Professional Documents
Culture Documents
Презентация
Презентация
Закарпаття
МЄДВЄДЕВ ГЛЄБ
Замки Закарпаття
Закарпатські замки збудовані у різні епохи різними правителями, різними народами. Розкинуті у часі, але об’єднані спільною
географією й призначенням — бути твердинями, здатними стояти на захисті життя, майна та інтересів свого володаря і його
підданих, охороняти гористі володіння від вторгнення ворогів із заходу чи сходу, розділених Карпатським гірським хребтом.
На території Закарпаття знаходяться будівлі і руїни дванадцятьох середньовічних замків:
Ужгородський (м.Ужгород) – XI ст., нині музей.
Мукачівський (м.Мукачево) - XI ст., нині музей.
Невицький (с.Невицьке Ужгородського району) – руїни, XIII-XVII ст.
Середнянський (смт.Середнє Ужгородського району) – руїни, XII-XVIII ст.
Чинадієвський (смт.Чинадієво Мукачівського району) – паркова споруда, XV ст.
Бронецький (с.Бронька Іршавського району) – залишки, XIII-XIV ст.
Квасівський (с.Квасово Берегівського району) – руїни, XII-XVI ст.
Боржавський (с.Вари Берегівського району) – залишки, XI XVII ст.
Королевський (смт.Королево Виноградівського району) – руїни, XII-XVII ст.
Виноградівський (м.Виноградів) – руїни, XI-XVI ст.
Хустський (м.Хуст) – руїни, XI-XVIII ст.
Вишківський (смт.Вишково Хустського району) – залишки, XIII-XIV ст.
Всі замки втратили своє первинне функціональне призначення, а від більшості з них залишилися руїни
За́мок Пала́нок (Мука́чівський
заЗа́ мок)
́ мок Пала́нок (Мука́чівський за́мок) — замок у закарпатському місті
Мукачево. Унікальний зразок середньовічної фортифікаційної
архітектури з поєднанням різних стилів,
пам'ятка архітектури національного значення (№ 168).
Виник у 1-й третині XX століття під назвою Вишгородська вулиця
(бічна) або Вишгородський провулок, та як частина 705-ї Нової вулиці.
Назву Мукачівський (на честь міста Мукачево) провулок набув 1953 року
Ліквідований у зв'язку зі зміною забудови в 1-й половині 1980-х років.
Палац графів Шенборнів
Пала́ц Ше́нборнів — колишня резиденція та мисливський будинок графів Шенборнів, а з 1946 року — санаторій «Карпати»,
пам'ятка архітектури національного значення (№ 1128). Розташований у селі Карпати (Мукачівський район,
Закарпатська область). Станом на 2011 рік входить до ЗАТ «Укрпрофоздоровниця».
Цей палац був побудований графом Ервіном Фрідріхом Шенборн-Бухгаймом у 1890—1895 роках. Коло палацу був розбитий
чудовий сад-дендрарій (нині Парк санаторію «Карпати») із декоративним озером у центрі. Висаджені рідкісні породи
дерев — самшит, катальпа, сосна Веймута, канадська ялина, японська вишня (сакура), рожевий бук, італійська глиниця;
чагарників — дойція, гортензія тощо. Сам мисливський замок побудований у неоромантичному стилі, що поєднує
романські та готичні мотиви. Цікаво відзначити, що початково палацової каплиці не було і замість неї був прохід, а калиця
зявилася на початку ХХ століття, а також найближчий до озера корпус став двоповерховим.
Існує легенда (не підтвержена фактами), що палац має 365 вікон (кількість днів у році), 52 кімнати (як у році тижнів) та 12
входів (як у році місяців).
Замок прикрашений багатим декором (барельєфи, флюгери, вітражі) на тему родової геральдики графів Шенборнів; діє
баштовий годинник з курантами. У палацовому парку встановлені закладний пам'ятний знак (з написом угорською мовою)
і дві скульптурні композиції — «Олень» і «Ведмедиця з ведмежатком». Обриси викопаного наприкінці XIX століття ставка
(за задумом власника парку) умовно відтворюють карту Австро-Угорської імперії.
Тут свого часу знімалися відомі фільми «Снігова королева» та «17 миттєвостей весни».
Наприкінці XIX століття зображення замку-палацу виступало на громадській печатці сусіднього містечка Чинадійово (Сент-
Міклош). 1945 року земля та маєтки були націоналізовані, а мисливський замок Шенборнів став санаторієм «Карпати».
Частина інтер'єру палацу (меблі, інші коштовні речі) передана до фондів Ужгородського краєзнавчого музею.
