МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ „ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

Інститут телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки

РЕФЕРАТ

на тему Електромагнітні хвилі..

з дисципліни

ОСНОВИ IT ТА ЕЛЕКТРОННОЇ ІНЖЕНЕРІЇ

Спеціальність 6.172.00
«Телекомунікації та радіотехніка»

Виконав студент
групи ____
_________________

Прийняв професор
Голяка Р.Л.

1
 Електромагні́тна хви́ ля — процес розповсюдження електромагнітної
взаємодії в просторі у вигляді змінних зв'язаних між собою електричного та
магнітного полів. Прикладами електромагнітних хвиль є світло, радіохвилі,
рентгенівські промені, гамма-промені. Загальні властивості електромагнітних
хвиль вивчаються в розділі фізики, що називається класичною
електродинамікою, специфічні — в інших розділах фізики, таких як
радіофізика, оптика, спектроскопія, атомна фізика, ядерна фізика тощо.
Джерелом електромагнітних хвиль виступає електрична частинка, яка
рухається з прискоренням. Теоретично це довів ДжеймсМаксвеллу 1832 році, а
дослідно підтвердив Генріх Герц у 1888 році.

Рис. 1. Періодична зміна електричних та магнітних складових в

електромагнітній хвилі

Шкала електромагнітних хвиль. Розподіл електромагнітних хвиль за

різними частотами називають спектром. Весь спектр електромагнітних хвиль
умовно поділяють на окремі діапазони.Неперервна послідовність частот та
довжин хвиль електромагнітних випромінювань утворюють шкалу
Електромагнітних хвиль.

Рис. 2. Шкала електромагнітних хвиль

2
 Спектральні діапазони. В залежності від частоти чи довжини хвилі (ці
величини пов'язані між собою), електромагнітні хвилі відносять до різних
діапазонів. Хвилі в різних діапазонах різним чином взаємодіють з фізичними
тілами.
Електромагнітні хвилі з найменшою частотою (або найбільшою
довжиною хвилі) належать до радіодіапазону. Радіодіапазон використовується
для передачі сигналів на віддаль за допомогою радіо, телебачення, мобільних
телефонів. У радіодіапазоні працює радіолокація. Радіодіапазон розділяється на
метровий, дециметровий, сантиметровий, міліметровий, в залежності від
довжини електромагнітної хвилі.
Електромагнітні хвилі з вищою частотою належать до інфрачервоного
діапазону. В інфрачервоному діапазоні лежить теплове випромінювання тіла.
Реєстрація цього випромінювання лежить в основі роботи приладів нічного
бачення. Інфрачервоні хвилі застосовуються також для вивчення теплових
коливань у тілах і допомагають встановити атомну структуру твердих тіл, газів
та рідин.
Електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі від 400 нм до 760 нм
належать до діапазону видимого світла. В залежності від частоти й довжини
хвилі видиме світло розрізняється за кольорами.
Хвилі з довжиною меншою за 400 нм називаються ультрафіолетовими.
Людське око їх не розрізняє, хоча їхні властивості не дуже відрізняються від
властивостей хвиль видимого діапазону. Більша частота, а, отже, й енергія
квантів такого світла призводить до більш руйнівної дії ультрафіолетових хвиль
на біологічні об'єкти. Земна поверхня захищена від шкідливої дії
ультрафіолетових хвиль озоновим шаром. Для додаткового захисту природа
наділила людей темною шкірою. Проте ультрафіолетові промені потрібні
людині для продукування вітаміну D. Саме тому люди в північних широтах, де
інтенсивність ультрафіолетових хвиль менша, втратили темне забарвлення
шкіри.
Електромагнітні хвилі ще вищої частоти належать до рентгенівського
діапазону. Вони називаються так тому, що їх відкрив Вільгельм Рентген,
вивчаючи випромінювання, яке утворюється при гальмуванні електронів. В
закордонній літературі такі хвилі заведено називати X-променями, поважаючи
бажання Рентгена, щоб промені не називали його іменем. Рентгенівські хвилі
слабо взаємодіють із речовиною, сильніше поглинаються середовищем із
більшою густиною. Цей факт використовується в медицині для рентгенівської
флюорографії. Рентгенівські хвилі застосовуються також для елементного
аналізу та вивчення структури кристалічних тіл.
Найвищу частоту й найменшу довжину мають γ-промені. Такі промені
утворюються внаслідок ядерних реакцій і реакцій між елементарними
3
частинками. γ-промені мають велику руйнівну дію на біологічні об'єкти. Проте
вони використовуються у фізиці для вивчення різних характеристик атомного
ядра.

