В В К 74.262.

26я721
П75

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

(Наказ № 235 від 16.03.2011 p.)

Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено

Автор:
М. Я. Пришляк — професор кафедри фізики Харківського
національного педагогічного університету ім. Григорія Сковороди

Наукову експертизу проводила

Головна астрономічна обсерваторія НАН України.

Психолого-педагогічну експертизу проводив

Інститут педагогіки НАПН України

Пришляк М. П.
П75 Астрономія: 11 кл.: підручник для загальноосвіт. навч. закл.:
рівень стандарту, академічний рівень / М. П. Пришляк; за заг. ред.
Я. С. Яцківа. — X . : Вид-во «Ранок», 2 0 1 1 . — 160 с: іл.
ISBN 978—617—540—424—9.
Підручник відповідає вимогам «Державного стандарту базової 1 повної серед­
ньої освіти» та навчальній програмі а астрономії для 11-річної школи.
Основна мета підручника — сприяти формуванню базових астрономічних знань,
показати їх необхідність для розуміння навколишнього світу.

ВВК 74.2в2.2вя721

© М. П. Пришляк, 2011
ISBN 9 7 8 — 6 1 7 — 5 4 0 — 4 2 4 — 9 © ТОВ Видавництво «Ранок», 2011
 Юні друзі!

Ви починаєте вивчення однієї з найбільш давніх і ц і к а в и х на­

ук — астрономії, я к а досліджує природу, походження та еволюцію
як окремих небесних тіл, т а к і Всесвіту в цілому. У підручнику ви
здійсните своєрідні космічні мандри крізь простір і час.
Т а к , у розділах:
« Щ о вивчає а с т р о н о м і я ? » ви розглянете історію з а р о д ж е н н я
науки астрономії та еволюцію уявлень людини про Всесвіт;
«Основи практичної астрономії» і « В и м і р ю в а н н я часу та ка­
л е н д а р » ви навчитесь р о з п і з н а в а т и с у з і р ' я на нічному небі
й за допомогою небесних світил орієнтуватись на місцевості
та вимірювати час;
« З а к о н и руху планет» і «Основи к о с м о н а в т и к и » ви вивчите
основні закони «небесної м е х а н і к и » , а д ж е всі космічні тіла,
супутники та космічні кораблі р у х а ю т ь с я згідно із з а к о н о м
всесвітнього т я ж і н н я , який ви вивчали в курсі ф і з и к и . Ви ді­
знаєтесь, я к и й вагомий вклад в освоєння космосу зробили ви­
датні українські вчені.
В а с т р о ф і з и ч н и х р о з д і л а х ви д і з н а є т е с ь , я к і ф і з и ч н і умови
існують на поверхні планет Сонячної системи, чому навколо планет
існують к і л ь ц я , як народжуються нові зорі й перетворюються у пил
планетні системи.
Окрім того, у підручнику ви знайдете відповіді на т а к і ц і к а в і
питання:
Чи існувала м і ж Юпітером і Марсом планета Ф а е т о н ?
Чому 65 млн років тому загинули динозаври?
Що впливає на зміну клімату на Землі?
Скільки часу ще буде світити Сонце?
Як долетіти до чорної діри?
Щ о загрожує існуванню земної цивілізації?
Чи існують у Всесвіті «темна енергія» і «темна м а т е р і я » ?
До кожного розділу додаються тести, перевірочні запитання та
астрономічні задачі.
 Підручник містить докладні відомості про телескопи, що дозво­
л я ю т ь дослідити п о в е р х н ю М і с я ц я , с у п у т н и к и Ю п і т е р а , к і л ь ц я
Сатурна, а т а к о ж спостерігати г а л а к т и к и , я к і р о з т а ш о в а н і на від­
стані десятків мільйонів світлових років від З е м л і .
У підручнику подано електронні адреси астрономічних обсер­
ваторій України та і н ш и х країн світу. За допомогою мережі Інтер-
нет м о ж н а отримати фото небесних світил, зроблені не тільки теле­
скопами з поверхні З е м л і , але й за допомогою космічного телескопа
Габбла (http://www.stsci.edu/hst/).

Умовні позначення

З а п и т а н н я , тести та Для допитливих

задачі

Диспути на Ключові поняття

запропоновані теми і терміни

З а в д а н н я для Висновки
спостеоежень

Звертаємо особливу увагу, що під час астрономічних спосте­

режень не можна дивитися на Сонце ні в телескоп, ні неозброєним
оком.
 В и в ч и в ш и цей п а р а г р а ф , ми:
побачимо далекі космічні світила й уявимо собі величезні масштаби
Всесвіту, у якому ми живемо;
дізнаємось про місце нашої планети у Всесвіті, та визначимо нашу
космічну адресу.

Предмет астрономи

Н а з в а астрономія походить з грецької мови (astron — зоря,

nomos — закон), тобто це наука, я к а вивчає закони з і р . З а р а з відо­
мо, що у Всесвіті крім зір (рис. 1.1) існує ще багато і н ш и х косміч­
них тіл та їхніх комплексів — планет, астероїдів, комет, г а л а к т и к ,
туманностей. Тому астрономи вивчають усі о б ' є к т и , я к і розташова­
ні за м е ж а м и Землі, та їхню взаємодію м і ж собою. Слово космос
у перекладі з грецької означає порядок, на відміну від хаосу, де па­
нує безлад. Тобто ще в Давній Греції вчені розуміли, що у Всесвіті
діють я к і с ь з а к о н и , тому на небі існує певний порядок. У н а ш час
під словом космос ми у я в л я є м о собі Всесвіт.
У сучасній астрономії в и к о р и с т о в у ю т ь с я різноманітні методи
дослідження Всесвіту. Астрономи не т і л ь к и збирають інформацію
про далекі світи, вивчаючи випромінювання, я к е надходить із кос­
мосу до поверхні Землі, але й проводять експерименти у навколиш­
ньому та далекому космічному просторі.

Рис. 1.1. Зоря — масив­

не гаряче космічне тіло,
яке випромінює світло
і має всередині джере­
ло енергії. (Фотографія
Сонця)
 Коротка історія астрономії

З давніх-давен небо в р а ж а л о уяву людей своєю загадковістю,

але багато століть воно залишалось для них недосяжним, а тому свя­
щенним. Ф а н т а з і я людей населила небо могутніми істотами — бога­
ми, які керують світом і навіть вирішують долю кожної людини. Вно­
чі примарне сяйво зір зачаровувало людей, тому вигадка прадавніх
астрономів об'єднала окремі зорі у фігури людей і тварин — т а к
з'явились назви сузір'їв. Потім були помічені світила, що рухаються
серед з і р , — їх назвали планетами (з г р е ц . — блукаюча; рис. 1.2).
П е р ш і спроби пояснити таємничі небесні я в и щ а були зроблені
в Давньому Єгипті понад 4 0 0 0 років тому та у Давній Греції ще до
початку н а ш о ї ери. Єгипетські ж е р ц і склали перші к а р т и зоряного
неба (рис. 1.3), дали н а з в и планетам.
Великий давньогрецький філософ
і м а т е м а т и к П і ф а г о р у VI ст. до н. е. ви­
сунув ідею, щ о З е м л я м а є ф о р м у к у л і
й « в и с и т ь » у просторі, ні на що не спи­
р а ю ч и с ь . А с т р о н о м Г і п п а р х у II с т . до
н. е. в и з н а ч и в в і д с т а н ь від З е м л і до Мі­
с я ц я та в і д к р и в я в и щ е прецесії осі обер­
тання Землі.
Давньогрецький філософ Клавдій
Птолемей (рис. 1.4) у II ст. н. е. створив
геоцентричну систему світу, у я к і й Зем­
Рис. 1.2. Планета — холодне в по­
ля р о з м і щ у є т ь с я у центрі. З е м л ю у про­
рівнянні із з о р е ю космічне тіло, що
сторі оточують 8 сфер, на я к и х розташо­
обертається навколо зорі й світиться
її відбитими променями
вані Місяць, Сонце та 5 відомих у ті часи
планет: Меркурій, Венера, Марс, Юпітер

Рис. 1.3. Частина дав­

ньої карти зоряного не­
ба. Принцесу Андромеду
принесли в жертву чу­
довиську Киту. Врятував
красуню Персей, який
відрубав голову медузі
ГоргонІ, від погляду якої
все кам'яніло
і Сатурн (рис. 1.6). На 8-й сфері р о з м і щ у ю т ь с я зорі,
я к і з'єднані м і ж собою і обертаються навколо Землі
як єдине ціле.
У X V I ст. польський астроном Миколай Копер­
ник (рис. 1.5) запропонував геліоцентричну систему
світу, у я к і й у центрі р о з т а ш о в а н е Сонце, а планета
З е м л я та і н ш і планети обертаються н а в к о л о нього
по колових орбітах (рис. 1.7).
Геніальність в і д к р и т т я К о п е р н и к о м геліоцен­
тричної системи світу полягала в тому, що він, зруй­
Рис. 1.4. Птолемей
нувавши межу м і ж небом і Землею, висунув гіпотезу,
(90—160)
що у Всесвіті діють одні й ті самі з а к о н и , справедли­
ві як на Землі, т а к і в космосі.
У 1 6 0 9 р. і т а л і й с ь к и й ф і з и к Галілео Галілей
(рис. 1.8) уперше використав телескоп для спостере­
ж е н н я за небесними с в і т и л а м и , відкрив супутники
Юпітера та побачив зорі в Молочному Ш л я х у .
X V I I I ст. в історії астрономії п о в ' я з а н е з іме­
нем англійського вченого І с а а к а Ньютона (рис. 1.9),
я к и й відкрив основні з а к о н и м е х а н і к и та з а к о н все­
світнього т я ж і н н я . З а с л у г а Ньютона полягає в тому,
що він довів універсальність сили т я ж і н н я , або гра­
вітації, тобто та с а м а сила, я к а діє на яблуко під час
його падіння на З е м л ю , притягує т а к о ж М і с я ц ь , що
обертається н а в к о л о З е м л і . Сила т я ж і н н я керує ру­
х о м зір і г а л а к т и к , а т а к о ж впливає на еволюцію ці­ Рис. 1.5. М. Коперник
лого Всесвіту. (1473—1543)
 У X I X ст. почався новий етап у вивченні кос­
мосу, коли у 1814 р. німецький фізик Йозеф Ф р а у н -
гофер відкрив лінії поглинання у спектрі Сонця —
фраунгоферові лінії (рис. 1.10), потім лінії поглинання
були виявлені у спектрах і н ш и х з і р . За допомогою
спектрів астрономи визначають хімічний склад, тем­
пературу і навіть ш в и д к і с т ь руху космічних тіл.
С т в о р е н н я у XX с т . в и д а т н и м н і м е ц ь к и м фі­
з и к о м Альбертом Айнштайном (у російськомовній
л і т е р а т у р і — Э й н ш т е й н ) з а г а л ь н о ї теорії відносно­
сті допомогло а с т р о н о м а м з б а г н у т и дивне червоне
Рис. 1.8. Г. Гал і лей з м і щ е н н я ліній п о г л и н а н н я у с п е к т р а х д а л е к и х га­
(1564—1642) л а к т и к , щ о було в і д к р и т е а м е р и к а н с ь к и м астроно­
мом Едвіном Габблом у 1929 р. Габбл довів, що галак­
тики р о з л і т а ю т ь с я , і п і з н і ш е вчені створили теорію
еволюції Всесвіту від його з а р о д ж е н н я до сьогоден­
н я . Це дало п о ш т о в х до с т в о р е н н я нової н а у к и —
космології.
4 ж о в т н я 1957 р. почалась ера космонавтики.
Цього дня у Радянському Союзі було запущено в кос­
мос перший у світі штучний супутник Землі (рис. 1.11),
у створенні якого брали участь т а к о ж українські вче­
ні, інженери та робітники. Сьогодні в космосі літають
сотні автоматичних станцій, я к і досліджують не тіль­
ки навколоземний простір, але й вивчають інші пла­
нети Сонячної системи.

Рис. 1.9. І. Ньютон Рис. 1.10. Спектр Сонця. Темні лінії поглинання утворюються
(1643—1727) в атмосферах Землі й Сонця

Рис. 1.11. Перший у світі

штучний супутник Землі
(СРСР)
 Наша космічна адреса

Ми ж и в е м о на З е м л і — одній із планет, що н а л е ж а т ь до Со­

нячної с и с т е м и . Ці планети р у х а ю т ь с я по своїх орбітах н а в к о л о
Сонця. Б і л ь ш і с т ь планет ( к р і м Венери і М е р к у р і я ) м а ю т ь супутни­
ки, я к і о б е р т а ю т ь с я н а в к о л о своєї п л а н е т и . Д о Сонячної системи
к р і м Сонця і планет із с у п у т н и к а м и в х о д я т ь т а к о ж сотні тисяч ас­
тероїдів, або м а л и х планет, мільйони к о м е т н и х ядер та метеорна
речовина. Щ о д о Сонця планети р о з т а ш о в у ю т ь с я у т а к і й послідов­
ності: н а й б л и ж ч а — М е р к у р і й , за ним — В е н е р а , З е м л я , М а р с ,
Ю п і т е р , Сатурн, Уран і Нептун (рис. 1.12).

Рис. 1.12. Відносні розміри Сонця і планет Сонячної системи.

Середній радіус Землі — 6370 км

За Нептуном навколо Сонця обертаються ще

тисячі малих планет, я к і м а й ж е не освітлюються
промінням Сонця.
В і д с т а н і в к о с м і ч н о м у просторі т а к і вели­
к і , що в и м і р ю в а т и їх у з в и ч а й н и х для нас ме­
т р а х чи к і л о м е т р а х незручно, т о м у а с т р о н о м и
вибрали одиницями вимірювання астрономічну
о д и н и ц ю т а с в і т л о в и й рік.
З а м е ж а м и Сонячної с и с т е м и , н а відстані
б і л ь ш е н і ж 1 0 0 0 0 0 а. о., п о ч и н а є т ь с я з о н а тя­
ж і н н я і н ш и х з і р . Неозброєним оком на небі м о ж н а побачити близь­
ко 6 0 0 0 з і р , я к і у т в о р ю ю т ь на небі 88 с у з і р ' ї в . Н а с п р а в д і з і р на­
б а г а т о б і л ь ш е , але від д а л е к и х с в і т и л надходить т а к м а л о с в і т л а ,
що їх м о ж н а спостерігати т і л ь к и в т е л е с к о п . В е л и к і с к у п ч е н н я
з і р , щ о у т р и м у ю т ь с я силою т я ж і н н я , н а з и в а ю т ь галактиками.
 У В с е с в і т і п е р е б у в а ю т ь м і л ь я р д и г а л а к т и к , серед
я к и х є і н а ш а Г а л а к т и к а (пишеться з великої літе­
ри), яку називають Молочний, або Ч у м а ц ь к и й Ш л я х .
На нічному небі ми бачимо її як с р і б л я с т у смугу
(рис. 1.13). Н а ш а Г а л а к т и к а (з г р е ц . — Молочний
Шлях) — це в е л и ч е з н а с и с т е м а , у я к і й обертають­
с я н а в к о л о ц е н т р а 4 0 0 млрд з і р . Г а р я ч і зорі розмі­
щ е н і у в и г л я д і д и с к а зі с п і р а л ь н и м и р у к а в а м и .
З і н ш и х г а л а к т и к , я к і м о ж н а побачити нео­
зброєним о к о м , виділяється Туманність Андромеди.
Ц я з о р я н а система з а р о з м і р а м и т а формою подібна
до н а ш о ї Г а л а к т и к и , і світло від неї долітає до Зем­
лі за 2,3 млн р о к і в , тобто відстань до неї — 2,3 млн
св. років. Галактики розташовані в скупченнях і фор­
м у ю т ь к о м і р ч а с т у структуру Всесвіту.
Н а й б і л ь ш віддалені к о с м і ч н і о б ' є к т и , я к і щ е
м о ж н а п о б а ч и т и у с у ч а с н і т е л е с к о п и , — квазари
( д и в . § 1 5 ) . Вони р о з т а ш о в а н і від нас н а відстані
10 млрд с в . р о к і в .

Рис. 1.13. Галактика

Молочний Шлях. Діа­
метр основної частини
диска — 100000 св. ро­
ків, відстань від Сонця
до центра Галактики —
25000 св. років
 Я к щ о в м а й б у т н ь о м у з е м л я н и з а х о ч у т ь о б м і н ю в а т и с я інфор­
м а ц і є ю з і н ш и м и с в і т а м и , то н а ш у к о с м і ч н у адресу м о ж н а запи­
сати т а к : У к р а ї н а , п л а н е т а З е м л я , С о н я ч н а с и с т е м а , Г а л а к т и к а ,
В с е с в і т ( р и с . 1.14).

