Урок 55-56

Тема: Закони Кеплера та їх зв’язок із законами Ньютона

Мета уроку: Вивчити : основні закономірності руху планет, закони Кеплера.
Навчити застосовувати:закони Кеплера та закон всесвітнього тяжіння.
Ознайомити з поняттями: планета, конфігурації планет — сполучення, елонгації та
протистояння.
Хід уроку
Слово “планета” походить від грецького слова, що означає “мандрівник”, і дійсно
планети постійно змінюють своє положення в небі відносно зір. Протистояння –
планету видно з Землі цілу  ніч у протилежному від Сонця напрямку
Конфігураціями планет називають характерні  взаємні  положення планет відносно
Землі й Сонця
Елонгація — видима кутова відстань між і  планетою і Сонцем
Сидеричний період обертання визначає рух тіл відносно зір. Це час, протягом якого
планета, рухаючись по орбіті, робить повний оберт навколо Сонця.
Синодичний період обертання визначає рух тіл відносно Землі і Сонця. Це проміжок часу,
через який спостерігаються одні й ті самі послідовні конфігурації планет
(протистояння, сполучення, елонгації).

Одним з найбільш великих інтелектуальних досягнень 16-го і 17-го століть було

усвідомлення того, що Земля це теж планета і всі планети обертаються навколо Сонця.
Рух планет, що спостерігається з Землі, може бути використаний для досить точного
визначення їх орбіт.

Перша і друга з цих ідей були опубліковані Миколою Коперником в Польщі в 1543 році.
Закони, за якими рухаються планети, були виведені між 1601 і 1619 роками німецьким
астрономом і математиком Йоханнесом Кеплером. Він використовував величезну (за
мірками того століття) кількість точних даних про спостережувані планетарні рухи,
зібрані його наставником, датським астрономом Тихо Браге. Методом спроб і помилок
Кеплер виявив три емпіричних закони, які точно описували рух планет:
3.Закони Кеплера
1.Кожна планета сонячної системи рухається по еліптичній орбіті і в одному з
фокусів цього еліпса знаходиться Сонце.
2.Кожна планета рухається в площині, що проходить через центр Сонця, причому за
рівні проміжки часу радіус-вектор, що з’єднує Сонце і планету, замітає собою рівні
площі.
3.Відношення квадратів періодів обертання планет навколо Сонця пропорційні
відношенню кубів довжини великих півосей їх орбіт.
Кеплер не знав, чому планети рухаються таким чином. Три покоління по тому, коли
Ньютон звернув свою увагу на рух планет, він виявив, що кожен із законів Кеплера може
бути виведений. Ці закони є наслідком законів руху Ньютона.
Перший закон Кеплера

Спочатку розглянемо еліптичні орбіти, описані в першому законі Кеплера. На рисунку 1

зображена геометрія еліпса. Найдовшим виміром є головна вісь з половиною довжини; ця
половина довжини називається великою піввіссю. Сума відстаней Від S до P і від S’ до P
однакова для всіх точок еліптичної орбіти. S і S’- це фокуси еліпса. Сонце знаходиться в
точці S, а планета в точці P; ми представляємо їх у вигляді точок, тому що їх розміри
дуже малі в порівнянні з відстанню між ними. В другому фокусі нічого немає.

Рисунок 1. Перший закон Кеплера.

Відстань від кожного фокуса до центру еліпса однакова ea, де e – безрозмірна число від 0
до 1, яке називається ексцентриситетом. Якщо еліпс – це коло, то фактично орбіти
планет досить круглі; їх ексцентриситети коливаються від 0,007 для Венери і до 0,206
для Меркурія. У земної орбіти є дві особливі точки: найближча до Сонця – це перигелій, і
найбільш віддалена від сонця – афелій.
Ньютон зміг показати, що тіла, на яке діє сила тяжіння, мають єдино можливі
замкнуті орбіти у вигляді кола або еліпса. А також він показав, що відкриті орбіти
повинні бути параболами або гіперболами. Ці результати можна отримати шляхом
застосування законів Ньютона і закону гравітації та розв’язавши набагато більш
складні диференціальні рівняння.

У земної орбіти ексцентриситет дорівнює 0,017. Земля перебуває у перигелії на початку

січня, і перигелійна відстань дорівнює 147 млн км, а в афелії — на початку липня, й
афелійна відстань дорівнює 152 млн км.

