Лекція №2

Тема: Земля – планета сонячної системи. Обертання Землі

навколо своєї осі та Сонця. Зміна пір року.

План
1. Форма та розміри Землі.
а) етапи розвитку уявлень про форму Землі;
б) докази кулястості Землі;
в) розміри земної кулі;
2. Обертання Землі навколо осі.
3. Обертання Землі навколо Сонця.
4.Зміна пір року
5.Зміна тривалості дня і ночі

1. Утворення планети Земля.

Планета утворилась ~ 4,5 млрд. років тому з величезної газопилової
космічної хмари, яка оберталась навколо сонця. Поступово значні пилові
частини, рухаючись в одному напрямку, приєднали до себе дрібніші
частинки із їхньої маси за сотні мільйонів років виникла планета Земля.
Планета Земля – унікальне утворення = вода, атмосфера, життя.

Форма та розміри землі.

а) етапи розвитку уявлень про форму Землі
Уявлення про форму нашої планети поступово змінювались в зв’язку з
загальним розвитком знань про Землю. Стародавні єгиптяни, греки, араби та
інші народи уявляли Землю у вигляді диска, що стоїть на спинах тварин,
навколо диска – вода, а зверху - небозвід. Так і примітивні уявлення були
обумовлені великими розмірами Землі.
Вірні уявлення про форму Землі виникли в Древній Греції в 6 -4 ст. до н.е.
Піфагор та Аристотель вважали, що земля має форму кулі. Аристотель в 4 ст.
до н.е. вперше привів доказ кулястості Землі – тінь від Землі на місяці під час
затемнення місяцем.
В середні віки в Європі панувало релігійне світосприйняття і вчення про
землю були забуті.
Вчення про кулястість Землі відновлюється до 2 пол. 17 ст. Землю
вважали правильним колом, але завдяки працям Ньютона, були змінені
уявлення про форму Землі. Він довів, що при обертанні Землі виникає центр
обіжна сила. На екваторі лінійна швидкість, тобто швидкість з якою тіло
рухається по колу, найбільшу = 464 м/с. ця сила зменшується від екватора до
полюсів і там = 0. на полюсах немає магнітного поля.
Швидкість обертання Землі в усіх точках планети – однакова. Центр
обіжна сила направлена до осі обертання, сила притягання до центру Землі.
Земля близька за формою до кулі, що сплющена в полярних областях, але
фігура Землі складніша із врахуванням сили тяжіння вона відхиляється від
правильної форми сфероїда через неоднорідний склад надр Землі та
нерівномірний розподіл мас. Отже, математичного аналогу форма Землі не
має і названа геоїдом(землеподібна). Поверхня геоїду скрізь
перпендикулярна до напряму сили тяжіння і співпадає з рівнем поверхні
світового океану.

б) докази кулястості Землі:

- Тінь землі на місяці під час місячних затемнень
- Поступове зникнення корабля за горизонтом при його віддаленні
від спостерігача і поява із-зі горизонту під час спостерігання
- Зміна виду зоряного неба при переміщенні спостерігача з півночі на
південь, або навпаки
- Збільшення дальності горизонту при піднятті вгору
- Аналогія з іншими планетами
- Знімки Землі з космосу
- Навколосвітні подорожі

2. Земля не буває в нерухомому стані. Вона рухається навколо своєї осі та

сонця
В 16 ст. польський вчений Коперник довів. Що видимий рух небесних тіл
уявний,а Земля обертається навколо осі і в той же час рухається навколо
Сонця. Величезне відкриття Коперника змінило погляди на рух небесних тіл
і вірно пояснили їх. Щоденний схід і захід Сонця вчений пояснив тим, що
Земля разом з нами протягом доби( 23години 56 хвилин 4.1 секунди)
здійснює один оберт навколо земної осі(з заходу на схід).

Земна вісь – уявна пряма лінія навколо якої обертається Земля.

Перетинається з земною поверхнею в двох точках, які називають полюсами.
Кожна точка Землі протягом доби описує коло. На полюсах кола - невеликі,
а чим далі від них,стають більшими.

