Сонячна родина

Підготувала учениця 5-го класу

Костюшко Поліна
 Сонячна система

Сонячна система — це система планет, що містить

центральну зірку, Сонце, і всі природні космічні об’єкти, які
обертаються навколо нього. Це і найдрібніші частинки пилу,
і шматочки льоду, і великі планети.
 Вісім планет і не тільки
Планети Сонячної системи поділяються на
дві основні групи. Чотири найближчі до Сонця
— так звані планети земної групи, переважно
складаються із силікатів і металів. Земля —
третя з них за віддаленістю від Сонця, а також
найбільша в групі. Далі, за поясом астероїдів,
розташовані чотири значно масивніші
планети — газові та крижані гіганти.
Де закінчується сонячна система?

Астрономи не мають єдиної думки щодо того,

де закінчується Сонячна система. Одні вчені
стверджують, що вона простягається набагато
далі від орбіт планет, в область геліосфери —
область навколосонячного простору, в якій
плазма сонячного вітру рухається відносно Сонця
з надзвуковою швидкістю. Інші — що так само
далеко, як і дія сонячної гравітації, тобто
приблизно на півдороги до найближчої зірки.
Сонце
Сонце — зірка середнього віку, жовтий карлик. Воно ніби нічим не
відрізняється від інших відомих нам зірок. Температура, світло й частинки, що
їх воно випромінює в Сонячну систему, визначають природні умови як на Землі,
так і на всіх інших планетах. Поверхня Сонця складається з дуже гарячого газу,
температура якого приблизно 5500-6000 °С. Гарячий газ усередині Сонця
підіймається до поверхні, охолоджується, вивільняючи світло, і знову
опускається до центру. Безперервний потік частинок із сонячної корони (верхніх
шарів атмосфери Сонця) утворює сонячний вітер, який рухається крізь усю
Сонячну систему.
Деякі явища на Сонці непостійні — вони з’являються і з часом зникають.
Наприклад, темні ділянки на його поверхні — сонячні плями. Або величезні
згустки газу, протуберанці, що підіймаються високо над поверхнею Сонця.
Найбільш приголомшливі явища — сонячні спалахи, тобто викиди енергії, які
вивільняють величезну кількість радіації й гарячого газу. Ці явища
повторюються кожні 11 років через зміни в сонячному магнітному полі.
 Сонце
• Діаметр: 1,39 млн км
• Віддаленість: 149, 6 млн км
• Період обертання: близько 25 земних діб
• Маса: у 333 000 рази більша, ніж маса Землі
 Меркурій
Меркурій-найближча планета до сонця і найменша
планета Сонячної Системи, більш подібна до Місяця.
Діаметр: 4900 тис. км
Відстань від сонця: 46,00-69,82 млн км
Період обертання навколо Сонця: 87,97 земних діб
Період обертання навколо своєї осі: 58,646 земних
діб
Маса: в 18 разів менше маси Землі
 Венера
Венера – друга планета від сонця. Має майже такий
самий розмір як наша планета, але її атмосфера є в 100 раз
щільнішою та отруйною (складається із вуглекислого газу та
азоту). Поверхня планети вкрита вулканами та застиглою
лавою. На планеті постійно ідуть кислотні дощі.
Діаметр: 12104 км
Середня відстань до Сонця: 108 млн. км
Період обертання навколо Сонця: 225 земних діб
Період обертання навколо своєї осі: 243 земні доби
Маса: 0,815 маси Землі
 Земля
Земля –це найбільша з кам’янистих планет Сонячної
системи. Наша планета на 71% вкрита водою, її поверхня
постійно змінюється через процес, який називається
тектонікою (рухом) плит. Атмосфера Землі працює як ковдра,
вона захищає нашу планету від екстремальних перепадів
температур.
Діаметр: 12742 км
Середня відстань до Сонця: 149,6 млн. км
Період обертання навколо Сонця: 365,25 доби
Період обертання навколо своєї осі: 23 год. 56 хв.
Маса: 5 879 000 000 000 000 000 000 тонн
Кількість супутників: 1
 Марс
Марс – найвіддаленіша від Сонця кам’яниста планета (і найбільш
подібна до Землі). Марс сьогодні – це холодна пустеля з розрідженим
токсичним повітрям. Проте дослідження показали, що колись умови на
цій планеті були набагато сприятливішими. Дослідники встановили, що
колись Марс був укритий величезною кількістю води (потім вона
перетворилася на лід у верхніх шарах грунту).
Діаметр: 6779 км
Середня відстань до Сонця: 207-250 млн. км
Період обертання навколо Сонця: 1,88 земного року
Період обертання навколо своєї осі:24 год 37хв
Маса: 0.1 маси Землі
Кількість супутників: 2
 Пояс астероїдів
Між орбітами Марса і Юпітера є широка
ділянка – місце скупчення усіляких об’єктів
різних розмірів, які називаються астероїдами.
Астрономи вважають, що там може бути
кілька сотень кам’янистих і льодистих
об’єктів, але вони так розосереджені, що
проникнути крізь пояс досить легко.
 Церера
Найбільший об’єкт поясу – Церера – складається із
