МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Івано - Франківський фаховий коледж ЛНАП

РОБОЧИЙ ЗОШИТ
для лабораторних і практичних занять

з навчальної дисципліни
РАДІОБІОЛОГІЯ
для студентів ОКР «Бакалавр»
галузі знань: «Аграрні науки та продовольство»
спеціальності: 206 «Садово-паркове господарство»

Івано - Франківськ, 2023

 Основним завданням радіобіології є вивчення закономірностей дії
іонізуючих випромінювань на живий організм з метою пошуку можливостей
щодо керування його реакціями на цей фактор.

Основна мета вивчення дисципліни «Радіобіологія» - оволодіння

теоретичними основами дії іонізуючих випромінювань на живі організми,
формування практичних навичок з оцінювання радіаційної ситуації та
розробки практичних заходів ведення садово-паркового господарства на
забруднених радіоактивними речовинами угіддях.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні

знати :
 джерела іонізуючих випромінювань у навколишньому
середовищі;
 механізми дії випромінювань на живі організми;
 радіочутливість основних видів рослин та тварин;
 принципи захисту живих організмів від випромінювань;
 шляхи надходження радіоактивних речовин у рослини і
організм тварин;
 способи запобігання надходження і накопиченню радіоактивних
речовин у продукцію рослинництва та тваринництва;
 методологію і технологію ведення садово-паркового
господарства на забруднених радіонуклідами територіях
вміти:
 оцінювати радіаційну обстановку за допомогою дозиметричних
приладів різних систем;
 розробляти систему радіозахисних заходів запобігання
радіаційному ураженню агроценозів радіоактивними
речовинами;
 застосовувати радіоактивні ізотопи у наукових дослідженнях з
рослинами.
 ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

ТЕМА: Методи реєстрації іонізуючих випромінювань

МЕТА: ознайомитись з основними методами спостереження та реєстрації

іонізуючого випромінювання

Загальні відомості

Методи реєстрації іонізуючого випромінювання ґрунтуються на

первинних і вторинних ефектах їх взаємодії з речовиною. До первинних
ефектів належать іонізація і збудження атомів і молекул, до вторинних –
зміна фізико-хімічних властивостей речовин. Взаємодія випромінювання з
речовиною відбувається в детекторах або лічильниках ядерних
випромінювань, в яких енергія випромінювання перетворюється в інші види
енергії (іонізаційний струм, кванти світла тощо), зручні для аналізу та
реєстрації відповідною вимірювальною апаратурою.
Розрізняють іонізаційний, сцинтиляційний, люмінесцентний,
фотографічний та хімічний методи детектування ядерних випромінювань. Ці
методи лягли в основу роботу детекторів ядерних випромінювань, які
призначені для вирішення різних завдань – від простого виявлення
випромінювань до ідентифікації типів випромінювань та виміру параметрів
ядерних частинок.

Завдання 1. Вивчити будову та принцип дії іонізаційної камери. Замалювати

схему іонізаційної камери (рис.1).
 Іонізаційна камера являє собою тонкостінний замкнутий об’єм,
наповнений газом. В цьому об’ємі розміщено два електроди, на які подають
напругу 100-1000 В .
Принцип дії камери наступний. Заряджена частинка, потрапляючи до
камери, іонізує газ що міститься у ній. Утворені частинкою позитивні та
негативні іони, рухаючись до електродів створюють електричний струм,
завдяки якому і відбувається реєстрація (рис.1).

Рис. 1. Принципова схема іонізаційної камери: 1- траєкторія зарядженої частинки;

2- іони створювані частинкою; 3-збираючі електроди; 4-гальванометр.
Напруга у камері підбирається таким чином, щоб усі утворені іони
досягали електродів, не встигнувши рекомбінувати, але при цьому не
розганялися б так швидко, щоб спричинити вторинну іонізацію. Тому у
камері вимірюється повна іонізація, спричинена частинкою, тобто повна
енергія частинки, якщо її пробіг цілком умістився у камері.
Іонізаційні камери бувають двох типів: неперервної дії (інтегруючі, або
струмові) та імпульсні.

Завдання 2. Вивчити будову та принцип роботи газорозрядного лічильника.

Замалювати схему лічильника Гейгера-Мюллера. (перегляд відеофільму
«Лічильник Гейгера- Мюллера»)

Газорозрядні лічильники схожі на іонізаційні камери, тим що в усіх цих

детекторах робочою речовиною є газ, до якого прикладена електрична
напруга, а реєструється імпульс напруги, що виникає в результаті розряду в
газі при проходженні частинки. Головна відмінність газорозрядних
лічильників від іонізаційних камер полягає у тому, що у перших суттєву роль
відіграє вторинна іонізація, обумовлена взаємодією первинних іонів з
атомами та молекулами газу, а також зі стінками лічильника.

Газорозрядні лічильники поділяються на пропорційні та лічильники

Гейгера - Мюллера. У пропорційних лічильниках газовий розряд
несамостійний, тобто такий, що згасає при припиненні зовнішньої іонізації.
В лічильнику Гейгера-Мюллера, розряд самостійний, який виникнувши буде
тривати і без зовнішньої іонізації, якщо не прийняти відповідних заходів для
його гасіння.

Існує велика кількість газорозрядних лічильників Гейгера - Мюллера, які

відрізняються за конструкцією та призначенням.

Найбільш розповсюдженими є циліндричні та торцеві (рис. 2.).

Циліндричні лічильники призначені для реєстрації β- та γ -

випромінювання і сприймають його всією своєю поверхнею. За допомогою
торцевих лічильників реєструють α-, β- та γ- випромінювання. Для цього на
торці приладу передбачено спеціальне «віконце».

Рис. 2. Лічильники Гейгера-Мюллера:

а) циліндричні; б) торцеві

Циліндричний лічильник Гейгера - Мюллера являє собою герметичний

металевий або скляний балон з двома електродами. Катодом може бути
або металевий балон, або провідний шар, нанесений на внутрішню поверхню
скляного балона. Як анод використовується тонка металева нитка,
натягнута вздовж осі балона. Балон заповнено інертним газом, або газовою
сумішшю. Електроди підключені до джерела високої напруги .

Рис. 3. Схема
скляного лічильника
Гейгера-Мюллера
 Завдання 3. Ознайомитись з сцинтиляційним методом реєстрації
іонізуючих випромінювань. Замалювати схему сцинтиляційного детектора.

Сцинтиляційний метод полягає в реєстрації спалахів світла –

сцинтиляцій, які виникають при збудженні атомів деяких речовин
(сцинтиляторів) при проходженні крізь них випромінювань. Спалахи світла
уловлюються фотоелементом, перетворюються у фотострум,
підсилюються множником (ФЕМ) і потрапляють на реєєструючу
апаратуру. За принципами цього методу працюють сцинтиляційні
детектори. В загальному вигляді сцинтиляційний детектор складається з
сцинтилятора , світловода і фотоелектричного множника (ФЕМ). При
потраплянні в сцинтилятор високоенергетичної частинки або кванта
виникає світловий спалах – сцинтиляція. Фотони світлового спалаху через
світловод потрапляють на фотокатод, який складається з солей сурми і
цезію або вісмуту, срібла і цезію, нанесених напиленням на внутрішню
поверхню колби ФЕМ, і внаслідок фотоефекту зумовлюють появу всередині
ФЕМ фотоелектронів (рис. 4).
Рис. 4. Схема сцинтиляційного детектора:

1. світлонепроникний корпус;
2. кристал сцинтилятора ;
3. спалах світла;
4. світловід;
5. фотокатод;
6. фокусуючий електрод;
7. фотоелектрон;
8. електроди (діоди);
9. анод;
10. розподільний напруги
11. імпульс струму на виході
Електрон, утворений у фотокатоді, через фокусуючий електрод
рухається до першого діода ФЕМ. Прискорюється його електричним полем і
вибиває з діода кілька вторинних електронів.

За допомогою розміщених послідовно діодів (десяти і більше) при

різниці потенціалів між ними близько 100-200В кількість вторинних
електронів, що надійшла на анод ФЕМ, досягає 106 - 10 9 і може бути
зареєстрована звичайними електронними приладами.

Завдання 4. Ознайомитись з фотографічним, хімічним,

люмінесцентним методом реєстрації іонізуючих випромінювань

Фотографічний метод – засвічують фотопапір, фотоплівку,

викликаючи фотоліз брому срібла. Фотографічний метод оснований на зміні ступеня
почорніння фотоемульсії під впливом радіоактивних випромінювань. Гамма – промені, впливаючи
на молекули бромистого срібла, яке знаходиться в фотоемульсії, призводять до розпаду і
утворення срібла і брому. Кристали срібла спричиняють почорніння фотопластин чи
фотопаперу під час проявлення. Одержану дозу випромінювання (експозиційну або поглинуту)
можна визначити , порівнюючи почорніння плівки паперу з еталоном.

Цей метод широко застосовується в ядерній фізиці для вивчення

взаємодії випромінювання з атомами різних речовин, в дозиметрії для
визначення дози опромінення за допомогою фото дозиметрів.

Хімічний метод ґрунтується на вимірюванні виходу радіаційно-

хімічних реакцій, які відбуваються під дією іонізуючого випромінювання у
рідких чи твердих системах, що змінюють своє забарвлення внаслідок
окисно-відновних реакцій. Забарвлення відповідає ступеню іонізації. Метод
використовують при реєстрації значних рівнів радіації.

Люмінесцентний ґрунтується на ефектах люмінесценції, що

виникають у деяких твердих речовинах – люмінофорах, кристали яких
активовані іонами срібла або марганцю для утворення центрів люмінесценції
або пасток електронів.

