2024

Виконав студент ДНМУ 1-го курсу 101Ф групи

Ільїн Денис Миколайович
Радіоактивність — здатність ядер радіонуклідів довільно перетворюватися на ядра інших елементів із
випромінюванням мікрочастинок.

Історія відкриття радіоактивності почалася з відкриття рентгенівського випромінювання. Поштовхом

до досліджень стало припущення, що рентгенівське випромінювання може виникати при
флуоресценції деяких речовин, опромінених сонячним світлом. Такою речовиною і скористався
французький фізик Анрі Антуан Беккерель (1852–1908) у лютому 1896 р. Для досліджень він
випадково обрав здатну до флуоресценції маловідому сіль Урану. Знаючи, що рентгенівські промені,
на відміну від світлових, проходять крізь чорний папір, учений поклав на загорнуту в чорний папір
фотопластинку крупинки уранової солі й виніс на сонячне світло. Після проявлення на фотопластинці
виявилися темні плями саме в тих місцях, де лежала уранова сіль. Таким чином було з’ясовано, що
уранова сіль дійсно висилає випромінювання, яке має велику проникну здатність. Продовжити
дослідження Беккерелю завадила хмарна погода, і він поклав готову до досліду фотопластинку з
урановою сіллю та мідним хрестом між ними в шухляду стола. Через три дні учений вирішив
проявити фотопластинку. Результат був несподіваним: на пластинці з’явився контур хреста. Тож
сонячне світло було ні до чого: сіль Урану сама, без впливу зовнішніх факторів, висилає невидиме
випромінювання. Пізніше таке випромінювання назвуть радіоактивним випромінюванням; здатність
речовин до радіоактивного випромінювання — радіоактивністю; нукліди, ядра яких мають таку
здатність, — радіонуклідами.

Відкриття Радію

Термін радіоактивність був уведений у науку Марією Склодовською-Кюрі (1867– 1934). «Чи тільки
Уран висилає “промені Беккереля”?» — з пошуку відповіді на це запитання почала вона свою роботу
з вивчення радіоактивності. У 1898 р. М. Склодовська-Кюрі та її чоловік П’єр Кюрі (1859–1906)
відкрили два нові елементи — Радій і Полоній. Радій виявився в мільйони разів активнішим за уран,
але отримати цю речовину в достатній для дослідів кількості виявилося досить складно. Знадобилося
ще 4 роки копіткої роботи (майже вручну подружжям було оброблено 11 т руди!), щоб отримати
крихітну пробірку радію. За дослідження радіоактивності подружжя Кюрі разом із А. Беккерелем
отримали в 1903 р. Нобелівську премію з фізики, а в 1911 р. Марія Склодовська-Кюрі одержала ще й
Нобелівську премію з хімії. За всю історію тільки чотири особи ставали лауреатами Нобелівської
премії двічі.

Приклади застосування радіоактивних ізотопів:

1. Медицина:

 Діагностика:

o Сцинтиграфія: Радіоактивні ізотопи вводяться в організм пацієнта, де вони

накопичуються в певних органах або тканинах. Спеціальна камера виявляє
випромінювання, що дозволяє лікарям візуалізувати структуру та функцію цих органів.

o Позитронно-емісійна томографія (ПЕТ): Цей метод використовує радіоактивні

ізотопи, які випромінюють позитрони. Позитрони потім анігілюють з електронами,
створюючи гамма-промені, які можна використовувати для створення 3D-зображень
об'єкта дослідження.

o Радіоімуноаналіз: Цей метод використовує радіоактивні ізотопи для мічення антитіл

або антигенів. Це дозволяє вимірювати дуже малі концентрації білків в організмі, що
використовується для діагностики та моніторингу багатьох захворювань.

 Лікування:

o Променева терапія: Радіоактивне випромінювання використовується для знищення

ракових клітин. Це може бути зовнішнє опромінення, при якому джерело
 випромінювання знаходиться за межами тіла пацієнта, або внутрішнє опромінення,
при якому радіоактивні джерела вводяться в тіло.

o Брахітерапія: Цей метод використовує невеликі радіоактивні джерела, які

розміщуються в безпосередній близькості від пухлини. Це може використовуватися
для лікування раку простати, шийки матки та інших видів раку.

2. Промисловість:

 Дефектоскопія: Радіоактивні ізотопи використовуються для виявлення дефектів в металевих

конструкціях, зварних швах та інших матеріалах.