суміші кам’янистої породи і льоду. Вчені вважають, що
під шаром ґрунту на ній може бути шар солоної води.
Яскраві плями всередині кратерів можуть бути водою,
що вийшла на поверхню.
Діаметр:945 км
Середня відстань до Сонця: 380-445 млн. км
Період обертання навколо своєї осі : 0,38 земної доби
Період обертання навколо сонця :4,6 земного року
Маса:0,00015 маси Землі
 Юпітер
Планета Юпітер, названа на честь головного римського бога, -
найбільша в нашій Сонячній системі. Цей газовий гігант відокремлений від
чотирьох ближчих до Сонця кам’янистих планет поясом астероїдів. 90 %
атмосфери Юпітера складається з водню, ще 10% - переважно гелій. Серед
усіх планет Сонячної системи Юпітер має найбільшу кількість супутників.
Чотири із них – Іо, Європу, Ганімед і Каллісто - можна побачити із Землі.
Діаметр: 139 822 км
Середня відстань до Сонця: 778,57 млн км
Період обертання навколо своєї осі: 9,93 години
Період обертання навколо Сонця: 11,86 земного року
Маса: 318 мас Землі
Кількість супутників: 69
 Сатурн
Сатурн – шоста за віддаленістю від Сонця та друга за
розмірами планета Сонячної системи. Сатурн швидко обертається
навколо своєї осі, складається переважно з рідкого водню і гелію,
має товстий шар атмосфери. Оточений системою кілець, які
складаються з трильйонів крижаних частинок, які обертаються
гравітаційно стабільною екваторіальною орбітою.
Діаметр: 116 464 км
Середня відстань до Сонця: 1430 млн км.
Період обертання навколо своєї осі: 10 год 33 хв
Період обертання навколо Сонця: 29,46 земного року
Маса: від 9 до 22 мас землі
Кількість супутників: 62
 Уран
Уран – сьома від Сонця велика планета Сонячної системи, що належить до
планет-гігантів. Основу атмосфери Урана складають водень і гелій. Уран має
найхолоднішу планетарну атмосферу у Сонячній системі з мінімальною
температурою 49 К (–224 °C). Орієнтація Урана в просторі відрізняється від інших
планет Сонячної системи — його вісь обертання лежить ніби на боці відносно
площини обертання навколо Сонця. Унаслідок цього планета буває оберненою до
Сонця то північним полюсом, то південним, то екватором, то середніми широтами.
Діаметр: 51 200 км.
Середня відстань до Сонця: 2871 млн км
Період обертання навколо своєї осі: 17 год 14 хв.
Період обертання навколо Сонця: 84 земних років.
Маса: 14,6 мас Землі
Кількість супутників: 27
 Нептун
Нептун – планета Сонячної системи, восьма за віддаленістю від Сонця. Вона
четверта за розміром у Сонячній системі, третя за масою і належить до планет-
гігантів. Атмосфера Нептуна, подібно до атмосфери Юпітера та Сатурна,
складається в основному з водню та гелію. Сліди метану в зовнішніх шарах
атмосфери є причиною синього забарвлення планети. В атмосфері Нептуна
бушують найсильніші вітри серед усіх планет Сонячної системи. Судячи зі
спостережень хмар «Вояджером-2», їх швидкість може досягати 600 м/с.
Температура у верхніх шарах атмосфери Нептуна — близько −220 °C.
Діаметр: 49 244 км
Середня відстань до Сонця: 4500 млн км.
Період обертання навколо своєї осі: 16 годин.
Період обертання навколо Сонця: 164,8 земних років.
Маса: 17 мас Землі.
Кількість супутників: 14
 Пояс Койпера
Пояс Койпера – область Сонячної системи за орбітою
Нептуна (30 а. о. від Сонця) приблизно до відстані 50 а.
о. Хоча пояс Койпера схожий на пояс астероїдів, він
приблизно у 20 разів ширший і у 20—200 разів
масивніший від останнього. Як і пояс астероїдів, він
складається переважно з малих тіл, тобто матеріалу, що
залишився після формування Сонячної системи. У цій
області ближнього космосу є принаймні чотири
карликові планети: Плутон, Ерида, Гаумеа і Макемаке.
 Плутон
Плутон - найбільша відома карликова планета Сонячної системи та найбільший
транснептуновий об'єкт, перший відкритий об'єкт поясу Койпера. Дев'яте за розміром та
десяте за масою небесне тіло, яке обертається навколо Сонця (без урахування супутників
планет). З дня його відкриття 1930 року й до 2006 року Плутон вважали дев'ятою
планетою. Однак наприкінці XX і на початку XXI століття в зовнішній частині Сонячної
системи були відкриті інші масивні об'єкти, у зв'язку з чим 2006 року Міжнародний
астрономічний союз вперше ухвалив формальне визначення терміну «планета». Плутон
не відповідає цьому визначенню і був зарахований до нової категорії карликових планет
разом із Еридою та Церерою.
Діаметр: 2374 км
Відстань до сонця: 5913 млн км.
Період обертання навколо своєї осі: 6,39 земної доби
Період обертання навколо Сонця: 248 земних років
Маса: 0.22% маси Землі
Кількість супутників: 5