Хотинська фортеця

Хотинська фортеця століттями слугувала щитом на шляху ворожих

загарбників. Так звана арена найбільших бойових подій та вирішальних
військових конфліктів. Найбажаніший шматок землі для могутніх
самодержавців та причина розбрату між найщирішими союзниками.
Недаремно назва міста «Хотин» походить від слова «хотіти», «бажати». І
доля складалася так, що у різні часи фортеця ставала воєнним трофеєм то
християн, то мусульман. Кожна із культур залишила свій слід в літописі
замку.
Історія замку
Ймовірний період виникнення поселення Х ст. Але до цього моменту на
місці сучасної фортеці активно кипіло життя. Адже до кам'яної споруди на
цьому місці діяв дерев'яний форпост, зведений ще Володимиром Великим.
Князь надав великого значення форту, як торговому місту та фортеці на
південно-східному рубежі. До ХІV ст. місто встигло перейти від Київського
до Теребовлянського, Галицького та Галицько-Волинського князівств. При
цьому основного свого значення жодного разу не втрачало.
З настанням ХІV ст. Хотинська фортеця переходить у руки Молдавського
князівства і захищає його землі не тільки від турків, а й від угорців та
поляків. Молдавський воєвода Стефан Великий модернізує фортецю,
роблячи її більш неприступною. Територія замку збільшилася в три рази,
стіни стали вищими до 40 метрів та товщими до 6 метрів. Був також зведений
комендантський палац з підвалами, набитими зброєю.
В 2000 році згідно указу Кабінету Міністрів України Хотинський замок
отримує статус державного заповідника. А в 2007 році Хотинська фортеці
входить в список «Семи чудес України».
Архітектура замку
На замковому подвір'ї збережений старий кам'яний колодязь. Так як замок
височіє на скелі, то тим, хто викопував криницю, прийшлося вирити яму
завглибшки 65 метрів. Але є в цьому і плюси - вода досі тамує спрагу і
надивовижу смачна та чиста.
Фортечний мур квітчають чотири основні вежі: Північна, Ковальська,
Комендантська та вежа Смертників.
На подвір'ї замку знаходиться церква святої Єлени та Костянтина. Її
фундамент закладено ще в ХІІІ ст. Перебудова з каменю відбулася за
господарювання молдовських князів у ХVст. З приходом турків з церкви
познімали всі християнські атрибути і переробили на мечеть. З приходом
російської влади храм став православним.
Також «впаде в око» церква Олександра Невського (1835 рік), руїни
мусульманської мечеті(1718 рік) та школа для навчання військової справи
(1825 рік).
Цікаві факти та легенди фортеці
1. Коли фортеця тільки-но зводилася, християни, що її будували, для
надійнішого захисту вибили на стінах магічні символи. Вони мали
 оберігати фортецю від злих загарбників. Мабуть, так і сталося,
незважаючи на кількість господарів замку, жоден із них не зміг стерти
зі стін ті таємні знаки. Сам замок тільки розбудовувався та процвітав.
2. Наприкінці ХІХ ст. поруч Хотинської фортеці були знайдені справжні
монети з Угорщини, Саксонії, Чехії, Тюрюнгії та багатьох інших країн.
На жаль, такий дорогоцінний скарб - більше тисячі старовинних монет,
наразі знаходиться в Санкт-Петербурзі.
3. Хотинська фортеця - улюблене місце режисерів. З легкої руки яких на
території замку були зняті такі легендарні фільми, як «Захар Беркут»,
«Гадюка», «Чорна стріла», «Балада про доблесного рицаря Айвенго»,
«Стріли Робін Гуда», «Стара фортеця», «Три мушкетери», «Ясса»,
«Тарас Бульба».
4. На території замку з 2012 року кожного травня проводиться фестиваль
«Середньовічний Хотин».
Під час відвідин Хотинської фортеці на стіні можна побачити загадкову
пляму. Хтось бачить у ній обриси України, а хтось – глечика.
 Якось фортецю взяли в облогу ворожі війська. На території замку не було ще
криниці, тому заморені спрагою воїни мирно очікували свого смертного часу.
Одна із місцевих дівчат вирішила ризикнути власним життям та принести із
річки води. Взяла для цього глечик, ніби тієї кількості води мало б вистачити.
Та тільки-но дівчина повернулася в рідні стіни, як один із ворогів помітив її і
вистрілив з лука. Стріла потрапила прямо в сміливицю, та вона з останніх сил
донесла воїнам ту воду. Тільки трохи розлила на стіну. Так і утворилася та
загадкова пляма.
Інша версія, доволі моторошна, розповідає, що та пляма - то дівочі сльози.
Жив в цій фортеці суворий князь і шукав для своєї єдиної доньки вигідну
партію. Дівчина ж давно покохала воєводу, що перебував на службі у її
батька. Дізнавшись про зв'язок доньки з простаком, розлючений князь
наказав замурувати її живцем в одній із стін. Кажуть, що дівчина, замурована
в стіні, досі ллє гіркі сльози, і та пляма не висохне до тих пір, поки закохані
не поєднаються. Вчені ж доводять, що та пляма утворена з оліфи, або
селітри, що входила до складу пороху.