У Всесвіті зареєстровано близько 10 млрд галактик. Якщо у кожній галак­

тиці налічується у середньому 10" зір, то загальна кількість зір у Всесвіті сягає фан­
тастичної цифри — 1021. Це астрономічне число з 21 нулем уявити собі важко, тому
можна порадити таке порівняння. Якщо розділити всі зорі у Всесвіті на кількість
людей на Землі, то кожний із нас був би володарем однієї галактики, тобто при­
близно 200 млод зіо

Основні розділи астрономи

С у ч а с н а а с т р о н о м і я — н а д з в и ч а й н о розгалу­
жена н а у к а , розвиток якої безпосередньо п о в ' я з а н и й
з н а у к о в о - т е х н і ч н и м прогресом л ю д с т в а . Астроно­
м і я п о д і л я є т ь с я на о к р е м і підрозділи (або напря­
м и ) , у я к и х в и к о р и с т о в у ю т ь с я в л а с т и в і л и ш е їм ме­
тоди т а з а с о б и д о с л і д ж е н н я .
Космологія — розділ а с т р о н о м і ї , у я к о м у ви­
в ч а ю т ь будову т а е в о л ю ц і ю В с е с в і т у я к єдиного
ц і л о г о . М о ж л и в о , що в м а й б у т н ь о м у к о с м о л о г і я
об'єднає всі природничі н а у к и — ф і з и к у , матема­
тику, х і м і ю , біологію, ф і л о с о ф і ю , д л я того щ о б
дати відповідь на основні проблеми н а ш о г о б у т т я
(див. § 1 5 , 16, 1 7 ) :
— Як виник цей світ, у я к о м у ми ж и в е м о , і чо­
му він є т а к и м , я к и м ми його з а р а з спостерігаємо?
— Як виникло ж и т т я на Землі, і чи існує жит­
тя у Всесвіті?
— Що чекає н а ш Всесвіт у майбутньому?

Іноді астрономію споріднюють з астрологією, бо во­

ни мають схожі назви. Насправді між астрономією та астро­
логією існує суттєва відмінність: астрономія — це наука,
яка вивчає походження та еволюцію космічних тіл, а астро­
логія не має нічого спільного з наукою, оскільки вважає,
що за допомогою зір начебто можна передбачити майбут­
нє. Астрологи малюють різноманітні схеми розташування
зір та планет і складають гороскопи (з грец.— заглянути
в майбутнє), за допомогою яких пропонують передбачити
долю кожної людини.
 Астрономія — це наука, яка вивчає різноманітні космічні тіла та їхні систе­
ми, а також процеси, що відбуваються при взаємодії цих тіл між собою. Протягом
останнього тисячоліття уявлення людей про Всесвіт суттєво змінились — від гео­
центричної системи світу Птолемея з кришталевими сферами навколо Землі, до су­
часної величної картини безмежного космосу. Астрономія тісно пов'язана з інши­
ми природничими науками — фізикою, хімією, математикою, біологією, філософією,
бо на Землі й у космосі діють одні й ті самі закони природи. У нашому Всесвіті ні­
чого вічного не існує — утворюються і вибухають зорі та планети, народжуються
та гинуть цивілізації... Вічним залишається тільки одне питання: «Чому існує Все­
світ, і чому в цьому дивному світі живемо ми?».

Яке тіло розташоване в центрі геоцентричної системи світу?

А. Сонце. Б. Юпітер. В. Сатурн. Г. Земля. Д. Венера.
Яку планету відкрив Коперник?
А. Марс. Б. Сатурн. В. Уран. Г. Землю. Д. Юпітер.
Що вимірюється світловими роками?
А. Час. Б: Відстань до планет. В. Період обертання. Г. Відстань до зір.
Д. Відстань до Землі.
Як перекладається з грецької мови слово планета?:
А. Волохата зоря. Б. Хвостата зоря. В. Блукаюча. Г. Туманність.
Д. Холодне тіло.
Яку структуру має наша Галактика?
А. Еліптичну. Б. Спіральну. В. Неправильну. Г. Кулясту. Д. Циліндричну.

Яка різниця між геоцентричною та геліоцентричною системами світу?

У якій послідовності відносно Сонця розташовані планети Сонячної системи?
Чи можуть існувати тіла за межами орбіти Нептуна?
Що вимірюється астрономічними одиницями?
Обчисліть точне значення величини (до третього знака) 1 св. року в кіло­
метрах.
Обчисліть, за який час світло долітає від Сонця до Землі; до Нептуна; до межі
Сонячної системи. Швидкість світла вважати рівною 300000 км/с.

12. Що таке астрологія? На вашу думку, чи можна вважати астрологію наукою?

Самостійно відшукайте на небі яскраві зорі, які позначені на карті зоряного

неба. Зарисуйте яскраві зорі на небосхилі, які розташовані у вас над голо­
вою. Порівняйте ваші рисунки з картою зоряного неба. До яких сузір'їв на­
лежать ці яскраві зорі?
Знайдіть серед яскравих зір таку, яка не позначена на зоряній карті. Це мо­
же бути якась планета або, можливо, ви відкрили нову зорю?!

Астрономічна одиниця, астрофізика, Галактика, геліоцентрична система світу,

геоцентрична система світу, зоря, небесна механіка, планета, світловий рік.
 В и в ч и в ш и цей п а р а г р а ф , ми:
осмислимо наші уявлення про небесну сферу як допоміжну поверхню
для відліку сферичних координат небесних тіл;
навчимося орієнтуватись на поверхні Землі за допомогою небесних
світил.

Небесна сфера

Під час спостережень за з о р я м и нам здається, що всі небесні

с в і т и л а р о з т а ш о в а н і на однаковій відстані, ніби с в і т я т ь на поверхні
велетенської сфери, у центрі я к о ї р о з т а ш о в а н и й спо­
с т е р і г а ч . Нині в і д о м о , що зорі та п л а н е т и перебу­
в а ю т ь на різних відстанях від Землі (рис. 2 . 1 , 2 . 2 ) ,
а н а ш а планета не р о з м і щ у є т ь с я у центрі Всесвіту,
тому т а к у небесну сферу в в а ж а ю т ь допоміжною при
визначенні сферичних координат світил. На таку до­
поміжну сферу проектуються зображення зір та пла­
нет, і ми м о ж е м о в и м і р я т и тільки кути м і ж напрям­
к а м и на ці світила. При цьому центр небесної сфери
м о ж е р о з т а ш о в у в а т и с я у будь-якій точці простору;
залежно від цього розрізняють топоцентричні, геоцен­
тричні чи геліоцентричні координати.
Рис. 2.1. Сузір'я Оріон
(давня карта зоряного
неба)

Рис. 2.2. Зорі в сузір'ї

Оріон розташовані на
різній відстані від Зем­
лі, а нам здається, що
вони світять на по­
верхні сфери
n Точки та лінії небесної сфери

На небесній і земній сферах м о ж н а провести

деякі кола, за допомогою я к и х визначаються небесні
координати світил (рис. 2.3, а ) .
На земній сфері існують дві особливі точки —
географічні полюси, де вісь обертання Землі перети­
нає поверхню планети (N, S — відповідно Північний
та Південний полюси). П л о щ и н а земного екватора,
я к а ділить н а ш у планету на північну та південну пів­
кулі, проходить через центр Землі перпендикулярно
до її осі обертання. Меридіани на Землі проходять че­
рез географічні полюси та точки спостереження. По­
чатковий (нульовий) меридіан проходить поблизу міс­
цезнаходження колишньої Гринвіцької обсерваторії.
Я к щ о продовжити вісь обертання Землі в кос­
мос, то на небесній сфері ми отримаємо дві точки пе­
ретину, я к і називаються полюсами світу (рис. 2.3, б):
Північний полюс Рі (у сучасну епоху біля Полярної
зорі) і Південний полюс Р2 (у сузір'ї Октант). Пло­
щ и н а з е м н о г о е к в а т о р а п е р е т и н а є т ь с я з небесною
сферою, і в перерізі ми отримаємо небесний е к в а т о р ,

Північний полюс

Південний полюс

а б
Рис. 2.3. Основні точки і лінії системи координат:
а — земної (географічної), б — небесної
 я к и й поділяє небо на дві рівні півкулі — північну та
південну. Але існує одна суттєва відмінність м і ж по­
л ю с а м и т а е к в а т о р о м н а земній кулі т а п о л ю с а м и
світу і небесним екватором. Географічні полюси ре­
ально існують як точки на поверхні Землі, де вісь
обертання Землі перетинається з поверхнею планети,
і до них м о ж н а долетіти чи доїхати так само, як і до
е к в а т о р а . Полюсів світу як реальних точок у космічному просторі
немає, бо радіус небесної сфери є невизначеним, тому ми м о ж е м о по­
значити тільки н а п р я м о к , у я к о м у вони спостерігаються.

Орієнтування на місцевості

У повсякденному ж и т т і для визначення напрямку ми викорис­

товуємо орієнтири, я к і нам добре з н а й о м і , — будинки, дороги, р і к и
т о щ о . Я к щ о ми потрапляємо в незнайому місцевість, то н а ш і звич­
ні орієнтири з н и к а ю т ь , і ми можемо з а б л у к а т и . У цьому випадку
надійними орієнтирами м о ж у т ь бути небесні світила, бо вони нам
с в і т я т ь і вдома, і на чужині.
Д л я орієнтування на поверхні З е м л і астрономи застосовують
терміни прямовисна лінія та горизонт. Напрямок прямовисної лінії
задається силою т я ж і н н я Землі в точці спостереження. Його м о ж н а
визначити за допомогою звичайного виска-тягарця, який підвішують
на нитці. Припустимо, що спостерігач перебуває на поверхні Землі
в точці О, я к а має географічну широту <р
(рис. 2.4). Напрямок ООг по виску вниз
називають надиром, протилежний напря­
мок OZ, угору,— зенітом. З а р а з горизонт
визначають як площину, я к а є перпенди­
кулярною до прямовисної лінії.
Обрій, або л і н і я перетину площи­
ни горизонту з небесною сферою, буде ко­
лом, у центрі якого перебуває спостерігач.
На горизонті розрізняють чотири точки:
N — північ, S — південь, Е — схід, W —
захід, за допомогою я к и х люди орієнту­
ються і визначають напрямки під час ман­
дрівок (рис. 2 . 5 ) .
Унаслідок обертання Землі навколо
осі площини меридіана та горизонту про­
т я г о м доби з м і щ у ю т ь с я у просторі щодо

Рис. 2.4. Площина математичного горизонту є пер­

пендикулярною до прямовисної лінії
 Рис. 2.5. Уночі надійним
орієнтиром може бути
Полярна зоря Рі, на яку
спрямована вісь обер­
тання Землі. Якщо диви­
тися на Полярну зорю,
то попереду буде напря­
мок на північ, позаду —
південь, праворуч —
схід, ліворуч — захід.
Точка 0 — кульмінація
Сонця

зір, але нам на поверхні Землі здається, що все відбу­

вається навпаки — небесні світила рухаються щодо го­
ризонту. Ми к а ж е м о , що Сонце сходить, коли воно
з ' я в л я є т ь с я над обрієм на сході. Потім Сонце підніма­
ється все в и щ е і в и щ е й опівдні займає найбільшу ви­
соту над горизонтом. Цей момент астрономи називають верхньою куль­
м і н а ц і є ю (від л а т . — вершина). В е р х н я к у л ь м і н а ц і я настає у той
момент, коли Сонце перетинає площину меридіана і розташовується
над точкою півдня.
Момент верхньої к у л ь м і н а ц і ї Сонця м о ж н а в и з н а ч и т и за до­
помогою п а л и ч к и , я к у треба встановити перпендикулярно до гори­
зонту (рис. 2 . 6 ) . Д л я в и з н а ч е н н я кульмі­
нації у в а ж н о слідкуйте за довжиною тіні: Рис. 2.6. Опівдні тінь від палички
коли Сонце р о з т а ш о в а н е над точкою пів­ спрямована на північ
дня, тінь у к а з у є н а п р я м о к на північ і має
найменшу довжину.
Тільки в березні та вересні Сонце схо­
дить поблизу точки сходу, а заходить біля
точки заходу. Влітку Сонце сходить на пів­
нічному сході, а заходить на північному за­
ході. Узимку Сонце сходить на південному
сході, а заходить на південному заході.
Д е я к і зорі на н а ш и х ш и р о т а х ніко­
ли не з а х о д я т ь , тому на небі ми м о ж е м о
побачити не т і л ь к и в е р х н ю , але й ниж­
ню к у л ь м і н а ц і ю , к о л и с в і т и л о перебуває
н а й н и ж ч е над г о р и з о н т о м (дивись рухо­
му карту зоряного неба, на з в о р о т і я к о ї
є і н с т р у к ц і я , як в и з н а ч а т и момент куль­
мінації зір).
 Екваторіальна система небесних координат
і карти зоряного неба

Основними п л о щ и н а м и в цій системі координат є площини не­

бесного е к в а т о р а та к о л а схилень. Д л я визначення екваторіальних
небесних координат світила S проводять коло схилення через полюси
світу Р х і Р2, я к е перетинає небесний екватор у точ­
ці М (рис. 2 . 7 ) . П е р ш а координата а має назву пря­
ме сходження {пряме піднесення) і відлічується по ду­
зі небесного е к в а т о р а від точки весняного рівнодення
Y проти ходу годинникової стрілки, я к щ о дивитися
з Північного полюса, та вимірюється годинами. Дру­
га координата 8 — схилення в и з н а ч а є т ь с я дугою к о л а схилень MS
від е к в а т о р а до даного світила і вимірюється градусами. На північ
від е к в а т о р а схилення додатне, на південь — від'ємне. М е ж і визна­
чення екваторіальних координат т а к і :

0год<а<24 год; - 9 0 ° < 8 < + 90°.

К а р т а зоряного неба у формі прямокутника є певною проекцією

небесної сфери на площину, на якій позначені екваторіальні коорди­
нати а , 8 (рис. 2.8). Ці координати не з а л е ж а т ь від місця спостере­
ж е н н я на Землі і м а й ж е не змінюються протягом року, тому картою
зоряного неба м о ж н а користуватись у будь-якій країні. Правда, через
тисячі років екваторіальні координати зір можуть суттєво змінитися,
бо змінюється з часом положення небесного екватора і полюсів світу,
до того ж зорі обертаються навколо центра Галактики (див. § 15).
Існує к а р т а зоряного неба у вигляді круга (див. вкладку до під­
ручника). Північний полюс світу розміщується у центрі карти побли­
зу Полярної зорі. Коло схилень у проекції
на площину карти має вигляд радіальної
лінії, яку проводять від Північного полю­
са світу. Небесний екватор на карті зобра­
жений виділеним колом, а і н ш і концен­
тричні кола для різних схилень проведені
через кожні 30°.
Координату 8 на к а р т і визначають
як відрізок радіальної лінії від е к в а т о р а
до даної зорі. Схилення зір на екваторі до­
рівнює 0 ° , а на Північному полюсі світу
+ 9 0 ° . Пряме піднесення а на карті визна­
чають як дугу е к в а т о р а від точки весня­
ного рівнодення Y до р а д і а л ь н о ї лінії,

Рис. 2.7. Екваторіальна система небесних координат

і.
я к а проведена від полюса світу через дану зорю. Рис. 2.8. Карта зоряного не­
Для зручності а позначено на екваторі через кож­ ба екваторіальної зони. Дати,
н у годину ( 1 \ 2 \ 3 \ . . . ) . коли ці сузір'я кульмінують
у вечірній час, позначені
Унаслідок обертання Землі навколо осі пло­
внизу карти. Відшукайте їх
щина горизонту з м і щ у є т ь с я у просторі, тому всі після заходу Сонця в півден­
світила т е ж змінюють своє положення відносно го­ ній частині небосхилу
ризонту. Момент, коли деякі світила перетинають
площину горизонту, називають сходом або заходом
світила. Моменти сходу—заходу небесних світил м о ж н а визначити за
допомогою рухомої карти зоряного неба, або планісфери, на якій
є спеціальний накладний круг із лінією горизонту та меридіаном. Та­
кою з о р я н о ю к а р т о ю з н а к л а д н и м к р у г о м м о ж н а к о р и с т у в а т и с ь
у будь-якій країні Північної півкулі на географічній ш и р о т і Украї­
ни ( + 5 0 ° ± 5 ° ) . П р а в и л а користування рухомою картою зоряного неба
надруковані на її зворотному боці.

На зоряних картах не зображені планети, бо вони обертаються навколо Сон­

ця і тому з часом змінюють свої екваторіальні координати. Для визначення положен­
ня планет щодо зір треба користуватися астрономічним календарем (див. §3, 4).

