«Атом у Всесвіті»

ПІДГОТУВАВ:
Поки що Земля – єдина відома
планета, де існує життя
 Поняття атому
Атом (від давньогрецького «неподільний», найменша частинка або буквально
«тіло, яке не можна розсікти навпіл») – найменша, електронейтральна, хімічно
неподільна частинка речовини.
Фізична модель атома, загалом, докладніше розкриває подробиці його будови.
Відповідно до неї, атом складається зі щільного ядра з позитивно заряджених протонів та
електрично нейтральних нейтронів. Ядро оточене набагато більшою за розміром
оболонкою з негативно заряджених електронів. Кількість протонів дорівнює кількості
електронів, і тому атом є електрично нейтральним.
Сучасні уявлення про будову атома загалом базуються на уявленнях квантової
механіки. На популярному рівні будову атома можна викласти у рамках так
званої планетарної моделі, запропонованої Ернестом Резерфордом у 1911 році як
результат його експериментів з розсіяння альфа-частинок атомами золота, та моделі Бора.
Згідно моделі Резерфорда атом складається з масивного важкого ядра і
електронів, що обертаються навколо ядра. Така модель нагадує своєю будовою Сонячну
систему, що й слугувало при виборі назви моделі. Однак, сьогодні модель атома
Резерфорда має лише історичну цінність.
 Теорії про атом у давнину
Ідея про те, що всі тіла складаються з найдрібніших неподільних частинок – атомів,
висловлювалася ще в давнину. В Європі атомістичні уявлення були викладені в працях
давньогрецького філософа Левкіппа, який жив у другій половині V століття до н.е.

Вчення Левкіппа розвинув і систематизував його учень Демокріт (Абдерський).

Непересічність розуму дозволила йому передбачити багато наукових відкриттів, головним з яких було
матеріалістичне бачення картини світу – атомістичний матеріалізм. Демокріт визнавав два начала –
атоми і порожнечу. Згідно Демокріту, атоми - суть елементи, з яких складається вся природа. При
цьому атоми, тобто неподільні частки матерії, незмінні; вони вічні, знаходяться в постійному русі і
відрізняються один від одного лише формою (трикутник, кут, гачок тощо; нескінчене число форм
атомів пояснює нескінченну різноманітність явищ та їх протилежність один одному), величиною (іноді
малі настільки, що не сприймаються органами почуттів, а іноді – великі), порядком і положенням
(порядок і положення є причиною різноманітності з’єднання атомів)

Через покоління після Демокріта своє рішення проблеми запропонував Платон:

«найдрібніші частки належать не царству матерії, а царству геометрії; вони являють собою різні
тілесні геометричні фігури, обмежені плоскими трикутниками».
 Через тисячу років абстрактні міркування давніх греків проникли в Індію і були сприйняті деякими
школами індійської філософії, але вона завжди сприймала матеріальний світ як ілюзію. Коли атомізм з'явився в
Індії, то він прийняв форму теорії, за якою реальність у світі має процес, а не субстанція, і що ми присутні у
світі як ланки процесу, а не як згустки речовини. Тобто і Платон, і індійські філософи вважали приблизно так:
якщо природа складається з дрібних, але скінченних за розмірами, часток, то. чому їх не можна розділити, хоча б
уявно, на ще дрібніші часточки, які б стали предметом подальшого розгляду

Римський поет Лукрецій (96-55 роки до н.е.) докладно побудував факти, які свідчать на
користь атомістичної теорії. Лукрецій пов'язує властивості речей з властивостями їхніх складових,
тобто атомів: атоми рідини малі й мають округлу форму, тому рідина тече так легко і просочується крізь
пористу речовину, тоді як атоми твердих речовин мають гачки, якими вони зчеплені між собою. Так
само й різноманітні смакові відчуття та звуки різної гучності складаються з атомів відповідних форм —
від простих і гармонійних до звивистих та нерегулярних.

Але усі стародавні атомістичні уявлення були більш умовними, в їх

основі лежало мало досвідчених даних. Вони також давали мало можливостей
для якихось наслідків розвитку наукових теорій.
Історія виникнення Всесвіту

Все́ світ — весь матеріальний світ, різноманітний за формами, що їх

приймає матерія та енергія, включаючи усі галактики, зорі, планети та
інші космічні тіла. Всесвіт настільки великий, що його розміри важко
уявити. Всесвіт, досліджуваний астрономами, — частина матеріального
світу, що доступна дослідженню астрономічними засобами, які
відповідають досягнутому рівневі розвитку науки (часто цю частину
всесвіту називають метагалактикою), простягається на 1,6·1024 км і
нікому не відомо, наскільки він великий за межами видимої частини.
 Будова Всесвіту