При поглинанні люмінофорами енергії іонізуючого випромінення

з’являються вільні електрони, які уловлюються центрами люмінесценції. Цей
процес називається запасанням світло суми. Звільнення електронів з пасток
відбувається при нагріванні люмінофора до температури близько 400оС
(термолюмінесценція) або при опроміненні їх ультрафіолетовими променями
(фотолюмінесценція). Звільнені з пасток електрони рекомбінуються з
дірками на центрах люмінесценції з виділенням надлишкової енергії у вигляді
холодного світіння – люмінесценції. Інтенсивність світлового потоку, що
знаходиться в прямій залежності від суми центрів люмінесценції,
вимірюється і реєструється. За принципами цього методу працюють
термо- і фоторадіолюмінесцентні детектори.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

ТЕМА: Ознайомлення з приладами загального дозиметричного контролю

МЕТА: Ознайомитись з будовою та принципом роботи приладів

радіометричного та дозиметричного контролю, набути навички
проведення радіометричних вимірювань

Загальні відомості

За будовою дозиметричні прилади складаються з детектора,

підсилювача і нормалізатора імпульсів струму або перетворювального,
вимірювального або вихідного пристроїв і джерела живлення ( рис. 1).
 Рис.1 Схема дозиметричних приладів

Як детектори (від латин. – deteqo - виявляю) ядерних випромінювань

використовують іонізаційні камери, пропорційні і газорозрядні лічильники,
сцинтилятори і напівпровідники. Для зменшення впливу радіаційного фону
на результати вимірювань, одержаних за допомогою радіометрів, детектори
вміщують у свинцевий захист у вигляді спеціальних будиночків або блоків.
Для підсилення і нормалізації струму застосовують трансформатори,
електронні лампи та інші пристрої.
Вихідними пристроями приладів є електромеханічні лічильники,
стрілкові прилади (амперметри), рідкі кристали, що видають цифрову
інформацію та ін.. багато приладів оснащені звуковою сигналізацією, яка
спрацьовує при заданому граничному рівні.
Джерелом живлення переносних вимірювальних приладів можуть бути
сухі елементи ( акумулятори) , а стаціонарних – електрична мережа.

Завдання 1. Ознайомитись з будовою, принципом роботи приладів

радіометричного та дозиметричного контролю

Дозиметр – радіометр МКС -05 «ТЕРРА» (рис. 2) дає можливість

вимірювання еквівалентної дози (ЕД) і потужності еквівалентної (ПЕД) дози,
часу накопичення еквівалентної дози, а також поверхневої щільності потоку
β-частинок.

Рис. 2. Загальний вигляд дозиметра МКС-

05 «ТЕРРА» (вигляд зверху)

1- верхня кришка
2- нижня кришка
3- панель індикації
4- кнопки «ПОРОГ» і «РЕЖИМ»
5- гучномовець

Будова дозиметра . Корпус дозиметра складається з верхньої (1) та

нижньої (2) кришок. У середній частині верхньої кришки (1) розташована
панель індикації (3), ліворуч і праворуч над нею – дві кнопки «ПОРОГ» і
«РЕЖИМ» (4) управління роботою дозиметра, а в верхній частині кришки -
гучномовець (5). Кнопки «РЕЖИМ» і «ПОРОГ» служать для ввімкнення
дозиметра, завдання відповідного режиму роботи та програмування
порогових рівнів спрацювання звукової сигналізації.
У нижній кришці (2) рис. 3. розміщено відсік (6) для елементів
живлення, а також вікно (7) для вимірювання поверхневої густини потоку
бета-частинок. Відсік живлення (6) і вікно (7) закриваються відповідно
кришками (8) і (9), фіксація яких здійснюється за рахунок властивостей
пружності матеріалу.
 Рис. 3. Вигляд ззаду зі
знятою нижньою кришкою

6-відсік живлення

7- вікно

8-9 кришка

У дозиметрі програмуються значення порогових рівнів дози,

потужності дози, поверхневої щільності потоку. Дозиметр подає одно
тональний звуковий сигнал (можна відключити) при потраплянні гама-
кванту або бета-частинки в детектор і сигнал двох тональностей при
перевищенні порогу. Дозиметр також сигналізує про розряд батарей.
Відносна погрішність вимірювання ±15%. У випадку проведення офіційних
вимірювань прилад підлягає періодичній повірці з частотою не рідше 1 разу
на рік.
Дозиметр використовується для дозиметричного і радіометричного
контролю на промислових підприємствах; для екологічних досліджень, для
контролю радіаційної чистоти житлових приміщень, будівель, предметів
побуту, одягу, поверхні ґрунту, транспортних засобів.
Дозиметр «Белла» призначений для виявлення і оцінки за допомогою
звукової сигналізації інтенсивності γ- випромінювання, а також для
вимірювання потужності еквівалентної дози (ПЕД) γ- випромінювання
(мікрозіверт за годину) по цифровому табло.
Прилад має два режими роботи : «Поиск» і «МЭД»(мощность
эквивалентной дозы). Режим пошуку «Поиск» призначений для грубої оцінки
радіаційної обстановки за частотою проходження звукових сигналів.
Режим
«МЭД» призначений для вимірювання потужності еквівалентної дози по
цифровому табло. Вимірювання потужності еквівалентної дози
здійснюється автоматично з інтервалом часу близько 40с, або вручну,
шляхом короткочасного натискання на кнопку ««МЭД – контроль питания».
Час вимірювання дорівнює 40 секунд, при цьому на цифровому табло
після кожного розряду (цифри індиціюються крапки. Зникнення крапок після
1,2,4розрядів сигналізує про закінчення процесу вимірювання.
 Рис. 4. Зовнішній вигляд дозиметра «Белла»

1.-вимикач живлення; 2-кришка відсіку батарейного живлення; 3-цифрове

рідкокристалічне табло; 4-кнопка « МЭД – контр. питания » для включення режиму
визначення потужності еквівалентної дози і контролю напруги живлення ; 5- індикатор
напруги батареї живлення;6- вимикач режиму пошуку «Поиск»

Робота з приладом:
1. Увімкнути прилад переміщенням повзунка 1
2. Увімкнути режим «Поиск» переміщенням повзунка 6.Наявність
крапок після кожного розряду (цифри) говорить про те, що відбувається
вимірювання потужності еквівалентної дози, при цьому показання на
цифровому табло будуть змінюватися.
3. Після зникнення крапок після 1,2,4 розрядів зняти показання з
табло приладу.
4. Натиснути на кнопку 4 скинути показання.
5. Виконати кілька вимірів радіаційного фону і визначити середнє
значення.
ВИСНОВОК:
В ході лабораторної роботи було використано дозиметр "Белла"
для вимірювання радіаційного фону та отримання потужності
еквівалентної дози.
Для початку роботи було увімкнено прилад переміщенням
повзунка 1 та переведено його у режим "Поиск" за допомогою
переміщення повзунка 6. Після цього на табло приладу з'явилися
крапки після кожного розряду, що свідчить про початок
вимірювання потужності еквівалентної дози.
Після того, як зникли крапки після 1,2,4 розрядів, було знято
показання з табло приладу. Для скидання показань була
використана кнопка 4.
Далі було виконано кілька вимірів радіаційного фону та визначено
середнє значення. Результати вимірювань можуть бути
використані для подальшого дослідження радіаційної ситуації в
даній локації.

Отже, в ході лабораторної роботи було успішно використано

дозиметр "Белла" для вимірювання радіаційного фону та
отримання потужності еквівалентної дози. Результати
вимірювань можуть бути використані для подальшого
дослідження радіаційної ситуації в даній локації.

Радіометр «Прип’ять» призначено для контролю радіаційної

ситуації в місцях проживання,перебування та роботи населення. За
допомогою радіометра можна виміряти: величину зовнішнього гамма-фону,
забруднення радіоактивними речовинами житлових і виробничих приміщень,
предметів побуту, одягу, поверхні ґрунту, транспортних засобів; вміст
радіоактивних речовин в продуктах харчування .
 Рис. 5. Зовнішній вигляд радіометра «Прип’ять»

Діапазон вимірів потужності експозиційної дози гамма-вимірювання

від 0,01 до 20,00 мР/год і потужності еквівалентної дози гама-
випромінювання від 0,1 до 200мкЗв/год.
Діапазон вимірів щільності потоку бета-випромінювання (φ -
щільність потоку,част./хв×см2) від 10 до 20,00 . 103 (част./хв. см2)
Діапазон вимірів питомої активності (Аm- питома активність, Ки/кг).
від 1×10-7 до 2×10-5 Ки/кг.
Час встановлення показань при вимірі: потужності дози і щільності
потоку 20 чи 200с; питомої активності – 10 чи 100 хв.
Дозиметр портативний, вагою 250-300г, невимогливий в експлуатації,
живиться батарейками типу «Корунд» напругою 9В або від електромережі.

Радіоспектрометрія

Як окрему дуже важливу складову радіометрії виділяють

радіоспектрометрію з відповідними напрямами: альфа-спектрометрія, бета-
спектрометрія, гамма-спектрометрія і т.п.. Радіоспектрометрія – це
комплекс фізико-хімічних прийомів, за допомогою яких потік змішаних
іонізуючих випромінювань за специфічними спектрами випромінювання
можна розділити на окремі та якісно і кількісно оцінити внесок кожного
радіонукліду у загальну радіоактивність. Саме цьому слугують прилади, які
називаються радіоспектрометрами.