Рис. 3. Спектральні діапазони з виділеним видимим світлом

Електромагнітна хвиля в середовищі. Розповсюдження електромагнітних

хвиль у середовищі має ряд особливостей порівняно із розповсюдженням у
вакуумі. Ці особливості зв'язані із властивостями середовища й загалом
залежать від частоти електромагнітної хвилі. Електрична та магнітна складова
хвилі викликають поляризацію й намагнічування середовища. Цей відгук
середовища неоднаковий у випадку малої й великої частоти. При малій частоті
електромагнітної хвилі, електрони й іони речовини встигають відреагувати на
зміну інтенсивності електричного й магнітного полів. Відгук середовища
відслідковує часові коливання в хвилі. При великій частоті електрони й іони
речовини не встигають зміститися протягом періоду коливання полів у хвилі, а
тому поляризація та намагнічення середовища набагато менші.
Електромагнітне поле малої частоти не проникає в метали, де багато
вільних електронів, які зміщуються таким чином, що повністю гасять
електромагнітну хвилю. Електромагнітна хвиля починає проникати в метал при
частоті більшій за певну частоту, яка називається плазмовою частотою. При
частотах менших за плазмову частоту електромагнітна хвиля може проникати в
поверхневий шар металу. Це явище називається скін-ефектом.
У діелектриках змінюється закон дисперсії електромагнітної хвилі. Якщо
в порожнечі електромагнітні хвилі розповсюджуються із сталою амплітудою,
то у середовищі вони затухають, внаслідок поглинання. При цьому енергія
хвилі передається електронам чи іонам середовища. Загалом закон дисперсії за
відсутності магнітних ефектів набирає вигляду

4
 Радіовипромінюванням називають електромагнітні хвилі з довжиною в
діапазоні від 0,1 мм до 10 км. Весь радіодіапазон електромагнітних хвиль
розподіля ється на:
• Довгі
• Середні
• Короткі
• Ультракороткі
Першим, кому вдалося створити і детектувати електромагнітнітні хвилі,
став Г. Герц (1987 р.). А 7 травня 1895 року О. Попов продемонстрував дію
першого радіоприймача.

а) б)
Рис. 4. Г. Герц (а) , О. Попов (б).
Застосовують радіохвилі у:
• радіозв’язку;
• телебаченні;
• радіолокація;
• стільниковий зв'язок.
Інфрачервоне випромінювання. Інфрачервоними променями називають
хвилі, довжина яких лежить в діапазоні: 0,1 мм-770 нм. Тит Лукрецій Кар
висловлював припущення, що у Сонця «є багато жарких, сильних та не
видимих променів...»У 1880 році Вільям Гершель надрукував свої роботи
про дослідження інфрачервоного випромінювання.

5
 Рис. 5. Вільям Гершель
Джерелами інфрачервоних хвиль є Сонце, зірки,планети, будь-яке тіло,
температура якого вища за температуру навколишнього середовища.
Приймачами інфрачервоного випромінювання є термометри, фоторезистори,
фотоелементи та ін.
Властивості:
• проходить крізь картон, чорний папір,тонкий шар ебоніту, асфальт,
атмосферу Землі,
• сильно по глинається водяною парою.
Застосування інфрачервоного випромінювання:
• фотографування земних об'єктів у тумані й темряві;
• прогрівання тканин живого організму;
• сушіння деревини, пофарбованих поверхонь, підігрівання
матеріа лів;
• встановлення охоронної сигналізації у приміщеннях;
• у сфері медицини, геодезії, криміналістики;
• у військовій справі (прилади нічного бачення тощо).
Ультрафіолетове випромінювання. Випромінювання, що виявляєть ся
безпосередньо за фіолетовою частиною видимого спектра, називається
ультрафіолетовим. Довжина хвилі: 380-5 нм, Відкрито в 1801 році Н. Ріттером і
У. Волластоном.
γ-випромінювання-Короткохвильове електромагнітне випромінювання,
що виникає при розпаді радіоактивних ядер, переході ядер із збудженого стану
в основний, взаємодії швидких заряджених часток з речовиною, анігіляції
електронно-позитронних пар тощо. Довжина хвилі: 10-11 - 3∙10-15 м. Вперше γ-
випромінювання.

6
 дослідив А. Беккерель у 1896 р.

а) б)
Рис. 6. Н. Ріттер (а), У. Волластон (б).
Властивості:
• викликає люмінесценцію; викликає фотоефект;
• спричиняє фотохімічні реакції;
• справляє бактерицидну дію;
• впливає на центральну нервову систему;
• спричиняють утворення захисного пігменту – засмаги (віта мін В2);
• руйнують сітківку ока.
Застосування:
• в люмінесцентних лампах;
• люмінесцентному аналізі та дефектоскопії;
• у промисловій електроніці й автоматиці;
• у текстильному виробництві;
• відіграє важливу роль у фізіології тварин і рослин;
• для стерилізації повітря в промислових приміщеннях;
• у медицині.
Рентгенівське випромінювання. Випромінювання виникає під час
гальмування електронів,які при скорюються сильним електричним полем.
Запатентував відкриття невидимого випромінювання Рентген 8 листопада 1895
року, яке було назване Х-променями. У 1901 році Рентгену була присуджена
перша в історії Нобелівська премія з фізики. Джерелом рентгенівського
випромінювання виявився анод вакуумної трубки.

7
 Рис. 7. А. Беккерель
Властивості γ- променів дуже подібні на властивості
• рентгенівських променів, але мають:
• більшу іонізуючу здатність;
• більшу проникливість;
• більшу частоту коливань;
• більшу небезпеку для живих організмів.
Застосування:
• у медицині,
• на виробництві (γ - дефектоскопія)

8
 Література та інформаційні ресурси
1. Физика. Большой энциклопедический словарь. / Гл. ред. А. М. Прохоров. —
4-е изд. — Москва : Большая Российская энциклопедия, 1999. — С. 874—876.
— ISBN 5-85270-306-0.(рос.)
2. Гольдштейн Л. Д., Зернов Н. В. Электромагнитные поля и волны. — 2-е изд.
— Москва : Советское радио, 1971. — 664 с.(рос.)