Карликові планети

та малі тіла
Сонячної системи

Шаповал Богдана 10-ФМ

Карликові планети
Що ж таке карликові планети?
Карликовими планетами вважають
об'єкти, що обертаються навколо Сонця,
мають гідростатично рівноважну
форму(кулясту) і не є супутниками
планет.
На даний момент МАС(Міжнародний
Астрономічний союз) розпізнає п'ять
карликових планет у нашій Сонячній
системі: Плутон, Церера, Хаумеа,
Макемаке і Ерида.
 Плутон
Плутон — найвідоміша мала планета Сонячної системи та найбільший
транснептуновий об'єкт, перший відкритий об'єкт поясу Койпера. Дев'яте
за розміром та десяте за масою небесне тіло, яке обертається навколо
Сонця
Транснептунові об'єкти — небесні тіла Сонячної системи, які
здебільшого (чи постійно) перебувають поза орбітою Нептуна

Як і більшість тіл у поясі Койпера, Плутон складається здебільшого

з каменю й льоду і є відносно малим (діаметр близько 2374 км). За
масою він поступається Місяцю вп'ятеро, а за об'ємом — утричі.
Орбіта Плутона має великий ексцентриситет (0,25, тобто, вона
доволі витягнута) і значний нахил до площини екліптики (17,1°).

З дня його відкриття 1930 року й до 2006 року Плутон вважали дев'ятою
планетою. Однак наприкінці XX і на початку XXI століття в зовнішній
частині Сонячної системи були відкриті інші масивні об'єкти, у зв'язку з
чим 2006 року Міжнародний астрономічний союз вперше ухвалив
формальне визначення терміну «планета». Плутон не відповідає цьому
визначенню і був зарахований до нової категорії карликових планет разом
з Еридою та Церерою.
 Церера
Цере́ра — карликова планета в поясі астероїдів, в середині Сонячної системи.
Це найближча до Землі карликова планета, вона часом наближається на
відстань 263 млн км. Відкрита 1 січня 1801 року італійським астрономом
Джузеппе Піацці в астрономічній обсерваторії в місті Палермо. Це була
перша відкрита карликова планета.

За діаметром близько 952 км. Церера є найбільшим і наймасивнішим тілом

у поясі астероїдів, за розміром перевершує багато великих супутників планет-
гігантів та містить майже третину (32%) загальної маси поясу. Сучасні
спостереження довели, що вона має кулясту форму, на відміну від більшості
інших малих тіл, які мають неправильну форму через низьку гравітацію.

Орбіта Церери лежить між орбітами Марса і Юпітера,

подібно до планетних орбіт вона слабкоеліптична (тобто,
близька до кола: ексцентриситет — 0,08) і має помірний
нахил до площини екліптики (10 °).
 ХАУМЕА
... карликова планета, плутоїд, транснептуновий об'єкт. Згідно з
даними астрономів, має діаметр від 50 % до 75 % діаметра
Плутона, дуже витягнуту форму й період обертання навколо своєї
осі близько 4 годин. Має 2 супутники з періодами обертання 34 і
49 діб. Названа на честь гавайської богині плодючості та
дітородження Гаумеа.

Спочатку Гаумеа відносили до класичних об'єктів поясу Койпера, але ...