XIV—XIX століть. Розташований у смт Чинадійово, що поблизу міста Мукачево
Закарпатської області. Замку надано №1185 (183/0) Державного реєстру
національного культурного надбання, пам'ятка архітектури національного значення
(№ 183).
Замок розташований обабіч дороги, що пролягає паралельно автошляхуM06.
Чинадіївський замок від 2001 року перебуває в концесії у закарпатського художника
Йосипа Бартоша.
На місці, де розташований замок, долина річки Латориця звужується, гори обступають
шлях зусібіч. Порівняно недалеко звідси розташований перевал, так звані
«Руські Ворота», через який угорські королі водили свої війська на Галичину.
Головний вхід до замку розташований з північного боку замку, проте з південного теж є
вхід, через котрий пускають відвідувачів.
На першому, відреставрованому, поверсі фортеці — шість кімнат і зала з великим
вестибюлем. Тепер тут розташовані експозиції кельтської та скіфської культур, а
також потртрети усіх власників замку. Другий поверх схожий за плануванням —
шість малих кімнат, велика зала і довгий коридор. Також у замку є декілька
«таємних переходів» — подвійних стін, котрі господарі з радістю показують
відвідувачам.
— Замок «Сент-Міклош»)
Чинаді́ївський за́мок (інша назва
Горянська ротонда
Горя́нська рото́нда — одна з пам'яток архітектури національного значення (№ 190). Розташована на останньому пагорбі Карпат на околиці Ужгорода. Походження
та вік ротонди невизначені до сьогодні.
Дослідження ротонди почалося ще на початку XX століття, коли схожі наукові роз'яснення щодо круглих церков охопили історичні школи Європи. До поля зору
дослідників потрапила й церква Св. Анни в Горянах. Саме в цей час Закарпаття входило до складу Австро-Угорської імперії, тому не дивно що першими
дослідниками були угорські науковці. Після реставрації церкви, здійсненої у 1911 році, тодішні вчені змогли побачити матеріал, з якого зведено стіни ротонди.
Схожість матеріалу побудови із матеріалом замкових романських стін привело їх до одного висновку: Горянська церква відноситься до Х-ХІ ст.
Фрески ротонди
Однак з переходом краю до складу Чехословацької республіки, в якій історична школа стояла на висоті завдяки державній підтримці, дослідження ротонди
набирають ще більших обертів.
У 1921 році виходить публікація дослідника М.Новаківського, де стверджується про візантійський вплив на архітектурний стиль церкви. Інший історик Ф.Заплетал
відносить час побудови до XIV ст., а будівничим на думку дослідника міг бути подільський князь Корятович. Історик І.Крал відносив церкву Св. Анни до
архітектурних споруд ІХ ст. Великоморавської держави. Відомий літератор В.Пачовський стверджував, що ротонда збудована в стилі храмів із Галичини, бо
відомо, що фундаменти таких же ротонд віднайдені у Галичі, Володимирі-Волинському і Холмі [джерело?]. Дослідник європейської культури В.Залозецький шукав
порівняльний стиль круглих церков на Балканах, де є чимало романських ротонд ХІ-ХІІ ст. Інший відомий дослідник церковної архітектури В.Січинський після
узагальнюючих досліджень приходить до висновку, що ротонда відноситься до Х ст. і була збудована слов'янськими будівничими під впливом візантійської
архітектурної школи. Треба надати належне Січинському, він чи не вперше звернув увагу на будівельний матеріал і кладку древньої церкви.
Новий етап досліджень розпочався у радянський період. Одним з перших дослідників був Г.Логвин, який відніс час побудови ротонди до ХІІІ ст., і відзначив у
своїй праці, що, мабуть, у її будівництві брали участь архітектори з Галичини. А ось відомий закарпатський історик П.Сова доводить нову думку про побудову
круглої церкви у період ХІІ ст, монахами ордену Св. Павла. Наприкінці 60-х років угорські дослідники (В.Гервес-Молнар) особливо зацікавилися ротондами
Панонії. Вони зробили узагальнюючі дослідження і дійшли до висновку, що Горянська ротонда має близьких «родичів» серед двох ротонд в угорських селах
Кісомбор, Корчо. Однакові геометричні форми, будівельний матеріал все це навело на думку об'єднати ці три церкви в один архітектурний ряд і говорити про
дату побудови ХІ ст.
Сьогодні Горянська церква Покрови пресвятої Богородиці (недавно була перейменована)[1] — це шестикутна будова, в товщу стін якої врізано шість навпівкруглих
ніш із трьома вікнами, зверху на будові лежить полегшений тамбур із шістьма вікнами. Та чи не найпривабливішим є те, що внутрішні стіни розписані у ХІV ст.
художниками в стилі італійської проторенесансної школи Джотто.
Кафедральний собор Палермо