Другий закон Кеплера

Вивчаючи рух Марса в просторі, Кеплер помітив, що планета рухається по орбіті
нерівномірно — узимку швидше, ніж улітку. Він став шукати закономірність, за якою
відбувається зміна швидкості Марса, і висунув гіпотезу, що швидкість має бути
обернено пропорційна відстані від Марса до Сонця. Для перигелію й афелію припущення
підтвердилося. Тоді Кеплер умовно розбив орбіту Марса на 360 частин і став перевіряти
свою гіпотезу для різних її ділянок. Спостереження та розрахунки показали, що за
однакові інтервали часу Марс проходить рівні площі секторів орбіти.
Сучасне формулювання цієї залежності поширене на всі планети, і називають
його другим законом Кеплера. Полягає він в такому: радіус-вектор планети (лінія, що
сполучає центр Сонця із центром планети) за однакові інтервали часу описує рівні
площі.

Другий закон Кеплера, або закон площ, проілюстровано на малюнку 1.18. Під час руху
планети (P) навколо Сонця (S) її радіус-вектор за рівні інтервали часу описує однакові за
площею фігури — P1SP2 і P3SP4. Отже, швидкість руху планети по орбіті змінюється,
приймаючи максимальне значення в перигелії та мінімальне в афелії. Найбільшу
швидкість Земля має взимку: vmax = 30,38 км/с. Найменшу — влітку: vmin = 29,36 км/с. У
липні Земля рухається повільніше, тому тривалість літа в Північній півкулі більша, ніж у
Південній. Цим пояснюється, що середньорічна температура в Північній півкулі Землі
вища, ніж у Південній. Коли б Земля оберталася навколо Сонця зі сталою швидкістю, то
кількість днів у цих півріччях була б однакова.

Рисунок 2. Другий закон Кеплера

Суть другого закону Кеплера полягає в тому, що швидкість має не однакове значення в
усіх точках на орбіті. Коли планета знаходиться близько до Сонця, то значення r –
маленьке, а υ – велика, а коли планета перебуває далеко від сонця, то r стає великим, а υ-
маленька.
Третій закон Кеплера
 Квадрати зоряних періодів обертання планет відносяться, як куби великих півосей їхніх
орбіт. Якщо велику піввісь орбіти і зоряний період обертання однієї планети позначити
через a1, T1, а другої планети - через а2, Т2, то формула третього закону матиме такий
вигляд:
2
( Т 1 ) а13
2
= 3
( Т 2 ) а2 ❑
Відкриття Коперника і його послідовників показали,
що Земля — це планета, що рухається навколо Сонця,
як і інші планети. Тому з’явилося припущення, що сила
тяжіння властива не тільки Землі, але й іншим
небесним тілам. На матеріальні тіла, що перебувають біля інших планет, Місяця або
Сонця, діє сила тяжіння, що спрямована до їхнього центра так само, як і на Землі.
Отже, завдяки поширенню властивостей тяжіння на інші небесні тіла було поставлено
питання про взаємодію тіл.
На основі дослідних даних Ньютон сформулював три основних закони руху тіл (закон
інерції, закон динаміки матеріальної точки, закон дії і протидії). На основі третього
закону Кеплера та закону динаміки Ньютон вивів закон всесвітнього тяжіння:
Два тіла притягаються одне до одного із силою, пропорційною добутку мас цих тіл і
обернено пропорційною квадрату відстані між ними:

де m1 і m2 — маси двох тіл, що притягаються одне до одного; r — відстань між ними; G
= 6,673 · 10-11 Н · м2/кг2 — гравітаційна стала.
На основі закону всесвітнього тяжіння та законів механіки Ньютон математично довів,
що під дією сили тяжіння (гравітаційної сили) тіло масою m буде рухатися щодо тіла
масою M по одній з кривих: еліпсу, колу, параболі або гіперболі.
Таким чином, Ньютон уточнив й узагальнив перший закон Кеплера: під дією тяжіння
одне небесне тіло рухається в полі тяжіння іншого небесного тіла по одному з
конічних перерізів — еліпсу, колу, параболі або гіперболі.

