СУЧАСНІ НЕРУЙНУЮЧІ

МЕТОДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ ЯКОСТІ
МАТЕРІАЛІВ
Розробник:
д.т.н., професор
ПАШИНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР
ВІКТОРОВИЧ
Тема 3. Радіаційний конроль в дефектоскопії

3.1. Класифікацфя методів радіаційного контролю

3.2. Взаємодія випромінювання з речовиною
3.3. Схема рентгенівського апарату
3.4. Особливості реалізації методу
 3.1. Класифікацфя методів радіаційного контролю
Радіаційний контроль - це вид НМК, заснований на
взаємодії проникаючого іонізуючого
випромінювання (ІВ) з контрольованим об'єктом
(КО). Всі методи радіаційного контролю засновані
на пропусканні іонізуючого випромінювання через
твердий матеріал об'єкта і тому відносяться тільки
до класу методів проходження. Радіаційні методи
найчастіше застосовують при контролі якості
зварних з'єднань.

Система радіаційного контролю (РК) складається з

чотирьох основних елементів
1. джерела випромінювання,
2. об'єкта контролю,
3. детектора випромінювання,
4. засобів розшифровки та оцінки результатів
контролю.
Властивості елементів системи контролю, які
впливають на результати, називають
характеристиками системи контролю або її
параметрами. 3
 3.1. Класифікацфя методів радіаційного контролю
До характеристик джерела випромінювання відносяться:
1. енергія та інтенсивність випромінювання, розмір активної частини
випромінювача;
2. об'єкт контролю характеризується товщиною і густиною матеріалу;
3. характеристики детектора випромінювання - контрастність,
чутливість, ефективність тощо.
Засоби розшифровки та оцінки результатів контролю обумовлені кваліфікацією і досвідом
дефектоскопіста і досконалістю технічної документації.

До параметрів системи РК відносяться також величини, щохарактеризують взаємне

розташування елементів системи контролю в просторі і в часі, наприклад, відстань від
джерела випромінювання до детектора, час експозиції тощо.
Система РК в цілому також характеризується величиною дефектів,
виявляємих з заданою ймовірністю і продуктивністю контролю. Вимоги до
цих основних характеристиках залежать від вимог до якості контрольованих
виробів.

4
 3.1. Класифікацфя методів радіаційного контролю
В групу методів радіаційного контролю входять рентгенографічний,
гамаграфічний і рентгеноскопічний.
Рентгенографічний метод
Джерелом випромінювання є спеціальний генеруючий апарат, розташований по один бік від
об'єкта, а на іншому боці кріпиться рентгенівська фотоплівка,
упакована в гнучку світлонепроникну касету. Апарат керується дистанційно
(ДУ) за допомогою реле часу, яким задається час просвічування (експозиції).

5
 3.1. Класифікацфя методів радіаційного контролю
Гамаграфічний метод відрізняється від рентгенографічного тим, що тут застосовуються
негенеруючі (тобто неперервно самовипромінюючі) потужні природні джерела гамма-
випромінювання -елементи з радіоактивних металів (уран, стронцій, іридій, кобальт),
поміщені в спеціальні переносні свинцеві колби з дистанційно керованим затвором.

Цей метод характеризується більшою потужністю випромінювання, ніж

рентгенографічний, і тому дозволяє здійснювати контроль більш товстих
сталевих об'єктів - Він не потребує електроживлення, але лабораторії, які
застосовують його, повинні бути обов'язково забезпечені спеціальним
сховищем для джерел випромінювання та спеціальним автомобілем для
їх перевезення. 6
 3.1. Класифікацфя методів радіаційного контролю
На відміну від рентгенографічного та гамаграфічного рентгеноскопічний метод стаціонарний,
оскільки в цьому випадку потужний рентгенівський апарат, перетворювач зображення і
контрольований об'єкт повинні бути поміщені в спеціальній камері (бункері).
Товсті стіни камери виконані з бетону з свинцевим наповнювачем (дріб), приміщення забезпечене
датчиками присутності, а вхідні двері – датчиком закриття: система не буде працювати, якщо двері
камери відкриті або в камері перебувають люди. З трьох розглянутих тут методів
рентгеноскопічний - найпотужніший, він дозволяє просвічувати сталеві вироби товщиною до 80
мм. Отримане зображення перетворюється в
телевізійне та по кабелю передається на монітор, розташований у віддаленому від рентген- камери
приміщенні оператора.