Установки для радіоспектрометрії

Основними елементами радіоспектрометра є детектори

випромінювання, електронні блоки для обробки аналогових сигналів,
живлення детектора, цифро аналогові перетворювачі, накопичувачі, або міні-
ЕОМ. Для укомплектування сцинтиляційного радіоспектрометра можуть
бути використані наступні блоки ( рис. 6).
 Рис. 6. Блок-схема спектрометра з напівпровідниковим детектором: 1- зразок,
що вимірюється, 2- детектор, 3-свинцевий захист,4-сосуд Дьюара, 5-передпідсилювач. 6-
високовольтний блок живлення 7-низьковольтний блок живлення, 8- підсилювач, 9-
аналогово-цифровий перетворювач, 10-накопичувач, 11- реєструючий пристрій

Детектори зібрані в одному корпусі із перед підсилювачем,який

підсилює сигнал високовольтного блока живлення детектора і
низьковольтного блока живлення (12В) пере підсилювача.
Спектрометр має підсилювач, звідки сигнал надходить на аналого-
цифровий перетворювач. Спектр запам’ятовується в пристрої накопичення
й обробки інформації, потім виводиться на дисплей накопичувача або ж
паперову стрічку через спеціальний пристрій. Всі електронні блоки
живляться від універсальних джерел живлення.
Спектрометр енергії β- випромінювання СЕБ-01-70 (рис.7)
призначений для виміру активності β- випромінюючих радіонуклідів у пробах
об’єктів навколишнього середовища, продуктах харчування, воді,
радіоактивних розчинах, у зразкових джерелах β- випромінювання.
Спектрометр призначений для використання в радіологічних
лабораторіях, на АЕС, у медичних установах, у ветеринарних лабораторіях
й інших областях.

Рис. 7. Загальний вигляд спектрометра СЕБ-01-70: а- реєструючий пристрій на базі ПК;

б- детектор у свинцевому захисті

Спектрометр дає можливість роздільного визначення 90Sr і 90 Y.

Спектрометр енергії γ - випромінювання СЕГ-001 «АКП-С» ( рис.8.)

призначений для визначення якісного й кількісного складу γ - випромінюючих
радіонуклідів в об’єктах навколишнього середовища, сільськогосподарській
продукції, продуктах харчування, будівельних матеріалах, радіоактивних
відходах.

Спектрометр дозволяє визначити широкий набір – випромінюючих

радіонуклідів . Мінімально вимірювана активність при зовнішньому фоні 15
мкР/год. в посудині Марінеллі 1 л: 137Cs-1,2; по 226Ra-6,0; по 40 К- 20; Th - 3,0
Бк.

Рис.8. загальний вигляд спектрометра СЕГ-001 «АКП-С»-63: а) - реєструючий

пристрій на базі ПК; б) – детектор у свинцевому захисті.

Спектрометр енергій γ - випромінювання сцинтиляційний СЕГ-001М

«АКП-С»- 63 (рис. 9.) призначений для визначення якісної й кількісної сполуки
радіонуклідів у пробах продуктів харчування, сільськогосподарській
продукції, будівельних матеріалах, радіоактивних відходах, об’єктах
навколишнього середовища.

Рис. 9. Зовнішній вигляд спектрометра СЕГ-001м «АКП-С»-63: а- детектор у

свинцевому захисті; б- перерахунковий пристрій
 Спектрометр дає можливість контролю зразків на не перевищення
припустимого рівня змісту радіонуклідів за короткий час (експерс - аналіз).
Може використовуватись в умовах підвищеної вологості й пилоутворення .

Розбірна конструкція захисту дозволяє переносити прилад і

розвертати вимірювальний пост у будь-якому зручному місці і дає
можливість використання приладу в пересувних лабораторіях.

Вимірювана інформація автоматично зберігається і є можливість

перегляду й обробки інформації на стаціонарному комп’ютері.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

ТЕМА: Ознайомлення з приладами індивідуального дозиметричного

контролю

МЕТА: ознайомитись з будовою та принципом роботи приладів

індивідуального дозиметричного контролю

Загальні відомості

Для індивідуального дозиметричного контролю (ІДК) використовують

прилади, які відрізняються один від одного експлуатаційними параметрами,
принципом будови, конструкційним виконанням. Вони призначені для
вимірювання експозиційної, поглинутої, або еквівалентної дози, одержаної
людиною за час перебування її в полі іонізуючого випромінювання
індивідуальні дозиметри дають змогу оцінювати радіаційний вплив, у який
потрапила людина за робочий день, місяць, рік.

Завдання .

Вивчити будову , принцип роботи та специфіку використання приладів

індивідуального дозиметричного контролю.

Дозиметр ІД-1.

Індивідуальний дозиметр був основним пристроєм контролю дози

опромінення ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Комплект ІД-1 складається з
індивідуальних дозиметрів ІД-1 (Рис.1) і зарядного пристрою ЗД-6,
призначеного для заряду конденсатора дозиметра.

Дозиметр забезпечує вимірювання поглинених доз від гамма-

нейтронного випромінювання в діапазоні від 20 до 500 рад з
потужністю дози 360000 рад/год.

Відлік вимірюваних доз проводиться за шкалою, розташованою

усередині дозиметра і від градуйованою у радах.
Маса : комплект у футлярі – 1,5 кг; дозиметра – 40 г; зарядного
пристрою – 500г.

Рис.1. Зовнішній вигляд ІД-1 (а) та шкали дозиметра (б)

Робота пристрою

Для зручності користування дозиметр конструктивно виконаний у

формі авторучки ( рис. 2,а) і складається з мікроскопа, іонізаційної камери,
електроскопа, конденсатора, корпусу і контактної групи. Конструкція
дозиметра показана на рис. 2.

Рис. 2 Зовнішній вигляд дозиметра ІД-1(а) і його конструкція(б)

1-окуляр; 2-тримач; 3-шкала; 4-об’єктив; 5-пружина; 6-зовнішній електрод

іонізаційної камери; 7-корпус; 8-електроскоп; 9-пружина; 10-електрод центральний; 11-
конденсатор; 12-контакт конденсатора; 13- обмежувач; 14-контакт; 15- діаграма; 16-
прокладка; 17- кільце; 18-гайка; 19-заглушка

Мікроскоп з загальним 90-кратним збільшенням призначений для

відліку показань дозиметра і складається з окуляра (1), об’єктива (4),
відлікової шкали (3).
Іонізаційна камера складається з зовнішнього електрода(6) і
центрального електрода (10). Електроди мають циліндричну форму і
виготовляються з пластмаси. Центральний електрод іонізаційної камери
електрично з’єднаний з електроскопом (8) і конденсатором(11). При зарядці
дозиметра від джерела постійної напруги на центральний електрод
іонізаційної камери подається «полюс», а на зовнішній електрод, який
електрично з’єднано з корпусом (7) дозиметра, - «мінус».
Електроскоп (8) виконаний у вигляді U - подібного тримача,
виготовленого з алюмінієвого дроту, на якому укріплена скляна нитка.
Нитка електроскопа кріпиться до утримувача в двох точках. Електроскоп у
зібраному вигляді покривають платиною.
Конденсатор (11) зроблено з високо ізоляційного матеріалу. Корпус (7)
виготовляється з дюралюмінію. Контактна група представляє зарядну
частину дозиметра, що складається з обмежувача (13) і діафрагма (15) з
контактом(14). При натисканні на дозиметр, встановлений в зарядно-
контактне гніздо зарядного пристрою, контакт (14) замикає ланцюг:
стрижень зарядно-контактного гнізда – контакт (14) – контакт (12)
конденсатора-центральний електрод (10). При прийманні дозиметра з
зарядно-контактного гнізда під дією діафрагми (15) контакт (14)
повертається у вихідне положення, оберігаючи конденсатор від розряду.
Дозиметр герметизується діафрагмою (15) з прокладкою (16) і гайкою (18)
з
кільцем (17). Торцева частина дозиметра закрита заглушкою (19). Для
кріплення до одягу га корпусі дозиметра встановлений утримувач (2).

Зарядний пристрій ЗД-6.

Зарядний пристрій призначений для заряду конденсатора дозиметра.

Рис.3. Зовнішній вигляд (а) і

 конструкція (б) зарядного пристрою
ЗД-6

1-трьохгранник;
2- ручка;
3- зарядно-контактне гніздо;
4- розрядник;
5 - перетворювач;
6- дзеркало

Він складається з наступних основних вузлів і деталей:

 перетворювач (5) механічної енергії в електричну, який
складається з чотирьох п’єзоелементів, з’єднаних паралельно, і
механічного підсилювача, що складається з гвинтового клинового
важільного механізму;
 зарядно-контактного гнізда (3) для підключення дозиметра;
 розрядника (4) для обмеження вихідної напруги;
 ручки (2) для регулювання вихідної напруги;
 дзеркалі (6) для освітлення шкали дозиметра при його зарядці.
Принцип роботи зарядного пристрою (рис.3.) заснований на
наступному: при обертанні ручки за годинниковою стрілкою важільний
механізм створює тиск на п’єзоелементи, які деформуються та створюють
на торцях різницю потенціалів, прикладену таким чином, щоб на
центральному стрижні з’являвся «плюс» ( що йде на центральний електрод
іонізаційної камери дозиметра), а на корпусі –«мінус» на зовнішній електрод
іонізаційної камери. Для обмеження вихідної напруги зарядного пристрою
паралельно п’єзоелементам підключений розрядник (2), який забезпечує
скидання заряду при перевищенні рівня потрібної напруги.
Дозиметр під час роботи в зоні дії іонізуючого випромінювання носять
в кишені одягу. Періодично дивлячись в окуляр дозиметра, визначають за
положенням зображення нитки на шкалі дозиметра дозу гамма-
нейтронного випромінювання, отриману під час роботи.
При експлуатації для попередження механічних
пошкоджень комплекту необхідно:
 оберігати комплект від ударів, поштовхів, падінь;
 при перевезенні (перенесенні) прилади повинні знаходитись у
футлярі; під час роботи захищати комплект від забруднень;
 під час роботи захищати комплект від забруднень
Підготовка пристрою до роботи і порядок роботи з ним:

1. Вивчити інструкції використання ІД-1.