Докази обертання Землі навколо своєї осі

 Відхилення падаючих тіл на схід – з фізики відомо, що всяке тіло
падає по прямовисній лінії. Проводили численні досліди і щоразу
виявляли, що падаюче тіло відхилялося на схід, тому що при
обертанні Землі навколо осі тіла на висоті рухаються з більшою
швидкістю ніж на поверхні Землі. При падінні тіло зберігає за
інерцією початкову швидкість, і в результаті наче переганяє точки,
які знаходяться на поверхні,і тим самим відхиляючись від
прямовисної ліні на схід тому що Земля обертається з заходу на схід
 Дослід з маятником Фуко. Французький вчений Фуко проробив
дослід з маятником, який гойдається. З фізики відомо, що маятник,
гойдаючись, зберігає площину гойдання, якщо на нього не діє ніяка
інша сила,крім сили ваги. На довгому шнурі Фуко підвішував
 вантаж, під ним розміщував горизонтальне коло, поділене на
градуси, за тим виводив маятник із стану спокою, надаючи його
гойданню напряму вздовж меридіана. Через деякий час площина
гойдання маятника не збігалася з напрямом північ – південь. Тому
що під маятником змінювалось положення градуйованого кола, яке
переміщувалось на схід.
 Сплюснутість Землі біля полюсів. Це пояснюється відцентровою
силою, яка виникає тільки в результаті обертання Землі навколо
своєї осі.

Наслідки обертання Землі навколо своєї осі:

 Зміна дня і ночі. Непрозора земна куля не може бути освітлена Сонцем
з різних боків, тому на освітленому боці буває день, а на неосвітленому
ніч.
 Усі тіла, які рухаються по горизонталі відхиляються в північній півкулі
праворуч, а в південній – ліворуч відносно спостерігача, який дивиться
в бік руху. Відхиляюча сила обертання Землі проявляється в багатьох
процесах: змінює напрями повітряних мас, морських течій при їх
переміщенні.
 Припливи та відпливи у водах морів та океанів утворюються в
результаті притягання Місяцем і Сонцем води на Землі, яка обертається

3. Сонячна доба – це період між двома послідовними проходженнями

центру Сонця через меридіан точки спостереження, і цей проміжок часу
більший ніж земна доба, і становить 365 діб 5 годин 48 хвилин і 46 секунд,
проходячи за цей час 937 млн. км.

Орбіта - шлях по якому Земля обертається навколо Сонця. Вона являє собою
замкнену криву, яка має форму еліпса(овал)

4. Розглянемо зміну пір року використовуючи прилад Телурі. Поставимо

прилад в положення 22 червня - найдовший день в північній півкулі, в цей
час північна півкуля нахилена до Сонця, і при такому положенні Землі
північна півкуля найбільш освітлена. в північній півкулі літо, в південній –
астрономічна зима. Земля продовжує рухатись по орбіті, минають липень,
серпень, вересень. Настає 23 вересня – день осіннього рівнодення. В цей день
лінія, яка відокремлює освітлену півкулю від неосвітленої, проходить через
полюси. В цей день на всій Землі день = ночі. В північній півкулі – осінь. В
південній –весна. Продовжуючи свій шлях по орбіті, Земля дедалі більше
повертається до Сонця своєю південною півкулею. Минає жовтень, листопад,
Грудень. Настає 22 грудня – день зимового сонцестояння, в північній півкулі
- найкоротший день. Тут починається астрономічна зима, а в південній – літо.
Минає січень, лютий, Березень. Настає 21 березня – знову умовна лінія, яка
відокремлює освітлену півкулю від неосвітленої, проходить через полюси –
день весняного рівнодення. День скрізь = ночі. В північній півкулі – весна, в
південній – осінь.

Швидкість обертання землі навколо Сонця ~ 30 км/с.

Земна вісь нахилена до площини орбіти під кутом 66 градусів 30 мінут. Під
час руху Земля зберігає кут нахилу осі до площини орбіти, внаслідок чого на
північну і південну півкулі одночасно припадає неоднакова кількість світла і
тепла. В результаті відбувається зміна пір року.

Якщо б земна вісь не мала нахилу, тобто була перпендикулярна до площини

орбіти, внаслідок чого на північну і південну півкулі надходила однакова
кількість тепла і світла, і в будь-якій точці не змінювався б день та ніч, не
було б зміни пір року.

5. Земля нахилена до орбіти під кутом 23 градуси 27 мінут. Нахил земної осі
до площини орбіти визначає тривалість дня і ночі.
Тривалість дня залежить від широти місця. У північній півкулі на північ від
північного полярного кола до полюса тривалість полярного дня збільшується
до 6 місяців. На південь від полярного кола в напрямі до екватора
тривалість дня зменшується, а на екваторі вона становить протягом усього
року 12 годин.
Взимку спостерігається зовсім інше. За полярним колом збільшується
тривалість полярної ночі на полюсі до 6ти місяців, на південь від полярного
кола – ніч зменшується до 12 годин на екваторі. У південній півкулі за
південним полярним колом найбільша тривалість дня( на полюсі 6 місяців).
Отже, завдяки руху Землі навколо Сонця і незмінному нахилу земної осі
до площини орбіти відбувається зміна пір року і зміна тривалості дня і ночі.