 Стерилізація: Радіоактивне випромінювання використовується для стерилізації медичного

обладнання, продуктів харчування та інших предметів.

 Товщиноміри: Радіоактивні ізотопи використовуються для вимірювання товщини матеріалів,

таких як папір, пластик та метал.

3. Наукові дослідження:

 Радіоізотопне датування: Радіоактивні ізотопи використовуються для визначення віку

артефактів, геологічних утворень та інших об'єктів.

 Геохімія: Радіоактивні ізотопи використовуються для вивчення геологічних процесів, таких як

ерозія та тектоніка плит.

 Біологія: Радіоактивні ізотопи використовуються для вивчення біологічних процесів, таких як

метаболізм та фотосинтез.

4. Інші сфери застосування:

 Атомна енергетика: Радіоактивні ізотопи використовуються для генерації електроенергії на

атомних електростанціях.

 Геофізика: Радіоактивні ізотопи використовуються для вивчення будови Землі.

 Археологія: Радіоактивні ізотопи використовуються для датування артефактів.

Правила зміщення Вивчення радіоактивності показало, що радіоактивне випромінювання є

наслідком перетворень ядер атомів. Причому ці перетворення відбуваються довільно (без зовнішніх
причин), їх не можна прискорити або сповільнити, вони не залежать від зовнішнього впливу, тобто на
них не впливають зміни тиску і температури, дії магнітного й електричного полів, хімічні реакції, зміна
освітленості тощо. Радіоактивність — здатність ядер радіонуклідів довільно перетворюватися на ядра
інших елементів із випромінюванням мікрочастинок. Випромінюючи α- чи β-частинки, вихідне
(материнське) ядро перетворюється на ядро атома іншого елемента (дочірнє ядро); α- і β-розпади
можуть супроводжуватися γ-випромінюванням. Після низки експериментів було встановлено загальні
правила таких перетворень — правила зміщення:

1. Під час α-розпаду кількість нуклонів у ядрі зменшується на 4, протонів — на 2, тому утворюється
ядро елемента, порядковий номер якого на 2 одиниці менший від порядкового номера вихідного
елемента.

2. Під час β–-розпаду кількість нуклонів у ядрі не змінюється, а кількість протонів збільшується на 1,
тому утворюється ядро елемента, порядковий номер якого на одиницю більший за порядковий
номер вихідного елемента

3. Під час β+ -розпаду кількість нуклонів у ядрі не змінюється, а кількість протонів зменшується на 1,
тому утворюється ядро елемента, порядковий номер якого на одиницю менший за порядковий
номер вихідного елемента
Під час b-розпаду окрім електрона (або позитрона) з ядра вилітає ще одна частинка — антинейтрино
або нейтрино. Через дуже малу масу і відсутність заряду ці частинки дуже слабко взаємодіють із
речовиною, і це утруднює їх виявлення в експерименті.

Візьмемо закриту скляну колбу, що містить певну кількість Радону-220, — він є

радіоактивним, і його ядра спонтанно розпадаються з випромінюванням α-частинок.

А чи можна дізнатися, яке саме ядро розпадеться першим? А яке останнім? Ні, дізнатися про це
неможливо: розпад того

чи іншого ядра радіонукліда — подія випадкова. Водночас поведінка будь-якої

радіоактивної речовини підлягає чітко визначеній закономірності: кожний радіонуклід має власний
період піврозпаду (див.

таблицю). Так, у наведеному випадку, приблизно за 55,6 с кількість радону в колбі

зменшиться вдвічі. Ще через 55,6 с із решти залишиться теж половина і т. д. Таким чином, інтервал
часу 55,6 с є періодом

піврозпаду Радону-220.

Період піврозпаду T1/2 — це фізична величина, що характеризує радіонуклід

і дорівнює часу, протягом якого розпадається половина наявної кількості ядер

даного радіонукліда.

Одиниця періоду піврозпаду в СІ —секунда: T1/2

T = с (s).