2. Вивчити схему і методику роботи з ІД-1.
3. Провести зарядку пристрою ІД-1.
Порядок зарядки дозиметра на зарядному пристрої наступний:
а) поверніть ручку зарядного пристрою проти годинникової стрілки до упору;
б) зніміть залишковий заряд шляхом дотику пінцетом чи іншим металевим
стрижнем до штиря зарядно-контактного гнізда та бокового контакту;
в) вставити дозиметр в зарядно-контактне гніздо зарядного пристрою; г)

направити дзеркало зарядного пристрою на зовнішнє джерело світла; д)

домогтися максимального освітлення шкали поворотом дзеркала;

е) натиснути на дозиметр і спостерігаючи в окуляр повертати ручку

зарядного пристрою за годинниковою стрілкою доти, поки зображення нитки
на шкалі дозиметра встановиться на «0». Після цього вийняти дозиметр із
зарядно-контактного гнізда;

ж) перевірити положення нитки на світло : при вертикальному

положенні нитки її зображення повинно бути на «0»

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ
ТЕМА: Оцінити за допомогою приладу «ПРИП’ЯТЬ» існуючий радіаційний
фон

МЕТА: вивчити будову, підготовку до роботи , принцип дії радіометра

Прип’ять та навчитися визначати величину зовнішнього гамма-
фону

Завдання 1. Вивчити будову та розміщення органів управління радіометра

«Прип’ять».

Прилад «Прип’ять» призначений для індивідуального або

колективного використання, під час вимірювання: а) еквівалентної
експозиційної дози гамма-вимірювання; б) густини потоку бета-
випромінювання; в) чистоти земної поверхні ґрунту, житла, продуктів
харчування, одягу, тощо. Дозиметр портативний, вагою 250-300г,
невимогливий в експлуатації, живиться батарейками типу «Корунд»
напругою 9В або від електромережі.
 Рис.1. Радіометр бета -, гамма-випромінювання «Прип’ять»:

1- перемикач інтервалу часу вимірювання «200с-20с» та «100 хв.-10хв»;

2- перемикач вибору одиниці виміру поверхневої чи питома активність (Am (Кі/кг)
бета - випромінювання ;
3- цифровий індикатор;
4- кнопка контролю напруги джерела
живлення; 5- повзунок включення звукової
сигналізації;
6- РЕЖИМ  –  - перемикач виду випромінювання "β-γ";
7- Н-Х - перемикач «потужність еквівалентної дози Н (мкЗв/год)-
потужність експозиційної дози Х (мР/год);
8- перемикач межі вимірювань;
9- гніздо живлення від
електромережі; 10- повзунок вмикання
приладу;
11- відсік з газорозрядними лічильниками;
12- відсік для джерела живлення
( батарейки);
13- кришка відсіку з газорозрядними лічильниками

Радіометр «Прип’ять» є приладом прямого вимірювання, величина

рівня радіоактивного забруднення зчитується відразу з цифрового
індикатора. Датчики, які фіксують іонізуюче випромінювання радіації та
індикатор розміщені в одному корпусі. Сталева кришка радіометра, що
міститься на задній панелі приладу, служить фільтром для поглинання
бета- випромінювання під час проведення вимірювання потужності
експозиційної дози гамма-випромінювання. У радіометрі передбачена
можливість вибору тривалості вимірювання (20с до 100хв.), що дає
можливість суттєво підвищувати точність результатів у разі малих доз
радіації, та звукова індикація для швидкої попередньої оцінки рівня
радіоактивного забруднення довкілля.
 Перемикач «Живлення – Вкл.» служить для під’єднання до джерела
живлення – батарейки або електромережі. Поява цифр на табло
індикатора свідчить про те, що напруга живлення перебуває у нормі.
Перемикач «Режим β-γ» необхідний для перемикання виду вимірюваного
бета – або гамма- вимірювання. Два інших перемикача, зліва і справа,
призначені для вибору одиниць виміру радіації : правий «Н-Х» змінює одиниці
виміру потужності дози (Н - у мкЗв/год; Х – у мР/год); лівий „φ–Аm”-
одиниці виміру поверхневої (густини потоку) і питомої активності джерела
бета- випромінювання ( поверхневої φ – у см-2 ×хв–1; питомої Аm – у Кі/кг -1).
Нижче розміщені два інших перемикача: зліва «Час» - для встановлення
тривалості виміру показань приладу (20-200с – при вимірюванні у діапазонах
«Н», «Х», «φ»; 10-100хв. – при вимірюванні у діапазоні «Аm»); справа
«Межа» - для вибору під діапазонів виміру ( верхнє положення – чутливий
піддіапазон; нижнє положення – під діапазон який характеризується
чутливістю у 10 разів меншою).
Проміри необхідно проводити за наявності сталевої кришки,
розміщеної з титульного боку радіометра.

Завдання 2. Підготовка приладу до роботи

Перед початком роботи з радіометром необхідно встановити батарею
живлення «Крона» або підключити зовнішнє джерело. Для установки
батареї зняти кришку – 12 (рис.1). відсіку живлення. До радіометра можна
підключити зовнішнє джерело живлення напругою від 6 до 12 В через
роз’єм (9).
Контроль живлення . Увімкніть радіометр ( перемикач 10 перевести в
положення ВКЛ). Відсутність або мерехтіння індикатора – факт того, що
напруга живлення знаходиться нижче мінімуму. Натисніть кнопку КП (4).
Наприклад, цифри 08,95 свідчать, що напруга становить 8,95В. Номінальна
напруга батареї «Крона» становить 9 В. Якщо при контролі живлення
напруга батареї виявиться нижче 6 В, необхідно замінити батарею.

Завдання 3. Визначити величину зовнішнього гамма-фону

2.1. Встановити переключателі на передній панелі радіометра в
слідуючому порядку:
РЕЖИМ - γ
Н–Х - Х;
ПРЕДЕЛ - нижнє положення; ВРЕМЯ
- 200 с ( верхнє положення);
φ – Am - Am;
Д - по бажанню оператора
2.2. Включити радіометр для чого повзунок включення «ПИТАНИЕ»
перевести в положення ВКЛ. При цьому на цифровому табло
 повинне появитися чотирьохзначне число з комою після першої
цифри.
2.3. Не менше чим через 200с. зчитуйте показники прибору в мР/год.

Завдання 3. Визначити забрудненість радіоактивними речовинами продуктів

харчування
Питома активність - випромінювання в продуктах харчування
вимірюється у доданій спеціальній кюветі при знятій кришці-фільтрі.
Одиниця виміру питомої активності – Кі/кг.
Для вимірювання питомої активності необхідно виконання
наступних умов: 1) рівень - фону по можливості не повинен перевищувати
0,025 мР/год. ( бажано вимір проводи в приміщеннях з мінімальним рівнем
фону) Підготовка проб. Харчові продукти готують в тому вигляді, в якому
їх споживають. Пробу необхідно подрібнити на терці або в м’ясорубці.
Перемикачі на передній панелі радіометра встановити в наступні
положення: РЕЖИМ - β; φ – Am – у Am; ПРЕДЕЛ – нижнє положення;
ВРЕМЯ – 100 хв. ( верхнє положення); Н – Х -будь-яке.
Увімкніть радіометр. Встановіть радіометр зі знятою кришкою-
фільтром на чисту кювету, через 100 хв. зчитати з інтервалом 10 хв. кілька
показань фону і визначити середнє. Помістіть в кювету пробу так, щоб
вона знаходилася нижче країв кювета на 5мм. Через 100 хв. зробіть
зчитування з інтервалом 10 хв. кількох показань приладу і визначити середнє
значення. Для отримання величини питомої активності проби необхідно з
отриманого значення відняти значення фону. Наприклад, середнє значення
показань радіометра при вимірі проби склало 0450, а при вимірюванні фону
0320. Різниця становить: 0450-0320= 130. Отримане значення необхідно
помножити на показник ступеня піддіапазона, на якому проводилися
вимірювання, тобто на 1 – 109. Отже, активність проби становить 130 х
109 Кі/кг.

УВАГА: при знятій кришці-фільтрі необхідно уникати пошкоджень

захисної плівки, яка закриває лічильники іонізуючих випромінювань від
забруднення радіоактивними речовинами.
Проведення роботи:

1. Вивчити інструкцію з використання радіометра «Прип’ять»

2. Вивчити схему і методику роботи з радіометром «Прип’ять ».
3. Провести пробні вимірювання за допомогою радіометра, знайти
середні значення за 5 вимірами, записати дані.
4. Зробити висновки щодо радіаційного фону у зоні дослідження.
Висновок: В ході лабораторної роботи було використано прилад "ПРИП'ЯТЬ"
для оцінки існуючого радіаційного фону.
Спочатку було виконано підготовчі дії, зокрема, перевірено правильність
підключення приладу до джерела живлення та перевірено готовність приладу до
роботи. Далі, було проведено вимірювання радіаційного фону в досліджуваній
зоні.
Під час вимірювання на дисплеї приладу відображалася потужність
еквівалентної дози (Св/год), яка характеризує рівень радіації в досліджуваній
зоні. За допомогою приладу було отримано показники радіаційного фону в
досліджуваній зоні.
Отримані дані можуть бути використані для подальшої оцінки ризику впливу
радіації на здоров'я людей та прийняття заходів щодо зменшення дози
опромінення.
Отже, в ході лабораторної роботи за допомогою приладу "ПРИП'ЯТЬ" було
успішно оцінено існуючий радіаційний фон в досліджуваній зоні. Отримані дані
можуть бути використані для подальшої оцінки ризику впливу радіації на
здоров'я людей та прийняття заходів щодо зменшення дози опромінен
 ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