7
 3.1. Класифікацфя методів радіаційного контролю
Для створення іонізуючого випромінювання (ІВ) використовуються
рентгенівські апарати (рентгенівські трубки); прискорювачі заряджених
частинок; радіоактивні ізотопи.

Рентгенівські трубки служать джерелами характеристичного і

гальмівного випромінювання в широкому діапазоні енергій (від 0,5 до 1000
кеВ). Їх використовують для просвічування сталевих листів, деталей
товщиною до 120-160 мм.

Прискорювачі електронів є джерелами високоенергетичного гальмівного випромінювання (до

35 МеВ). Використовуються для просвічування сталевих листів великої товщини ( > 450 мм).
Вони служать також джерелами β -випромінювання великої енергії і генераторами нейтронного
потоку.

Радіоактивні ізотопи є джерелом рентгенівського α -, β - і γ - випромінювання, потоків

нейтронів і позитронів, і використовуються для просвічування сталевих виробів завтовшки до
200 мм.

8
 3.2. Взаємодія випромінювання з речовиною
При проходженні через речовину інтенсивність рентгенівськогот а гамма-випромінювання
зменшується за законом, характерним для електромагнітного випромінювання (закон Ламберта-
Бугера):

I = Io exp ( -x)
I, Io– кінцева та початкова інтенсивності випромінювання, відповідно ;  – повний лінійний
коефіцієнт ослаблення; x –товщина шару речовини.

Коефіцієнт  залежитьвід довжини хвилі та

щільності поглинаючого атеріалу. Щоб  не
залежав від фізичного стануречовини, що
вводять масовий коефіцієнт ослаблення
r = /
( – щільність речовини).

Залежності лінійних коефіцієнтів

поглинання та розсіювання для свинцю 9
від енергії випромінювання.
 3.2. Взаємодія випромінювання з речовиною
Отримувані при радіографії знімки характеризують «прозорість» різних ділянок контрольованого
виробу для рентгенівського і γ-випромінювань, і тому за знімками легко виявляють як
неоднорідності (дефекти) в щільності матеріалу, що просвічується, так і відмінність в товщинах
однорідного матеріалу.
Дефекти, що зустрічаються в практиці, в металах і неметаллах у більшості випадків мають
характер порожнин (раковини, тріщини, непровари в зварних швах, непропаї в паяних швах і т. д.).
На знімках ці дефекти виявляються у вигляді темних плям (раковини, пори), викривлених ліній
(тріщини) або смуг (непровари) і т. д. (зварювання, паяння, лиття та інших технологічних процесів)
у конкретних виробничих умовах.

Якщо дефекти па знімку не виявлено, це не обов'язково означає, що їх немає. Дефект може бути
розташований таким чином, що при вибраних режимі та схемі просвічування він не виявляється.
Не виявляється і дуже маленький дефект, оскільки чутливість методу має певну величину й у разі
може бути недостатньою.Виявлення дефектів n характеризується відношенням числа виявлених
дефектів N до повного дефектів N0.Чутливість методу – мінімальна довжина дефекту, що
виявляється за рентгенограмами у напрямку просвічування, виражену або в одиницях довжини
(абсолютна чутливість), або у відсотках (або частках) товщини просвічуваного матеріалу
(відносна чутливість)

10
3.2. Взаємодія випромінювання з речовиною

1 - джерело випромінювання;
2 - потік
рентгенівського ;випромнювання
3 - діафрагма,;
4 - западина на поверхні деали;
б - повітряна порожнина;
6 - об'єкт, що просвічується;
7 - підсилювальні екрани;
8 плівки:
9 - епюра інтенсивності
випромінювання на виході з об'єкта, що
просвічується;
10 - касета;
11 - включення щільніше за основу; 12
- потовщення.

