Історія

вивчення атома
План презентації
1. Вступ
2. Початки наукової теорії атома
3. Модель атома Ленарда
4. Модель атома Томсона
5. Паралельна праця і співпраця вчених
6. Досліди Резерфорда та Содді
7. Джерела
1. Вступ
Поняття атом, як і саме слово, має
давньогрецьке походження, хоча
істинність гіпотези про існування атомів
знайшла своє підтвердження лише у 20
столітті.
Основною ідеєю, яка стояла за даним
поняттям протягом всіх сторіч, було
уявлення про світ як про набір величезної
кількості неподільних елементів, які є
дуже простими за своєю структурою й
існують від початку часів.
цікаво!
це
Атомі́стика, або Атомі́зм —
натурфілософська концепція будови
Всесвіту, в основу якої покладено
поняття атому як гранично неподільної
частки.
В атомістиці стверджується, що всі
об'єкти у Всесвіті складаються з дуже
малого розміру неподільних часток,
званих атомами. В класичній атомістиці
різноманітність речей і явищ
пояснюється поєднанням і взаємодією
атомів різних видів.
 2. Початки наукової теорії
атома
Одна з перших теорій про будову атома, яка
має вже сучасні обриси, була описана Галілеєм
(1564—1642). За його теорією речовина
складається з часток, які не перебувають в стані
спокою, а під впливом тепла рухаються у всі
сторони; тепло — є нічим іншим, як рухом
часток. Структура часток є складною, і якщо
позбавити будь-яку частку її матеріальної
оболонки, то зсередини бризне світло. Галілей
був першим, хто, хоча й у фантастичній формі,
представив будову атома.
У 19 столітті Джон Дальтон відкрив
закон кратних відношень і, виходячи з
нього, розвинув теорію, названу ним
«новою системою хімічної філософії»,
за якою хімічні речовини складаються
з атомів, але він припускав, що вони
неподільні. Новий поштовх у
становленні сучасного розуміння
атома дала молекулярно-кінетична
теорія.
 3. Модель атома Ленарда

Німецький фізик Філіпп Ленард (1862 -

1947) у 1903 р. запропонував модель
«порожнього» атома, усередині
якого літають ніким не
встановлені (ні раніше, ні тепер)
нейтральні частинки, складені із
взаємно зрівноважених позитивних
і негативних зарядів. Учений навіть
придумав назву для цих
неіснуючих частинок - дінаміди
 4. Модель атома Томсона
У 1903 році англійський фізик
Джозеф Джон Томсон запропонував
модель атома у вигляді позитивно
зарядженої по всьому об'єму сфери
діаметром 10~10 м, усередину якої,
ніби родзинки в пудинг, вкраплені
електрони.
Позитивний заряд сфери
компенсується сумарним
негативним зарядом електронів.
Випромінювання світла відбувається
в результаті коливання атомів
відносно центру сфери.
Гідрогену в центрі позитивно
зарядженої сфери. У
багатоелектронних атомах
електрони формували в стійкі
Позитивний заряд сфери
конфігурації, параметри яких
компенсується сумарним
можна було розрахувати. Томсон
негативним зарядом електронів.
вважав, що саме конфігурація
Випромінювання світла
електронів визначає хімічні
відбувається в результаті властивості атомів. Пізніше ідея
коливання атомів відносно Томсона розділити електрони в
центру сфери. атомі на групи призвела до появи
Томсон розташував електрон теорії атомних орбіталей. Однак
в атомі . пізніші відкриття змусили
відмовитися від теорії Томсона на
користь планетарної моделі атома.