ТЕМА: Відбір проб для радіометрії

МЕТА: Ознайомитися з методикою відбирання проб для радіометрії

Загальні відомості

Одне з основних завдань радіологічних підрозділів – здійснення

контролю за радіоактивним забрудненням об’єктів навколишнього
середовища на території країни. Головною формою такого контролю є
визначення концентрації радіонуклідів в об’єктах навколишнього
середовища, що мають пряме відношення до життєдіяльності людини: в
повітрі, воді, ґрунті, продуктах харчування.
На підставі радіометричних досліджень приймаються рішення про
можливість їх практичного використання.
Для отримання зіставлених результатів всі операції радіометричної
експертизи, починаючи з відбору проб і кінчаючи статистичною обробкою
результатів досліджень, виконуються відповідно до єдиних для всіх
радіологічних служб методичних вказівок.
В додатку 1 наведені оптимальні терміни і норми відбору проб, що
дозволяють отримати якнайповнішу інформацію про ступінь їх
радіоактивного забруднення.
Проба повинна бути типовою для об’єкту,а маса (об’єм) – достатньою
для того, щоб після концентрування отримати кількість золи, необхідну для
визначення бета-активності і проведення радіохімічного аналізу.
Середню пробу формують з 8-10 «точкових проб». Кожну відібрану
середню пробу зважують, поміщають в чисту тару( скляна банка, пляшка,
поліетиленовий мішок, паперовий пакет і т.п.), упаковують в ящик
опечатують. До тари прикріплюють етикетку, де вказують назву проби, місце
і дату відбору, її масу, а у разі висушування проби указують масу сирої і
сухої проб.
Крім того, при відборі проби складається акт у двох екземплярах, в
якому указують необхідні відомості:
1. Ким узяті проби (установа, посада, прізвище і . п)
2. Місце і дата відбору проби
3. Назва продукту
4. Опис узятих проб, номери проб і їх маса
5. Куди прямують проби. Мета дослідження
6. Підписи особи, що проводила відбирання, і представника
господарства
Проби води з річок, озер, ставків і інших водних джерел беруть в
місцях водопоїв 1 раз на місяць у весняний, літній і осінній періоди.
Контрольні проби молока відбирають не рідше 2 разів на місяць в
перший рік радіоактивного забруднення території , а в подальші роки – 1 раз
на місяць.
М'ясо, внутрішні органи, кістки тварин по віках і видах відбирають
безпосередньо в контрольних господарствах в період забою, але не рідше як
4 рази за рік (взимку, навесні перед вигоном на пасовищі або початком дачі
зелених кормів, в середині літа і восени перед переходом на зимовий раціон).
Проби м’яса птиці (1 тушка) і яєць (10 штук) беруть щомісячно в
період масового забою і здачі яєць в торгову мережу.
Рибу відбирають цілими екземплярами одночасно з пробами води в
період масового вилову, мед – перед здачею на заготівельні бази або в
державну ( кооперативну) торгову мережу.
Зернофураж і солому відбирають одночасно в одних і тих же
відділеннях господарства. Силос досліджують тільки під час вступу до
раціону тварин.

Завдання 1. Навчитися відбирати проби ґрунту для радіометрії

Відбирання ґрунту
Природна радіоактивність ґрунту визначається в основному ізотопом
40
К, а також ізотопами урану, радію, торія, рубідію та деяких інших .
Внаслідок різного хімічного складу ґрунтів вона коливається в межах (0,2-
2,0) .10-8 Кі/кг (0,74-7,4).102 Бк/кг сирої маси.
Проби ґрунту відбираються методом «конверта», тобто в п’яти
точках (кути і центр квадрата із стороною 100м) вибирається шар
розміром 15 х15 см на глибину 5 см. Контрольні точки відбору проб
повинні бути віддалені від доріг не менше чим 200 м. Остаточна проба (1кг)
складається з п’яти добре перемішаних зразків із заздалегідь видаленою
рослинністю.

Завдання 2. Навчитися відбирати проби води та інших рідин

Відбирання проб води і інших рідин

Рівень природної радіоактивності води може значно коливатися
залежно від характеру водоймищ і ступеня їх мінералізації. Але, як правило,
сумарна активність її не перевищує1,85 Бк/л (5-10-11 Кі/л).
Проби води з річок відбирають в декількох пунктах у обох берегів і
посередині річки на глибині 0,5 м, а якщо глибина річки перевищує 2-3м, то
проби води беруть також на глибині 0,5 м від дна.
Питну воду відбирають зі всіх вододжерел, при цьому слід мати на
увазі, що при водозаборі з відкритого водоймища необхідно брати воду як з-
під крану, так і в місцях водозабору ( в останньому випадку не слід мутити
осад водо джерела). Об’єм проби повинен бути не менше 1л. Перед
заповненням ємності її слід обполоснути досліджуваною водою. Таких же
правил слід дотримуватися при відборі інших рідких проб. Наприклад, при
відборі проб молока з великої ємкості беруть декілька окремих проб з
поверхні і глибини і змішують. При відборі проб з невеликої ємкості рідину
можна перемішати прямо в ємності. Об’єм проби залежно від маси
досліджуваної рідини складає 0,5-3,0 л.
Ці прості правила повинні дотримуватися також при відборі сипких
проб (зерно, мука, крупа т.д.). При цьому слід брати декілька проб і різних
точках з поверхні і глибини, а потім їх перемішувати.

Завдання 3. Навчитися відбирати проби продукції рослинництва ( зерна,

коренеплодів і бульбоплодів)

Відбирання проб рослин

Проби рослин відбираються на тих же ділянках, що і проби
ґрунтів. Для отримання об’єднаної (середньої) проби рослин природної
вологості рекомендується відбирати не менше 8-10 точкових проб.
Надземну частину трав’яного покриву зрізують гострим ножем або
ножицями ( не засмічувавши ґрунтом), укладають в поліетиленовий пакет
або крафт-папір, вкладають етикетку.
З посівів сільськогосподарських культур слід брати по діагоналі поля
або ламаної кривої, з скирт – на висоті 1-1,5 м від землі і з глибини не менше
0,5 м, з буртів – з глибини 0,3-0,5 м.
Об’єднану пробу складають з 8-10 точкових проб, узятих з наземної
частини рослин або роздільно,- стебел і листя, плодів, зерен, корене-
бульбоплодів. Загальна маса точкових проб повинна бути не менше 2 кг
повністю використаних для формування середньої проби.
Відбирання проб корене- і бульбоплодів
Проби відбирають від однорідної партії. Однорідна партія корене -
або бульбоплодів – це будь-яка кількість одного сортотипа, заготовленого з
одного поля, що зберігається в однакових умовах.
Точкові проби відбирають по діагоналі бічної поверхні бурту, насипу,
куп або середньої лінії кузова автомобіля, причепа, вагону, баржі через рівні
відстані на глибині 20-30 см. Точкові проби масою по 1,0-1,5 кг сполучають і
складають об’єднану пробу.
Середню пробу для аналізу виділяють з об’єднаної, маса її повинна
бути 1,0-1,5 кг. Для цього об’єднану пробу сортують по величині бульбо- або
коренеплодів на три групи: великі, середні і дрібні. Від групи відбирають по
20% і об’єднують.

Завдання 4. Навчитися відбирати проби продукції тваринництва( молока і

молочних продуктів, м’яса і та субпродуктів, риби, яєць, меду)

Відбирання проб молока і молочних продуктів

Відбирання проб проводять на фермах, молочних пунктах,
молокозаводах, холодокомбінатах і ринках. Пробу рідких продуктів (молоко,
вершки, сметана) з невеликих ємкостей (бідон, фляга і ін.) відбирають після
перемішування, з великих ( цистерна, чан) – з різної глибини ємкості кухлем
з подовженою ручкою або спеціальним пробовідбирачем. Величина середньої
проби складає 0,2-1,0 л і залежить від маси всієї партії продукції.
Масло, сир і тверді сири відбирають на молокозаводах і
холодокомбінатах. Залежно від маси виготовленої продукції для проби
відбирають 0,5 кг сиру і 0,3 кг сира і масла.
Відбирання проб м’яса і субпродуктів
Проби м’ясної продукції відбирають на забійних пунктах господарств,
м’ясокомбінатах і ринках. Проби м’яса ( без жиру) від туш або напівтуш
відбирають шматками по 30-50 г в частині 4-5-ого шийного хребця,
лопатки, стегна та товстих частин спинних м’язів. Загальна маса проби
повинна складати 0,2-0,3 кг. Для спеціального лабораторного дослідження
відбирають також кістки в кількості 0,3-0,5 кг ( хребет і 2-3-тє ребро).
Проби внутрішніх органів тварин – печінка, нирки, селезінка, легені –
відбирають масою 0,1-0,2 кг; щитоподібна залоза аналізується цілком.
Проби м’яса птахів відбирають в кількості ¼ тушки ( кури, індички,
гусаки, качки) або цілком (курчата).
Кількість зразків продукції, що відбираються для лабораторного
аналізу, залежить від величини партії і складає при масі – 1- 500кг – один
зразок, 0,5-3,0 т – два, 3-5 т – три, 5-10 т – п’ять, 10-20 – шість, від 20 т і
більше – десять зразків.

Відбирання проб риби

Відбирання проб проводять на рибо -, холодокомбінатах, ринках, а
також при масовому вилові – безпосередньо в рибгоспах. Дрібну рибу беруть
цілою, з великої – тільки середню частину. Дослідженню підлягають всі види
риби. Маса середньої проби складає 0,3-0,5 кг. Кількість проб визначається
величиною партії.
Відбирання проб меду
Відбирання проб проводять на пасіках, ринках, складах, базах
господарств і споживкооперації.
 Відбирання проб меду проводять трубчастим алюмінієвим
пробовідбірником, якщо мед рідкий, або щупом для масла, якщо мед щільний,
з різних шарів продукції. Мед, що за кристалізувався, відбирають конічним
щупом, занурюючи його під нахилом.
При дослідженні сотового меду з однієї рамки вирізують частину
стільників площею 25 см2. Якщо сотовий мед шматковий, пробу беруть по
150-300г з кожної упаковки. Після видалення воскових кришечок зразки меду
кладуть на сітчастий фільтр з діаметром осередків не більше 1 мм,
вкладений в стакан, і поміщають в термостат при температурі 40-45оС.
Маса середньої проби повинна складати 0,2-0,3 кг.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

ТЕМА: Підготовка проб для визначення радіоактивності

МЕТА: ознайомитися з порядком приймання та підготовкою проб до

радіометрії

Загальна відомості

Прийом і попередню обробку доставлених проб проводять в

спеціальному приміщенні, обладнаному витяжними і сушильними шафами,
муфельними печами, пристосуваннями для миття посуду, тари і, у разі
потреби, проб.