11
 3.3.. Схема рентгенівського апарату

Схематичне зображення рентгенівської трубки. X — рентгенівські промені K — катод, А — анод

(його ще називають деколи антикатодом), С — тепловідвід (охолодження), Uh — напруга
розжарення катода, Ua — прискорююча напруга, Win — ввід водяного охолодження, Wout —
вивід водяного охолодження анода.
Рентгенівські промені виникають при сильному прискоренні заряджених частинок (гальмівне
випромінювання), або при високоенергетичних переходах у електронних оболонках атомів або
молекул. Обидва ефекти використовуються в рентгенівських трубках.

12
 3.3.. Схема рентгенівського апарату
У рентгенівських трубках електрони, випущені
катодом при нагріванні, прискорюються під
дією різниці електричних потенціалів між
анодом і катодом (при цьому рентгенівські
промені не генеруються, бо прискорення надто
мале) і вдаряються в анод, де відбувається їхнє
різке гальмування. При цьому за рахунок
гальмівного випромінювання відбувається
генерація випромінювання рентгенівського
діапазону при вибиванні електронів із
внутрішніх електронних оболонок атомів
анода.

Порожні місця в оболонках займаються

іншими електронами атома. При цьому
випускається рентгенівське випромінювання з
характерним для матеріалу анода спектром
енергій (характеристичне випромінювання,

13
 3.3.. Схема рентгенівського апарату
Апарати-моноблоки. В апаратах-моноблоках зазвичай застосовують найбільш просту схему -
напівхвильову безв ипрямляча. У цих апаратах на трубку подається струм безпосередньовід
трансформатора високої напруги Т. Рентгенівськатрубка РТ пропускає струм тільки в одному
напрямкупротягом першого напівперіоду, а потім під час другого напівперіодувона замикає
струм, працюючи як випрямляч. Використанняподібної схеми скорочує термін служби трубки,
але простотапристрої апарату компенсує цей недолік.

14
 3.3.. Схема рентгенівського апарату
Кабельні апарати. В апаратах кабельного типу застосовують,як правило, схеми подвоєння
напруги з двома кенотронами танапівпровідниковими випрямлячами. Під час
негативногонапівперіоду напруги конденсатори С1 та С2 заряджаютьсячерез випрямлячі В1 та В2
до половини амплітудного значення.З приходом позитивного напівперіоду вони
виявляютьсявключеними послідовно з вторинною обмоткою трансформатораі напруга на аноді
трубки збільшується вдвічі.

15
 3.3.. Схема рентгенівського апарату
Імпульсні апарати. У імпульсних апаратах застосовуються спеціальні рентгенівські трубки
з холодним катодом.
Спалах рентгенівського випромінювання в імпульсному апаратіутворюється в рентгенівській
трубці РТ під дією короткогоімпульсу високої напруги, що формується за допомогою
розрядника РВ. Напруга на трубку прикладається з вторинноъ обмотки імпульсного пік-
трансформатора ІТ у момент розрядки накопичувальної ємності С1 через комутатор РК у
первинній обмотці, при цьому вторинній його обмотці виникає імпульс високої напруги
тривалістю близько 10-6 с. Цей імпульс високої напруги заряджає вихідну ємність С2 до
напруги100-200 кВ - залежно від пробійної напруги розрядника-загострювача. Частота
спалахів у імпульсних рентгенівських апаратах складає 5-20 Гц. Струм в імпульсі досягає
1000-2000 А та більше. Тривалість імпульсу рентгенівського випромінювання становить
десятки наносекунд.

16
 3.3.. Схема рентгенівського апарату
Характеристики приймачів рентгенівського випромінювання.

Розглянемо приймачі, призначені для візуалізації прихованого рентгенівського зображення

(рентгенівські плівки, люмінесцентні екрани, ПЗЗ-матриці тощо)

Основні характеристики систем візуалізації

Просторова роздільна здатність - здатність окремо передавати дрібні ділянки об'єкта
фотографування. Вона визначається найбільшою просторовою частотою, що візуально
розрізняється у фотографічному зображенні спеціального тест-об'єкта. Вимірюється в
кількості пар ліній, що дозволяються на 1 мм.

2. Чутливість – здатність системи візуалізації реагувати на які у неї кванти рентгенівського

випромінювання.