Уявна небесна сфера допомагає визначити положення космічних тіл у пев­

ній системі координат. На картах зоряного неба використовують екваторіальну
систему координат, у якій положення зір визначають за допомогою прямого схо­
дження та схилення. Небесні світила допомагають також визначити сторони го­
ризонту у випадку, якщо ми заблукали в незнайомій місцевості.
 Північний полюс світу розташований:
А. В Арктиці. Б. В Антарктиці. В. У сузір'ї' Оріон. Г. У сузір'ї' Велика Ведмедиця.
Д. Поблизу Полярної зорі.
Момент, коли світило має найбільшу висоту над горизонтом, називається:
А. Пряме сходження. Б. Верхня кульмінація. В. Нижня кульмінація.
Г. Верхня культивація. Д. Нижня культивація.
Чи можна в Канаді та Україні одночасно побачити сузір'я Велика Ведмедиця?
А. Не можна. Б. Можна тільки влітку. В. Можна тільки взимку. Г. Можна
будь-коли. Д. Можна тільки навесні.
Чи можна в Австралії та Україні одночасно побачити Полярну зорю?
А. Не можна. Б. Можна тільки влітку. В. Можна тільки взимку. Г. Можна
будь-коли. Д. Можна тільки восени.
Як називаються точки перетину небесної сфери з віссю обертання Землі, що
продовжена в космос?
А. Зеніт. Б. Надир. В. Полюс світу. Г. Географічний полюс. Д. Обрій.

Коли настає кульмінація Сонця?

У які дні року Сонце сходить у точці сходу й заходить у точці заходу?
Чи можна в Австралії за допомогою Полярної зорі визначити напрямок на
північ?
Як можна на Північному полюсі Землі визначити напрямок на південь?
Відшукайте на карті зоряного неба якусь яскраву зорю. За допомогою на­
кладного круга до карти виміряйте моменти, коли сходить, заходить і куль­
мінує ця зоря.
За допомогою рухомої карти зоряного неба визначте, які сузір'я ніколи не
заходять для спостерігача в Україні.

Чи можна користуватися нашою картою зоряного неба на поверхні інших

планет Сонячної системи? Під час міжпланетних польотів? На планетах, які
обертаються навколо інших зір?

Знайдіть Полярну зорю та визначте напрям меридіана з півночі на південь

відносно вашого будинку. Намалюйте схему розташування вашого будинку
щодо меридіана та визначте кут між меридіаном і будь-якою стіною вашого
будинку.
Лабораторна робота №1 «Визначення географічної широти на місцевості
за допомогою Полярної зорі» (с. 141).

Зеніт, кульмінація, небесний екватор, небесний меридіан, небесна сфера, пряме

сходження, полюси світу, схилення, точка весняного рівнодення.
 В и в ч и в ш и цей п а р а г р а ф , ми дізнаємось:
як за допомогою Сонця визначають час;
на скільки хвилин місцевий час відрізняється від київського часу;
що спричиняє зміну пір року на Землі;
чому неможливо створити ідеальний календар.

Вимірювання часу

Ч а с є ф і л о с о ф с ь к о ю , ф і з и ч н о ю та с о ц і а л ь н о ю к а т е г о р і є ю , то­
му з а д а ч а точного в и м і р ю в а н н я часу є однією з н а й в а ж л и в і ш и х
проблем сучасної н а у к и . З н а ш о г о досвіду відомо, що час « т е ч е »
р і в н о м і р н о , подібно до води в с п о к і й н і й , т и х і й річ­
ці. За ц и м п р и н ц и п о м були в д а в н и н у сконструйо­
в а н і в о д я н і та пісочні г о д и н н и к и . З ч а с о м був ство­
рений м е х а н і ч н и й г о д и н н и к , д і я я к о г о о с н о в а н а н а
п р и н ц и п і періодичних к о л и в а н ь м а я т н и к а , що дов­
г о м о ж е з б е р і г а т и с т а л и м період с в о ї х к о л и в а н ь .
П р и н ц и п дії н а й т о ч н і ш и х сучасних електронних го­
динників базується на використанні коливань в елек­
т р о м а г н і т н о м у полі к р и с т а л і в або н а в і т ь о к р е м и х
м о л е к у л . Х о ч а годинники п р о т я г о м в і к і в змінюва­
ли в и г л я д ( р и с . 3 . 1 , 3.2) і з б і л ь ш у в а л а с ь точність в и м і р ю в а н ь ,
д е я к і одиниці д л я в и з н а ч е н н я часу з а л и ш и л и с я одними й т и м и
с а м и м и — рік та доба, бо вони п о в ' я з а н і з р у х о м З е м л і н а в к о л о
Сонця та її о б е р т а н н я м н а в к о л о своєї осі.
Для визначення кутової швидкості обертання Землі орієнтира­
ми м о ж у т ь служити небесні світила — Сонце, зорі та і н ш і небесні
світила. Тому і використовують дві системи відліку часу — зоряний
час і сонячний час. З о р я н и й час п е р е в а ж н о вико­
ристовують астрономи, а в повсякденному ж и т т і всі Рис. 3.1. Старовинний
люди застосовують тільки сонячний час. П р о м і ж о к сонячний годинник
часу, за який З е м л я робить повний оберт навколо сво­
єї осі відносно Сонця, називають сонячною добою. До­
ба поділяється на 24 години. За традицією початок
сонячної доби (0 год) настає опівночі.
Сонячний час у певному місці, або місцевий час,
м о ж н а визначити за допомогою сонячного годинни­
ка — звичайної палички, тінь від якої допоможе при­
близно виміряти місцевий час. Місцевий полудень —
12 година за місцевим часом — настає о тій порі,
 коли триває в е р х н я к у л ь м і н а ц і я С о н ц я , — тоді тінь
від палички н а й к о р о т ш а (див. § 2 ) .
У повсякденному ж и т т і к о р и с т у в а т и с ь місце­
вим ч а с о м незручно, бо в к о ж н і й точці на поверх­
ні З е м л і він р і з н и й , і ми, п е р е ї ж д ж а ю ч и від одно­
го м і с ц я до і н ш о г о , мусили б постійно переводити
с т р і л к и г о д и н н и к а н а к і л ь к а х в и л и н . Ц я пробле­
ма у с у в а є т ь с я , я к щ о користуватись поясним часом,
я к и й з а п р о в а д и л и в к і н ц і X I X с т . З е м л ю поділи­
Рис. 3.2. Перший атом­ ли м е р и д і а н а м и на 24 годинні пояси і домовились,
ний годинник
що в с і годинники в одному поясі будуть показу­
в а т и о д н а к о в и й ч а с , я к и й дорівнює м і с ц е в о м у ча­
су середнього м е р и д і а н а ( р и с . 3 . 3 ) . М а н д р і в н и к и
переводять годинники на одну годину т і л ь к и у ви­
падку, к о л и вони п е р е т и н а ю т ь м е ж у відповідного
поясу.

Рис. 3.3. Годинні пояси. Н у л ь о в и й пояс п р о х о д и т ь через Г р и н в і ц ь к и й

Земля поділена на м е р и д і а н , т о м у годинники у В е л и к і й Б р и т а н і ї по­
24 пояси, у кожному к а з у ю т ь м і с ц е в и й час Г р и н в і ц ь к о г о м е р и д і а н а —
з яких всі годинники цей час н а з и в а ю т ь в с е с в і т н і м ч а с о м . У с у ч а с н и х
показують однаковий м о б і л ь н и х т е л е ф о н а х м і с ц е в и й час нульового поясу
час. Переїжджаючи
п о з н а ч а ю т ь GMT (з англ. Гринвіцький середній час).
з одного поясу в інший,
З а х і д н а Є в р о п а ж и в е з а часом п е р ш о г о поясу, я к и й
мандрівники переводять
стрілки годинників на 1 годину випереджає всесвітній. Україна розташо­
на ціле число годин в а н а у другому п о я с і , т о м у ч а с , за я к и м ж и в у т ь її
м е ш к а н ц і (київський час), випереджає всесвітній час
на 2 години. Я к щ о поїхати на з а х і д , до П о л ь щ і , то
с т р і л к и н а ш и х годинників треба перевести на 1 го­
дину н а з а д , а я к щ о подорожувати на схід, до Росії,
наприклад до М о с к в и , — то на 1 годину вперед.
Р і з н и ц я м і ж м і с ц е в и м і к и ї в с ь к и м часом ви­
значається різницею географічних довгот К и є в а та
місця спостереження. Наприклад, ми хочемо визначи­
ти різницю м і ж к и ї в с ь к и м і місцевим часом у Хар­
к о в і . Д о в г о т а Х а р к о в а Х х = 3 6 ° = 2 год 25 х в , довго­
та К и є в а Х к = 3 0 ° = 2 год 00 х в . Тобто м і с ц е в и й час
у Х а р к о в і на 25 х в и л и н попереду к и ї в с ь к о г о часу,
тому в з и м к у Сонце у Х а р к о в і к у л ь м і н у є п р и б л и з н о
об 11 год 35 хв за к и ї в с ь к и м ч а с о м .
На м е р и д і а н і з довготою 1 8 0 ° п р о х о д и т ь лінія
зміни дат. Д л я т и х , хто її перетинає, є м о ж л и в і с т ь
п о д о р о ж у в а т и не т і л ь к и в просторі, а й у ч а с і . На­
приклад, я к щ о летіти з Азії на схід, в Америку, 1 січ­
н я , то н а с т у п н и й день т е ж буде 1 с і ч н я , тобто ви­
н и к а є н а п е р ш и й погляд ф а н т а с т и ч н а м о ж л и в і с т ь
п р о ж и т и той с а м и й день двічі. З а т е к о л и пасажи­
ри л е т я т ь у зворотному н а п р я м к у , з А м е р и к и на за­
хід, в А з і ю , то п р о т я г о м перельоту за к і л ь к а годин
м о ж н а п р о ж и т и 2 доби — п і с л я 1 січня з р а з у на­
стане 3 с і ч н я .

Весною, в останню неділю березня, всі годинники більшості країн Євро­

пи переводять на 1 годину вперед, запроваджується так званий літній час, тому
влітку київський час буде випереджати місцевий час усіх міст України. Фактично,
Західна Європа переходить на київський час, а Україна — на московський. На­
приклад, улітку місцевий час навіть на сході України, в Луганську, відстає від ки­
ївського на 23 хв, і полудень на Луганському меридіані настає о 12 год 23 хв за
київським часом. Правда, не в усіх країнах світу переводять стрілки годинника
на літній час. Нема сенсу вводити літній час у тропічній зоні, бо там тривалість
дня протягом року майже однакова — 12 год. У Росії на значній території три­
валість літнього дня перевищує 20 год, тому там теж відмовились від переводу
стрілок годинника. З березня 2011 року в Росії ввели постійний літній час, тому
московський час взимку буде випереджати київський на 2 години.

Сонячний час та зодіак

Слово зодіак (від грец.— коло із зображень тварин) уперше по­

чали в ж и в а т и для визначення особливих с у з і р ' ї в ще к і л ь к а тисяч
років тому. Ця н а з в а п о в ' я з а н а з тим, що Сонце, Місяць і планети
Сонячної системи можна спостерігати на тлі 12 зодіакальних сузір'їв,
Рис. 3.4. Орбіта Землі
та зодіак. Площина,
у якій обертається Земля
навколо Сонця, залиша­
ється сталою відносно
зір. Лінія перетину пло­
щини орбіти Землі з уяв­
ною небесною сферою
має назву екліптика.
12 сузір'їв, які перетинає
екліптика, називають
зодіакальними

я к і утворюють на небесній сфері велике коло, і серед

назв цих сузір'їв п е р е в а ж а ю т ь н а з в и ж и в и х істот.
Н а р и с . 3.4 з о б р а ж е н о орбіту З е м л і , д а л е к і
с у з і р ' я та через к о ж н і 3 0 ° проведені лінії, я к і по­
з н а ч а ю т ь п о л о ж е н н я н а ш о ї планети відносно зір че­
рез к о ж н и й м і с я ц ь . Т а к и м ч и н о м , ми м о ж е м о по­
з н а ч а т и рух Землі по орбіті та відраховувати в е л и к і
п р о м і ж к и часу.
За початок відліку руху Землі візьмемо точку
весняного рівнодення. Я к щ о 21 березня з'єднати Зем­
лю і Сонце прямою лінією та продовжити її у космос,
то ця п р я м а десь у далечині перетинає уявну небес­
ну сферу у двох діаметрально протилежних т о ч к а х ,
Рис. 3.5. Явище преце­ одна з я к и х р о з т а ш о в а н а в сузір'ї Діви (з боку Зем­
сії демонструє дитяча
лі), а і н ш а — у сузір'ї Риб ( з а Сонцем).
дзиґа, що обертається
навколо власної осі, У березні с у з і р ' я Риб не видно, бо воно перебу­
у той час як її вісь опи­ ває за Сонцем. Астрономи цей момент описують т а к :
сує конус у просторі « 2 1 березня Сонце р о з т а ш о в а н е у н а п р я м к у с у з і р ' я
Риб у точці весняного рівнодення».
Рухаючись разом із Землею по орбіті, ми протя­
гом року спостерігатимемо Сонце в різних напрямках
на тлі різних сузір'їв. Я к щ о кожного дня позначати по­
ложення центра Сонця відносно далеких зір, то можна
отримати велике коло небесної сфери, яке називається
екліптикою (від грец.— затемнення). Математичне ви­
значення екліптики — це лінія перетину площини ор­
біти Землі з небесною сферою, тобто площина екліпти­
ки збігається з площиною орбіти Землі.
 П л о щ и н а е к л і п т и к и п р о т я г о м сто­
літь з а й м а є стале положення відносно з і р ,
але полюси світу поступово з м і щ у ю т ь с я
у космічному просторі — це я в и щ е нази­
вають прецесією (від л а т . — випередження,
рис. 3.5). Вісь обертання Землі описує у кос­
мосі конус із періодом 2 6 0 0 0 років. І я к щ о в н а ш час Північний по­
люс світу розташований у сузір'ї Малої Ведмедиці, то через 1 3 0 0 0 ро­
ків він переміститься у сузір'я Ліри, і н а ш і нащадки будуть визначати
напрямок на північ за допомогою зорі Вега. Внаслідок прецесії зміню­
ється т а к о ж положення площини небесного екватора серед зір, тому
в майбутньому в Україні не буде видно сузір'я Оріон, зате н а ш і на­
щ а д к и побачать найближчу до нас зорю Проксиму Кентавра.

Зверніть увагу на те, що точка весняного рівнодення міститься у сузір'ї Риб,

але позначається знаком Овна. Причина такої дивної невідповідності полягає в тому,
що внаслідок прецесії точка весняного рівнодення У поступово зміщується відносно
зір на 50" щорічно. Тобто за останні 2000 років точка весняного рівнодення пере­
містилась майже на 30°, і через кілька десятків років буде вже розташовуватись
у сузір'ї Водолія. Ще через 13000 років точка весняного рівнодення переміститься
в сузір'я Діви, а точка осіннього рівнодення буде спостерігатись у сузір'ї Риб.

Зміна пір року на Землі

З курсу природознавства відомо, що вісь обертання Землі нахи­

лена до площини орбіти під кутом 66,5°, і це призводить до зміни пір
року на Землі. Якби вісь обертання Землі була перпендикулярною до
площини орбіти, то зміни пір року не відбувалося б, бо Сонце протя­
гом року освітлювало б рівномірно Північну та Південну півкулі нашої
планети. Зараз такі дні, коли Сонце одна­
ково освітлює дві півкулі Землі, настають
тільки двічі на рік — весною 2 0 — 2 1 бе­
резня і восени 2 2 — 2 3 вересня, коли на
всіх материках однакова тривалість дня —
12 годин. В інші місяці тривалість дня біль­
ша або менша за 12 годин і залежить від
географічної ш и р о т и м і с ц я спостережен­
н я . Найдовший день у Північній півкулі
настає 2 1 — 2 2 червня — початок астроно­
мічного літа, а у Південній півкулі в цей

Рис. 3.6. Кут між площинами екватора та екліптики

23,5°, а кут між площиною екліптики та полюсом світу
66,5°. Це є причиною зміни пір року на Землі
Рис. 3.7. Освітлення
Землі сонячними про­
менями взимку і влітку.
Найбільше енергії від
Сонця отримує тропічна
зона, де опівдні сонячні
промені можуть падати
перпендикулярно до
горизонту. Широта
тропіків ±23,5°

день починається астрономічна зима. Через півроку 2 1 — 2 2 грудня, на­

впаки, у Північній півкулі настає астрономічна зима, а в Південній —
літо. (Рис. 3.7, 3.8.)
На широті 50° (Київ, Львів, Х а р к і в ) тривалість найдовшого дня
22 червня — 16 год 20 хв — у два рази більша за тривалість найко-
ротшого дня 22 грудня — 8 год. На ш и р о т і 45° різниця м і ж найдов­
ш и м і н а й к о р о т ш и м днем трохи з м е н ш у є т ь с я , тому в Криму най­
д о в ш и й день триває 15 год ЗО х в , а найкоротший — 8 год 40 х в .
Найбільше сонячної енергії поверхня Землі отримує опівдні, коли
настає верхня кульмінація Сонця, а найменше — вранці та ввечері.
Вночі Земля тільки охолоджується, тому середня температура поверх­
ні залежить т а к о ж від тривалості дня і ночі. Наприклад, на широті 50°
к і л ь к і с т ь енергії, я к у о т р и м у є п о в е р х н я з а літній день, досягає
2
2 5 0 0 0 кДж/м . Цікаво, що ця енергія на­
віть більша, ніж на екваторі, де цілий рік
Рис. 3.8. Механічний прилад XIX ст., тривалість дня не змінюється і дорівнює
який демонстрував рух планет і зміну 12 годинам.
пір року на Землі
Узимку коротка тривалість дня та
н е в е л и к а в и с о т а Сонця над г о р и з о н т о м
п р и з в о д я т ь до з н а ч н о г о з м е н ш е н н я со­
нячної енергії, що обігріває поверхню Зем­
лі. Наприклад, у грудні к і л ь к і с т ь енергії,
я к у отримує одиниця поверхні на н а ш и х
широтах протягом дня, м а й ж е у 7 разів
м е н ш а , н і ж у літній день.
С у ч а с н и й н а х и л осі о б е р т а н н я до
площини орбіти під кутом 66,5° є опти­
мальним для різноманітних кліматичних
зон на поверхні Землі — від тропіків до
полярного кола. Усі інші варіанти зміни
кута нахилу осі обертання Землі призвели б
до катастрофічних змін клімату і глобаль­
ної екологічної к а т а с т р о ф и . Н а п р и к л а д ,
якби вісь обертання Землі була нахилена до площини орбіти під ку­
том 50°, то полярне коло проходило б через Україну, а тропіки — че­
рез Чорне море. На н а ш и х ш и р о т а х влітку протягом місяця Сонце не
заходило б за горизонт, а опівдні кульмінація була б поблизу зеніту.
Розрахунки показують, що літня температура поверхні в Україні до­
сягала б критичних для ж и т т я м е ж від + 6 0 до + 8 0 ° С . В іншому ви­
падку, якби вісь обертання Землі була перпендикулярною до площи­
ни орбіти, зміни пір року взагалі не було б, тому Європа могла б
перетворитись на холодну напівпустелю типу тундри.