 Серед небесних тіл найвиразніше

виділяються зорі, завдяки світлу, яке вони
випромінюють. Зоряна речовина перебуває у
стані плазми — електропровідного
намагніченого середовища. У надрах зірок
температура сягає десятків мільйонів
градусів. Еволюція зірок включає такі фази:
протозоря, утворення в центрі цього
утворення термоядерного вогнища, основна
фаза вигорання водню у термоядерних
реакціях, перетворення зорі в червоного
гіганта, а потім — в білого карлика (для зір
— аналогів Сонця), колапс масивних зірок з
вибухом «наднових» та виникненням
нейтронних зірок і колапсарів — «чорних
дірок».
 Будова Всесвіту
СУПУТНИКИ ЗІРОК

Деякі зорі мають супутники — планети або подібні до них масивні тіла і
утворюють разом з ними системи, аналогічні до нашої Сонячної. При забезпеченні
низки сприятливих умов на планетах може виникнути життя, як це має місце на
Землі.
 Найближчі до Землі зорі обертаються навколо
загального центру мас, утворюючи загалом
велетенську зоряну систему — галактику Чумацький
Шлях, радіус якої сягає 4·1022 км. Загальна кількість
зірок у нашій Галактиці близька до 1011. Тривалість
основної фази вигорання гідрогену у термоядерних
реакціях коливається в межах 8·106 — 70·109 років.
Окрім нашої Галактики, до якої входить наша
Сонячна система, виявлено багато інших галактик
та зоряних систем, які утворюють велетенську
космічну систему — Метагалактику

ГАЛАКТИКА
 Теорія Великого вибуху
ОСНОВНОЮ ТЕОРІЄЮ ВИНИКНЕННЯ
ВСЕСВІТУ ВВАЖАЄТЬСЯ ТЕОРІЯ ПРО ВЕЛИКИЙ
ВИБУХ, ЯКИЙ ВІДБУВСЯ ПРИБЛИЗНО 13,73 (±
0,12) МЛРД РОКІВ ТОМУ З ПОДАЛЬШИМ
РОЗШИРЕННЯМ ВСЕСВІТУ. У РЕЗУЛЬТАТІ
ВЕЛИКОГО ВИБУХУ ВИНИКЛА МАТЕРІЯ,
ПРОСТІР І ЧАС. ТЕОРІЯ ВВАЖАЄ, ЩО ПІСЛЯ
ВЕЛИКОГО ВИБУХУ ВСЕСВІТ МАВ ДУЖЕ
ВИСОКУ ТЕМПЕРАТУРУ. ПРИБЛИЗНО ЧЕРЕЗ 10
СЕКУНД СФОРМУВАЛИСЬ АТОМНІ ЧАСТИНКИ
— ПРОТОНИ, ЕЛЕКТРОНИ І НЕЙТРОНИ. АТОМИ
ГІДРОГЕНУ І ГЕЛІЮ, З ЯКИХ СКЛАДАЮТЬСЯ
БІЛЬШІСТЬ ЗІРОК, УТВОРИЛИСЯ ЛИШЕ ЧЕРЕЗ
ДЕКІЛЬКА СОТЕНЬ ТИСЯЧ РОКІВ ПІСЛЯ
ВЕЛИКОГО ВИБУХУ, КОЛИ ВСЕСВІТ ЗНАЧНО
РОЗШИРИВСЯ В РОЗМІРАХ І ОХОЛОВ.
 Великий розрив
 Якщо швидкість буде все наростати, то,
починаючи з певного моменту, сила, що
розширює Всесвіт, спочатку перевищить
гравітаційні сили, які утримують галактики в
скупченнях. За ними розпадуться галактики і
зоряні скупчення.
 І, нарешті, останніми розпадуться найбільш
тісно пов'язані зоряні системи. Через деякий
час, електромагнітні сили не зможуть
утримувати від розпаду планети і дрібніші
об'єкти.
 Світ знову буде існувати у вигляді окремих
атомів.
 На наступному етапі розпадуться і окремі
атоми. Що буде після цього, точно сказати
неможливо
 Якщо розширення Всесвіту сповільниться, то в майбутньому воно
припиниться і почнеться стиснення. Еволюція і вигляд Всесвіту
будуть визначатися космологічними епохами до того моменту, поки
її радіус не стане у п'ять разів менший від сучасного
 Тоді всі скупчення у Всесвіті утворюють єдине мегаскупчення, проте
галактики не втратять свою індивідуальність: в них все також буде
відбуватися народження зірок, будуть спалахувати наднові і,
можливо, буде розвиватися біологічне життя. Всьому цьому прийде
кінець, коли Всесвіт скоротиться ще в 20 раз і стане у 100 разів
меншим, ніж зараз;
 Подальші події будуть нагадувати ті, що відбувалися на початку, але
промотуючись в зворотному порядку

Велике стиснення
Дякую за увагу