Professional Documents
Culture Documents
Вступ в астрономію
Вступ в астрономію
Її
розвиток і значення в
житті суспільства.
Стислий огляд об’єктів
дослідження в
астрономії.
Мета заняття:
зацікавити проблемою вивчення та освоєння
космосу;
розкрити практичне значення астрономії та її
місце в духовному житті людства;
довести, що ті ж самі фізичні закони діють і на
Землі, і у Всесвіті;
показати величезні масштаби Всесвіту, у якому
живе людина;
вивчити одиниці вимірювання відстаней у космосі
та пов'язати їх з одиницями довжини на Землі;
дізнатися про місце нашої планети у Всесвіті.
Мотивація:
Протягом тисячоліть астрономічна картина світу є
невід’ємною складовою загальнонаукової картини світу
та однією з підвалин наукового світогляду в цілому,
саме тією, що містить інформацію про просторово-
часову будову світу, у якому живе і діє людина.
Значення астрономії підсилюється такими чинниками:
зростанням пізнавального, економічного та соціально-
культурного значення освоєння космосу, важливістю
цього процесу в розв’язанні глобальних проблем
людства, насамперед екологічних; пізнавальними
процесами на межі космології та фізики надвисоких
енергій, що ведуть до створення єдиної теорії фізичних
взаємодій і фундаментальних зрушень у фізичній та
астрономічній картині світу, в уявленнях людини про
навколишній світ в цілому.
План заняття:
1) Звідки походить назва «астрономія»?
2) Що вивчає астрономія?
3) Практичне й загальнокультурне значення
астрономії.
4) Основні розділи астрономії.
5) Будова Всесвіту й місце нашої планети Земля в
ньому.
6) Вимірювання відстаней у космосі та одиниці
виміру, що при цьому застосовуються.
7) Наука астрономія і поза науковий міф
«астрологія».
Термін «астрономія» походить від злиття двох
грецьких слів
«astron» - зоря, «nomos» - знання.
Астрономія – наука, що вивчає рух, будову та
еволюцію небесних тіл, їхніх систем та Всесвіту в
цілому.
Частина стародавньої карти зоряного неба
Клавдій Птоломей
(90-160 рр.н.е.)
Птоломей Клавдій –
визначний давньогрецький
астроном, його книга
«Альмагест» стала
вершиною античної
астрономії, завершив
розробку геоцентричної
системи світу, яка дозволила
з потрібною на той час
точністю розраховувати рух
небесних тіл, уперше став
ураховувати під час
спостережень рефракцію,
розширив зоряний каталог
Гіппарха.
Геоцентрична система світу:
у центрі – Земля, а всі інші небесні тіла
обертаються навколо неї.
М. Коперник
(1473-1543 рр)
Коперник Миколай –
великий польський
астроном, засновник
геліоцентричного
вчення, його книга
« Про обертання небесних
сфер» стала першим
поштовхом для розвитку
фізики й астрономії
нового часу, був також
здібним лікарем,
економістом і
військовим діячем.
Геліоцентрична система світу:
у центрі знаходиться Сонце, Земля разом з планетами обертається навколо нього.
Галілео Галілей
(1564-1642 рр)
Галілео Галілей – великий
італійський астроном і
фізик, один із засновників
точного природознавства,
засновник телескопічної
астрономії, його
телескопічні відкриття
(рельєф Місяця, фази
Венери, плями на Сонці,
структура Молочного Шляху)
підтвердили геліоцентричне
вчення Коперника, висунув
найважливіші засади
класичної фізики – принцип
відносності та закон інерції.
Іссак Ньютон
(1643-1727 рр)
Ньютон Ісаак – великий
англійський фізик, астроном
і математик, відкрив закон
всесвітнього тяжіння та
основні закони класичної
динаміки, заклав основи
теорії руху небесних тіл,
відкрив неперервний спектр
сонячного світла, розвивав
корпускулярну теорію світла,
винайшов телескоп-
рефлектор, заклав основи
диференціального та
інтегрального числення,
завершив закладання основ
класичної фізики та
заснованої на ній астрономії.
Основні розділи астрономії:
1. Астрометрія.
2. Теоретична астрономія.
3. Небесна механіка.
4. Астрофізика.
5. Фізика планет і фізика сонця.
6. Зоряна астрономія.
7. Космогонія.
8. Космологія.
Астрометрія - розділ астрономії, що займається
вимірюванням положень небесних тіл і
побудовою систем координат у космосі.