У полярних країнах різниця між найдовшим і найкоротшим днем збіль­

шується. Наприклад, у Москві найдовший день триває 17 год 40 хв, а найкорот-
ший — 7 год, у С.-Петербурзі відповідно — 19 та б год. На широті С.-Петербурга
у червні Сонце ненадовго заходить за горизонт, унаслідок цього спостерігають­
ся «білі ночі». Цей період триває майже місяць, коли вночі видно яскраві зорі
тільки в південній частині небосхилу, а північний обрій настільки яскравий, що
опівночі можна читати книги.

П о б л и з у полюсів є о б л а с т і , де Сонце к і л ь к а м і с я ц і в не за­

х о д и т ь за г о р и з о н т — тоді в л і т к у с п о с т е р і г а є т ь с я п о л я р н и й день.
У з и м к у , н а в п а к и , у п о л я р н и х р а й о н а х к і л ь к а м і с я ц і в Сонце не
с х о д и т ь — н а с т а є п о л я р н а ніч. Г р а н и ц і цих областей називають­
с я п о л я р н и м и к о л а м и . Вони р о з т а ш о в а н і н а ш и р о т і 6 6 , 5 ° обох
півкуль.
На самих полюсах полярний день триває півроку і стільки ж
триває полярна ніч. Наприклад, на Північному полюсі Сонце схо­
дить 21 березня і заходить 23 вересня. У цей період схилення Сон­
ця більше за нуль. На Південному полюсі, н а в п а к и , полярний день
триває від 23 вересня до 21 березня.

Календарі

У сучасному календарі усіх європейських країн за основу бе­

реться 1 тропічний рік — період обертання Землі навколо Сонця
відносно точки весняного рівнодення fY\ але при створенні ідеаль­
ного календаря виникає ускладнення, бо тропічний рік не має ціло­
го числа діб.
Довгий час в Європі користувалися юліанським
календарем, який був запроваджений щ е Юлієм Цеза­
рем у 46 році до н. е. У цьому календарі тривалість тро­
пічного року була прийнята за 3 6 5 діб 6 год 00 хв 00 с,
а для того щоб рік мав ціле число діб, було прийнято,
що к о ж н і 3 р о к и підряд т р и в а т и м у т ь по 3 6 5 діб,
а ч е т в е р т и й р і к — 3 6 6 діб (високосний рік). А л е
 в середньому к о ж н и й календарний рік був д о в ш и й
за тропічний на 11 хв 14 с ( 3 6 5 діб 6 год 00 хв 00 с -
- 3 6 5 діб 5 год 48 хв 46 с ) . Тобто коли тропічний рік
у ж е реально з а к і н ч у в а в с я , рік за ю л і а н с ь к и м кален­
дарем т р и в а в ще 11 хв 14 с. Тому за чотири роки по­
х и б к а н а к о п и ч у в а л а с я і календар відставав у ж е на
44 хв 56 с, а за 4 0 0 років — м а й ж е на 3 доби.
Григоріанський календар, що діє в н а ш час, ви­
п р а в и в цю неточність. У ньому вилучили три доби
з к о ж н и х 4 0 0 р о к і в , тобто три високосні роки зроби­
ли простими. На рис. 3.9 показано, я к і роки були ви­
сокосними за ю л і а н с ь к и м календарем, а к р у ж е ч к о м
обведені ті, я к і стали простими за г р и г о р і а н с ь к и м .
Легко помітити, що це ті роки, я к і закінчуються дво­
ма нулями і число сотень я к и х не ділиться на чоти­
ри без остачі. Григоріанський календар т е ж не є іде­
а л ь н и м , але похибку на одну добу він дає приблизно
через 33 століття.

Рис. 3.9. Високосні роки

за юліанським календа­
рем. Кружечком обведе­
ні роки, які за григорі­
анським календарем не
є високосними

Нову реформу календаря було здійснено в 1582 році за пропозицією Папи

Римського Григорія XIII. Для того щоб виправити накопичену на той час помилку,
оголосили, що 1582 рік триватиме тільки 355 діб. Новий календар був названий гри­
горіанським (або новим стилем) на честь Папи Римського і поступово був уведений
у всіх країнах Європи та Америки. Тепер різниця між юліанським і григоріанським
календарями досягла вже 13 діб і збережеться ще в XXI ст. У цивільному житті Укра­
їни новий стиль був запроваджений урядом Центральної Ради в 1918 році.

За допомогою небесних світил можна визначати час. Період обертання

Землі навколо осі використовують для відліку годин, хвилин і секунд. Період
обертання Землі навколо Сонця використовують при створенні календарів для
відліку тривалих проміжків часу.
 Тропіки — це така географічна широта, де:
А. Ростуть пальми. Б. Сонце ніколи не заходить. В. Під час сонцестояння
Сонце кульмінує в зеніті. Г. Під час рівнодення Сонце кульмінує в зеніті.
Д. Ніколи не випадає дощ.
Полярне коло — це така географічна широта, де:
А. Цілий рік не тане сніг. Б. Живуть білі ведмеді. В. Півроку триває ніч, а пів­
року — день. Г. Під час рівнодення Сонце кульмінує в зеніті. Д. У день зимо­
вого сонцестояння Сонце не сходить.
Під яким кутом до площини орбіти нахилена вісь обертання Землі?
А. 0°. Б. 23,5°. В. 45°. Г. 66,5°. Д. 90°.
Чому дорівнює кут між площинами екватора та екліптики?
А. 0°. Б. 23,5°. В. 45°. Г. 66,5°. Д. 90°.
Скільки триває найдовший день на полярному колі?
А. 12 год. Б. 24 год. В. 1 місяць. Г. З місяці. Д. Півроку.

Що є причиною зміни пір року на Землі?

Чому влітку набагато тепліше, ніж взимку, хоча світить нам одне й те
Сонце?
Чому виникла необхідність реформи юліанського календаря?
В Україні за стародавньою традицією зустрічають так званий старий Новий
рік — 14 січня. Звідки походить ця традиція?
Де на Землі тривалість дня протягом року не змінюється?
За допомогою тіні від гномона визначте висоту Сонця над горизонтом під
час верхньої кулкмінації. Як змінюється цей кут протягом місяця?
Де пізніше заходить Сонце: у Львові чи у Харкові?
За допомогою карти зоряного неба визначте екваторіальні координати
Сонця на день вашого народження. У якому сузір'ї спостерігається Сон­
це в цей день? Чи збігається це сузір'я зі знаком зодіаку в гороскопах на
цей день?

14. Яким, на вашу думку, був би клімат на Землі, якби вісь обертання була на­
хилена до площини екліптики під кутами: 90°, 45°, 0°?

15. Проведіть спостереження заходу або сходу Сонця в день рівнодення —

23 вересня або 21 березня. Сонце у ці дні сходить у точці сходу та за­
ходить у точці заходу. Намалюйте положення цих точок відносно вашо­
го будинку.

Високосний рік, доба, екліптика, зодіак, календар, місцевий час, поясний час,
тропічний рік.
 Вивчивши цей параграф, ми:
дізнаємося про закони Кеплера, згідно з якими рухаються планети
у Сонячній системі;
спробуємо збагнути суть закону всесвітнього тяжіння, що керує рухом
усіх космічних тіл — від планет до галактик.

Конфігурації планет

Усі п л а н е т и с в і т я т ь с я відбитим с о н я ч н и м п р о м і н н я м , тому

к р а щ е видно т у п л а н е т у , я к а р о з т а ш о в а н а б л и ж ч е д о З е м л і , з а
у м о в и , я к щ о до нас повернена її денна, о с в і т л е н а
Сонцем п і в к у л я .
На рис. 4.1 зображено протистояння (ПС) Мар­
са ( M j ) , тобто т а к у конфігурацію, коли З е м л я буде
перебувати на одній прямій м і ж Марсом і Сонцем.
У протистоянні я с к р а в і с т ь планети найбільша, тому
що до Землі повернена вся її денна п і в к у л я .
Орбіти двох планет, Меркурія і Венери, розта­
ш о в а н і ближче до Сонця, ніж З е м л я , тому в протистоянні вони не
бувають. У положенні, коли Венера чи Меркурій перебувають най­
ближче до Землі, їх не видно, бо до нас повернена нічна півкуля

Рис. 4.1. Конфігурації

Венери і Марса. Проти­
стояння Марса — пла­
нета перебуває най­
ближче до Землі, її
видно всю ніч у про­
тилежному від Сонця
напрямку. Венеру най­
краще видно ввечері
у східну елонгацію лі­
воруч від Сонця S, та
вранці під час західної
елонгації праворуч від
Сонця В2
п л а н е т и (рис. 4 . 1 ) . Т а к а к о н ф і г у р а ц і я н а з и в а є т ь с я
нижнім сполученням із Сонцем. У верхньому сполу­
ченні планету т е ж не видно, бо м і ж нею і Землею
р о з т а ш о в у є т ь с я я с к р а в е Сонце.
Н а й к р а щ і умови для спостереження Венери
і Меркурія бувають у конфігураціях, я к і називають­
ся елонгаціями. Східна елонгація (СЕ) — це момент
положення, коли планету видно ліворуч від Сонця
ввечері By, З а х і д н а елонгація ( З Е ) Венери спостеріга­
ється вранці, коли планету видно праворуч від Сонця
у східній частині небосхилу В2. Конфігурації яскра­
вих планет наведено у таблиці.

Конфігурації я с к р а в и х планет

Планета 2011 р. 2012 р. 2013 р. 2014 р. 2016 р.

Венера 8.01 (ЗЕ) 22.03 (СЕ) 1.11 (СЕ) 22.03 (ЗЕ) 6.06 (СЕ)

Марс — 3.03 (ПС) 18.04 (Сп) 8.04 (ПС) 14.06 (Сп)

Юпітер 29.10 (ПС) 3.12 (ПС) 19.06 (Сп) 5.01 (ПС) 6.02 (ПС)

Сатурн 4.04 (ПС) 15.04 (ПС) 28.04 (ПС) 10.05 (ПС) 23.05 (ПС)

Умовні позначення: ПС — протистояння, планету видно цілу ніч; Сп — спо­

лучення із Сонцем, планету не видно; СЕ — східна елонгація, планету видно
ввечері в західній частині обрію; ЗЕ — західна елонгація, планету видно
вранці у східній частині небосхилу.

У в а г а ! Вранці 6 червня 2 0 1 2 року відбудеться проходження

Венери по диску Сонця, коли планета в нижньому сполученні пере­
тинає площину екліптики. Наступне проходження треба чекати до
грудня 2 1 1 7 року.

Сидеричний і синодичний періоди обертання планет

Сидеричний період обертання визначає рух тіл відносно зір. Це

час, протягом якого планета, рухаючись по орбіті, робить повний
оберт навколо Сонця (рис. 4 . 2 ) .
Синодичний період обертання визначає рух тіл
відносно З е м л і і Сонця. Це п р о м і ж о к часу, через
я к и й спостерігаються одні й ті самі послідовні кон­
фігурації планет (протистояння, сполучення, елонгації).

Рис. 4.2. Шлях, що відповідає сидеричному періоду обертання

Марса навколо Сонця, зображено пунктиром синього кольору,
синодичному — пунктиром червоного кольору.
т9 = pi*; W»* 1 < 9 Р О К У; W.* 2 - 1 Р° К У
 На рис. 4.2 положення С — З х — M j та С — 3 2 — М 2 — два послідовних
протистояння Марса.
М і ж синодичним S та сидеричним Т періодами обертання пла­
нети існує т а к е співвідношення:

де рік = 365,25 доби — період обертання Землі навколо Сонця.

У формулі (4.1) з н а к « + » застосовується для Венери і Меркурія, я к і
обертаються навколо Сонця ш в и д ш е , н і ж З е м л я . Для і н ш и х планет
застосовується з н а к « - » .

Закони Кеплера

Йоганн Кеплер (рис. 4.3) визначив, що Марс рухається навко­

ло Сонця по еліпсу, а потім було доведено, що й і н ш і планети т е ж
м а ю т ь еліптичні орбіти.
П е р ш и й з а к о н К е п л е р а . Всі планети обертаються навколо Сонця
по еліпсах, а Сонце розташоване в одному з фокусів цих еліпсів
(рис. 4.4, 4.5).

Головний наслідок із першого закону Кеплера:

відстань м і ж планетою та Сонцем не залишається ста­
лою і з м і н ю є т ь с я в м е ж а х : rmax < г > rmin.
Т о ч к а А орбіти, де п л а н е т а н а б л и ж а є т ь с я на
найменшу відстань до Сонця, називається перигелі­
єм (від грец. peri — поблизу, relios — Сонце), а най-
в і д д а л е н і ш у від ц е н т р а Сонця точку В орбіти пла­
нети н а з в а л и а ф е л і є м (від грец. аро — д а л і ) . С у м а
відстаней у перигелії та афелії дорівнює в е л и к і й осі
Рис. 4.3. Й. Кеплер АВ еліпса: r m a x +гтЫ =2а . В е л и к а піввісь земної орбіти
(1571—1630)
(OA або OB) н а з и в а є т ь с я а с т р о н о м і ч н о ю о д и н и ц е ю .
1
Ступінь витягнутості еліпса х а р а к т е р и з у є т ь с я
ексцентриситетом е — відношенням відстані м і ж фо­
кусами 2с до довжини великої осі 2 а , тобто

Орбіта Землі має маленький ексцентриситет

е = 0,017 і м а й ж е не в і д р і з н я є т ь с я від к о л а , тому
в і д с т а н ь м і ж З е м л е ю та Сонцем з м і н ю є т ь с я в не­
в е л и к и х м е ж а х від = 0 , 9 8 3 а. о. в перигелії до
= 1,017 а. о. в а ф е л і ї .
Орбіта Марса має більший ексцентриситет, а са­
ме 0,093, тому відстань м і ж Землею та Марсом під
час протистояння може бути різною — від 100 млн км
до 56 млн к м . Значний ексцентриситет (е = 0,8...0,99)
м а ю т ь орбіти б а г а т ь о х астероїдів і к о м е т , а д е я к і
з них перетинають орбіту Землі та і н ш и х планет, то­
му інколи відбуваються космічні катастрофи під час
зіткнення цих тіл.
Супутники планет т е ж р у х а ю т ь с я по еліптич­ Рис. 4.5. Як правильно
них орбітах, причому у фокусі кожної орбіти розмі­ нарисувати еліпс
щений центр відповідної планети.

Д р у г и й з а к о н К е п л е р а . Радіус-вектор планети за однакові проміжки

часу описує рівні площі.