Проби, що надійшли, звіряють з описом, перевіряють радіоактивність

поверхні упаковки кожної проби індикаторним приладом ДБГ-06-Т або СРП-
68-01. Проби з високим рівнем забрудненості досліджують з дотриманням
запобіжних засобів.

Присланий матеріал перед приготуванням середньої проби ретельно

перемішують . Коренеплоди та бульбоплоди ( відмиті від землі) і м'ясо
заздалегідь подрібнюють ножем або на м’ясорубці, сіно і солому –
ножицями. Масу сирої проби заносять в робочий журнал.

Проби піддають різній підготовчій обробці залежно від цілей

дослідження. У разі потреби швидкого висновку щодо забрудненості проби і
виявлення індикаторними приладами підвищеної активності досліджуваних
проб застосовують експрес-методи, для яких не вимагається попередньої
обробки проби і її зважування.

Якщо ж активність проби невелика, то для ретельного виявлення

радіоактивних речовин її висушують, обвуглюють чи озолюють в муфельній
печі.

Завдання 1. Ознайомитись з підготовкою проб до радіометрії шляхом

висушування.

Подрібнені і зважені проби грубих, соковитих і концентрованих кормів

заздалегідь підсушують на сонці або в приміщенні, потім в сушильній шафі
при 80-100оС до постійної маси.

Проби молока (3л) підкислюють соляною або оцтовою кислотою,

упарюють у фарфорових чашках при помішуванні під інфрачервоними
лампами або на електричних плитах до утворення сухого залишку,
поступово додаючи в них порції молока. Висушування закінчують в
сушильній шафі при 100оС до отримання постійної маси сухого залишку.

Проби м’яса, відокремлені від жиру, сухожиль і кісток, подрібнюють,

зважують, підсушують при кімнатній температурі, потім на лотках
сушать в сушильній шафі. Кістки відокремлюють від м’яких тканин,
кісткового мозку, подрібнюють, зважують і сушать при температурі 100-
150оС протягом 2-3 год.

Концентрацію водних проб проводять упарюванням з подальшим

оголенням і радіометрією сухого залишку.

Завдання 3. Ознайомитись з підготовкою проб до радіометрії шляхом

обвуглювання.
Після досягнення постійної маси проби сухий залишок обвуглюють,
прожарюючи його на електричних плитках. Обвуглювання рослинних проб
проводять спалюванням в жерстяних банках,прикритих кришками щоб
уникнути займання матеріалу. Процес вважають закінченим при припиненні
спучення (скипання) проби і зникненні диму.

Завдання 4. Ознайомитись з підготовкою проб до радіометрії шляхом

озолення проби.

Обвуглені сухі залишки озолюють в муфельних печах при температурі

400-450оС, а проби кісток – при 500-600оС. у випадках визначення стронцію
озолення кісток можна проводити при 800-900оС. Під час озолення
температуру в муфельній печі підвищують поступово щоб уникнути спалаху
матеріалу і втрат деяких радіонуклідів. Тривалість озолення різна залежно
від кількості і виду органічних сполук в пробі. Оптимальний час для
рослинних проб 2-4 год.; м’яса, молока, кісток і коренебульбоплодів – 5-
15год. Зовнішньою ознакою готовності є світло-сірий колір. Для досягнення
такого стану зольного залишку може бути витрачена значна кількість часу,
а це, у свою чергу, пов’язано з втратою деяких радіонуклідів. Для
прискорення озолення матеріал проб слід періодично перемішувати.

Після охолодження озоленні проби переносять з муфеля в ексикатор,

охолоджений до кімнатної температури і зважують для визначення
коефіцієнта озолення (КОЗ) :

КОЗ =m2/m1;

де: m1 - маса отриманої золи,г;

m2 - маса сирої золи, г

Для рідких проб (молоко, вода) використовують формулу:

KОЗ =(m2/m1)*0,001

де : m1 - об’єм проби води або молока,

m2 - вага отриманої золи;

10-3

– множник переходу до мілілітрів

Готову золу розтирають до консистенції дрібного порошку зворотним
(вузьким) кінцем товкача в тій же чашці або тиглі, далі зважують на
стандартній алюмінієвій підкладці 200-300 мг, ретельно розрівнюють,
ущільнюють через кальку і проводять радіометричні виміри.
 ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

ТЕМА: Визначення об’ємної активності 137

Cs за допомогою гамма -
радіометра РУГ-91 «Адані»

МЕТА: вивчити будову, підготовку до роботи та принцип дії гамма -

 радіометра РУГ-91 «Адані»

Завдання 1. Вивчити будову, підготовку до роботи та принцип дії гамма –

радіометра РУГ – 91 «Адані». Замалювати функціональну схему
(рис.2) та зовнішній вигляд радіометру (рис.3).

Гамма - радіометр «РУГ - 91» призначений для вимірювання сумарної

об’єктивної активності радіонуклідів цезію-137 і цезію -134 і об’ємної
активності природного ізотопу калію -40 в забруднених радіонуклідами
пробах, в тому числі в продуктах харчування.

Рис. 1 . Гамма - радіометр РУГ-91 «Адані»

Діапазони вимірюваної гамма-радіометром об’ємної
активності радіонуклідів цезію-134, 137 не менше:
- при часі вимірювання 20 хв. -0,018-5,0 кБк/л
- при часі вимірювання 2 хв. 0,06-50,0 кБк/л
радіонукліду калію-40 не менше:
- при часі вимірювання 20 хв. 0,02-5,0 кБк/л;
- при часі вимірювання 2 хв. 0,5-50,0 кБк/л

Спрощена функціональна схема, яка пояснює принцип дії радіометра,

приведена на рис. 2.

Рис. 2. Функціональна схема гамма-

радіометра РУГ-91 «Адані»
1- досліджуваний зразок (проба);
2- кювета (сосуд Марінеллі);
3- захисний свинцевий екран;
4- захисна свинцева кришка;
5- сцинтилятор;
 6- світловід;
7- фотоелектронний множник

Для підвищення ефективності реєстрації світлових імпульсів

досліджуваний зразок (проба) 1 поміщають в спеціальний сосуд 2 (посудину
Марінеллі, об’ємом 0,5л). Сосуд з пробою встановлюють в свинцевий
захисний екран 3 , який зменшує вплив зовнішнього фонового
випромінювання. Екран закривається зверху свинцевою кришкою 4. Світлові
спалахи, що виникають в сцинтиляторі 5 під дією гамма-випромінювання,
через світловід 6 потрапляють на фотокатод фотоелектронного
помножувача 7 і перетворюються в електричні імпульси, які після
посилення надходять в пристрій селекції. Пристрій селекції здійснює відбір
імпульсів за двома рівнями їх амплітуд, відповідним двом енергетичним
зонам, в межах яких змінюються енергії реєстрованих гамма-квантів від
радіонуклідів цезію і калію.
Пристрій обробки підраховує число імпульсів в кожній енергетичній
зоні і обчислює активність гамма-випромінювання.
Пристрій індикації і управління задає режим роботи радіометра і
виводить на табло результат вимірювання.
 Режим роботи задається за допомогою вісім кнопок, розташованих на
передній панелі радіометра.

Рис. 3. Зовнішній вигляд гамма-

радіометра РУГ-91

Кнопка 1- «Сеть» виробляє

включення і виключення
радіометра
Кнопка 2 –«Сброс» служить
для скасування помилкової
команди і приведення схеми
радіометра в початковий стан
Кнопка 3 – «Фон» виконує вимірювання рівня радіаційного фон
Кнопка 4 – «Проба» проводить вимірювання об’ємної активності
досліджуваного зразка
Кнопка 5 – «2 хв.» і кнопка 6 «20 хв.» встановлюють час вимірювання
при цьому 20- хвилинний режим використовується для більш точних
вимірювань і рекомендується для вимірювання малоактивних проб ( менше
200 Бк/л)
Кнопка 7 – «Цезій -137» і кнопка 8 «Калій -40» служать для виведення
на табло інформації про вимірювання сумарної активності ізотопів цезію і
калію -40, відповідно.
Цифрове табло 9 в процесі вимірювання відображає зворотний відлік
часу в секундах, після закінчення часу вимірювання на табло висвічується
об’ємна активність (кБк/л) проби.