пізніше ЦМП(центр малих планет) виключив її з цієї групи. Це пов'язано
з тим, що була виявлена можливість її слабкої взаємодії з Нептуном
Покриття зорі, яке спостерігалося 21 січня 2017 року, дозволило виявити кільце
навколо Гаумеї. Це було перше кільце, виявлене у транснептунового об'єкта.
Кільце має радіус близько 2287 км, ширину ~70 км і показник прозорості
0,5
 МАКЕМАКЕ
Карликова планета Сонячної системи, транснептуновий
об’єкт, плутоїд. Об'єкт відкритий 31 березня 2005 року
Макемаке, на відміну від свого сусіда Плутона, позбавлена ​
атмосфери. Висновок про відсутність у Макемаке атмосфери
вдалося зробити завдяки тому, що світло зірки під час покриття
пропало і з'явилося знову дуже різко. За наявності у небесного
тіла атмосфери це відбувається поступово, бо частина світла
розсіюється в газовій оболонці. За розрахунками астрономів,
максимальний тиск газу на Макемаке не перевищує 12
мільярдних тиску земної атмосфери, що в 250 разів менше, ніж
тиск на Плутоні.
У процесі спостережень астрономи істотно уточнили
розмір і щільність карликової планети. Макемаке
має трохи витягнуту форму і її більший і менший
діаметр складають 1430 і 1502 кілометри відповідно.
Щільність досягає 1,7 грама на кубічний сантиметр.
 ЕРИДА
Відкриття Ериди, що за розмірами більша Плутона (як вважалося від
моменту її відкриття до прольоту космічного апарату «Нові обрії»), призвело
до дискусії серед астрономів, чи слід вважати її планетою. Наслідком
дискусії стало ухвалення резолюції, внаслідок якої було переглянуто саме
значення терміну «планета», відтоді (2006 р.) об'єкт має задовольняти трьом
друга за розміром після Плутона, наймасивніша і умовам:
найвіддаленіша від Сонця карликова планета Сонячної
системи. Він має обертатись навколо Сонця.
Він має бути досить масивним, щоб набути сферичної форми під дією власних
Належить до транснептунових об'єктів та плутоїдів.
гравітаційних сил.
Діаметр Ериди — близько 2330 км. На своїй орбіті він має бути гравітаційною домінантою і поряд з ним не має
бути інших тіл порівнянного розміру, крім його власних супутників або таких,
що перебувають під його гравітаційним впливом.

Ериду було відкрито 5 січня 2005 року Майком Брауном, Чедвіком Трухільйо та Девідом Рабіновіцем.
Першовідкривачі, а вслід за ними NASA та деякі ЗМІ оголосили цей об'єкт десятою планетою Сонячної
системи, однак 24 серпня 2006 р. Міжнародний астрономічний союз затвердив нове визначення
планети, за яким Ерида не є планетою. Об'єкт було віднесено до категорії «карликових планет».

Ерида протягом тривалого часу вважалася значно більшою від Плутона, за даними на 2010 рік їхні
розміри вважалися настільки близькими, що неможливо було впевнено стверджувати, який із цих об'єктів
більший. Однак згідно з даними, отриманими з космічного зонду «Нові обрії» у липні 2015 року,
Плутон трохи більший від Ериди і є найбільшим з відомих наразі транснептунових об'єктів.
 МАЛІ ТІЛА СОНЯЧНОЇ СИСТЕМИ
Малі тіла Сонячної системи — астрономічні об'єкти Сонячної системи менші за планети.

Астероїди Метеорити Комети

Астероїд являє собой Тверді космічні тіла, що Малі тіла Сонячної

великий шматок впали на поверхню великих і системи, які
скелі, що малих космічних об'єктів обертаються навколо
обертається навколо Сонця і мають ядро,
Сонця кому та хвіст
 АСТЕРОЇДИ
Астероїд - невелике небесне тіло розміром від декількох
метрів до сотень кілометрів, яке обертається кеплерівською
орбітою навколо Сонця.

Кеплерові елементи — шість елементів орбіти, що визначають положення небесного тіла в просторі

Наразі відомо про існування понад 1,265 мільйона астероїдів у Сонячній системі (станом
на 7 лютого 2023 року), і щомісяця додаються кілька тисяч нових відкритих об'єктів. За
визначенням, астероїди, на відміну від карликових планет, мають занадто низьку масу,
щоб досягти гідростатичної рівноваги та набути приблизно кулястої форми, тому зазвичай
є тілами неправильної форми.

Астероїди вважають залишками протопланетного диска, що залишилися після формування Сонячної

системи. Станом на серпень 2022 відомо понад 1 113 527 астероїдів. Орбіти більшості відомих
астероїдів розташовані між орбітами Марса та Юпітера (так званий головний пояс астероїдів).

Найвідоміші астероїди: Паллада, Юнона, Веста, Ерос, Амур, Гідальго, Ікар.

Розмір є одним із основних параметрів, за якими класифікують астероїди. Можна вважати, що всі
астероїди розміром понад 100 км вже відкрито. Наразі відомо 26 астероїдів діаметром понад 200 км
МЕТЕОРИТИ
Явище падіння тіла з космосу, називається метеором, якщо воно виглядає не яскравіше
—4-ї зоряної величини, якщо тіло яскравіше або помітні його кутові розміри —
болідом. Космічне тіло до падіння називається метеорним тілом і класифікується за
астрономічними ознаками, наприклад, це може бути комета або астероїд. Аналогічні
падінню метеорита явища на інших планетах і небесних тілах звичайно називаються
просто зіткненнями між небесними тілами..