3. Динамічний діапазон – діапазон інтенсивностей (кількості реєстрованої енергії) у якому

залежність щільності почорніння плівки від величини реєстрованої енергії квантів
залишається лінійною

17
 3.3.. Схема рентгенівського апарату
Способи реєстрації радіаційних зображень

Найбільшого поширення в радіаційній дефектоскопії отримав

радіографічний контроль з використанням в якості детектора
випромінювання радіографічної плівки. В якості джерел випромінювання
при цьому контролі використовуються всі три типи джерел випромінювання.

Різновидом радіографічного контролю є флюорографічний метод, при

якому розподіл інтенсивності іонізуючого випромінювання перетворюється у
видиме світло на сцінциляторному екрані і потім реєструється за допомогою
оптичної системи на флюорографічній плівці

Найбільшого поширення в якості детектора при радіографічному

методі контролю отримали радіографічні плівки. Радіографічні плівки поділяють на дві
групи:
1. безекранні для використання без флуоресцентних екранів або з металевими
підсилюючими екранами,
2. екранні плівки, які застосовуються спільно з флуоресцентними екранами.

18
 3.3.. Схема рентгенівського апарату
Радіоскопічний метод заснований на представленні кінцевої інформації
про іонізоване випромінювання на флуоресцентном екрані за допомогою
електронно-оптичних перетворювачів, оптичних підсилювачів і телевізійних
систем.
При радіоскопічному контролі в якості детекторів використовуються флуоресцентні або
монокристалічні екрани. Зображення з цих екранів через оптичну систему передають на
приймальню трубку телевізійної системи і спостерігають з потрібним
підсиленням . Як детектори випромінювання можуть бути також використані рентген -
відікони, які одночасно є і детектором випромінювання, і передавальною телевізійною
трубкою. Зображення, підсилене телевізійною системою, спостерігають на екрані
відеоконтрольного пристрою

19
 3.4. Особливості реалізації методу
Які дефекти виявляє радіаційний контроль?

• Виявлення порушень однорідності. Насамперед, мова про контроль зварних швів та пошук
типових для електрозварювання дефектів: непроварів, раковин, пропалів, підрізів, тріщин,
пір тощо. З іншого боку, для литих виробів можливе виявлення включень сторонніх металів
чи неметалевих соединений.
• Перевірка стану та взаємного розташування виробів у процесі огляду об'єкта, під час
підготовки до реконструкції. Важлива особливість рентгенівського методу – можливість
оцінки загального розташування елементів щодо один одного, що дозволяє вивчити
розташування елементів інфраструктури, прихованих за стінами чи важкодоступних
місцях.
• Контролює параметри об'єктів, недоступних для візуального огляду, на будь-якому етапі
життєвого циклу: виготовлення, складання, монтаж, експлуатація та ремонт. Найчастіше
вироби зі складною конструкцією не дозволяють провести візуальний огляд, проте
контроль правильності складання та якості швів необхідний, для чого і застосовують
радіаційний контроль.
• Проведення експертизи промислової безпеки. У ході подібних заходів експертам необхідно
переконатися в надійності та цілісності конструкцій. За рахунок застосування
рентгенівських дефектоскопів виявляються тріщини, порушення однорідності, дефекти,
пошкодження, у тому числі ті, які можуть нести в собі загрозу для єдності всього20
вузла.
 3.4. Особливості реалізації методу
Обмеження та недоліки методу

• Точність досліджень сильно залежить від правильності розташування елементів -

випромінювача та детектора, а також від підбору фокусної плями трубки. Тільки
за умови ідеальних геометричних параметрів дослідження дасть точні
результати.
• Обмежена чутливість. Навіть найточніші дефектоскопи мають певні обмеження і
можуть не реєструвати неоднорідності, які менші за поріг чутливості
приладу.Точність залежить від напряму просвічування. Наприклад, якщо
поверхня розкриття тріщин не збігається з вектором просвічування, помітити
такий недолік буває проблематично.
• У разі накладання численних деталей один на одного, дефекти можуть
маскуватися і бути невідмінними від контурів деталей, розташованих нижче за
досліджуваний об'єкт.

Однак, незважаючи на ці вади, цей спосіб вважається одним з найбільш ефективних

для контролю якості продукції після зварювання, а також у низці інших операцій.

21
3.4. Особливості реалізації методу

22
3.4. Особливості реалізації методу

23
3.4. Особливості реалізації методу

X-Ray Defect Inspection

24
25
26
Дякую за увагу!