5. Паралельна праця і співпраця

вчених
Проте модель атома Резерфорда була єдиною, право на існування якої
доводилося строгими, простими і красивими дослідами. До свого
відкриття учений прийшов не відразу. Працюючи майже все
перше десятиліття 20-го ст. у Канаді (до переїзду в Англію) разом з
радіохіміком Фредеріком Содді (1877-1956), Резерфорд вивчав явище
радіоактивного розпаду атомів Радію, яке відкрили наприкінці ХIХ
ст. у Франції Антуан-Анрі Беккерель (1852-1908) та подружжя Кюрі.
Як відомо, П'єр Кюрі (1859-1906) і Марія Складовська-Кюрі (1867-1934),
пропускаючи випромінювання від Радію через магнітне поле, установили,
що частина променів відхиляється вгору від початкової траєкторії, а
шлях інших залишається прямолінійний.
6. Досліди Резерфорда та Содді
Знаючи силу магнітного поля та величину
Резерфорд та Содді помістили шматок
відхилення в полі частинок-променів,
Радію в більш сильне магнітне поле, ніж вико ристовуючи спектральний аналіз (де
в експериментах, описаних вище, і з природу речовини визначають за
подивом помітили, що та частина характерним для неї свіченням),
випромінювання, яка до цього часу Резерфорд і Содді довели, що позитивно
вважалося рухається прямолінійно, та заряджена частина випромінювання, що
кож розділилася на дві складові: одна отримала назву α-випромінювання, є
частина летіла і далі прямолінійно, а інша потоком іонізованих атомів Гелію.
відхилялася вниз від уявної лінії між Знаменитий англійський хімік і фізик
полюсами магніту. Таким чи ном, з Уїльям Рамзай (1852-1916) підтвердив
атомів Радію спонтанно випроміню ються висновки молодих учених.
три види частинок або променів: нега
тивно заряджені (ті, що відхиляються
вгору), нейтральні і позитивно
 6.1. Досліди Резерфорда та Содді
Усі експерименти і досліди Резерфорда було
У місцях потрапляння α-частинок екран світився
виконано досить просто. Відхилене магнітним
точковими спалахами. Кількість спалахів залежала
полем α-випромінювання від шматка радію,
від атомної маси елемента, з якого було зроблено
проходило через тоненьку фольгу з алюмінію,
фольгу: що важчий елемент, то менше і рідше
міді, свинцю та інших металів і потрапляло на світився екран. Резерфорд попросив одного зі своїх
напівпрозорий екран, покритий шаром учнів, який спостерігав за спалахами, особливо
люмінофора. (мал. 1) уважно стежити за віддаленими від центра
частинами екрана, де, як спочатку здавалося,
мал.2 спалахи не відбуваються. Хоча спалахів було і неба
гато, їх вдалося помітити. Крім того, під час
дослідження було зареєстровано, що деякі з α-
частинок відскакують назад, і тому екран потрібно
ставити перед фольгою, щоб було видно ці
мал.1 незвичайні випадки (мал.2)
 6.2. Досліди Резерфорда та Содді
Результати дослідів, які привели Резерфорда до
Одна з восьми тисяч частинок, що
планетарної будови атома, учений виклав у великій
пролітали, поверталася назад. Ученим
статті «Розсіювання альфа- і бета-частинок у
удалося не лише розгледіти це, а й
речовині і структура атома» (1911 р.), опублікованій
підрахувати число таких випадків. Це
в англійському «Філософському журналі». Резерфорд
означало: у центрі будь-якого атома є
продовжував працювати далі, і завдяки копіткій
маленьке, щільне, позитивно заряджене роботі він виводить формулу, що пов’язує число
ядро, що відхиляє α-частинку (також позитивно D-частинок, відхилених на певний кут, із зарядом
заряджену), яка пролітає близько від нього, ядер речовини фольги-мішені. Тепер уже можна було
на досить великі кути, а інколи і взагалі дослідно визначити природу матеріалу мішені. Так
повертає назад до джерела частинок, і тоді з’явився перший ядерний метод хімічного аналізу
виникають спалахи в дальніх частинах екрана
Удалося нарешті оцінити розміри найменшого ядра
або на екрані, розміщеному перед фольгою.
Гідрогену, навколо якого обертається лише один
електрон. Діаметр ядра Гідрогену виявився трохи більший
ніж 1,3 10 - 13 см. У важчих атомів діаметр ядра в кілька тисяч
разів більший.
Томсон

Резерфорд
7. Список використаних
джерел
https://files.pidruchnyk.com.ua/uploads/book/10-klas-fizika-sirotjuk-2018.pdf
https://vseosvita.ua/library/urok-na-temu-istoria-vivcenna-atoma-109561.html
https://uk.wikipedia.org/wiki/Атом#Історія
https://uk.wikipedia.org/wiki/Філіпп_Едуард_Антон_фон_Ленард
https://naurok.com.ua/referat-na-temu-istoriya-znan-pro-atom-28671.html