З цього випливає, що період супутника

або планети на круговій орбіті
пропорційний степені r3 радіуса орбіти.
Ньютон зміг показати: це ж
співвідношення вірно для еліптичної
орбіти з заміною радіуса орбіти r на
велику піввісь а.
Зверніть увагу, що період не залежить
від ексцентриситету е. Астероїд на
витягнутій еліптичній орбіті з великою
головною віссю a матиме такий же
період обертання, що і планета на круговій орбіті радіуса a.
Ключова відмінність полягає в тому, що астероїд рухається з різною швидкістю в різних
точках своєї еліптичної орбіти (рис. 2), в той час як швидкість планети постійна
навколо своєї кругової орбіти.
4.Велику піввісь земної орбіти взято за астрономічну одиницю відстаней (аÅ = 1 а. о.).
Її значення в кілометрах визначили пізніше, лише у XVIII ст.
Таблиця №1. Параметри руху планет.
Планета Меркурій Венера Земля Марс Юпітер Сатурн Уран Нептун
Т,рік 0,24 0,62 1 1,88 11,86 29,46 84,1 164,79
R,а.о. 0,39 0,72 1 1,52 5,2 9,54 19,18 30,06

Домашнє завдання
 1. Сформулюйте закони Кеплера.
 2. По яких орбітах можуть рухатися небесні тіла під дією сили тяжіння?
 3. Як змінюється значення швидкості при русі планети по орбіті від перигелію до
афелію?
 4. Як залежить період обертання супутників від мас планет?
 Дослідіть, яку роль відіграли закони Кеплера у становленні космонавтики.
 Зворотній звязок: ysipovich.anna@gmail.com

7.Приклад розв'язування задачі:

 Задача 2. Зоря Вега розташована на відстані 26,4 св. року від Землі. Скільки років летіла
б до неї ракета з постійною швидкістю 30 км/с? (Швидкість ракети в 10 0 0 0 разів менша, ніж
швидкість світла, тому космонавти будуть летіти до Беги у 10000 разів довше.)

Дано: Розв'язання
D=26,4св.р.
cD 3000000 х 26,4
c=300000км/с t= t= =264000 років
υ 30
υ=30 км/с
t-?

Задача 3. Опівдні ваша тінь у два рази менша, ніж ваш зріст. Визначте висоту Сонця
над горизонтом.
Дано: Розв'язання:
H=2L Висота Сонця h вимірюється кутом між площиною горизонту та напрямком на світило.
прямокутного трикутника, де катетами є L (довжина тіні) та Н (ваш зріст), знаходимо
h-?

Додаток1 Іоганн Кеплер

Кеплер прийшов до думки про неправильність усталеного із старовини думки про круговій
формі планетних орбіт. Він довів, що планети рухаються не по колам, а по еліпсах.
Перший закон Йоганна Кеплера припускає: Сонце знаходиться не в центрі еліпса, а в
особливій точці, званої фокусом. З цього випливає, що відстань планети від Сонця не
завжди однакове.

Йоганн Кеплер народився 27 грудня 1571 року в Вайль-дер-Штадт, передмісті

Штутгарта (Баден -Вюртемберг). Інтерес до астрономії з'явився у Кеплера ще в дитячі
роки: в 1577 році мати показала вразливому хлопчикові яскраву комету, а пізніше, в 1580
році, — місячне затемнення. Цього вистачило, щоб подальша доля Кеплера визначилася.

У 1589 році він закінчує школу при монастирі Маульбронн. За видатні здібності міські
власті призначили йому стипендію для допомоги в подальшому навчанні. У 1591 році
Кеплер вступив до університету в Тюбінгені — спочатку на факультет мистецтв, до
яких тоді зараховували і математику з астрономією, потім переходить на теологічний
факультет. Саме тут він знайомиться з ідеями Миколи Коперника.

Вже в 1596 році Йоганн видає «Космографіческая таємницю», де, беручи висновок
Коперника про центральне положення Сонця в планетарна, намагається знайти зв'язок
між відстанями планетних орбіт і радіусами сфер, в які в визначеному порядку вписані і
навколо яких описані правильні багатогранники. Потім на підставі вивчення праць Браге
він формулює перший і другий закон Кеплера і публікує їх в 1609 році в книзі «Нова
астрономія». Перший закон описує еліптичну траєкторію руху планет навколо сонця, а
другий математично доводить — чим далі планета від Сонця, тим повільніше вона
рухається.

У 1612 році, зібравши мізерні кошти, Кеплер переїжджає в Лінц, де прожив 14 років. Тут
його спіткало звістка про те, що його мати звинувачена в чаклунстві і арештована, що
на ті часи було дуже серйозним звинуваченням. Кеплер пише листи міській владі,
підтримує як може мати. Слідство тягнулося 5 років. Її в кінці кінців виправдали і
випустили, але бідна змучена жінка прожила після цього всього трохи більше року.

У Лінці Кеплер формулює свій третій закон: відношення куба середнього видалення
планети від Сонця до квадрату періоду звернення її довкола Сонця є величина постійна
для всіх планет.

Йоганн Кеплер помер 15 листопада 1630 на 59-му році життя в Регенсбурзі,

застудившись в дорозі.