активність радіонукліда І Радон-220, і Радон-222 є α-радіоактивними (їхні ядра можуть спонтанно

розпадатися на α-частинку і відповідне дочірнє ядро). Тож якщо кількість атомів Радону-220 і Радону-
222 є однаковою, з якого зразка за 1 с вилетить більше α-частинок? Фізичну величину, яка чисельно
дорівнює кількості розпадів, що відбуваються в певному радіоактивному джерелі за секунду,
називають активністю A радіоактивного джерела. Одиниця активності в СІ — бекерель: [ ] A =1 Бк
(Bq). 1 Бк — це активність такого радіоактивного джерела, в якому за 1 с відбувається 1 акт розпаду: 1
Бк = 1 розпад/с = с–1. Якщо зразок містить атоми лише одного радіонукліда, то активність цього
зразка можна визначити за формулою: A N = λ , де N — кількість атомів радіонукліда в зразку на
даний час; λ— стала радіоактивного розпаду — фізична величина, яка є характеристикою
радіонукліда та пов’язана з періодом піврозпаду співвідношенням: λ = ln / 2 T1 2 ; [λ] = с–1

Відношення енергії W йонізуючого випромінювання, поглинутої речовиною, до маси m цієї речовини

називають поглинутою дозою йонізуючого випромінювання (D): D W m = Одиниця поглинутої дози в
СІ — грей (на честь англійського фізика Л. Ґрея) .

Біологічний вплив різних видів випромінювання на організми є неоднаковим за однакової поглинутої

дози. Наприклад, за однакової енергії α-випромінювання значно небезпечніше, ніж β- або γ-
випромінювання. Фізичну величину, яка характеризує біологічний вплив поглинутої дози йонізуючого
випромінювання, називають еквівалентною дозою йонізуючого випромінювання (H): H K= ⋅D, де D —
поглинута доза; К — коефіцієнт якості, який характеризує небезпечність даного виду
випромінювання: чим більший коефіцієнт якості, тим небезпечнішим є випромінювання (див.
таблицю). Одиниця еквівалентної дози в СІ — зиверт (на честь шведського вченого Р. Зіверта)

Вплив радіоактивного випромінювання на живі організми

Радіоактивне випромінювання може мати значний вплив на живі організми, Ступінь цього впливу
залежить від декількох факторів:
  Тип випромінювання: Альфа-частинки мають більшу іонізуючу здатність,

 Доза опромінення: Чим вища доза опромінення, тим більший

 Час опромінення: Опромінення протягом короткого

 Вид організму: Різні організми мають

Ось деякі з основних наслідків опромінення:

 Пошкодження ДНК: Радіоактивне випромінювання може

 Клітинна загибель: Радіоактивне випромінювання може

 Мутації: Радіоактивне випромінювання може

 Рак: Опромінення може

 Гостра променева хвороба:

 Хронічна променева хвороба:

Джерела радіаційного фону (довша відповідь)

Радіаційний фон - це постійна присутність іонізуючого випромінювання в навколишньому

середовищі. Він виходить з різних джерел, як природних, так і штучних.

Природні джерела радіаційного фону:

 Космічне випромінювання: Це високоенергетичні частинки, що приходять з космосу. Вони

постійно бомбардують Землю, і їх вплив стає сильнішим на більших висотах.

 Природні радіоактивні ізотопи: Ці ізотопи присутні в земній корі з моменту її формування. До

них належать уран, радій, торій і калій.

 Радон: Цей радіоактивний газ вивільняється з земної кори і може накопичуватися в закритих
приміщеннях.

Штучні джерела радіаційного фону:

 Медичні процедури: Рентгенівські промені та інші медичні процедури, що

використовуєіонізуюче випромінювання, роблять невеликий внесок у радіаційний фон.

 Ядерні технології: Атомні електростанції, ядерна зброя та інші ядерні технології також є
джерелами радіаційного фону.

 Промислові джерела: Деякі промислові процеси, такі як видобуток і переробка

радіоактивних мінералів, також можуть призвести до радіоактивного забруднення.

Застосування радіонуклідів в медицині

Радіонукліди - це атоми з нестабільними ядрами, які спонтанно розпадаються, випромінюючи

енергію. Їх можна використовувати в медицині для діагностики та лікування захворювань.

Діагностика:

 Сцинтиграфія: Радіонукліди вводяться в організм пацієнта, де вони накопичуються в певних

органах або тканинах. Спеціальна камера виявляє випромінювання, що дозволяє лікарям
візуалізувати структуру та функцію цих органів.
 Позитронно-емісійна томографія (ПЕТ): Цей метод використовує радіонукліди, які
випромінюють позитрони. Позитрони потім анігілюють з електронами, створюючи гамма-
промені, які можна використовувати для створення 3D-зображень об'єкта дослідження.