Завдання 2. Визначення об’ємної активності Cs

137
за допомогою гамма-
радіометра РУМ-91

Порядок роботи
1. Ввімкнути гамма - радіометр до електричної мережі та натиснути
кнопку «СЕТЬ» на передній панелі приладу. Звуковий сигнал та індикатор
свідчать про готовність радіометра до роботи.
2. Наповнити сосуд Марінеллі (0,5л) дистильованою водою
3. Відкрити кришку свинцевого захисту і встановити сосуд на
детектор. Закрити кришку.
4. Натиснути кнопку «ЦЕЗІЙ -137». Кнопка «КАЛІЙ- 40»
натискується в разі вимірювання питомої активності 40К.
5. Натиснути кнопку «ФОН» та кнопку часу вимірювання (2хв. Або
20 хв.). для більш точного вимірювання фону рекомендується
використовувати 20-хвилинний режим вимірювання. В процесі вимірювання
прилад на натискання кнопок не реагує (виключення становлять лише
кнопки «СЕТЬ» і «СБРОС»). Вимірювання фону здійснюється не менше 5
разів і розраховується середнє значення. Фон вимірюється по двох каналах
одночасно ( по 40К і 137 Cs) його значення заносять в пам'ять мікропроцесору
і автоматично віднімаються з результатів вимірювання.
6. Наповнити сосуд Марінеллі рідиною активність якої буде
вимірюватись, і встановити його у свинцевий захист
7. Об’єм проби повинен складати 0,5 л. При вимірюванні твердих
зразків бажано їх попередньо подрібнити, щоби по можливості заповнити
необхідний об’єм.
8. Натиснути кнопку «ПРОБА» і одну із кнопок - 2 хв. Або 20 хв. (
20-ти хвилинний режим використовують для вимірювання низьких
активностей6 0,018-0,2 кБк/л). Вимірювання проби йде одночасно по двох
каналах 40К і 137 Cs. Під час вимірювання на табло висвічується зворотній
відлік часу( у секундах). Закінчення вимірювання підтверджується звуковим
сигналом та індикацією на табло результатів. Активність радіонуклідів, що
містяться у досліджуваній пробі визначається в одиницях об’ємної
активності – кБк/л.
При значенні об’ємної активності проби вище 50 кБк/л на табло
виводяться орієнтовні значення досліджуваної активності або сигнал
перевантаження «9999». При появі індикації «9999» необхідно провести
повторне визначення протягом 2 хв. Якщо на табло знову виведеться сигнал
перевантаження, то активність проби значно перевищує 50 кБк/л.
9. Провести п’ять вимірювань та визначити середню активність проби.
10. Оцінка отриманих результатів. Результати вимірювання будуть
відповідати дійсності, якщо : об’єм проби складає 0,5л, а її густина близька
до одиниці. У цьому випадку об’ємна активність зразка в кБк/л відповідатиме
питомій активності кБк/кг. Якщо кількості зразка недостатньо для
вимірювань, результат необхідно помножити на поправочний коефіцієнт для даного об’єму.

Об’єм проби Поправковий коефіцієнт

200мл 2,9
300 мл 1,6
400 мл 1,2
500 мл 1
 ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

ТЕМА: Ознайомлення з практичним використання ізотопів у біолого-

природничих сферах діяльності людини

МЕТА: ознайомитись з радіаційно-біологічними технологіями у біолого-

природничих сферах діяльності людини

Загальні відомості
 Радіаційно-біологічна технологія – це технологія, яка на певному етапі
застосовує опромінення живих організмів іонізуючою радіацією.
Вже десятки таких технологій знайшли широке використання в
народному господарстві. Особливо багато їх розроблено для сільського
господарства, перш за все для рослинництва, а також для медицини.

Завдання 1.

Описати радіаційно-біологічну технологію передпосівного

опромінення насіння сільськогосподарських культур для прискорення
проростання, розвитку та підвищення продуктивності рослин. Розглянути
схему будови виробничої пересувної гамма-установки «Колос» і підписати її
складові частини .
Радіаційно-біологічна технологія – це технологія, яка на певному етапі
застосовує опромінення живих організмів іонізуючою радіацією.
Передпосівне опромінення насіння для підвищення продуктивності
Практично відразу ж після відкриття явище радіаційної стимуляції
привернуло увагу біологів-агрономів як можливість підвищення урожайності
сільськогосподарських рослин. Тепер передпосівне опромінення насіння – це
радіаційно-біологічна технологія, яка дає змогу підвищити економічну
ефективність вирощування різних культур за рахунок прискорення росту і
розвитку рослин, скорочення періоду вегетації, збільшення врожаю, в деяких
випадках і покращення його якості.
У табл. 1. наведені орієнтовні дози гамма-радіації, що індукують при
передпосівному опроміненні насіння прибавку урожаю різних
сільськогосподарських культур. В окремих випадках вона досягає 30-40 %.

Табл.1. Узагальнені дані про прибавку урожаю сільськогосподарських культур при

передпосівному опроміненні насіння (Д.А. Каушанський, О.М.Кузин, 1984)

Культура Стимулю Прибавка

юча доза, Гр. урожаю, %
Кукурудза (зерно) 5-10 10-15
Кукурудза (зелена 5 10-30
маса)
Пшениця 5-8 9-11
Ячмінь 10-30 7-15
Гречка 5-7 15
Соняшник 10 10-20
Горох 3 15-40
Люпин 10 18-27
Жито 5-10 12-14
Конюшина 5-10 30
Капуста 20 13-20
Помідор 5-10 10-15
Морква 25-40 25-35
Огірок 3 10-40
 Цукрові буряки 10-20 15-20
Столові буряки 10-15 20-30
Квасоля 7,5-10 10
Льон 7,5-10 12
Соя 7,5 12-17
Редис 10 15-30

Впливаючи на процеси обміну, опромінення насіння може приводити

до збільшення в рослинах вмісту окремих речовин, які характеризують
якість продукції рослинництва, а саме підвищити вміст білка в зерні
зернових та зернобобових культур, цукру в цукрових буряках, жиру в насінні
соняшнику і льону, вуглеводів та вітамінів в овочах.
Прискорюється і достигання рослин. Як правило, воно буває
невеликим, складаючи лише декілька днів, тиждень. Але для деяких видів
овочевих культур навіть таке більш раннє дозрівання товарної продукції
може давати суттєвий економічний ефект.

Рис.1. Схема будови виробничої пересувної гамма-установки «Колос» для

передпосівного опромінення насіння
1- пульт керування; 2-блок опромінення; 3- конвеєр за завантажування зерна;
4- конвеєр для вивантажування зерна

Наявний експериментальний матеріал про вплив стимулюючих доз на

продуктивність рослин величезний. Розроблені детальні методичні вказівки і
практичні рекомендації по передпосівному гамма-опроміненню насіння
різних сільськогосподарських культур. Були створені спеціальні пересувні
установки для опромінення насіння в польових умовах: «Колос» (рис. 1)

Завдання 2.
Описати радіаційну біотехнологію запобігання проростання бульб,
коренеплодів і цибулин при зберіганні. Розглянути схему стаціонарного
радіаційного комплексу для опромінення продукції сільського господарства і
харчової промисловості з використанням потужної гамма-установки і
підписати її складові частини (рис.3).
Радіаційна технологія запобігання прорастанья бульб, коренеплодів
та цибулин при зберіганні.
При зберіганні соковитих видів продукції рослинництва, особливо
картоплі, коренеплодів, цибулин відбувається погіршення їх якості і значні
втрати за рахунок триваючих процесів обміну та проростання. За
допомогою опромінення таких видів продукції рослинництва в певних дозах
вдається затримати або навіть повністю придушити проростання. Так,
встановлено, що γ-опромінення бульб картоплі у дозах від 50 до 150 Гр в
залежності від сорту і умов зберігання дає можливість благополучно
перенести період весняно-літнього потепління і подовжити строк
зберігання до року і більше, тобто в 2–2,5 рази, в умовах неохолоджуваних
сховищ при температурі 6– 8°С.

Рис.2. Проростання бульб

картоплі при температурі зберігання
6оС через 8 місяців після гамма-
опромінення в відповідних дозах (сорт
Леді Клер, 25.05.2018р.)

Аналогічна ситуація складається при зберіганні коренеплодів.

Опромінення близькими до вказаних доз дає змогу продовжити строки їх
зберігання. Так, досить ефективним є опромінювання коренеплодів цукрових
буряків. Звичайно при зберіганні в буртах до перерубки за рахунок
продовження дихання цукристість коренів протягом декількох місяців
зберігання може знижуватися у 1,5–2 і більше разів. Опромінення
коренеплодів γ-радіацією перед укладкою в бурти дає змогу значно знизити
ці втрати.
Опромінення цибулі і часнику після збирання урожаю в дозах 10–100
Гр. збільшує термін їх зберігання до двох років при умові підтримування
температури і вологості, що запобігають загниванню і пошкодженню
шкідниками
Рис.3. Схема стаціонарного радіаційного комплексу для опромінення продукції
сільського господарства і харчової промисловості з використанням потужної гамма-
установки: 1 - погрузла продукції для опромінення; 2- пульт управління конвеєром; 3-
джерело іонізуючого випромінювання; 4- місце розміщення джерела; 5- зал для
опромінення продукції; 6-конвейєр ; 7- розвантаження опроміненої продукції

Завдання 3.
Описати радіаційну технологію продовження строків зберігання ягід,
фруктів та овочів . Ознайомитись та схематично зобразити логотип Радура .
Радіаційна технологія продовження строків зберігання ягід, фруктів
та овочів
Величезна кількість продукції рослинництва і садівництва, гине після
збору урожаю внаслідок процесів загнивання, яке спричинюється різними
мікроорганізмами. Традиційні способи продовження строків зберігання
такої продукції пов'язані зі всілякими обробками, в основі яких лежать або
процеси нагрівання і охолодження, або хімічна дія. Всі вони, як правило,
погіршують якість продуктів. Дія іонізуючої радіації в дозах, що
сповільнюють розвиток мікрофлори або повністю пригнічують її
активність, по суті є процесами холодної пастеризації, при якій в продукції
знищуються майже всі або навіть всі мікроорганізми, що дає можливість
зберігати її тривалий період при температурі навколишнього середовища.
Найбільш переконливі дані одержані при γ- опроміненні суниці. Дози 2–
3 кГр – півлетальні для більшості видів мікроорганізмів продовжують
строк її зберігання при 4–5.°С у 2,5–3 рази (рис.4.) і при 15–18 0С – у 2
рази. Це дає змогу транспортувати ягоди на великі відстані.