Головний наслідок другого закону Кеплера по­

лягає в тому, що під час руху планети по орбіті з ча­
сом з м і н ю є т ь с я не тільки відстань планети від Сон­
ця, але і її лінійна та кутова ш в и д к о с т і .
Найбільшу ш в и д к і с т ь планета має в перигелії,
коли відстань до Сонця є найменшою, а найменшу
швидкість — в афелії, коли відстань є найбільшою.
Другий закон Кеплера фактично визначає відо­
мий фізичний закон збереження енергії: сума кіне­
тичної та потенціальної енергії в замкненій системі
є величиною сталою. Кінетична енергія визначається швидкістю пла­
нети, а потенціальна — відстанню м і ж планетою та Сонцем, тому
при наближенні до Сонця ш в и д к і с т ь планети зростає (рис. 4 . 6 ) .
Я к щ о перший закон Кеплера перевірити в умовах ш к о л и до­
сить в а ж к о , бо для цього треба виміряти відстань від Землі до Сон­
ця взимку та влітку, то другий закон Кеплера м о ж е перевірити кож­
ний учень. Д л я цього треба п е р е к о н а т и с я , щ о ш в и д к і с т ь З е м л і
протягом року змінюється. Для перевірки м о ж н а використати зви­
чайний календар і порахувати тривалість півріччя від весняного до
 осіннього рівнодення ( 2 1 . 0 3 — 2 3 . 0 9 ) та, н а в п а к и , від
2 3 . 0 9 до 2 1 . 0 3 . Я к б и З е м л я оберталася навколо Сон­
ця з постійною ш в и д к і с т ю , то кількість днів у цих
півріччях була б однакова. Але, згідно з другим зако­
ном Кеплера, в з и м к у ш в и д к і с т ь Землі б і л ь ш а , а влітку — м е н ш а ,
тому літо в Північній півкулі триває трохи більше, ніж зима, а у Пів­
денній півкулі, н а в п а к и , з и м а трохи д о в ш а з а літо.
Третій закон Кеплера. Квадрати сидеричних періодів обертання пла­
нет навколо Сонця відносяться як куби великих півосей їхніх орбіт.

де — сидеричні періоди обертан­

ня будь-яких планет; — великі
півосі орбіт цих планет.
Я к щ о визначити велику піввісь ор­
біти якоїсь планети чи астероїда, то, згідно
з третім законом Кеплера, можна обчисли­
ти період обертання цього тіла, не чекаю­
чи, поки воно зробить повний оберт на­
вколо Сонця. Наприклад, у 1930 р. було
відкрито нову планету Сонячної системи —
П л у т о н , я к а м а є в е л и к у п і в в і с ь орбіти

Рис. 4.7. Із спостережень була визначена велика пів­

Плутон вісь орбіти Плутона о 2 =40 а. о. Враховуючи параме­
три орбіти Землі a,, Tv згідно з (4.2), маємо Г2 = 248 р.

34
40 а. о., і відразу ж було визначено період обертання цієї планети
навколо Сонця — 248 років. П р а в д а , у 2006 p . , згідно з постановою
з ' ї з д у Міжнародного Астрономічного Союзу, Плутон перевели в ста­
тус планет-карликів, бо його орбіта перетинає орбіту Нептуна. Тре­
тій з а к о н Кеплера використовується т а к о ж і в космонавтиці, я к щ о
треба визначити період обертання навколо Землі супутників, косміч­
них кораблів або обчислити час польоту м і ж п л а н е т н и х станцій на
і н ш і планети Сонячної системи (див. § 5 ) .

Закон всесвітнього тяжіння

Великий англійський фізик і математик Ісаак Ньютон довів, що

фізичною основою законів Кеплера є фундаментальний закон всесвіт­
нього тяжіння, який не тільки зумовлює рух планет у Сонячній сис­
темі, але й визначає взаємодію зір у Галактиці. У 1687 p. І. Ньютон
сформулював цей закон т а к : будь-які два тіла з масами М і т при­
тягуються із силою, величина якої пропорційна добуткові їхніх мас,
та обернено пропорційна квадрату відстані між ними (рис. 4.8):

де G — гравітаційна стала; R — відстань м і ж цими т і л а м и .

Рис. 4.8. Закон всесвіт­

нього тяжіння

Слід звернути увагу, що формула (4.3) справед­

лива тільки для двох матеріальних точок. Я к щ о тіло
має сферичну форму і густина всередині розподілена си­
метрично відносно центра, то масу такого тіла можна
вважати за матеріальну точку, я к а розміщується в цен­
трі сфери. Наприклад, я к щ о космічний корабель обер­
тається навколо Землі, то для визначення сили, з якою
корабель притягується до Землі, беруть відстань R+H
до центра Землі, а не до поверхні (рис. 4.9).
За допомогою формули (4.3) м о ж н а визначити
вагу космонавтів на будь-якій планеті, я к щ о відомий
її радіус R і маса М (рис. 4.10). Закон всесвітнього тя­
жіння стверджує, що не тільки планета притягується
 до Сонця, але й Сонце притягується з такою самою си­
лою до планети, тому рух двох тіл у гравітаційному
полі відбувається навколо спільного центра мас даної
системи. Тобто планета не падає на Сонце, бо вона ру­
хається з певною швидкістю по орбіті, а Сонце не па­
дає на планету під дією тієї ж сили т я ж і н н я , бо воно
теж обертається навколо спільного центра м а с .
У реальних умовах жодна планета не рухаєть­
ся по еліптичній траєкторії, бо закони Кеплера спра­
ведливі тільки для двох тіл, я к і обертаються навколо
спільного центра м а с . Відомо, що у Сонячній систе­
мі обертаються навколо Сонця великі планети та без­
Рис. 4.10. Вага космо­ ліч м а л и х тіл, тому к о ж н у планету притягує не тіль­
навтів залежить від маси ки Сонце — одночасно п р и т я г а ю т ь с я м і ж собою всі
планети та її радіуса. На
ці тіла. У результаті такої взаємодії різних за вели­
астероїдах космонавти
повинні прив'язуватися, чиною і н а п р я м к о м сил рух к о ж н о ї планети стає до­
щоб не полетіти в кос­ сить складним. Такий рух н а з и в а ю т ь збуреним. Орбі­
мічний простір т а , по я к і й рухається при збуреному русі планета, не
буде еліпсом.
З а в д я к и дослідженням збурення орбіти планети Уран астроно­
ми теоретично завбачили існування невідомої планети, яку у 1846 р.
в и я в и в И. Галле у розрахованому місці, та назвали Нептуном.

Особливість закону всесвітнього тяжіння полягає в тому, що ми не

знаємо, яким чином передається на величезній відстані притягання між ті­
лами. Від часу відкриття цього закону вчені висували десятки гіпотез щодо
суті гравітаційної взаємодії, але наші знання сьогодні не набагато більші, ніж за
часів Ньютона. Правда, фізики відкрили ще три дивовижні взаємодії між ма­
теріальними тілами, які передаються на відстані: електромагнітна взаємодія,
сильна та слабка взаємодії між елементарними частинками в атомному ядрі.
Серед цих чотирьох різновидів взаємодії гравітаційні сили є найслабкішими.
Наприклад, у порівнянні з електромагнітними силами гравітаційне притяган­
ня в 10" разів слабше, але тільки гравітація керує рухом планет, а також
впливає на еволюцію цілого Всесвіту. Це можна пояснити тим, що електрич­
ні заряди мають різний знак {+ та - ) , тому великі за масою тіла є в основ­
ному нейтральними, і на великій відстані електромагнітна взаємодія між ними
досить слабка.

Визначення відстаней до планет

Д л я в и м і р ю в а н н я відстаней до планет в а с т р о н о м і ч н и х оди­

н и ц я х м о ж н а в и к о р и с т а т и третій з а к о н К е п л е р а , але для цього
т р е б а в и з н а ч и т и г е о м е т р и ч н и м м е т о д о м в і д с т а н ь від З е м л і д о
будь-якої п л а н е т и . П р и п у с т і м о , що потрібно в и м і р я т и в і д с т а н ь L
від ц е н т р а З е м л і О до с в і т и л а S. За б а з и с прийма­
ю т ь радіус З е м л і і в и м і р ю ю т ь кут
я к и й н а з и в а ю т ь г о р и з о н т а л ь н и м п а р а л а к с о м світи­
л а , бо одна сторона п р я м о к у т н о г о т р и к у т н и к а —
к а т е т AS, є г о р и з о н т о м д л я т о ч к и А ( р и с . 4 . 1 1 ) .
Горизонтальний паралакс (від грец.— зміщення)
с в і т и л а — це к у т , під я к и м було б видно перпен­
д и к у л я р н и й до п р о м е н я зору радіус З е м л і , я к б и
сам спостерігач перебував на цьому с в і т и л і . З пря­
м о к у т н о г о т р и к у т н и к а OAS в и з н а ч а є м о г і п о т е н у з у
OS:

П р а в д а , при в и з н а ч е н н і п а р а л а к с у в и н и к а є
проблема: як астрономи можуть виміряти кут р
з п о в е р х н і З е м л і , не л і т а ю ч и в к о с м о с ? Д л я того
щоб визначити горизонтальний паралакс світила
S, потрібно двом с п о с т е р і г а ч а м одночасно з точок
А і В в и м і р я т и небесні координати (пряме сходжен­
ня та с х и л е н н я ) цього с в і т и л а (див. § 2 ) . Ці коор­
динати, я к і вимірюють одночасно з двох точок — А
і В, т р о х и в і д р і з н я т и м у т ь с я . На основі цієї різни­ Рис. 4.11. Горизонталь­
ці к о о р д и н а т в и з н а ч а ю т ь величину горизонтально­ ний паралакс р світила
го п а р а л а к с а . визначає кут, під яким
із цього світила було б
Ч и м далі від З е м л і с п о с т е р і г а є т ь с я с в і т и л о ,
видно перпендикуляр­
т и м м е н ш е буде з н а ч е н н я п а р а л а к с а . Н а п р и к л а д ,
ний до променя зору
найбільший горизонтальний паралакс має Місяць, радіус Землі
коли він перебуває н а й б л и ж ч е до З е м л і : р=1°01'.
Горизонтальний паралакс планет набагато менший,
і він не з а л и ш а є т ь с я с т а л и м , бо відстані м і ж Зем­
лею та п л а н е т а м и з м і н ю ю т ь с я . Серед п л а н е т най­
більший паралакс має Венера — а найменший
паралакс — Нептун. Для порівняння можна
привести приклад, що під кутом 1" видно літеру «О»
у цій к н и з і з відстані 100 м — т а к і к р и х і т н і кути
змушені вимірювати астрономи для визначення гори­
зонтальних паралаксів тіл у Сонячній системі. Як ви­
м і р я т и в і д с т а н ь до з і р , д и в и с ь у § 1 3 .

Усі космічні тіла від планет до галактик рухаються згідно із законом

всесвітнього тяжіння, який був відкритий Ньютоном. Закони Кеплера визначають
форму орбіти і швидкість руху планет Сонячної системи та їх періоди обер­
тання навколо Сонця.
 Як називається розташування планет у космічному просторі відносно Землі
й Сонця?
А. Конфігурація. Б. Протистояння. В. Космогонія. Г. Піднесення. Д. Перемі­
щення.
У протистоянні можуть спостерігатися такі планети:
А. Сатурн. Б. Венера. В. Меркурій. Г. Юпітер.
У сполученні із Сонцем можуть перебувати такі планети:
А. Сатурн. Б. Венера. В. Меркурій. Г. Юпітер.
У якому сузір'ї' можна побачити Марс під час протистояння, яке відбувається
28 серпня?
А. Лев. Б. Козеріг. В. Оріон. Г. Риби. Д. Водолій.
Як називається точка орбіти, де планета розміщується найближче до Сонця?
А. Перигелій. Б. Перигей. В. Апогей. Г. Афелій. Д. Апекс.

Коли Марс видно на небі цілу ніч?

Чи можна Венеру побачити в той час, коли вона розміщується найближче
до Землі?
У яку пору року орбітальна швидкість Землі найбільша?
Чому Меркурій важко побачити на небі, хоча він буває яскравішим за
Сіріус?
Чи можна було б із поверхні Марса побачити Землю під час протистояння
Марса?
Астероїд обертається навколо Сонця з періодом 3 роки. Чи може цей асте­
роїд зіткнутися із Землею, якщо в афелії він розміщується на відстані 3 а. о.
від Сонця?
Чи може існувати в Сонячній системі комета, яка в афелії проходить біля
Нептуна та обертається навколо Сонця з періодом 100 років?
Виведіть формулу для обчислення ваги космонавтів на будь-якій планеті,
якщо відомі її радіус і маса.

14. Як зміниться клімат Землі, якщо ексцентриситет земної орбіти буде дорівню­
вати 0,5, а велика піввісь залишиться такою, як зараз? Вважати, що кут на­
хилу осі обертання до площини екліптики залишиться 66,5°.

Визначте за допомогою астрономічного календаря, яка планета Сонячної сис­

теми розташовується найближче до Землі на день вашого народження в по­
точному році. У якому сузір'ї її можна побачити сьогодні вночі?

Афелій, елонгація, конфігурації планет, паралакс, перигелій, протистояння,

сидеричний і синодичний періоди.
 В и в ч и в ш и цей п а р а г р а ф , ми:
згадаємо тих учених, які зробили значний внесок в освоєння кос­
мосу;
дізнаємося, як можна змінювати орбіту космічних кораблів;
довідаємося, яку користь дає космонавтика.

Зародження космонавтики

К о с м о н а в т и к а в и в ч а є рух ш т у ч н и х супутни­
к і в З е м л і ( Ш С З ) , к о с м і ч н и х к о р а б л і в і міжпланет­
них с т а н ц і й у к о с м і ч н о м у просторі. Існує одна сут­
т є в а р і з н и ц я м і ж природними т і л а м и т а ш т у ч н и м и
к о с м і ч н и м и а п а р а т а м и : останні з а допомогою реак­
тивних двигунів м о ж у т ь змінювати параметри своєї
орбіти.
З н а ч н и й внесок у с т в о р е н н я н а у к о в и х основ
космонавтики, пілотованих космічних кораблів та
а в т о м а т и ч н и х м і ж п л а н е т н и х с т а н ц і й (АМС) зроби­
ли у к р а ї н с ь к і вчені.
К . Е . Ц і о л к о в с ь к и й (рис. 5.1) створив теорію Рис. 5.1. К. Е. Ціолков­
р е а к т и в н о г о р у х у . У 1 9 0 2 р. він у п е р ш е д о в і в , що ський (1857—1935)
т і л ь к и з а допомогою р е а к т и в н о г о д в и г у н а м о ж н а
досягти п е р ш о ї космічної ш в и д к о с т і .
Український учений Ю. В. Кондратюк (О. Г. Шар-
гей) (рис. 5.2) у 1918 р. обчислив траєкторію польо­
ту на Місяць, я к а була п і з н і ш е застосована у СІЛА
під час підготовки космічних експедицій «Аполлон».
Видатний конструктор перших у світі косміч­
них к о р а б л і в і м і ж п л а н е т н и х станцій С. П. Коро-
льов ( 1 9 0 6 — 1 9 6 6 ) народився та вчився в Україні. Під
його керівництвом 4 ж о в т н я 1957 р. у Радянському
Союзі був запущений перший у світі Ш С З , створені
АМС, я к і п е р ш и м и в історії космонавтики досягли
Місяця, Венери та Марса. Найбільшим досягненням
космонавтики в той час був перший пілотований по­
літ космічного корабля « В о с т о к » , на я к о м у 12 квіт­
ня 1961 р. льотчик-космонавт Ю. О. Гагарін здійснив
Рис. 5.2. Ю. В. Кондра­
космічну кругосвітню подорож. тюк (1898—1942)
 Колова швидкість

Розглянемо орбіту супутника, я к и й обертається по коловій ор­

біті на висоті Н над поверхнею Землі (рис. 5.3). Д л я того щоб орбі­
та була сталою і не з м і н ю в а л а свої параметри, повинні виконувати­
ся дві у м о в и :
1. вектор швидкості має бути напрямлений по дотичній до орбіти;
2. величина лінійної ш в и д к о с т і супутника має дорівнювати коло­
вій швидкості, я к а визначається р і в н я н н я м :

З формули (5.1) випливає, що найбільше зна­

чення колова ш в и д к і с т ь має при висоті Н = 0 , тобто
у тому випадку, коли супутник рухається біля самої
поверхні Землі. Т а к а ш в и д к і с т ь у космонавтиці на­
з и в а є т ь с я п е р ш о ю космічною:

У реальних у м о в а х жодний супутник не м о ж е

обертатися н а в к о л о З е м л і по коловій орбіті з пер­
ш о ю космічною ш в и д к і с т ю , бо густа атмосфера ду­
же гальмує рух тіл, що р у х а ю т ь с я з великою швид­
Рис. 5.3. Колова швид­
кість визначає рух тіла кістю. Якби навіть швидкість ракети в атмосфері
навколо Землі на сталій досягла величини першої космічної, то великий опір
висоті Н над її поверхнею повітря розігрів би її поверхню до такої високої тем­
ператури, що вона б миттєво р о з п л а в и л а с я . Тому ра­
кети під час старту з поверхні З е м л і спочатку під­
німаються вертикально вгору до висоти к і л ь к а сотень
к і л о м е т р і в , де опір повітря незначний, і т і л ь к и то­
ді супутникові н а д а є т ь с я відповідна ш в и д к і с т ь у го­
ризонтальному напрямку.