 Радіоімуноаналіз: Цей метод використовує радіонукліди для мічення антитіл або антигенів.
Це дозволяє вимірювати дуже малі концентрації білків в організмі, що використовується для
діагностики та моніторингу багатьох захворювань.

Лікування:

 Променева терапія: Радіоактивне випромінювання використовується для знищення ракових

клітин. Це може бути зовнішнє опромінення, при якому джерело випромінювання
знаходиться за межами тіла пацієнта, або внутрішнє опромінення, при якому радіоактивні
джерела вводяться в тіло.

 Брахітерапія: Цей метод використовує невеликі радіоактивні джерела, які розміщуються в

безпосередній близькості від пухлини. Це може використовуватися для лікування раку
простати, шийки матки та інших видів раку.

Інші застосування:

 Радіоізотопне датування: Радіоактивні ізотопи використовуються для визначення віку

артефактів, геологічних утворень та інших об'єктів.

 Стерилізація: Радіоактивне випромінювання використовується для стерилізації медичного

обладнання, продуктів харчування та інших предметів.

Важливо зазначити, що радіоактивні ізотопи можуть бути небезпечними при

неправильному поводженні. Тому важливо дотримуватися правил безпеки при роботі з
ними.

Ось деякі з переваг використання радіонуклідів в медицині:

 Висока точність: Радіонукліди можуть бути використані для діагностики та лікування

захворювань з високою точністю.

 Неінвазивність: Багато методів діагностики та лікування з використанням радіонуклідів є

неінвазивними, тобто вони не потребують хірургічного втручання.

 Ефективність: Радіоактивне випромінювання може бути дуже ефективним для знищення

ракових клітин.

Ось деякі з недоліків використання радіонуклідів в медицині:

 Випромінювання: Радіоактивні ізотопи можуть випромінювати енергію, яка може бути

шкідливою для здоров'я.

 Вартість: Діагностика та лікування з використанням радіонуклідів може бути дорогим.

 Доступність: Радіоактивні ізотопи не завжди доступні в усіх регіонах.

Застосування радіонуклідів в промисловості

Радіонукліди, або радіоактивні ізотопи, мають широке Ось деякі з найпоширеніших

застосувань радіонуклідів в промисловості:

1. Дефектоскопія:

 Радіоактивні ізотопи використовуються для виявлення дефектів в

 Цей метод використовується в таких галузях, як

 Зазвичай використовуються гамма-випромінюючі ізотопи,

2. Рівнеміри:

 Радіоактивні ізотопи використовуються для вимірювання

 Цей метод використовується в таких галузях, як

 Зазвичай використовуються бета-випромінюючі ізотопи,

3. Стерилізація:

 Радіоактивне випромінювання використовується для

 Цей метод використовується для стерилізації

 Перевагою цього методу є те, що він не

4. Товщиноміри:

 Радіоактивні ізотопи використовуються для вимірювання

 Цей метод використовується в таких галузях, як

 Зазвичай використовуються бета-випромінюючі ізотопи,

5. Трасування:

 Радіоактивні ізотопи використовуються для

 Цей метод використовується в таких галузях, як

 Зазвичай використовуються гамма-випромінюючі ізотопи,

6. Нейтронна активація:

 Цей метод використовується для

 Він використовується в таких галузях, як

 Для цього методу використовуються джерела нейтронів.

Список використаної літератури

Підручники:

 Яворський Б.М., Детюк М.М., Зонтов М.І. Фізика: Підручник для 11 кл. загальноосвіт. навч.
закладів. Рівень стандарту. – Тернопіль: Астон, 2019. – 288 с.

 Бурин В.М., Гільов В.В., Кікоть В.В. Фізика: Підручник для 11 класу загальноосвітніх
навчальних закладів. – Київ: Генеза, 2019. – 304 с.

Науково-популярна література:

 Білий М.У., Охріменко Б.М. Радіоактивність і життя. – Київ: Наукова думка, 1986. – 160 с.

 Кучеренко В.В. Радіоактивність і людина. – Київ: Либідь, 1987. – 128 с.

 Федорченко А.М. Радіоактивність і довкілля. – Київ: Академперіодика, 2003. – 336 с.