Рис.4. Неопромінена і гамма-

опромінена суниця через 15 днів при
температурі зберіганні 4оС
 Значний практичний інтерес являє використання радіаційної обробки
для збільшення строків зберігання помідорів, смородини, малини, винограду,
абрикосів, персиків, вишні, сливи, яблук, груш, бананів.
При цьому було встановлено, що γ- опромінення плодів груші і лимону,
а також помідору в дозі 3 кГр сповільнює їх дозрівання на 10–15 діб, плодів
бананів в дозах 0,25–0,5 кГр – на 8–26 діб. , плодів апельсинів в дозах 0,14–2,8
кГр. – на 2-3 тижні. Це також дає змогу продовжити строки зберігання
цих видів продукції, що особливо важливо при її транспортуванні на великі
відстані.
На продукти харчування, які зазнали впливу іонізуючого
випромінювання наноситься логотип Радура.

Рис. 5. Логотип Радура

Завдання 4.
Ознайомитись з радіаційними способами боротьби з комахами -
шкідниками сільськогосподарських рослин. Описати метод радіаційної
статевої стерилізації комах
Радіаційна статева стерилізація комах-шкідників
сільськогосподарських культур.
В основі біотехнології лежить відмінність в радіочутливості
соматичних і статевих клітин будь-якого організму. Для комах можна
підібрати такі дози, при яких вони нормально або майже нормально
виконують більшість фізіологічних функцій, в тому числі зберіть здатність
до спарювання. Але при цьому в статевих клітинах, як більш радіочутливих,
відбуваються незворотні зміни: самці втрачають здатність до запліднення
тобто стають стерильними.
Життєздатність комах як окремого виду, визначається їх винятковою
плодючістю. Відомі види, які здатні відкладати за кілька місяців свого
життя десятки тисяч яєць. Саме за рахунок цього випуск в популяцію
стерильних самців здатний різко знизити темпи її росту і чисельність . При
неодноразовому повторенні прийому протягом декількох років можна
повністю знищити вид в окремому регіоні.
Порівняно з іншими методами, зокрема з найбільш широко
використовуваним для боротьби з комахами – хімічним, даний прийом має
переваги. Основна з них полягає в тому, що метод радіаційної статевої
cтерилізації спрямований проти лише одного конкретного виду комах, тоді
як хімічні речовини діють і проти інших, у тому числі й корисних комах,
наприклад бджіл, мурашок. Через це метод нешкідливий для тварин і
людини, тобто він є екологічно чистим.
Біотехнологія являє собою здійснення трьох основних етапів.
Головний з них – розведення комах-шкідників певного виду на
спеціальних біофабриках.
Другий етап – опромінення комах, якому передує дослідницька робота
по визначенню радіочутливості виду. З цією метою комахи переносяться у
камери з зниженою температурою (4–8°С) або піддаються дії спеціального
газу, що пригнічує їх фізіологічну активність, в тому числі і рухливість, і
потім поміщуються в контейнери, в яких і проводиться їх опромінення.
Нерідко опромінення проводять на природній нерухомій стадії розвитку
комахи, найчастіше – лялечки.
І третій етап – випуск опромінених комах в поле з літаків і вертольотів.

Завдання 5.

Описати радіаційно-біологічну технологію продовження строків

зберігання продукції тваринництва

У багатьох країнах іонізуючі випромінювання використовують для

подовження строків зберігання не тільки продукції рослинництва, а й
продукції тваринництва, і в першу чергу м'яса і м'ясних продуктів, особливо
при тривалому транспортуванні. Досить переконливий багаторічний досвід
свідчить про те, що γ- опромінення м’яса в дозах 1–5 кГр дає змогу
продовжити термін його зберігання при 0– 4°С в декілька разів.
Так, в Австралії і Новій Зеландії, де в жарких умовах перевозять на
великі відстані баранину і яловичину, показано, що опромінення м'яса в
дозах 4 кГр дає можливість замінювати його транспортування у
замороженому вигляді або в контейнерах з інертним газом. Роботами
англійських дослідників встановлено, що опромінення свіжої яловичини в
дозах 1–5 кГр збільшує строк її зберігання при 2–8°С в 2–6 разів.
Великі економічні перспективи має радіаційна обробка птиці і яєць.
Так, канадські дослідники встановили, що доза 5 кГр збільшує збереження
свіжих тушок курчат при 4°С від 6 до 16 діб, а при 0°С – до трьох місяців.
Завдання 6
 Описати радіаційно-біологічну технологію знезараження деяких видів
продукції тваринництва
Великої шкоди сільському і в цілому народному господарству завдають
такі інфекційні хворобу тварин, як чума м'ясоїдних, стригучий лишай,
сибірське виразка, лістеріоз. Крім того, одержана від хворих тварин
продукція – вовна, хутро, шкіряна сировина, щетина нерідко виявляється і
джерелом зараження здорових тварин, а також людей спільними
хворобами. Хімічні способи дезинфекції такої сировини досить трудомісткі,
а деякі з них, пов'язані з використанням вологих обробок, ведуть до
зниження якості продукції. Використання іонізуючої радіації для
знезараження цих матеріалів, а також пуху, пера є досить перспективним.
Дослідженнями російських радіобіологів показана висока
ефективність радіаційного знезараження хутра норки, песця, лисиці,
кролика. Дози γ - радіації порядку 20–25 кГр повністю знезаражують
продукцію. При цьому її товарні якості не знижуються.
Така радіаційна технологія дезинфекції продукції тваринництва у
порівнянні з хімічною-вологим способом дезинфекції отруйними речовинами
підвищує продуктивність праці в десятки разів за рахунок швидкості
обробки, можливості опромінення продукції в уже упакованому вигляді.

Завдання 7.

Описати радіаційну технологію консервування, знезараження кормів та

покращення їх якості.

Іонізуючі випромінювання використовують для консервування свіжих,

знезараження зернофуражних і комбінованих кормів, а також для
радіаційно- хімічної модифікації грубих кормів з метою покращення їх
якості при відгодівлі сільськогосподарських тварин.
Так, γ - опромінення зеленої маси рослин в дозах 10–40 кГр замінює
силосування, даючи можливість їй добре зберігатися протягом зимового
періоду.
Опромінення фуражної картоплі в дозах, що на порядок перевищують
рекомендовані для пригнічування її проростання, тобто складають 5–15
кГр, запобігає загниванню бульб.
З метою збільшення строків зберігання за рахунок пригнічування
розвитку плісняви і зменшення бактеріального обсіменіння проводять
опромінення фуражного зерна (овес, ячмінь, кукурудза) з підвищеною
вологістю в дозах 1–3 кГр.
Велику небезпеку для людей і тварин являє сальмонельоз – гостре
інфекційне кишкове захворювання, яке спричиняється бактеріями
родусальмонела, котрі потрапляють в організм тварин разом з зараженим
кормом, а потім через м'ясо, молоко, яйця та інші продукти в організм
людини. Звичайні способи боротьби з сальмонелою малоефективні або
економічно невигідні. Сильні хімічні препарати небезпечні для здоров'я людей
і тварин. Тепловий обробіток веде до значних втрат поживних речовин і
вітамінів. У цьому розумінні радіаційний спосіб боротьби з бактеріями
виявився досить результативним, в зв'язку з чим виникла спеціальна
радіаційна технологія знезараження кормів від сальмонели.
Дози γ-опромінення, які застосовують для боротьби з сальмонелою,
тобто летальні для всіх її різновиді і становлять близько
4–5 кГр. Опромінення в цих дозах
повністю знезаражує борошняні корми та
комбікорми, м’ясо-кісткове та рибне борошно, призначені для годівлі
тварин. З метою підвищення поживної цінності грубих
целюлозовмістких кормів – соломи злакових культур, стрижнів кукурудзяних
качанів, вижимок винограду, гілок, хвої і навіть деревного борошна їх
опромінюють у дуже високих дозах 1–10 МГр. При цьому
відбувається радіаційно-хімічна деполімерізація целюлози і
пектину, а також екстракція з корму лигнину – делігніфікація, що
підвищують їх здатність до ферментації, покращують
використання клітковини мікроорганізмами рубця жуйних тварин.
Додаток 1

Терміни і норми відбору проб різних об’єктів для оцінки радіоактивності і змісту
радіонуклідів

Найменування Термін відбору проб Маса проби

об’єкту для визначення для радіохімічного
сумарної - β-активності аналізу
Грунт Весна, літо, осінь 150-300 г 1,5-2 кг
Трава Весна, літо, осінь(1- 150-300 г 4-5 кг
2 рази в місяць)
Зерно літо 100-200 г 2-3 кг
Грубі корми Осінь 100-200 г 2-3 кг
Силос, сінаж В період 100-200 г 4-5 кг
згодовування
тваринам
Овочі По мірі 100-200 г 3-6 кг
надходження
Коренебульбоплоди Осінь 150-300г 3-6 кг
Концентровані Осінь 100-200 г 2-3 кг
корми
Молоко Не рідше 1 разу на 50-100 мл 5-6 л
місяць 800-1000 мл
М'ясо Весна, літо,осінь 100-200 г 2-3 кг
Кістки Те ж 100-200 г 0,5 кг
Риба свіжа По мірі 100-200 г 3 кг
надходження
Вода Весна, літо, осінь 0,5 л 20 л
800-1000 мл.
Птиця По мірі 100-200 г 1 тушка
надходження
Яйце Те ж 3-6 шт. 10 шт.
Мед Те ж 150-300 г 0,5-1,0 кг
Вовна Те ж 20-40 г 0,2-0,5 кг
Лісова підстилка Осінь 100-200 г 2-3 кг
Кора При рубці ліса 100-200 г 2-3 кг
Ягоди, фрукти По мірі 100-200 г 3-6 кг
надходження
Гриби свіжі Те ж 100-200 г 4-5 кг
Гриби сушені Те ж 50-100 г 2-3 кг