Невагомість під час польоту в космічному кораблі настає

в момент, коли припиняють роботу ракетні двигуни. Для того щоб
відчути стан невагомості, не обов'язково летіти в космос. Будь-який
стрибок у висоту чи довжину, коли зникає опора для ніг, дає нам
короткочасне відчуття звичайного стану космічного польоту.
 Рух космічних апаратів по еліптичних орбітах

Я к щ о величина ш в и д к о с т і супутника буде відрізнятися від ко­

лової або вектор ш в и д к о с т і не буде паралельним до площини гори­
зонту, тоді космічний а п а р а т (КА) буде обертатися навколо З е м л і по
еліптичній траєкторії. Згідно з п е р ш и м законом Кеп­
лера, в одному з фокусів еліпса повинний міститися
центр Землі, тому п л о щ и н а орбіти супутника має пе­
р е т и н а т и п л о щ и н у е к в а т о р а або с п і в п а д а т и з нею
(рис. 5.4). У цьому випадку висота супутника над по­
верхнею Землі змінюється в м е ж а х від перигею до
апогею. Ці н а з в и аналогічні відповідним т о ч к а м на
орбітах планет — перигелію та афелію (див. § 4 ) .
Я к щ о супутник рухається по еліптичній траєк­
торії, то, згідно з другим законом Кеплера, змінюєть­
ся його ш в и д к і с т ь : найбільшу ш в и д к і с т ь супутник
має в перигеї, а найменшу — в апогеї.

Рис. 5.4. Рух супутника

по еліптичній траєкторії
схожий на обертання
планет у зоні тяжіння
Сонця. Зміна швидкості
визначається законом
збереження енергії: су­
ма кінетичної та потен­
ціальної енергії тіла під
час руху по орбіті зали­
шається сталою

Період обертання космічного апарата

Період обертання космічного а п а р а т а , я к и й ру­

х а є т ь с я навколо Землі по еліпсу зі змінною швидкіс­
тю, м о ж н а визначити за допомогою третього закону
Кеплера (див. § 4 ) :

де — період обертання супутника навколо Землі;

м
Т = 2 7 , 3 доби — сидеричний період обертання Міся­
ця навколо Землі; — велика піввісь орбіти супут­ Рис. 5.5. Геостаціонар-
ника; а м = 3 8 0 0 0 0 км — велика піввісь орбіти Місяця. ний супутник обертаєть­
ся на висоті 35600 км
З рівняння (5.3) визначимо:
тільки по коловій орбіті
в площині екватора з пе­
ріодом 24 год (Л/ — Пів­
нічний полюс)
 У космонавтиці особливу роль відіграють Ш С З , я к і « в и с я т ь »
над однією точкою З е м л і . Т а к і супутники н а з и в а ю т ь геостаціонар-
ними, їх використовують для космічного з в ' я з к у (рис. 5.3).

Для забезпечення глобального зв'язку достатньо вивести на геостаціонар-

ну орбіту три супутники, які мають «висіти» у вершинах правильного трикутни­
ка. Зараз на таких орбітах розташовані вже кілька десятків комерційних супутни­
ків різних країн, які забезпечують ретрансляцію телевізійних програм, мобільний
телефонний зв'язок, комп'ютерну мережу Інтернет. Супутники зв'язку виводять
на геостаціонарні орбіти також українські ракети «Зеніт» і «Дніпро».

Друга і третя космічні швидкості

Друга і третя космічні швидкості в и з н а ч а ю т ь умови відповід­

но для м і ж п л а н е т н и х і м і ж з о р я н и х перельотів.
Я к щ о порівняти другу космічну ш в и д к і с т ь з першою
( 5 . 2 ) , то отримаємо співвідношення:

Космічний корабель, який стартує з поверхні Землі з другою

космічною швидкістю і рухається по параболічній траєкторії, міг би
полетіти до зір, бо парабола є незамкненою кривою, я к а прямує до
нескінченності. Але в реальних умовах такий корабель не покине Со­
нячну систему, бо будь-яке тіло, що вийшло за межі земного тяжін­
ня, потрапляє в гравітаційне поле Сонця. Тобто космічний корабель
стане супутником Сонця і обертатиметься в Сонячній системі подібно
до планет чи астероїдів.
Д л я польоту за м е ж і Сонячної системи косміч­
ному кораблеві треба надати третю космічну швид­
кість V 3 = 1 6 , 7 к м / с . На ж а л ь , потужність сучасних
реактивних двигунів ще недостатня для польоту до
зір при старті безпосередньо з поверхні З е м л і . Але,
я к щ о КА пролітає через гравітаційне поле іншої пла­
нети, він м о ж е отримати додаткову енергію, я к а до­
зволяє в н а ш час робити м і ж з о р я н і польоти. У С Ш А
у ж е запустили к і л ь к а т а к и х АМС («Піонер-10,11» та
« В о я д ж е р - 1 , 2 » ) , я к і в гравітаційному полі планет-
г і г а н т і в з б і л ь ш и л и свою ш в и д к і с т ь н а с т і л ь к и , щ о
в майбутньому вилетять за м е ж і Сонячної системи.

Політ на Місяць відбувається в гравітаційному полі Землі, то­

му КА летить по еліпсу, у фокусі якого буде центр Землі. Найвигідні-
ша траєкторія польоту з мінімальною витратою пального — це еліпс,
який є дотичним до орбіти Місяця.
 Під час м і ж п л а н е т н и х польотів, наприклад, на Марс, КА ле­
тить по еліпсу, у фокусі якого перебуває Сонце. Н а й в и г і д н і ш а тра­
єкторія з найменшою витратою енергії пролягає по еліпсу, я к и й є до­
тичним до орбіт Землі й Марса. Точки старту та прильоту л е ж а т ь
на одній прямій по різні боки від Сонця. Т а к и й політ в один бік три­
ває понад 8 м і с я ц і в . К о с м о н а в т а м , я к і в недалекому майбутньому
відвідають Марс, треба врахувати ще й те, що одразу ж повернутися
на З е м л ю вони не з м о ж у т ь . Справа в тому, що З е м л я по орбіті ру­
х а є т ь с я ш в и д ш е , н і ж Марс, і через 8 місяців його випередить. Д л я
повернення к о с м о н а в т а м треба,чекати на Марсі ще 8 м і с я ц і в , поки
З е м л я з а й м е вигідне положення. Тобто з а г а л ь н а тривалість експеди­
ції на Марс буде не м е н ш е н і ж 2 р о к и .

Практичне використання космонавтики

У н а ш час к о с м о н а в т и к а використовується не тільки для ви­

вчення Всесвіту, але й приносить велику практичну користь л ю д я м
на З е м л і . Штучні космічні а п а р а т и вивчають погоду, досліджують
космос, допомагають в и р і ш у в а т и екологічні проблеми н а ш о ї плане­
ти, ведуть п о ш у к и корисних копалин, забезпечують радіонавігацію
(рис. 5.6, 5.7). Але найбільший успіх космонавтики випав на долю
космічних засобів з в ' я з к у , космічного мобільного телефону, телеба­
чення та Інтернету.
У к р а ї н а бере а к т и в н у участь у м і ж н а р о д н и х к о с м і ч н и х про­
г р а м а х . Учені п р о е к т у ю т ь будівництво космічних сонячних елек­
тростанцій, я к і будуть передавати енергію на З е м л ю . У недалеко­
м у м а й б у т н ь о м у х т о с ь і з тих учнів, я к і з а р а з в ч а т ь с я в ш к о л і ,

Рис. 5.6. Міжнародна космічна станція

 полетить на М а р с , буде освоювати Місяць та астероїди. Н а с чека­
ють загадкові ч у ж і світи і зустріч з і н ш и м и формами ж и т т я , а мож­
л и в о , й із п о з а з е м н и м и ц и в і л і з а ц і я м и .

Рис. 5.8. Старт україн­

ської ракети «Зеніт»
з космодрому в Тихо­
му океані
 Космонавтика як наука про польоти в міжпланетний простір бурхли­
во розвивається і займає особливе місце в методах вивчення небесних тіл
та космічного середовища. Крім того в наш час космонавтика успішно ви­
користовується в засобах зв'язку (мобільні телефони, радіо, телебачення, Ін-
тернет), у навігації, геології, метеорології та багатьох інших галузях діяльності
людини.

З першою космічною швидкістю може летіти космічний корабель, що обер­

тається навколо Землі по коловій орбіті на такій висоті над поверхнею:
А. 0 км. Б. 100 км. В. 200 км. Г. 1000 км. Д. 10000 км.
Ракета стартує з поверхні Землі з другою космічною швидкістю. Куди вона
долетить?
А. До Місяця. Б. До Сонця. В. Стане супутником Сонця. Г. Стане супутником
Марса. Д. Полетить до зір.
Космічний корабель обертається навколо Землі по еліптичній орбіті. Як на­
зивається точка орбіти, де космонавти перебувають найближче до Землі?
А. Перигей. Б. Перигелій. В. Апогей. Г. Афелій. Д. Парсек.

Чому жодний супутник не може обертатися навколо Землі по коловій орбі­

ті з першою космічною швидкістю?
Чим відрізняється перигей від перигелію?
Чому під час старту космічного корабля виникає перевантаження?
Чи виконується у невагомості закон Архімеда?
Космічний корабель обертається навколо Землі по коловій орбіті на висоті
200 км. Визначте лінійну швидкість корабля.
Чи може космічний корабель зробити за добу 24 оберти навколо Землі?

Що ви можете запропонувати для майбутніх космічних програм, у яких

могли б брати участь українські вчені?

Увечері відшукайте на небі супутник або міжнародну космічну станцію, які

освітлюються Сонцем і з поверхні Землі мають вигляд яскравих точок. Нари­
суйте їхній шлях серед сузір'їв протягом 10 хвилин. Чим відрізняється політ
супутника від руху планет?

Апогей, геостаціонарний супутник, друга космічна швидкість, колова швидкість,

міжпланетна космічна станція, перигей, перша космічна швидкість, штучний
супутник Землі.
 В и в ч и в ш и цей п а р а г р а ф , ми:
дізнаємося, як астрономи вивчають природу космічних тіл;
довідаємося про сучасні телескопи, за допомогою яких можна подо­
рожувати не тільки у просторі, але й у часі;
побачимо, як можна зареєструвати невидимі для ока промені.

Що вивчає астрофізика?

М і ж ф і з и к о ю та а с т р о ф і з и к о ю є багато спільного — ці науки

в и в ч а ю т ь з а к о н и світу, у я к о м у ми ж и в е м о . Але м і ж ними існує
одна с у т т є в а р і з н и ц я — ф і з и к и м а ю т ь м о ж л и в і с т ь перевірити свої
т е о р е т и ч н і р о з р а х у н к и з а допомогою відповідних е к с п е р и м е н т і в ,
у той час як астрономи в б і л ь ш о с т і в и п а д к і в т а к о ї м о ж л и в о с т і не
м а ю т ь , б о в и в ч а ю т ь природу д а л е к и х космічних о б ' є к т і в з а ї х н і м
випромінюванням.
У цьому п а р а г р а ф і ми р о з г л я н е м о основні ме­
тоди, за допомогою я к и х астрономи з б и р а ю т ь інфор­
м а ц і ю про події в д а л е к о м у космосі. В и я в л я є т ь с я ,
що основним д ж е р е л о м т а к о ї інформації є електро­
м а г н і т н і х в и л і т а елементарні ч а с т и н к и , я к і випро­
м і н ю ю т ь космічні т і л а , а т а к о ж г р а в і т а ц і й н і й елек­
т р о м а г н і т н і п о л я , з а допомогою я к и х ц і т і л а м і ж
собою в з а є м о д і ю т ь .
С п о с т е р е ж е н н я за о б ' є к т а м и В с е с в і т у з д і й с н ю є т ь с я у спеці­
а л ь н и х а с т р о н о м і ч н и х о б с е р в а т о р і я х . У ц и х д о с л і д ж е н н я х астро­
номи н а в і т ь м а ю т ь певну п е р е в а г у перед ф і з и к а м и , б о м о ж у т ь
с п о с т е р і г а т и з а п р о ц е с а м и , я к і в і д б у в а л и с я м і л ь й о н и або мільяр­
ди років тому.

Астрофізичні експерименти в космосі все ж таки відбуваються — їх здій­

снює сама природа, а астрономи спостерігають за тими процесами, які відбува­
ються в далеких світах, і аналізують одержані результати. Ми спостерігаємо сво­
єрідні явища в часі та бачимо таке далеке минуле Всесвіту, коли ще не існувала
не тільки наша цивілізація, але навіть не було Сонячної системи. Тобто астрофі­
зичні методи вивчення далекого космосу фактично не відрізняються від експе­
риментів, які проводять фізики на поверхні Землі. До того ж за допомогою АМС
астрономи проводять справжні фізичні експерименти як на поверхні інших кос­
мічних тіл, так і в міжпланетному просторі.
 Чорне тіло

Як відомо з курсу ф і з и к и , атоми м о ж у т ь випромінювати або

поглинати енергію електромагнітних хвиль різної частоти — від цьо­
го з а л е ж а т ь я с к р а в і с т ь і колір того чи іншого т і л а . Д л я розрахун­
к і в інтенсивності в и п р о м і н ю в а н н я в в о д и т ь с я п о н я т т я т а к з в а н о г о
чорного тіла, я к е м о ж е ідеально поглинати й випро­
мінювати електромагнітні к о л и в а н н я в діапазоні всіх
д о в ж и н х в и л ь (неперервний спектр).
Зорі випромінюють електромагнітні хвилі різ­
ної довжини X , але в залежності від температури по­
верхні найбільше енергії припадає на певну частину
спектра ^ т а х (рис. 6 . 1 ) . Ц и м пояснюються різнома­
нітні кольори зір — від червоного до синього (див. §13).
В и к о р и с т о в у ю ч и з а к о н и в и п р о м і н ю в а н н я чорного
тіла, я к і відкрили ф і з и к и на Землі, астрономи вимі­
рюють температуру далеких космічних світил (рис. 6.2). При темпе
ратурі Г = 3 0 0 К чорне тіло випромінює енергію переважно в інфра
червоній частині спектра, я к а не сприймається неозброєним оком
При н и з ь к и х температурах т а к е тіло у стані термодинамічної рівно
ваги має справді чорний колір.

У природі абсолютно чорних тіл не існує, навіть чорна сажа поглинає не

більше ніж 99% електромагнітних хвиль. З іншого боку, якби абсолютно чорне
тіло тільки поглинало електромагнітні хвилі, то з часом температура такого тіла
стала б нескінченно великою. Тому чорне тіло випромінює енергію, причому по­
глинання і випромінювання можуть відбуватися в різних частотах. Однак при де­
якій температурі встановлюється рівновага між випромінюваною та поглиненою
енергіями. Залежно від рівноважної температури колір абсолютно чорного тіла
не обов'язково буде чорним — наприклад, сажа в печі при високій температурі
має червоний або навіть білий колір.
 Астрономічні спостереження неозброєним оком

Око людини є унікальним органом чуття, за допомогою якого

ми отримуємо понад 9 0 % інформації про н а в к о л и ш н і й світ. Оптич­
ні х а р а к т е р и с т и к и о к а в и з н а ч а ю т ь с я роздільною здатністю та чут­
ливістю.
Роздільна здатність ока, або гострота зору, — це спроможність
розрізняти об'єкти певних кутових розмірів. Установлено, що розділь­
на здатність ока людини не перевищує Г (одна мінута дуги; рис. 6.3).
Це означає, що ми можемо бачити окремо дві зорі (або дві літери
в тексті книги), я к щ о кут м і ж ними а > Ґ, а я к щ о а < 1', то ці зорі
з л и в а ю т ь с я в одне світило, тому розрізнити їх неможливо.
Ми розрізняємо диски Місяця та Сонця, бо кут, під яким видно
діаметр цих світил (кутовий діаметр), дорівнює близько ЗО', у той
час як кутові діаметри планет і з і р м е н ш і за 1', тому ці світила
неозброєним оком видно як яскраві точки.
З планети Нептун диск Сонця для космо­
навтів буде мати вигляд яскравої зорі.
Чутливість ока визначається поро­
гом сприйняття окремих к в а н т і в світла.
Н а й б і л ь ш у чутливість око має у жовто-
зеленій частині спектра, і ми м о ж е м о ре­
агувати на 7—10 квантів, я к і потрапляють
на сітківку за 0,2—0,3 с. В астрономії чут­
ливість о к а м о ж н а визначити за допомо­
гою так званих видимих зоряних величин,
я к і х а р а к т е р и з у ю т ь я с к р а в і с т ь небесних
світил (див. § 13).

Чутливість ока також залежить від діа­

метра зіниці — у темряві зіниці розширюються,
а вдень звужуються. Перед астрономічними спо­
стереженнями треба 5 хв посидіти в темряві,
тоді чутливість ока збільшиться.