На території України зареєстровано за останні століття падіння 43 метеоритів, з них чотири —

залізні
За вмістом нікелистого заліза й силікатів метеорити поділяють на три великі категорії, які
у свою чергу поділяють на дрібніші категорії:
залізні (6 %):
кам'яні (92 % за кількістю): залізо-кам'яні (2 %): гексаедрити
хондрити паласити октаедрити
ахондрити мезосидерити атаксити
Існують різні дані про кількість метеоритів, що падають на Землю, які залежать від
точності вимірювань. Вважають, що за добу падає 5-6 тонн метеоритів, або 2 000
тонн на рік. Крім того, за добу на земну поверхню падає від 300 до 20 000 тонн
метеоритного пилу. Більшість знайдених метеоритів мають вагу від декількох грамів до
декількох кілограмів. Найбільший зі знайдених метеоритів — Гоба, маса якого (за
оцінками, оскільки метеорит ніколи не зважувався) сягала 60 тонн. Також існує
інтерактивна карта руху метеоритів.
 Комети
Коме́та — мале тіло Сонячної системи, яке обертається
навколо Сонця
має так звану кому (атмосферу) і/або хвіст. Кома і хвіст комети —
це наслідки випаровування поверхні ядра комети під дією сонячного
випромінювання. Ядро складається з льоду та дрібних пористих
кам'янистих частинок. Ядра мають діаметри від кількох сотень метрів
до десятків кілометрів.
Ядро — тверда частина комети, що має порівняно невеликий розмір. Навколо ядра активної комети (при його наближенні до
Сонця) утворюється кома.
Ядра комет складаються з льоду з додаванням космічного пилу і заморожених летких сполук
Кома — хмара пилу й газу, що оточує ядро комети. Кома та ядро утворюють «голову» комети. Із наближенням комети до Сонця
«голова» збільшується, інколи з'являється хвіст.
Кома комети має кулясту форму й іноді простягається на 100 тис. — 1,4 млн км від ядра
У комет із наближенням до Сонця утворюється «хвіст» — слабка світна смуга, що в результаті дії сонячного
вітру найчастіше спрямована у протилежну від Сонця сторону.
Хвости комет розрізняються довжиною й формою, не мають різких обрисів і практично прозорі — крізь них
добре видні зірки, — тому що утворені з надзвичайно розрідженої речовини. Склад її різноманітний: газ чи
дрібний пил, або ж суміш того й того.
 КОМЕТА ГАЛЛЕЯ
....
Комети поділяються на короткоперіодичні ( з
періодом обертання менше як 200 років) і
довгоперіодичні

Комета Галлея - найвідоміша з комет і найяскравіша ....

з короткоперіодичних комет. Вона наближається до
Землі кожні 75-76 років, а її спостереження
зафіксовані понад 2000 років тому. Названа на честь
англійського астронома Едмунда Галлея, який
вирахував її орбіту
 МЕТЕОРИ ТА МЕТЕОРНІ
ПОТОКИ
Під час руху навколо Сонця комети розпадаються. Уздовж їхніх орбіт витягуються шлейфи
пилу, які можуть перетинати земну орбіту. Частинки, входячи з величезною космічною
швидкістю в атмосферу Землі, згоряють, утворюючи світлий слід(як кажуть у народі: упала
зоря). Це явище називають Метеором

Метео́рний потік — природне явище, під час якого на нічному небі можна побачити
численні метеори, що летять ніби з однієї точки на небосхилі.

Першопричиною метеорних потоків є комети, що обертаються навколо Сонця.

Для переважної більшості Everest
метеорних потоків ідентифікованоDrew
їх батьківські
комети. Уламки комети формують Cantuметеорний рій уздовж їїHolloway
орбіти. Метеорний
потік спостерігається в разіCeo
перетину Землею метеорного Ceo
Of Ingoude рою Of
на Ingoude
орбіті комети.
Метеори в потоці летять практично
Companyпаралельними шляхами, але внаслідок
Company

ефекту перспективи здається, начебто вони вилітають з однієї невеликої ділянки

неба, яку називають площею радіації. Якщо траєкторії метеорів подовжити у
зворотний бік, вони перетинаються поблизу однієї уявної точки, яку називають
радіантом метеорного потоку.
ДЯКУЮ ЗА
УВАГУ!