розпаді ядра Х.
При α-розпаді утворюється також γ-випромінювання.
Приклад α-розпаду –
перетворення 92U238 в Th234
90

92 U 238
→ 90Th +2He234 4

+ γ-излучение
Три види β-розпаду:

1. електронний (β—розпад)
2. позитронний (β+-розпад)
3. е–захват (К–захват).
1. При електронному розпаді
- із ядра виділяється β – частка (електрон)
- утворюється нове ядро, порядковий номер якого
на одиницю більше, ніж у вихідного ядра, а масове
число не змінюється
- випускається антинейтрино (ῦ)
Рівняння β - розпаду має вигляд :

A
X  A
Y  0
  ~

Z Z1 1
• Електрон утворюється внаслідок внутрішньоядерної
перетворення нейтрона в протон :

1
0 n p    
1
1
0
1
Приклад β—розпаду - перетворення
6 С 14
в 7 N 14

6 С 14
→ 7 N 14
+ -1 + ῦ
β 0
2. При позитронному (β+) розпаді
- виділяється β + -частинка (позитрон, або антиелектрон)
- утворюється нове ядро, порядковий номер якого на одиницю менше,
ніж у вихідного ядра, а масове число не змінюється
- випускається нейтрино (υ).
Рівняння β + розпаду має вигляд :

A A 0
Z X  Z1Y  1   
• Позитрон утворюється внаслідок внутрішньоядерної
перетворення протона в нейтрон :

1
1 p n  
1
0
0
1
Приклад β+-розпаду –
перетворення 6 С10 в 5B10

6 С 10
→ 5 B 10
+ 1 + ν
β 0
3. При е-захваті
- відбувається захват атомним ядром одного з внутрішніх
електронів цього ж атома, в результаті чого протон ядра
перетворюється в нейтрон :
1
1 p   n 
0
1
1
0
- утворюється нове ядро, порядковий номер якого на
одиницю менше, ніж у вихідного ядра, а масове число не
змінюється,
- випускається нейтрино (υ).

Рівняння е-захвату має вигляд :

A
Z X    Y 
0
1
A
Z 1
• При всіх видах β-розпаду може виникати рентгенівське або
γ-випромінювання.
Приклад e-захвату – перетворення 4 Be7
в 3 Li 7

4 Be 7
→ 3 Li 7
+ν
Характеристичне
рентгенівське
випромінювання

• При e-захваті звільняються місця в електронній оболонці атома,

тому цей вид радіоактивності супроводжується
характеристичним рентгенівським випромінюванням .
 Різновидом радіоактивного розпаду є також
самовільне ділення ядер.
• Закон радіоактивного розпаду:
число атомів речовини зменшується з часом (t)

 t
N  N 0e
N – число нерозпавшихся атомів
N0 - початкове (при t = 0) число атомів
радіоактивної речовини
λ - стала розпаду
Закон радіоактивного розпаду часто записують в •
:іншому вигляді t

N  N0  2 T
Т - період напіврозпаду речовини - час, за який
кількість радіоактивних атомів зменшується в 2
рази.

Період напіврозпаду (Т) речовини обернено пропорційний

постійної розпаду (λ) цієї речовини:

ln 2 0,7
T 
 
• Активність речовини (А)
- характеризує інтенсивність іонізуючих
випромінювань, що утворюються при радіоактивному
розпаді.
- прямо пропорційна швидкості розпаду атомів
(кількості атомів, що розпадаються за одиницю часу):

dN
A
dt
• Активність речовини змінюється з часом за законом :

 t
A    N    N 0e
.Одиниця активності - беккерель (Бк) •
• Активність речовини дорівнює одному Беккерелю, якщо за одну
секунду розпадається ядро ​одного атома речовини.
• З практичної точки зору бекерель занадто маленька одиниця
виміру, тому активність радіоактивних препаратів частіше
вимірюють у мегабеккерель (МБк).

Позасистемні одиниці виміру активності:

кюрі (Кu) і резерфорд (Рд)
1Кu = 3,7·1010Бк
1Рд = 1МБк = 106Бк