Телескопи Рис. 6.3. Ми розрізняємо диск Місяця,

бо його кутовий діаметр ЗО', у той час
На ж а л ь , більшість космічних об'єк­ як кратери неозброєним оком не вид­
тів ми не можемо спостерігати неозброє­ но, бо їх кутовий діаметр менший за f.
ним оком, бо його можливості обмежені. Гострота зору визначається кутом а > Т
Телескопи (грец. tele — далеко, skopos —
бачити) дозволяють нам побачити далекі небесні світила або зареє­
струвати їх за допомогою інших приймачів електромагнітного випро­
мінювання — фотоапарата, відеокамери. За конструкцією телескопи
м о ж н а поділити на три групи: рефрактори, або лінзові телескопи
(рис 6.4) (лат. refractus — заломлення); рефлектори, або дзеркальні
телескопи (рис. 6.5), (лат. reflectio — відбиваю) та дзеркально-лінзові
телескопи.
Припустимо, що на нескінченності р о з т а ш о в у є т ь с я небесне сві­
тило, я к е для неозброєного о к а видно під кутом оц. Двоопукла лін­
з а , я к у н а з и в а ю т ь о б ' є к т и в о м , будує зо­
браження світила у фокальній площині на
відстані F від о б ' є к т и в а (рис. 6.4). У фо­
кальній площині установлюють фотоплас-
тину, відеокамеру або і н ш и й приймач зо­
б р а ж е н н я . Д л я в і з у а л ь н и х спостережень
використовують короткофокусну лінзу —
лупу, яку н а з и в а ю т ь окуляром.
 Збільшення телескопа визначаєть­
ся т а к :

де к у т зору на в и х о д і о к у л я р а ;
к у т зору, під я к и м світило видно
неозброєним оком; F, f — фокусні відста­
ні відповідно о б ' є к т и в а й окуляра.
Роздільна здатність телескопа зале­
ж и т ь від діаметра о б ' є к т и в а , тому при од­
н а к о в о м у з б і л ь ш е н н і б і л ь ш ч і т к е зобра­
ж е н н я дає телескоп із б і л ь ш и м діаметром
об'єктива.
Крім того телескоп збільшує видиму
я с к р а в і с т ь світил, я к а буде у стільки ра­
з і в б і л ь ш а за ту, що с п р и й м а є т ь с я не­
озброєним оком, у скільки площа об'єктива
більша від площі зіниці ока. З а п а м ' я т а й т е ,
що в телескоп не м о ж н а дивитись на Сон­
це, бо його я с к р а в і с т ь буде т а к о ю вели­
кою, що ви м о ж е т е втратити з і р .

Для визначення різних фізичних характе­

ристик космічних тіл (руху, температури, хімічно­
го складу та ін.) необхідно проводити спектраль­
ні спостереження, тобто треба вимірювати, як
розподіляється випромінювання енергії в різних
ділянках спектра. Для цього створено ряд додат­
кових пристроїв і приладів (спектрографи, те­
левізійні камери та ін.), які сукупно з телескопом
дають можливість окремо виділяти й досліджува­
ти випромінювання ділянок спектра.

Ш к і л ь н і телескопи м а ю т ь об'єктиви
з фокусною відстанню 8 0 — 1 0 0 см, та набір
окулярів із фокусними відстанями 1—6 см.
Тобто з б і л ь ш е н н я ш к і л ь н и х т е л е с к о п і в
згідно з формулою (6.1) може бути різним
(від 15 до 100 разів), залежно від фокусної
відстані окуляра, я к и й застосовується під
час спостережень. У сучасних астрономіч­
них обсерваторіях є телескопи, я к і м а ю т ь
о б ' є к т и в и з фокусною відстанню б і л ь ш е
за 10 м, тому збільшення цих оптичних
приладів м о ж е перевищувати 1 0 0 0 . Але під час спостережень т а к і
великі збільшення не застосовують, бо неоднорідності земної атмосфе­
ри (вітри, забрудненість пилом) дуже погіршують якість зображення.

Електронні прилади для реєстрації випромінювання космічних

світил

Т а к і прилади значно з б і л ь ш у ю т ь роздільну здатність і чутли­

вість телескопів. До них н а л е ж а т ь фотопомножувачі та електронно-
оптичні перетворювачі, дія я к и х ґрунтується на я в и щ і зовнішнього
ф о т о е ф е к т у . Н а п р и к і н ц і X X ст. д л я о т р и м а н н я з о б р а ж е н н я поча­
ли застосовувати прилади зарядового з в ' я з к у ( П З З ) ,
у я к и х в и к о р и с т о в у є т ь с я я в и щ е в н у т р і ш н ь о г о фо­
тоефекту. Вони складаються з дуже маленьких крем­
нієвих елементів (пікселів), що р о з т а ш о в а н і на неве­
ликій п л о щ і . Матриці П З З використовують не т і л ь к и
в а с т р о н о м і ї , але й у д о м а ш н і х телекамерах і фото­
а п а р а т а х — т а к з в а н і цифрові системи для отриман­
ня зображення (рис. 6.6). До того ж, П З З більш ефек­
тивні, н і ж фотоплівки, бо сприймають 7 5 % фотонів,
у той час як п л і в к а — л и ш е 5 %. Т а к и м чином, П З З Рис. 6.6. Матриця ПЗЗ
значно з б і л ь ш у ю т ь ч у т л и в і с т ь п р и й м а ч і в електро­
магнітного випромінювання і дають змогу реєструвати космічні
о б ' є к т и в д е с я т к и р а з і в с л а б ш і , н і ж при ф о т о г р а ф у в а н н і .

Радіотелескопи

Д л я реєстрації електромагнітного випромінювання в радіодіа­

пазоні (довжина хвилі від 1 мм і більше — рис. 6.7) створені радіо­
телескопи, я к і приймають радіохвилі за допомогою спеціальних ан­
тен і передають їх до приймача. У радіоприймачі космічні сигнали
опрацьовуються і реєструються спеціальними приладами.
Існують два типи радіотелескопів — рефлекторні та радіоґрат-
ки. П р и н ц и п дії рефлекторного радіотелескопа т а к и й с а м и й , як
телескопа-рефлектора (див. рис. 6.5), тільки дзеркало для збирання
електромагнітних х в и л ь виготовляється з металу. Часто це дзерка­
ло має форму параболоїда обертання. Ч и м більший діаметр такої па­
раболічної « т а р і л к и » , тим більші роздільна здатність і чутливість
радіотелескопа. Найбільший в Україні радіотелескоп РТ-70 має діа­
метр 70 м (рис. 6 . 8 ) .
Радіоґратки складаються з великої кількості окремих антен,
які р о з т а ш о в а н і на поверхні Землі в певному порядку. Я к щ о диви­
тися зверху, то в е л и к а к і л ь к і с т ь т а к и х антен нагадує літеру « Т » .
Найбільший у світі радіотелескоп такого типу УТР-2 є в Х а р к і в с ь к і й
області (рис. 6.9).
 Рис. 6.7. Шкала електромагнітних хвиль

Для допитливих

Принцип інтерференції електромагнітних хвиль дозволяє

об'єднати радіотелескопи, які розташовані на відстані десятків тисяч
кілометрів, що збільшує їх роздільну здатність до 0,0001" — це в сотні
разів перевершує можливість оптичних телескопів.

Рис. 6.8. Радіотелескоп

РТ-70 розташовується
в Криму біля Євпаторії

Рис. 6.9. Найбільший

у світі радіотелескоп
УТР-2 (Український
Т-подібний радіотеле­
скоп) має розміри
1800 м х 900 м.
 Вивчення Всесвіту за допомогою космічних апаратів

Із початком космічної ери настає новий етап вивчення Всесві

ту за допомогою Ш С З та А М С . Космічні методи м а ю т ь суттєву пе
ревагу перед наземними спостереженнями, тому що
з н а ч н а частина електромагнітного в и п р о м і н ю в а н н я
зір і планет з а т р и м у є т ь с я в земній атмосфері. З од­
ного боку, це поглинання рятує ж и в і організми від
смертельного випромінювання в ультрафіолетовій та
р е н т г е н і в с ь к і й ч а с т и н а х с п е к т р а , але з і н ш о г о —
воно обмежує потік інформації від світил. У 1990 р.
у С Ш А був створений унікальний космічний телескоп
Габбла з діаметром д з е р к а л а 2,4 м (рис. 6.10). У н а ш
час у космосі функціонує багато обсерваторій, я к і ре­
єструють та аналізують випромінювання всіх діапа­ Рис. 6.10. Космічний
зонів — від радіохвиль до гамма-променів (рис. 6.7). телескоп Габбла розмі­
щений за межами ат­
Великий внесок у вивчення Всесвіту зробили та­ мосфери, тому його
к о ж українські вчені. За їхньою участю були створені роздільна здатність
перші КА, я к і почали досліджувати не тільки навко­ у 10 разів, а чутливість
лоземний простір, але й і н ш і планети. Автоматичні у 50 разів перевершу­
міжпланетні станції серії « Л у н а » , « М а р с » , «Венера» ють можливість назем­
них телескопів
передали на Землю зображення інших планет із такою
роздільною здатністю, я к а в тисячі разів перевершує можливості на­
земних телескопів. Людство вперше побачило навіть панорами чужих
світів із дивовижними пейзажами. На цих АМС була встановлена апа­
ратура для проведення безпосередніх фізичних, хімічних та біологіч­
них експериментів.
 За часів Київської Русі астрономічні спостереження проводили монахи, які
в літописах повідомляли про незвичайні небесні явища — затемнення Сонця
та Місяця, появу комет або нових зір. З винайденням телескопа для спостережень
за небесними світилами почали будувати спеціальні астрономічні обсерваторії
(рис. 6.11). Першими астрономічними обсерваторіями Європи вважають Паризьку
у Франції, яку відкрили у 1667 p., і Гринвіцьку в Англії (1675 p.). Зараз астроно­
мічні обсерваторії працюють на всіх материках, і їхня загальна кількість пере­
вершує 400. В Україні працюють 7 астрономічних обсерваторій — у Києві (дві),
Криму, Львові, Миколаєві, Одесі, Полтаві — та 2 астрономічні інститути у Харкові.

Рис. 6.12. Перший український супутник «Січ-1»

Астрономія з оптичної науки перетворилась у всехвильову, бо основ­

ним джерелом інформації про Всесвіт є електромагнітні хвилі та елементар­
ні частинки, які випромінюють космічні тіла, а також гравітаційні й електро­
магнітні поля, за допомогою яких ці тіла між собою взаємодіють. Сучасні
телескопи дають можливість отримувати інформацію про далекі світи, і ми
навіть спостерігаємо події, що відбувались мільярди років тому. Тобто за до­
помогою сучасних астрономічних приладів ми можемо мандрувати не тільки
у просторі, але й у часі.
 Телескоп — це такий оптичний прилад, який:
А. Наближує до нас космічні тіла. Б. Збільшує космічні світила. В. Збільшує ку­
товий діаметр світила. Г. Наближує нас до планети. Д. Приймає радіохвилі.
Чому великі астрономічні обсерваторії будують у горах?
А. Щоб наблизитися до планет. Б. У горах більша тривалість ночі. В. У горах
менша хмарність. Г. У горах більш прозоре повітря. Д. Щоб збільшити світ­
лові перешкоди.
Чи може чорне тіло бути білого кольору?
А. Не може. Б. Може, якщо пофарбувати його білою фарбою. В. Може, як­
що температура тіла наближується до абсолютного нуля. Г. Може, якщо
температура тіла нижча ніж 0°С. Д. Може, якщо температура тіла вища
ніж 6000 К.
У який із цих телескопів можна побачити найбільше зір?
А. У рефлектор із діаметром об'єктива 5 м. Б. У рефрактор із діаметром
об'єктива 1 м. В. У радіотелескоп із діаметром 20 м. Г. У телескоп зі збіль­
шенням 1000 і з діаметром об'єктива 3 м. Д. У телескоп із діаметром об'єктива
З м та збільшенням 500.

Чим пояснюються різноманітні кольори зір?

Чому в телескоп ми бачимо більше зір, ніж неозброєним оком?
Чому спостереження у космосі дають більше інформації, ніж наземні теле­
скопи?
Чому зорі в телескоп видно як яскраві точки, а планети в той самий теле­
скоп — як диски?
На яку найменшу відстань треба відлетіти в космос для того, щоб космонав­
ти неозброєним оком бачили Сонце як яскраву зорю у вигляді точки?
Кажуть, що деякі люди мають такий гострий зір, що навіть неозброєним оком
розрізняють великі кратери на Місяці. Обчисліть достовірність цих фактів,
якщо найбільші кратери на Місяці мають діаметр 200 км, а середня відстань
до Місяця дорівнює 380000 км.

Зараз у космосі будується міжнародна космічна станція, на якій Україна бу­

де мати космічний блок. Які астрономічні прилади ви могли б запропонува­
ти для проведення досліджень Всесвіту?

12. Телескоп-рефрактор можна виготовити за допомогою лінзи для окулярів. Для

об'єктива можна використати лінзу з окулярів +1 діоптрія, а як окуляр —
об'єктив фотоапарата або іншу лінзу для окулярів +10 діоптрій.

Неперервний спектр, радіотелескоп, рефлектор, рефрактор, роздільна здатність

ока, спектр, спектральні спостереження, телескоп, чорне тіло.
 В и в ч и в ш и цей п а р а г р а ф , ми:
зрозуміємо, чим відрізняються дві групи планет Сонячної системи;
збагнемо суть парникового ефекту, який створюють в атмосфері Землі
деякі гази;
дізнаємось про внутрішню будову Землі та чому рухаються материки;
довідаємось про причини зміни фаз Місяця;
порівняємо фізичні умови на поверхні Місяця й Землі.

Планети земної групи та планети-гіганти

П л а н е т и Сонячної системи за р о з м і р а м и і будовою д і л я т ь с я

на дві групи — планети земної групи (Меркурій, Венера, З е м л я ,
Марс) та плане ти-гіганти (Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун). Суттє­
ва р і з н и ц я м і ж цими групами планет полягає в т а к и х ф а к т о р а х
(див. т а б л и ц ю ) :
планети земної групи мають тверду поверхню, бо складаються
переважно з в а ж к и х хімічних елементів;
планети-гіганти утворилися здебільше з Гідрогену та Гелію,
тому ї х н я середня густина невелика, а м і ж атмосферою і по­
верхнею немає чіткої м е ж і .
 Земля — найчарівніша планета Сонячної системи

З е м л я є найчарівнішою планетою Сонячної сис­

теми (рис 7.2), що рухається по своїй орбіті навколо
Сонця із середньою ш в и д к і с т ю — близько ЗО к м / с .
К р і м того, обертаючись навколо власної осі, вона ро­
бить один оберт за добу. З е м л я оточена атмосферою,
я к а простягається в космос більше ніж на 1000 к м ,
що створює на її поверхні сприятливі умови для іс­
нування ж и т т я (температуру, склад атмосфери, вели­
чезну к і л ь к і с т ь води).
Хімічний склад атмосфери (рис. 7.3) є неоднорід­ Рис. 7.2. Фотографія
ним. Найбільшою складовою атмосфери біля поверхні Землі з космосу
Землі (за об'ємом 7 8 % ) є азот N 2 , який відіграє важ­
ливу роль у ж и т т і рослин. Кисень 0 2 є необхідним
елементом для д и х а н н я всіх ж и в и х істот і складає
2 1 % об'єму атмосфери.
Водяна п а р а Н 2 0 в атмосфері затримує інфра­
червоне випромінювання Землі та створює парниковий
ефект, унаслідок чого температура поверхні підвищу­
ється. Середня температура поверхні Землі + 1 5 , 8 °С,
а якби не було в атмосфері водяної пари, то на нашій
планеті настав би льодовиковий період — температура
навіть на екваторі могла б знизитися до - 2 5 °С.
Погода (вітри, циклони та антициклони) форму­
ється в н и ж н і х ш а р а х атмосфери, я к а н а з и в а є т ь с я
тропосферою, де передача енергії відбувається не тіль­
ки випромінюванням, а й за допомогою конвекції.
О к е а н и і м о р я на п о в е р х н і З е м л і а к у м у л ю ю т ь
в е л и ч е з н у к і л ь к і с т ь сонячної енергії, бо вода м а є
одну з н а й б і л ь ш и х у природі питому т е п л о є м н і с т ь , Рис. 7.3. Будова земної
тому на м а т е р и к а х , як п р а в и л о , протягом доби і на­ атмосфери. Повітря на­
грівається від поверхні
в і т ь п р о т я г о м року не с п о с т е р і г а є т ь с я р і з к о г о пере­
Землі, тому з висотою
паду т е м п е р а т у р и . температура в тропо­
сфері знижується

Якби кількість кисню в атмосфері була на кілька відсотків більшою, то ви­

никали б постійні пожежі, бо мокрі дерева горіли б як сірники, а якби кисню
в атмосфері було трохи менше ніж 18%, то неможливо було б запалити сірника.
Шар озону 03 (алотропна видозміна кисню) захищає живі організми від
смертельного ультрафіолетового випромінювання Сонця. Ультрафіолетові промені
знищують мікроорганізми та рослини, викликають захворювання у людей. Якби не
стало озонового шару в атмосфері, то не було б життя на поверхні Землі.

М а г н і т н е п о л е З е м л і створює н а в к о л о планети на висоті по­

над 500 км пояси радіації. Елементарні ч а с т и н к и , я к і р у х а ю т ь с я
 у м і ж п л а н е т н о м у просторі з в е л и ч е з н о ю ш в и д к і с т ю і м а ю т ь елек­
тричний з а р я д , взаємодіють із магнітним полем Землі й тому не до­
л і т а ю т ь до атмосфери. Т а к и м чином, магнітне поле з а х и щ а є ж и т т я
на Землі від смертельних потоків космічних частинок.

