Місяць.

Загальна
характеристика
Мі́сяць — єдиний природний супутник планети Земля. Другий за яскравістю
об'єкт на земному небосхилі після Сонця і п'ятий за величиною супутник планет
Сонячної системи. Станом на 1 травня 2020 року — перше і єдине позаземне
тіло природного походження, на якому побувала людина. Середня відстань між
центрами Землі і Місяця — 384 400 км

• Давні римляни називали Місяць Луною (лат. Luna)

від індоєвропейського кореня louksnā — світла,
Планетарні характеристики заграва. Звідси грец. λύχνος — світильник[4].
Радіус = 1737 км
Греки називали супутник Землі Селеною (грец.
Велика піввісь орбіти = 384 400 км
Σελήνη), стародавні єгиптяни — Ях (Іях).
Орбітальний період = 27,321 661 доби
Ексцентриситет орбіти = 0,0549
Нахил орбіти до екватора = 5,16
Температура поверхні = від −190° до +120 °C
Доба = 708 годин
Середня відстань від Землі = 384 400 км (бл. 30 діаметрів Землі; у перигеї — 356 400
км, в апогеї — 406 800 км)

12/02/2022
2
Місяць привертав увагу людей з доісторичних часів. Це другий за яскравістю
об'єкт на небосхилі після Сонця. Оскільки Місяць обертається навколо Землі з
періодом близько місяця, кут між Землею, Місяцем і Сонцем змінюється; ми
спостерігаємо це явище як цикл місячних фаз. Період часу між послідовними
новими місяцями становить 29,5 дня (709 годин).

• Місяць не самосвітне тіло, як і всі планети.

Спостерігати його можна лише завдяки тому, що він
відбиває світло Сонця. Місяць завжди освітлюється
Сонцем лише з одного боку, але земний спостерігач у
різний час бачить освітлену половину під різними
кутами. Місяць змінює власну видиму форму, і ці
зміни називають фазами. Фази залежать від
відносного розташування Землі, Місяця й Сонця.

12/02/2022
3
Фази Місяця

Молодик — фаза, коли Місяць перебуває між

Землею і Сонцем. У цей час він невидимий для
земного спостерігача.
Повня — фаза, коли Місяць знаходиться в
протилежній точці орбіти, і його освітлена
Сонцем півкуля видима земному спостерігачеві
повністю.
Проміжні фази — положення Місяця між
молодиком і повнею, коли земний спостерігач
бачить більшу або меншу частину освітленої
півкулі, їх називають чвертями.

12/02/2022
4
• Зовнішній шар - кора - має неоднорідну товщину, що в середньому складає Внутрішня будова Місяця
близько 50 км. Кілька сотень метрів тягнеться шар кори, сформований реголітом,
а нижче розташований шар, що утворився в результаті часткового плавлення
мантії.

• Наступний шар - це верхня мантія Місяця. Вона простягається від основи кори
всередину приблизно на 500 км.
*Середня мантія - шар, розташований на глибині від 500 до 1000
км. Це область найбільш давніх шарів Місяця, що не зазнавали
розплавлювання. За швидкостями сейсмічних хвиль середня
мантія повинна складатися з олівінів, що включають до 85%
форстериту, і невеликої кількості піроксенів.
*Нижня мантія розташована на глибинах понад 1000 км.
Спостереження поширення сейсмічних хвиль дозволяють
припустити, що ще глибше розташована область, аналогічна до
земної астеносфери (перехід від мантії до ядра). Деякі дані
свідчать про те, що Місяць може мати залізне ядро радіусом до
360 км.

12/02/2022
5
Атмосфера місяця
• Атмосфера Місяця — надзвичайно розріджена газова оболонка Місяця, в десять трильйонів разів
менш щільна (тиск на поверхні приблизно 10 нПа) у порівнянні з земною атмосферою, яка
складається в основному з водню, гелію, неону та аргону[1]. Практично не впливає на Місяць і не
сприяє життю людей на супутнику.

• Джерелами атмосфери є як внутрішні процеси (виділення газів з кори Місяця та вулканізм), так і
зовнішні — падіння мікрометеоритів, сонячний вітер. Місяць не утримує навколо себе всі гази, які
виділяються, оскільки має слабку гравітацію; більша частина газів, які піднімаються з її поверхні,
розсіюється в космосі.

12/02/2022
6
• Концентрація частинок біля поверхні Місяця значно
змінюється в залежності від часу місячної доби: вночі на 1
см³ припадає 105 частинок, а вдень — 104. Для Землі цей
показник складає 2,7× 10(19)

• В рамках проекту Аполлон були проведені дослідження

атмосфери Місяця, в результаті яких було виявлено
присутність в ній атомів аргону та гелію[3]; наступні
спостереження з Землі показали наявність іонів натрію та
калію.

• В 1991 році дослідниками з Бостонського університету був

виявлений натрієвий «хвіст», який простягався до 15—20
радіусів Місяця в бік, протилежний до Сонця

• Для безпосереднього вивчення місячної атмосфери у вересні

2013 року був запущений зонд LADEE

12/02/2022
7