Екологічна система Землі

Екологічна система Землі перебуває у стані своєрідної стійкої

р і в н о в а г и , т о м у н е в е л и к і з б у р е н н я в а т м о с ф е р і або з м і н и соняч­
ної р а д і а ц і ї с у т т є в о не в п л и в а ю т ь на з а г а л ь н и й стан цієї с и с т е м и .
Рис. 7.4. Внутрішня бу­
дова Землі
Рис. 7.5. Рух материків.
а — вважають, ідо
200 млн років тому існу­
вали єдиний материк —
Пангея та один світовий
океан;
б — унаслідок конвек­
ції, що відбувається
у мантії, земна кора
розділилась на окремі
тектонічні плити, які
повільно рухаються
Але геологічні дослідження п о к а з у ю т ь , що в мину­
лому відбувалися екологічні катастрофи, внаслідок
яких різко знижувалася температура та наставали
льодовикові періоди. Д л я прогнозування майбутнього
нам необхідно знати причини, що призводять до та­
к и х к а т а с т р о ф і ч н и х процесів. Причиною раптового
зниження температури на поверхні Землі можуть
бути з о в н і ш н і фактори, наприклад падіння астероїда
(див. § 1 1 ) , геологічні процеси — виверження вулка­
нів або рух материків, та антропогенні ф а к т о р и .
Будова Землі. Геологічні дослідження показали,
що температура всередині Землі кожні 34 м зростає на
1°С і у свердловинах на глибині 10 км досягає + 3 0 0 ° С .
Ц е н т р а л ь н а ч а с т и н а З е м л і у т в о р ю є м е т а л е в е ядро
(рис. 7.4). Зовнішня частина ядра перебуває в розплав­
леному стані при температурі 7000 °С, а внутрішня —
тверда. В и щ е розташовується силікатна оболонка, або
мантія. На м а н т і ї « п л а в а є » кора, т о в щ и н а я к о ї не­
однакова — від 5—7 км під океанами, до кількох десят­
ків кілометрів під гірськими районами континентів.
Унаслідок конвекції в мантії земна кора розділилася на
окремі плити, я к і повільно зміщуються (рис. 7.5).
Екологічну к а т а с т р о ф у м о ж е створити н а в і т ь
техногенна діяльність людини, внаслідок я к о ї зміню­
ється хімічний склад атмосфери. Наприклад, спалю-
в а н н я великої кількості органічного палива призводить до зменшен­
ня кисню в атмосфері та збільшення вуглекислого газу, я к и й створює
парниковий ефект. Протягом XX ст. середня температура Землі під­
в и щ и л а с ь на 0,8 ° С , що призвело до інтенсивного танення льодови­
к і в і підвищення рівня океану, внаслідок чого затоплені великі пло­
щі родючих низин. Людство з м о ж е уникнути екологічної катастрофи,
я к щ о буде ш и р ш е використовувати альтернативні д ж е р е л а енергії,
що не забруднюють н а в к о л и ш н є середовище,— енергію земних надр,
вітрову та сонячну енергію (див. § 1 2 . 7 ) .

Парниковий ефект створює плівка в парнику, якою накривають грядку.

Удень сонячне світло проходить крізь плівку і нагріває землю. Якщо ґрунт тем­
ного кольору, то у зворотному напрямку випромінюється енергія в інфрачерво­
ній частині спектра, яка затримується плівкою. В атмосфері Землі парниковий
ефект створюють вуглекислий газ і водяна пара.

Місяць

Місяць є природним супутником Землі, на якому атмосфера від­

сутня. Ф а з и Місяця, тобто зміна його зовнішнього вигляду, настають
унаслідок того, що Місяць світиться відбитими сонячними променя­
ми. Обертаючись навколо нашої планети, він займає
різні положення відносно Землі та Сонця, тому ми ба­
чимо різні частини його денної півкулі. Щоб зрозумі­
ти, чому ми бачимо ф а з и М і с я ц я , почнемо з нового
Місяця, який із поверхні Землі м а й ж е ніколи не вид­
ний, бо до нас повернена його нічна півкуля (рис. 7.6).
Місяць у цій фазі м о ж н а побачити тільки під час со­
нячних затемнень, коли темний диск Місяця видно на
тлі яскравого Сонця (рис. 7.7).

Рис. 7.6. Зміна фаз Місяця відбува­

ється внаслідок того, що до Землі
в різний час повернені різні частини
денної та нічної півкуль Місяця Рис. 7.7. Затемнення Сонця
 Перша чверть настає через тиждень, коли до Землі повернені
половина денного та половина нічного боку М і с я ц я . Повня настає
у той момент, коли Місяць р о з т а ш о в у є т ь с я з протилежного боку від
Сонця. Остання чверть, або старий Місяць, спостерігається у пів­
денно-східній частині небосхилу перед с в і т а н к о м .

З усіх астрономічних явищ, напевне, найбільшу увагу людей привертає

затемнення Сонця, яке відбувається у той момент, коли тінь від Місяця досягає
поверхні Землі. Хоча Місяць через кожні 29,5 доби перебуває між Сонцем і Зем­
лею (фаза — новий Місяць), але затемнення відбуваються набагато рідше, бо пло­
щина орбіти Місяця нахилена до екліптики під кутом 5°. На орбіті існують дві
точки, у яких Місяць перетинає площину екліптики — вони називаються вузла­
ми місячної орбіти. Затемнення Місяця або Сонця можуть відбутися тільки в то­
му випадку, коли Місяць перебуває поблизу вузла орбіти. Вузли місячної орбіти
зміщуються у космічному просторі, тому затемнення відбуваються в різні пори
року. Період повторення затемнень, або сарос, знали ще єгипетські жерці 4000 ро­
ків тому. Сучасні обчислення дають таке значення саросу: Гсар = 6585,33 до-
би = 18 років 11 діб 8 год. Протягом одного саросу в різних місцях на поверхні
Землі відбувається 43 затемнення Сонця та 25—29 затемнень Місяця, причому
сонячні й місячні затемнення завжди відбуваються парами з інтервалом 2 тижні:
якщо в одному вузлі місячної орбіти відбувається затемнення Сонця, то через
2 тижні в іншому вузлі відбувається затемнення Місяця.

Фізичні умови на Місяці

Не дивлячись на те, що Місяць розміщений м а й ж е на такій са­

мій відстані від Сонця, як З е м л я , і одиниця його поверхні отримує
таку ж саму кількість енергії, що й одиниця поверхні Землі, фізичні
умови на цих космічних тілах суттєво відрізняються. Головна причи­
на т а к и х відмін п о в ' я з а н а з тим, що сила т я ж і н н я на Місяці м е н ш а
від земної у 6 разів, тому він не може втримати
біля поверхні окремі молекули г а з і в . П р о т я г о м
мільярдів років погода на Місяці однакова: 2 тиж­
ні світить Сонце і поверхня нагрівається до темпе­
ратури + 1 3 0 °С, а потім після двотижневої ночі по­
верхня охолоджується і температура на світанку
падає до - 1 6 0 ° С . За високої денної температури
молекули газів покидають сферу т я ж і н н я Місяця,
тому там неможливе існування густої атмосфери.
На Місяці навіть удень темне небо, як у між­
планетному просторі, т а м не буває ні вітрів, ні
дощів. Зміни пір року не відбувається, бо вісь обер­
т а н н я М і с я ц я м а й ж е перпендикулярна до пло­
щ и н и орбіти. На поверхні Місяця навіть неозброє­
ним оком видно темніші ділянки, що були названі
морями (рис. 7.8), та світліші, які астрономи назвали
материками.
У морях немає ні к р а п л і вологи, бо у в а к у у м і
вода миттєво з а к и п а є і випаровується або з а м е р з а є .
Вода у твердому стані могла зберегтися під поверх­
нею на глибині к і л ь к о х десятків метрів, де протягом
доби температура не з м і н ю є т ь с я і дорівнює -ЗО ° С .
Під час спостережень у телескоп видно, що на
FeO —
світлих материках переважають кратери — круглі го­
ри діаметром до кількох сотень кілометрів, я к і м а ю т ь
вали з а в в и ш к и кілька кілометрів (рис. 7.9).
Б і л ь ш і с т ь кратерів м а ю т ь метеоритне п о х о д ж е н н я , хоча деякі
з них могли утворитися під час в и в е р ж е н н я в у л к а н і в , з я к и х виті­
к а л а розплавлена л а в а т а з а п о в н ю в а л а більш низькі д і л я н к и , — т а к
виникли м о р я . В и в е р ж е н н я вулканів припинилося дуже давно, бо
вік найстаріших твердих скель на материках — 4,4 млрд років, у той
час як л а в а в м о р я х з а с т и г л а близько 3 млрд років тому.

Падіння метеоритів є основним фактором, який змінює зовнішній вигляд

поверхні Місяця і призводить до своєрідної ерозії місячного ґрунту. Наприклад,
метеорит із масою 1 кг, який летить зі швидкістю 10 км/с, має таку кінетичну
енергію, що при зіткненні з поверхнею Місяця може утворити кратер із діаме­
тром 1 м і розкидати на кілька десятків метрів камінці та пил. На Місяць постій­
но падають тисячі метеоритів різної маси (див. §11), які безупинно змінюють
зовнішній вигляд його поверхні. Правда, великі кратери з діаметром кілька
сотень кілометрів утворились дуже давно, ще 4 млрд років тому, коли падало
більше метеоритів. Протягом мільярдів років космічні «бомбардування» так роз­
дробили верхній шар місячного ґрунту, що він перетворився на «пил».

Рис. 7.8. Моря на Місяці утворилися

після виверження вулканів. Вони мають
темніший колір, бо за хімічним складом Рис. 7.9. Кратери на Місяці зараз утворюються піс-
там більше заліза, а на світліших ділян- ля падіння метеоритів, хоча 3 млрд років тому там
ках більше алюмінію діяли вулкани
 Дослідження Місяця

Дослідження М і с я ц я за допомогою космічних а п а р а т і в розпо­

чали в Р а д я н с ь к о м у Союзі ще на початку космічної ери. У 1959 р.
АМС серії « Л у н а » в п е р ш е у світі долетіли до М і с я ц я : «Луна-1» ста­
ла першою штучною планетою Сонячної системи,
«Луна-2» досягла поверхні М і с я ц я , а «Луна-3»
сфотографувала зворотний бік М і с я ц я і передала
його телевізійне з о б р а ж е н н я на З е м л ю . У лютому
1966 р. «Луна-9» здійснила м ' я к у посадку в Оке­
ані Б у р і в п е р ш е у світі передала телевізійний
« р е п о р т а ж » із поверхні іншого світу. Ми побачи­
ли, що справді поверхня Місяця в к р и т а пилом,
але міцність ґрунту достатня для того, щоб утри­
м а т и станцію на поверхні. Потім Місяць дослі­
д ж у в а л и АМС «Луноход-1, 2» (рис. 7.11), я к і ру­
хались по поверхні, та А М С «Луна-20, 2 4 » , я к і
в автоматичному режимі вперше доставили на Зем­
лю з р а з к и місячного ґрунту.
21 л и п н я 1969 р. на поверхню М і с я ц я здійснив посадку піло­
тований космічний корабель «Аполлон-11» ( С Ш А ) , і астронавт Нейл
А р м с т р о н г зробив п е р ш и й к р о к по поверхні іншого світу — т а к по­
ч а в с я новий етап у дослідженні космосу. Усього на поверхні Міся­
ця побувало 12 а с т р о н а в т і в , я к і привезли на З е м л ю з р а з к и місяч­
ного ґрунту. Д о с л і д ж е н н я п о к а з а л и , щ о п о в е р х н я М і с я ц я м а й ж е
ц і л к о в и т о в к р и т а т о н к и м ш а р о м пилу т а у л а м к а м и к а м і н н я . Цей
ш а р н а з в а л и реголітом (з г р е ц . — роздріблений камінь). Т о в щ и н а
реголіту з м і н ю є т ь с я від м і с ц я до м і с ц я і с т а н о в и т ь у середньому
к і л ь к а м е т р і в . А н а л і з реголіту приніс несподівані р е з у л ь т а т и : роз­
міри цих частинок — від мікрометрів до метрів; за хімічним складом
м і к р о ч а с т и н к и наполовину с к л а д а ю т ь с я з оксидів силіцію, і є фак­
тично м а л е н ь к и м и с к л я н и м и к у л ь к а м и , що утворились після па­
діння м і к р о м е т е о р и т і в (рис. 7.12).

Рис. 7.10. Зображення

зворотного боку Міся­
ця, яке було створене
на основі фотографій
АМС «Луна-3». Десятки
кратерів на Місяці на­
звали на честь україн­
ських астрономів
 Чи зможе людство колись використати Місяць як базу для космічних по­
селень? Якщо врахувати витрати на космічні польоти, то 1 кг місячного ґрунту,
який доставили астронавти на Землю, оцінюється у стільки ж, скільки коштує 1 т
золота, яке добувають на золотих копальнях на Землі. Але головна мета науко­
вих досліджень полягає в тому, щоб на Місяці створити базу для вивчення більш
далеких планет. Хоча вага космонавтів у б разів менша, ніж на Землі, але
ходити по поверхні Місяця у ска­
фандрі не досить зручно, бо
сила тертя теж менша. Житло­
ві приміщення можна побуду­
вати під поверхнею, де на гли­
бині кількох метрів удень і вночі
зберігається стала температу­
ра, а джерелом енергії слугу­
ватимуть сонячні електростанції.
Великі телескопи на поверхні
Місяця дозволять отримувати
набагато більше інформації про
далекі світи, бо там атмосфе­
ра відсутня і не впливатиме на
якість зображення.

Рис. 7.11. «Луноход-1»

Рис. 7.12. Типовий пей­

заж на Місяці. На по­
верхні переважають
темно-сірі кольори
ґрунту, який припоро­
шений шаром реголіту,
що утворився після па­
діння мікрометеоритів

Одиниці поверхні на Землі й Місяці отримують від Сонця майже однако­

ву кількість енергії, але фізичні умови на їхніх поверхнях суттєво відрізняються.
Головна причина такої відміни клімату — відсутність атмосфери на Місяці. Повіт­
ря на Землі створює захисну ковдру, яка підвищує температуру на нашій плане­
ті та оберігає життя від смертельного космічного випромінювання. Місяць — це
мертвий світ, у якому відсутнє життя. У майбутньому наукові бази можна створи­
ти під поверхнею Місяця.
 Температура в надрах Землі з глибиною:
А. Зменшується, бо Сонце нагріває тільки поверхню. Б. Зменшується, бо під
поверхнею розташований шар вічної мерзлоти. В. Збільшується, бо в центрі
Землі протікають хімічні реакції. Г. Збільшується, бо в надрах відбувається ра­
діоактивний розпад ядер важких хімічних елементів. Д. Залишається сталою.
Тропосфера — це нижній шар земної атмосфери, де температура з висотою:
А. Збільшується, бо верхні шари атмосфери розташовані ближче до Сонця.
Б. Збільшується, бо у верхніх шарах атмосфери немає хмар. В. Зменшується,
бо атмосфера нагрівається від Землі. Г. Зменшується, бо у верхніх шарах
атмосфери менше кисню. Д. Залишається сталою.
Сьогодні на Землі спостерігається затемнення Місяця. Що побачать у цей час
на Місяці космонавти?
А. Схід Сонця. Б. Кульмінацію Сонця. В. Затемнення Сонця. Г. Затемнення Мі­
сяця. Д. Захід Сонця.
Повний Місяць розміщується на горизонті. У який час доби можна спостері­
гати таке явище в Україні?
А. Вранці. Б. Вдень. В. Ввечері. Г. Опівночі. Д. Ніколи.
Якими з цих приладів космонавти можуть користуватися на поверхні Місяця?
А. Компас. Б. Телескоп. В. Радіоприймач. Г. Телевізор. Д. Барометр.

До якої групи планет належить Земля?

Чому на материках протягом року не спостерігається різкого перепаду тем­
ператур?
Як змінюється з висотою температура в тропосфері?
Сьогодні Місяць спостерігався у першій чверті. Чи буде завтра Місяць світи­
ти опівночі?
Чому вода на поверхні Місяця не може існувати в рідкому стані?
Чому з поверхні Землі ми бачимо тільки одну півкулю Місяця?

За допомогою рухомої карти зоряного неба визначте, на тлі якого сузір'я

спостерігався Місяць у день вашого народження поточного року? Коли він
сходив і заходив у цей день?

Що ви могли б запропонувати для освоєння Місяця в майбутньому?

Виміряйте кут між напрямком на Сонце та Місяць і визначте його фазу. Пер­
ша чверть настане, коли цей кут дорівнюватиме 90°, повня — 180°.

Екологічна катастрофа, затемнення Місяця, затемнення Сонця, кратер, льодо­

виковий період, парниковий ефект, реголіт, сидеричний місяць, синодичний місяць,
тропосфера, фази Місяця.